logo
Zb_statey_Ostatochny_variant

Роль позакласної роботи в екологічному вихованні молодших школі

На сучасному етапі розвитку української школи одним із основних завдань є підвищити якість навчання молодших школярів. Запровадження нового змісту освіти сприяє підвищенню теоретичного рівня знань учнів, розвитку їх інтелектуальних здібностей. Проте якість знань учнів ще невисока. Особливо діти відчувають труднощі, коли треба пояснити сутність явищ, розкрити взаємозв’язки між ними [4, с. 198]. Далеко не всі учні можуть застосовувати набуті знання у змінених умовах, наближених до життя. Позакласна робота з природознавства дуже популярна серед школярів. Саме цей вид діяльності викликає в учнів початкової школи живий інтерес. Екскурсії, туристичні походи, свята та завдання з природознавства зацікавлюють дітей більш ніж інші звичайні уроки. Актуальність цієї теми визначається необхідністю в подальшому розвитку методик і творчих підходів до проведення позаурочних заходів з природознавства та його складових. Вчитель повинен дбати про те, щоб підвищувати рівень знань учнів, удосконалювати навчально-виховний процес [3, с. 60].

У вивченні природничого матеріалу значну роль відіграє позакласна робота, спрямована на розширення й поглиблення знань, умінь і навичок учнів. Зміст її виходить за межі програмного матеріалу, відповідно до запитів та інтересів школярів. Враховуючи вищесказане, тема «Позакласна робота з природознавства в початковій школі» є досить актуальною.

За своїм змістом, формами організації та методами проведення позакласна робота з природознавства різноманітна. Вчені-методисти (Т. Байбара, В. Горощенко, І. Степанов, Л. Нарочна та інші) виділяють такі види позакласної роботи: індивідуальна, групова, масова [1, с. 68]. Визначаючи тематику позакласних занять, слід враховувати вікові особливості дітей, характер природного оточення школи, приміщення й обладнання, специфіку місцевого, сільського і промислового господарства тощо. Як зазначають В. Пакулова і В. Кузнєцова [2, с. 41] головними її напрямами є:

Позакласна робота дає можливість розвивати індивідуальні інтереси дітей, їхні здібності, нахили, розширювати кругозір з природознавства, формувати стійкі потреби самостійно пізнавати, охороняти і примножувати навколишню природу. Вона забезпечує цікаве й корисне проведення школярами вільного часу [4, с. 195].

З метою з’ясування, які форми організації навчання вчителі використовують найчастіше під час вивчення природознавства в початковій школі, нами було проведено анкетування. Анкетуванням було охоплено вчителів початкових класів ЗНЗ І-ІІІ ст. №35 м. Чернігова та вчителі СНВК «Лісові дзвіночки» м. Києва. Аналіз результатів опитування показав, що всі вчителі при вивченні курсу природознавства використовують найчастіше комбінований урок; більшість з них проводять уроки-екскурсії в природу в 3-4 класі пояснюючи це тим, що діти цього віку найкраще організовані, вміють уважно слухати вчителя і концентрувати увагу. Це допомагає кращому узагальненню та засвоєнню вивчених тем про навколишній світ, сезонні зміни в природі, зміни, які відбуваються в рослинах і тваринах рідного краю і цьому допомагають сприятливі теми. Деякі проводять уроки-екскурсії у всіх початкових класах, бо вони вважають, що дітям з самого початку потрібно показувати як змінюється природа за різних пір року, вчити бачити, відчувати, розуміти красу природи. Що стосується позаурочної роботи, то серед усіх її видів майже всі вчителі проводять позаурочні заняття і систематично використовують лише ведення індивідуального календаря спостережень за сезонними змінами в природі, яке вони виконують лише у школі і ніхто не дає учням спостережень на літо. З усіх опитаних нами вчителів позакласні заняття на природничу тематику проводять всі вчителі початкової школи. При цьому найчастіше вони використовують групові форми роботи, рідше масові. Серед найпоширеніших позакласних заходів, які проводять вчителі є такі теми: «Захист природи», «Знай, люби, оберігай рідний край», «Щедра осінь, осінь золотава», «Зустріч весни», свято «Осені», свято «Зустрічі птахів», «Проводи зими» і т.д. Всі вчителі стовідсотково вважають, що доречно і доцільно використовувати різні форми організації навчання під час вивчення природознавства для кращого зацікавлення предметом, для того, щоб навчання для дітей було легким і цікавим, для більшого розширення матеріалу. Також це допомагає підвищити інтерес до предмету, кращого засвоєння знань. Але, нажаль, крім традиційних, стандартних і одноманітних форм організації навчання, вчителі не проводять нічого більш цікавого і різноманітного. Вони тільки вважають, що це доречно і доцільно, але різноманітних форм організації навчального процесу не використовують.

Позакласна робота в початковій школі відіграє важливу роль у вихованні дітей любові до природи. Така робота сприяє закріпленню й розширенню знань учнів про природу. На позакласних заняттях у кутку живої природи, екскурсіях, на дослідній ділянці діти починають розуміти, як важливо правильно доглядати за рослинами і тваринами. Всі форми організації процесу навчання природознавства тісно пов’язані між собою, взаємодоповнюють одна одну і забезпечують досягнення освітніх, розвивальних і виховних цілей. Уроки природознавства потрібно будувати так, щоб вони були захоплюючими, цікавими, щоб успіхи у навчанні породжували в учнів почуття радості, пізнавальні інтереси [4, с. 205]. Позакласна робота сприяє розширенню знань учнів, набутих на уроках, їх конкретизації, формує уміння і навички практичного характеру, викликає інтерес до навколишнього світу, розвиває мислення молодших школярів. У процесі вивчення природознавства значну роль відіграє індивідуальна, групова, масова робота, спрямована на розширення і поглиблення знань, умінь, навичок. Зміст її виходить за межі навчальної програми, відповідно до запитів та інтересів дітей. Дана форма роботи дає широкий простір для виявлення ініціативи учнів і виховує в них такі цінні риси, як відповідальність за доручену справу, охайність, наполегливість [3, с. 82].

Підсумовуючи сказане, ще раз можна підкреслити, що позакласна робота — дуже важлива ланка виховного процесу. Ефективне здійснення її вимагає поєднання зусиль школи, педагогічної науки, сім’ї. Це одна з головних умов успішного виховання підростаючих поколінь морально здоровими, гармонійно розвиненими, відданими своїй Батьківщині.

Література

1. Байбара Т. М. Методика навчання природознавства в початкових класах. — К.: Веселка, 1998. — 334 с.

2. Пакулова В. М., Кузнецова В. И. Методика преподавания природоведения. — М.: Просвещение, 1990. — 192 с.

3. Кисельов Ф. С. Методики викладання природознавства в початковій школі. — К.: Радянська школа, 1971. — 205 с.

4. Нарочна Л. К., Ковальчук Г. В., Гончарова К. Д. Методика викладання природознавства. — К.: Вища школа, 1990. — 302 с.

Філіпоненко А. М.,

студентка 41 групи

факультету початкового навчання

ЧНПУ імені Т. Г. Шевченка