Екологічне виховання молодших школярів на уроках рідної мови та читання

Сучасний світ зазнає глибоких якісних перетворень. Але за кожен свій крок доводиться платити — іноді надто велику ціну. Йдеться про екологічну проблему, яка ніколи раніше не поставала так гостро, як нині.

Перед загальноосвітньою школою — а саме початковою, яка відіграє вирішальну роль у прищепленні дітям високої відповідальності за рідну природу, — стоять неабиякі завдання. На сучасному етапі важливо формувати у молодших школярів екологічну культуру, усвідомлення,що в природі все збалансовано, тож неприпустимо перебудовувати її за власним розсудом.

Від уміння жити в гармонії з навколишнім світом, від успішного здійснення екологічної освіти, формування нового екологічного мислення великою мірою залежить майбутній стан природного середовища.

Саме вчитель у першу чергу має поставати носієм високої екологічної культури, використовувати всі можливості, щоб посіяти в серцях школярів зернятка любові до природи.

Практика екологічного навчання і виховання доводить, що наголос у ньому робиться на засвоєння екологічних знань у процесі вивчення шкільних курсів «Я і Україна», «Навколишній світ», «Довкілля» та «Природознавство». Разом з тим практично не використовується освітньо-виховний потенціал уроків рідної мови та читання в початковій школі. На цих уроках молодші школярі вивчають твори,в яких відображаються різні сторони життя і навколишньої дійсності та створюють основу для розвитку світогляду учнів, поповнення їх знань,формування морально-естетичних уявлень і почуттів. Звідси актуальність даної роботи.

Мета даної роботи визначити можливості екологічного виховання молодших школярів на уроках рідної мови та експериментально їх перевірити.

Проблема виживання людини як біологічного виду на сьогоднішній день висувається на перший план у зв’язку зі швидкою деградацією навколишнього середовища. У такій ситуації гостро стоїть питання екологічної освіченості і формування екологічної культури кожної людини.

Екологічна освіта — це «свідомий і планомірний розвиток знань про навколишнє середовище протягом всього життя». Основна її мета: формування уявлень про довкілля, специфіку його внутрішніх відносин, характеру антропогенного впливу, а також принципи гармонійного розвитку людини і природного середовища [1; с. 77].

Під екологічним вихованням розуміють такий розвиток волі, почуття, рис характеру, які б проявились в правильній (етичній) поведінці по відношенню до природного середовища. Воно повинне бути добровільним і безперервним протягом усього життя людини. Метою екологічного виховання є формування аналогічної свідомості, яка охоплює поняття екологічної моралі — збалансованості між сприйняттям навколишнього середовища, його піднесенням і поведінкою людей по відношенню до нього [2; с. 4].

Сучасна програма і автор «Читанки» О. Я. Савченко запропонували учням такі теми розділів за екологічною тематикою:

«Буду я природі другом: милуюся, оберігаю, прикрашаю…»

«Вірші — поетичні картини природи».

«Цікава книга Природи».

«Сторінки з книги Природи».

«З любов’ю до рідної землі».

Виховати бережливих і розумних друзів рідної природи, а також сформувати в дитячій свідомості загальне уявлення про добро і зло, прекрасне і потворне у навколишньому житті допомагають твори Ліни Костенко, Катерини Перелісної, Миколи Сингаївського, Андрія Малишка, Миколи Трублаїні, Олександра Копиленко, Григора Тютюнника, Михайла Слабошпицького, поезії Олександра Олеся та Максима Рильського, Лесі Українки та Наталі Забіли. Українські письменники та поети демонструють поетичні формули світу природи, зразки краси, глибокого й тонкого її сприймання [5; с. 12].

Крім цього необхідно включати в календарний план уроки позакласного читання екологічного спрямування. Наприклад, можна запропонувати такі теми:

1. Цікавий світ навколо нас.

2. Краса — це посестра добра.

3. Мандрівка до країни Квітляндії.

4. Наш дім — планета Земля.

5. У різні пори року приваблива земля.

6. Брати наші менші.

7. Увійдемо в природу друзями.

8. У природі — в ріднім домі.

9. Пробудження природи.

10. Люби і знай свій рідний край [6, с. 46].

Під час роботи на уроці з реченнями вчитель може давати учням приклади речень екологічного спрямування.

Наприклад:

Хоч би яке дерево ви посадили, вам буде вдячна матінка-земля.

Не ламай калину, бо вона в житті єдина.

Краще принеси ти їй води. Не рубай тополю, бо вона зустрінеться з бідою. Краще їй сестричу посади.

Екологізувати зміст предмета українська мова можна введенням до збірника диктантів текстів з певною природничою інформацією.

Наприклад:

Зима (1 клас)

Всю ніч за вікном завивал вітер. Небо стало низьким і сірим. Білою м’якою ковдрою укрив землю сніг. На деревах стрибають голодні горобці.

Школярі з 2-го класу зробили годівниці Вони розвісили їх на шкільному подвір’ї. У годівницях завжди є зерно, насіння і горобина. Пташки прилітають і дзьобають їжу [4, с. 14].

Одним із методів екологічного виховання на уроках читання є казка. В «Читанках» міститься велика кількість казок різного змісту.

Дидактична казка — один із різновидів навчальних текстів, які доцільно використовувати в роботі з молодшими школярами. Екологічними називаємо казки, які можна аналізувати із природоохоронного погляду. Для цього підходить чимало фольклорних чи авторських творів. За потреби вчитель може самостійно підсилити сюжетну лінію, яка відповідає меті вивчення теми [3, с. 38].

Застосування наведених форм роботи сприяє формуванню таких якостей як розподіл уваги, її концентрація, володіння мовлення мовленням, жестами та мімікою. Завдання розвивають абстрактне мислення, аналітичне сприймання, творчість, уяву, фантазію. Раціональне поєднання різноманітних форм роботи сприятиме формуванню інтересу до екологічного матеріалу, готовності до самостійної роботи щодо збереження та захисту природи.

Таким чином, успіх екологічного виховання молодших школярів на уроках рідної мови та читання значною мірою залежить від урахування ряду педагогічних вимог. При реалізації вимог екологічного виховання необхідний комплекс таких методичних засобів і прийомів, щоб вивчення природи, будь-яке спілкування з нею залишало в пам’яті дітей глибокий слід, обов’язково впливало б на почуття і свідомість.

Література

1. Вороніна Л. П. Структура діяльності вчителя щодо здійснення міжпредметних зв’язків // Педагогіка. — К., 1984. — Вип. 23. — С. 76–80.

2. Дробноход М. Філософія екологічної освіти // Освіта — 1996. — 29 травня. — С. 4.

3. Дужук С. Використання казки в екологічному вихованні учнів. // Початкова школа. — 2007. — №6. — С. 38–39.

4. Зв’язок уроків української мови і природознавства як засіб розвитку мовлення учнів. // Початкова школа. — 1990. — №11. — С. 11–14.

5. Мовчун А. Вчимо з третьокласниками книгу природи за «Читанкою» О. Я. Савченко // Початкова школа. — 2003. — №10. — С. 11–13.

6. Підлужна Г. Екологічне виховання на уроках позакласного читання у 3–4 класах // Початкова школа. — 1997. — №12. — С. 45–50.

Чаус Г. М.,

студентка 43 групи

факультету початкового навчання

ЧНПУ імені Т. Г. Шевченка