logo
Zb_statey_Ostatochny_variant

Розвиток зв’язного мовлення шестирічних першокласників

Уміння зв’язного висловлюватися завжди потрібні кожній людині незалежно від її професії. Володіння словом дає можливість поділитися знаннями, власними думками та враженнями з людьми, відстоювати свої переконання, уникати непорозумінь. У період становлення особистості молодшого школяра відбувається оволодіння мовою і мовленням, яке виступає засобом існування, пізнання, спілкування, виховання та розвитку і самовираження особистості школяра, утвердження його в суспільстві. [2, с. 220] З початком навчання у школі мовлення вступає, як зазначають дидакти й методисти дошкільного й шкільного навчання (А. Богуш, О. Савченко, Л. Варзацька, М. Вашуленко, А. Зимульдінова), у цілком нову і своєрідну фазу розвитку [4, с. 45-48]. Мова стає об’єктом вивчення, а мовлення виконує важливу функцію: з одного боку, воно — інструмент відображення у працях К. Ушинського, Л. Виготcького, А. Занкова, Г. Костюка, Н. Менчинської, В. Сухомлинського, Ш. Амонашвілі. Результати психолого-педагогічних досліджень В. Давидова, М. Скаткіна, О. Савченко, А. Зимульдінової дають можливість уточнити, розширити уявлення про способи керівництва процесом розвитку мовлення учнів молодшого шкільного віку [3, с. 33]. Зв’язне мовлення — це монологічне мовлення. Тобто послідовний усний чи письмовий виклад думок, знань. Результатом такої діяльності є текст — сукупність взаємозв’язаних самостійних речень, об’єднаних спільною темою за допомогою мовних (лексичних, граматичних, інтонаційних) засобів.

У силу того, що процес розвитку зв’язного мовлення усвідомлюється як важливий аспект в оволодінні школярами вмінням вчитися, ми вважаємо його загальнопедагогічною проблемою.

Як відомо, на розвиток зв’язного мовлення впливає багато факторів: мовленнєве середовище, спілкування з однолітками, слухання радіо- і телепередач, читання художньої літератури. Вирішальне значення у формуванні такої інтегрованої якості, як зв’язне мовлення, має навчальний процес, оскільки зв’язне мовлення — продукт цілеспрямованого систематичного навчання.

Важливість рішення цієї проблеми особливо зростає у зв’язку з організацією систематичного навчання дітей шестирічного віку в школі, з дидактико-методичним забезпеченням роботи чотирирічної початкової школи.

У сучасній педагогічній науці відсутні дослідження, пов’язані з визначенням дидактичних умов, за яких здійснюється навчання зв’язного мовлення шестирічних першокласників.

Важливість досліджуваної проблеми пояснюється ще й тим, що «добре розвинене мовлення допомагає сприймати довкілля, реалізувати навчальні, пізнавальні і виховні функції навчального процесу»[5, с. 328]. Від рівня сформованості мовленнєвих умінь під час навчання грамоти залежить успішність усвідомленого засвоєння мови та розвитку мовлення в майбутньому.

Предметом постійної уваги має бути збагачення словника і граматичної структури мовлення молодших школярів. Слід передбачити систему вправ, зорієнтованих на засвоєння синонімічних і співвідносних мовних засобів для вираження означальних, причинних, наслідкових відношень. Уміння добирати відповідні лексичні, граматичні та інтонаційні засоби для вираження думки називаються граматично-стилістичними.

Критика власного тексту є рушійною силою в оволодінні монологом. Без уміння відхиляти менш точні слова і синтаксичні моделі та знаходити більш влучні для вираження думки неможливо досягти зрушення у мовленнєвому розвитку.

Молодші школярі, навчаючись творити власний текст, на перших кроках навчання не помічають пропусків головного у змісті висловлювання, порушень логічної послідовності у викладі, невиправданих повторень тих самих слів, одноманітних конструкцій. Потрібна систематична, цілеспрямована робота, щоб виробити у дітей звичку до свідомого контролю за якістю свого мовлення.

Формуючи уявлення про зв’язність як принцип внутрішньої організації тексту, великої ваги слід надавати бесіді з ілюстративно-текстовою опорою, поєднувати аналітико-конструктивні вправи з творчими, синтетичними. Можна застосовувати різні варіанти розвитку уявлень про семантико-композиційну структуру тексту.

Отже,оволодіння рідною мовою як засобом і способом спілкування і пізнання є одним з найважливіших придбань дитини в шкільному віці.

Розвиток зв’язного мовлення, оволодіння багатствами рідної мови складає один з основних елементів формування особистості, освоєння вироблених цінностей національної культури, тісно пов’язано з розумовим, етичним, естетичним розвитком, є пріоритетним в мовному вихованні і навчанні шестирічних першокласників.

ЛІТЕРАТУРА

1. Державний стандарт початкової загальної освіти / mon.gov.ua

2. Актуальные проблемы методики обучению чтению в начальных классах / Под ред. М. С. Васильевой, М. И. Омороковой, Н. Н. Светловской.– М.: Педагогика, 1977. — 220 с.

3. Барановська Л. В. До теоретичних засад формування культури мовлення // Педагогіка і психологія. — 1997. — №3. — C. 33-37.

4. Безрукова І. Збагачення українського мовлення першокласників засобами дитячої народної поетичної творчості // Початкова школа. — 1998. — № 10. — С. 45-48.

5. Богун М. І. Методика навчання української мови у дошкільних закладах. — К.: Вища школа, 1993. — 328 с.

Ковальковська З. О.,

студентка 43 групи

факультету початкового навчання

ЧНПУ імені Т. Г. Шевченка