Дидактична гра як засіб екологічного виховання

Останнім часом різко зріс інтерес до екології та екологічного виховання. Людина — частина природи: вона не може жити поза нею, не може порушувати закони, за якими існує навколишній світ. Тільки навчившись жити в повній згоді з природою, ми зможемо краще зрозуміти її таємниці, зберегти найдивовижніше творіння природи — життя на землі. Все це спонукає до більш інтенсивного пошуку способів осмислення цінностей природи, засобів розвитку екологічного мислення у населення планети. Люди готові рятувати планету: потрібні розумні організація й управління. І розуміти це треба з дитинства.

У багатьох дослідженнях з проблем екологічного виховання наголошується на ефективності активних методів формування екологічної культури. Серед них — насичена екологічним змістом ігрова діяльність. Аналіз досліджень і публікацій, присвячених даній проблемі (С. В. Алексєєва, Т. А. Бабакова, Н. Л. Гаріна, А. Н. Захлєбний, Т. В. Кучер, А. А. Лобжанідзе, А. П. Момотова, Н. Я. Машарська, З. М. Плечова, Н. А. Пустовіт), показує, що в них обґрунтовано вирішення екологічних проблем шляхом зміни панівної парадигми мислення та антропоцентричних рис світогляду на екоцентричні та формування на цій основі природоцентричного типу екологічної культури особистості.

Метою даної статті є розкриття можливостей дидактичної гри в екологічному вихованні молодших школярів.

Головною метою екологічного виховання є формування екологічної культури, під якою слід розуміти сукупність екологічної свідомості, екологічних почуттів і екологічної діяльності.

Молодший шкільний вік — оптимальний етап у розвитку екологічної культури особистості. У цьому віці дитина починає виділяти себе з навколишнього середовища, розвивається емоційно-ціннісне ставлення до навколишнього, формуються основи морально-екологічних позицій особистості, які проявляються у взаємодіях дитини з природою, а також у її поведінці в природі. Саме завдяки цьому з’являється можливість формування екологічних знань у дітей, норм і правил взаємодії з природою, виховання співпереживання до неї, активності у вирішенні деяких екологічних проблем.

Проблема екологічної освіти сьогодні хвилює всіх — вчених, педагогів, громадськість. Чому і як вчити дітей, щоб сформувати у них на доступному рівні сучасну наукову картину світу, уявлення про місце людини в ньому, про особливості взаємин у системі «природа — суспільство»?

У період активних перетворень і трансформацій у сучасній освіті, пошуку шляхів гуманізації освітньо-виховної роботи з учнями та побудови нових моделей взаємодії дорослого і дитини, увагу вчених і практиків звернено до ігрової діяльності. Дослідження вітчизняних психологів (О. М. Леонтьєва, Д. Б. Ельконіна) показали, що розвиток і виховання дитини відбувається у всіх видах діяльності, але, перш за все, у грі.

Сутність гри як провідного виду діяльності полягає в тому, що діти відображають у ній різні сторони життя, особливості взаємин дорослих, уточнюють свої знання про навколишню дійсність, вчаться любити і берегти природу. Гра — є, свого роду, ефективним засобом пізнання дитиною довкілля.

За твердженням К. Д. Ушинського, у грі дитина «живе» і сліди цього життя глибше залишаються в ній, ніж сліди дійсного життя. У грі дитина вчиться підпорядковувати свою поведінку правилам гри, пізнає норми спілкування з людьми, розвиває розумові здібності і пізнавальні інтереси, вчиться будувати гармонійні відносини з природою. Гра для дитини — це серйозне заняття.

Саме тому педагоги-практики розробили принципи, зміст і методи екологічного виховання учнів у процесі ігрової діяльності, що дозволяє значно підвищити ефективність навчально-виховної роботи у початковій школі.

Використання дидактичної гри як засобу розвитку дітей молодшого шкільного віку сягає своїм корінням далеко в минуле. Так, традиція широкого використання дидактичних ігор з метою виховання та навчання дітей, що склалася в народній педагогіці, отримала свій розвиток в працях учених і в практичній діяльності багатьох педагогів минулого: Ф. Фребеля, М. Монтессорі, Є. І. Тихеєвої, А. І. Сорокіна, С. Ф. Русової та інших.

Значний потенціал гри в екологічному вихованні молодших школярів може реалізуватися лише за відповідної спрямованості роботи педагога. Ефективність використання гри з метою виховання у молодших школярів дбайливого ставлення до природи залежить від системи подачі ігрового матеріалу.

У дитячі роки гра є основним видом діяльності людини. За її допомогою діти пізнають світ. Без гри дітям жити нудно, нецікаво. Буденність життя може викликати у них захворювання. У грі молодші школярі перевіряють свою силу і спритність, у них виникають бажання фантазувати, відкривати таємниці природи і прагнути чогось прекрасного. За вмілої організації гра може стати незамінним помічником педагога у реалізації завдань екологічного виховання.

