logo
Zb_statey_Ostatochny_variant

Дидактична гра як засіб розвитку творчих здібностей молодших школярів

Сьогодення вимагає таких форм та методів навчання, впровадження яких не тільки сприяло б активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів, підвищувало ефективність набуття учнями нових знань, але і задовольняло потреби суспільства, яке ставить перед освітою такі завдання: виховання особистості, здатної ефективно адаптуватись у соціумі; формування соціальної компетентності, що характеризується наявністю соціальних знань, соціального досвіду; формування в учнів соціальної поведінки [3, с. 26].

У програмах для початкових класів загальноосвітніх шкіл наголошується на значущості розвитку творчого потенціалу учнів, що є основою успішного опанування всіх навчальних предметів у школі. Серед засобів підвищення ефективності навчання в школі одне з перших місць повинна займати різноманітність методів і прийомів роботи, їх вдале поєднання і використання емоцій [5, с. 8].

Мета статті: визначити можливості дидактичної гри щодо розвитку творчих здібностей учнів на уроках у початковій школі.

Проблемою розвитку творчих здібностей займались вітчизняні і зарубіжні вчені (Л. В. Венгер, Г. С. Костюк, Я. О. Пономарьов, О. М. Матюшкін). Велику увагу цьому питанню приділяли такі видатні педагоги, як Я. А. Коменський, В. О. Сухомлинський, С. Ф. Русова, К. Д. Ушинський.

Розвиток творчих здібностей має знайти своє відображення у змісті всіх навчальних предметів початкової школи, органічно доповнюючи навчальний процес, щоб забезпечити єдність знань, умінь і навичок учнів та їхніх творчих можливостей. Розвивати творчі здібності — означає виховувати у дітей інтерес до знань, самостійність у навчанні. Дитина добре вчиться лише тоді, коли вона переживає успіх у навчанні, вірить у свої сили. Саме тому вчителю потрібно помітити і не загасити той вогник допитливості, з яким дитина прийшла до школи. Вчитель має пробуджувати інтерес до навчання, робити його цікавим, пізнавальним, розвивальним.

Отже, необхідно залучати дітей до таких видів діяльності:

- зображувальна діяльність (малювання, ліплення, аплікація);

- музична діяльність (сприймання музики, ігри, хороводи);

- художньо-мовленнєва діяльність (слухання казок, розповідей, читання віршів, створення власних творів);

- театралізована діяльність (інсценування казок).

У своїй роботі вчитель має використовувати гру, адже вона є першою можливістю для учня проявити себе, самовиразитись.

Дидактична гра — гра, спрямована на формування у дитини потреби в знаннях, активного інтересу до того, що може стати їх новим джерелом, удосконалення пізнавальних умінь і навичок.

У добукварний період, на уроках навчання грамоти, доцільно використовувати такі ігри.

1. Гра «З яких звуків складається слово?». Основна мета цієї гри — навчити дитину вслухатися в слово, чути звуки, з яких воно складається, і визначати послідовність цих звуків.

2. Гра «Заміни звук». Гра вдосконалює фонематичний слух, розвиває уяву, розумові операції аналізу і синтезу.

3. Гра «Висновок»: Василько вищий за Сергійка, а Сергійко вищий за Миколку. Хто найвищий? Найнижчий?

4. Інтерактивні ігри «Мікрофон», «Акваріум», «Карусель».

5. Гра «Розкажи про предмет». Вчитель показує дітям будь-який предмет чи його зображення, а учні описують цей предмет.

Під час роботи з дітьми вчитель обов’язково має керувати процесом творчості. Для розвитку творчих здібностей використовують метод мозкового штурму. Його використовують тоді, коли діти не мають уявлення про предмет, вони висловлюють свої думки, обґрунтовують, а вже потім роблять висновок.

Залучення до творчої діяльності можна здійснювати і на уроках навчання грамоти. Так під час читання дітьми навіть невеличких текстів можна запропонувати продовжити текст, змінити кінцівку чи зобразити закінчення художніми засобами.

На уроках образотворчого мистецтва вчитель може використовувати такі ігри.

1. Гра « Найкращі кольори». Вчителю необхідно заздалегідь підготувати і роздати кожному десять різнокольорових квадратиків. Учні мають розставити квадратики за колірними уподобаннями. Тобто на перше місце діти повинні поставити квадратик того кольору, що їм подобається найбільше, і т. д. Потім просять дітей пояснити, чому ті чи інші кольори подобаються їм більше або менше.

2. Гра «Мій улюблений колір». Дітей просять по черзі називати різні предмети та явища, які їхній улюблений колір «люблять» найбільше (наприклад: якщо улюблений колір рожевий, то він може «любити» такі предмети та явища, як зоря, бантик, троянда тощо). Діти називають предмети, не називаючи свого улюбленого кольору, а решта учнів повинна здогадатися, про який колір йдеться. Потім діти мають скласти й намалювати казку про кілька предметів того чи іншого кольору, який подобається їм найбільше.

3. Гра «Колір музики». Вчитель вмикає спокійну музику й пропонує дітям намалювати під цю музику картину, яку вони собі уявляють [2, с. 114-115].

На уроках математики вчитель може використовувати такі ігри для розвитку творчих здібностей учнів.

1. Гра «Геометричні фігури». Діти об’єднуються у дві команди. На столі вчителя лежать геометричні фігури. Одному члену з кожної команди зав’язують очі й дають яку-небудь фігуру або дві-три фігури. Він обмацує фігуру, а потім називає її. Після цього очі зав’язують іншим членам команд, і завдання повторюється. Перемагає та команда, члени якої правильно назвали всі геометричні фігури.

2. Гра «Казкова математика». Діти об’єднуються у групи. Кожну групу просять вибрати яку-небудь відому казку і скласти кілька математичних задач за нею.

3. Гра «Математична скринька». З математичної скриньки діти по черзі виймають різнобарвні сердечка (кружечки, квадратики тощо). На зворотному боці сердечок написано різні задачі. Тільки-но учень розв’яже свою задачу і вчитель перевірить її, він має право взяти зі скриньки ще одне сердечко. Усі сердечка з виконаними за урок задачами дитина залишає собі. Тому, у кого до кінця уроку набереться найбільше сердечок, пристосовується титул найкращого математика [2, с. 173—175].

Отже, використовуючи різноманітні методи, ігри і завдання у своїй педагогічній діяльності, вчитель буде сприяти розвитку творчих здібностей учнів, що допоможе їм у подальшому самостійно здобувати нові знання і творчо виконувати будь-яку роботу.

Література

1. Костюк Г. С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. — К.: Рад. Школа, 1989. — 608 с.

2. Лопатіна О. О. 600 творчих ігор для дошкільнят і школярів. — Х.: Основа, 2009. — 222 с.

3. Моляко В. А. Психология решения школьниками творческих задач. — К.: Рад. Школа, 1983. — 94 с.

4. Падалко А. Е. Задачи и упражнения по развитию творческой фантазии учащихся. — М., 1986. — 126 с.

5. Пономарьов Л. А. Психология творчества и педагогика. — М.: Педагогика, 1976. — 280с.

Прохорова Д.Ф.,

студентка 54 групи

факультету початкового навчання

ЧНПУ імені Т. Г.  Шевченка