Народна мудрість про правила поведінки

Прислів’я і приказки, які є одним із найдавніших жанрів усної народної творчості. Впродовж багатьох століть вони підтверджували спроможність народу відбирати й осмислювати найхарактерніші, найбільш типові сторони явищ природи, праці, побуту, родинного й суспільного життя і в результаті ставали основою багатовікового життєвого досвіду, взаємин між людьми та навколишнім світом.

Нині важко визначити, з якого періоду людської історії розпочинається цей різновид народної мудрості. Очевидно, найдавніші прислів’я і приказки пов’язані з усвідомленням людиною свого місця у навколишньому природному і соціальному середовищі. Набутий досвід передавався з покоління у покоління. При цьому відбувався процес перевірки достовірності висловлених міркувань, процес зіставлення, шліфування тощо.

Іван Франко називав прислів’я та приказки «багатим і важним скарбом…у скарбівні нашої мови… її коштовними перлинами». Український поет і фольклорист Максим Рильський порівнював народне слово з дорогоцінним алмазом, який слід доглядати, шліфувати, «щоб дедалі більше граней у ньому переливалось і виблискувало, відбиваючи все незрівнянне багатство наших днів». А російський письменник Олексій Горький, який пройшов велику школу народної мудрості, так характеризував набутий досвід народної творчості і зокрема прислів’їв: «Струмені самородного джерела народної поезії пробиваються в прислів’ях наших, де видно незвичайну повноту розуму, який зумів зробити своїм знаряддям: історію, насмішку, дотепність, влучність живописного споглядання».

Прислів’я та приказки були й залишаються енциклопедією народного життя. Ми не знайдемо такої ділянки побуту, взаємин між людьми і природним довкіллям, які б не знайшли відображення в народній мудрості. Видатний педагог Костянтин Дмитрович Ушинський писав, що в прислів’ях, як у дзеркалі, відтворені всі сторони життя народу: домашня, родинна, громадська, його погляди на природу, на значення всіх явищ життя.

Наведемо фрагментарні приклади з джерел народної педагогіки, які свідчать про невичерпне багатство народної мудрості в царині виховання людей. Зупинимося лише на таких прислів’ях та приказках, у яких зосереджено досвід і мудрість народу, що стосуються проблем виховання людини.

Людина, насамперед, виховується у родині:

«Діти, як квіти; поливай, то ростимуть»;

«Тни дерево, доки молоде, а дитя вчи, поки мале»;

«Засиджене яйце завжди бовтун, занянчений син завжди швендяло»;

«Пусти дітей на волю, сам будеш у неволі»;

«Яке дерево, такі й квіти, які батьки, такі і їхні діти»;

«Хто батьків шанує, той вовіки не загине»;

У свята потрібно гостей приймати,

Учити дітей столи накривати.

І про рідних не забувати –

Їм подарунки гарні дарувати.

Знай і учись.

У свята за роботу не берись,

Краще гарно одягнись

На прогулянку зберись.

«Дружна сім’я гори зрушить»;

«Без сім’ї і без роду — хоч з мосту та й у воду»;

«До людей — по розум, до матері — по серце»;

« Молитва матері з дна моря рятує»;

«Діти — не поле засіяне, їх треба доглядати»;

«Умів дітей родити, умій і навчити»;

«Хто матір забуває, того Бог карає»;

«Дитя — що тісто:як замісив, так і виросло»;

Доки батько хазяїн у домі –

Навчайся усьому.

Коли виростеш, у свою сім’ю підеш –

За порадою кожного разу не прийдеш.

Родина прагнула навчати дітей, бо поважає працю вчителя:

«Священна праця вчителя — щоденна»;

«Учитель, як батько й мати, вчить честь шанувати»;

«Вчителя й дерево пізнають із плодів»;

Учитель — добра і розуму повелитель»;

«Щоб учителем стати, треба щире серце мати»;

«Де більше науки, там менше муки».

Навчання пов’язане з розумовим вихованням:

«Голова без розуму, як ліхтар без свічки»;

«Свій розум — цар у голові»;

«У кого розум — у того й щастя»;

«По одягу зустрічають, по розуму проводжають»;

«Золото без розуму — сміття»;

«Мудрим ніхто не вродився, а розуму навчився»;

«Мораль чиста — краще всякого намиста»;

Гідність людини визначається її вчинками, бо «краса людини — в красі характеру»:

Добрим будь,

Порад, ти, не цурайся,

Вітаючись, дивися в очі

І завжди посміхайся.

З хлопцями про дівчат погано не говори –

До тебе із соромом повернуться слова твої.

Ніколи не потрібно забувати про працю, про фізичне та естетичне виховання, все це формує особистість:

«Коріння праці гірке, але плоди — солодкі»;

«Умій працювати й помічників добирати»;

«Щастя не в хмарах ховається, а працею здобувається»;

«У праці — краса людини»;

Землю прикрашає сонце, людину — праця»;

«Без роботи — ані хліба, ані хати, ніде і води узяти»;

«Дерево шанують, як добре родить, а людину — як гарно робить»;

«Людина свою долю працею кує»;

Вихована, працелюбна людина має дбати про своє здоров’я:

«Розпусник гуляє — гнилу душу має»;

«Без здоров’я немає щастя»;

«Здоров’я людини — багатство країни»;

«Як дитина бігає і грається, то й здоров’я усміхається»;

«У здоровому тілі — здоровий дух»;

Алкоголь не купуй –

Здоров’я цінуй!

Всього не переп’єш –

Життя переведеш

Методи й засоби виховання є різні:

«Боги й діти живуть там, де їх хвалять»;

«Добрим словом мур проб’єш, а лихим і в двері не ввійдеш»;

«Добрий приклад — кращий за сто слів»;

«Лагідні слова роблять приятелів, а гострі — затятих ворогів».

У прислів’ях народ знаходив підказки на всі випадки життя. Особлива увага приділялась людині, її поведінці у природному та соціальному середовищі. З узагальненням досвіду виникли своєрідні афоризми, приказки, судження, що містять практичні висновки. Усі знають вислів: «Куй залізо, поки гаряче». Народилося це судження зі спостереження, що метал варто обробляти в такому стані, коли він легше піддається обробці. Так само і дитину потрібно виховувати змалечку: «Якщо твої плани розраховані на рік — сій жито, якщо на десятиліття — саджай дерева, а якщо на віки — виховуй дітей». Але потрібно не тільки виховувати дітей, а й самовиховуватись:

Ваша сила — віра в себе.

Ваша свобода — відповідальність за власний розвиток.

Ваші здібності — культура самостворення.

А. Смоловик

Література

1. Горький О. М. Повне зібрання творів. — М.: Наука, 1983—1994.

2. Рильський М. Т. Зібрання творів у 20-ти томах. — Т. 1. — Київ, 1983.

3. Ушинський К. Д. Зібрання творів у 11-ти томах. — Т.9. — М.-Л., 1950.

4. Франко І. Я. Повне зібрання творів у 50-ти томах. — Т.41. — К.: Наукова думка, 1983.

5. Ципкина Н. П. Полезные советы бабушки Марины и матушки Елизаветы. — Симферополь: Редотдел Крымского управления по печати, 1991.

Стулій В. М.,

студентка 56 групи

факультету початкового навчання

ЧНПУ імені Т. Г. Шевченка