Гра дарує щохвилинну радість, задовольняє актуальні невідкладні потреби, а ще спрямована в майбутнє, бо під час гри у дітей формуються чи закріплюються властивості, вміння, здібності, необхідні їм для виконання соціальних, професійних, творчих функцій у майбутньому. І скрізь, де є гра, панує здоровя, радість дитячого життя.

Коли вчитель використовує на уроці елементи гри, то в класі створюється доброзичлива обстановка, бадьорий настрій, бажання вчитися. Плануючи урок, учитель має звертати увагу на вік учнів, добирати ігри, які були б цікаві й зрозумілі [4, с. 18].

А. С. Макаренко писав: «Гра має важливе значення в житті дитини… Якою буде дитина в грі, такою вона буде і в праці, коли виросте. Тому виховання майбутнього діяча відбувається перш за все в грі…». Отже, гра, її організація — ключ в організації виховання [2, с. 374].

Ігри в школі — перш за все дидактичні, повинні привертати увагу учнів до матеріалу уроку, давати нові знання, спонукати до їх напруженого мислення.

Важливого значення набуває також виховна сторона ігрової діяльності. Гра вимагає від дітей уяви, вміння швидко знаходити правильне рішення [3, с. 11].

Гра є найприроднішою і найпривабливішою діяльністю для молодших школярів. Ще К. Д. Ушинський писав: «Зробити серйозне заняття для дитини цікавим — ось завдання початкового навчання. Кожна здорова дитина потребує діяльності і до того ж серйозної діяльності… з перших же уроків привчайте дитину полюбити свої обов’язки й знаходити приємність в їх виконанні» [5, с. 213].

Дидактична гра на уроці — не самоціль, а засіб навчання і виховання. Сам термін «дидактична гра» підкреслює її педагогічну спрямованість та багатогранність застосування.

Уроки з курсу «Я і Україна» мають великі потенційні можливості для конструювання екологічних дидактичних ігор виховного значення. Аналіз програмного матеріалу показує, що такі ігри доцільно використовувати на уроках: «Охорона природи», «Як зимують птахи і звірі», «Охорона рослин», «Як людина сприймає довкілля», «Корисні копалини. Охорона корисних копалин».

Так, наприклад, на етапі ознайомлення дітей з новим матеріалом (Тема «Охорона рослин») можна використати дидактичну гру «Рослини нашого лісу».

У скриньці лежать: гілочка сосни, березовий листок, жолудь, ялинова шишка, кетяг калини. Діти по одному підходять, беруть зі скриньки щось одне. Учитель називає рослину, наприклад, сосну. Дитина, яка взяла соснову гілку, розповідає все, що знає про це дерево. Інші діти можуть доповнювати розповідь.

Демонструючи малюнки із зображенням подорожника, ромашки, суниці, вчитель пояснює, що рослини з м’якими соковитими стеблами називаються травами, або трав’янистими рослинами. Таким чином у дітей формується турботливе ставлення до дерев та природи загалом.

На етапі закріплення набутих знань (Тема «Природні зони України. Мішані ліси») для екологічного виховання учнів доцільно використовувати гру «Хто у лісі живе, і що в лісі росте».

На дошці розвішано наочність із зображенням рослин і тварин.

Учень-ведучий пропонує відгадати загадки або коротко описати ту чи іншу рослину. Той, хто відгадає, знімає з дошки відповідну ілюстрацію і називає істотні ознаки рослини чи тварини. Загадки і опис можуть складати самі учні.

Таким чином, потреба у грі ніколи не зникне в людини. Для дитини особлива цінність гри полягає не тільки в тому, що вона дає їй можливість як загального, так і фізичного, духовного зростання, а й у плані підготовки до різних сфер життя. Саме через гру дитина швидше знайомиться з правилами та нормами спілкування зі світом природи, ефективніше опановує навички екологічної поведінки.

Література:

1. Застосування дидактичних ігор у екологічному вихованні школярів. //Зб. «Екологічна освіта і виховання учнівської молоді». Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. — м. Кам’янець-Подільський, 25-26 лютого 1998. — с. 11-13.

2. Макаренко А. С. Сочинения. М., 1957, т.4, с. 374.

3. Никитин Б. Развивающие игры. К. 1980, с. 10-12.

4. Початкова школа. — 9’1997. «Дидактичні ігри у навчально-виховному процесі», с. 18-19.

5. Ушинський К. Д. Вибрані педагогічні твори. — К.: Радянська школа, 1949, с. 213.

Скляр О. Д.,

студентка 42 групи

факультету початкового навчання

ЧНПУ ім. Т. Г.  Шевченко