Роль народознавчих традицій у формуванні особистості молодшого школяра

Необхідність формування національного характеру і національних почуттів підростаючого покоління випливає з ідеї суверенності і незалежності України як держави.

Актуальність і значимість проблеми полягають в необхідності використання народознавчого матеріалу на різних уроках, зокрема на уроці природознавства з метою виховання у дітей національної свідомості, любові до природи, до рідного краю.

Відродження України неможливе без пробудження національної свідомості українського народу, насамперед дітей та молоді. Тому особливе занепокоєння нині виникає відсутність у дітей усвідомлення себе як частини народу, співвіднесеність своєї діяльності з інтересами нації [2, c. 80].

Метою статті — є визначення аспектів проблеми реалізації народознавчого принципу навчання в початковій школі.

Національний характер виховної роботи, на думку українських педагогів минулого, забезпечується прилученням дітей з раннього віку через мову і культуру до духовного життя українців, вихованням у сім’ї і школі на народних традиціях, цілеспрямованим формуванням характеру учнів, виховний досвід і мудрість народу, взаємодію всіх учасників виховного процесу.

Як стверджує М. Г. Стельмахович «можливо використовувати такі засоби народної дидактики у позакласній роботі: самостійне читання учнями й обговорення фольклорних збірок, «Уявні подорожі в чарівному світі народних казок» , участь учнів у збиранні фольклору з уст знавців усної народної творчості, упорядкування школярами рукописних фольклорних збірок, фіксування в альбомах влучних виразів народу, складання казок, зустрічі із знавцями фольклору, запис народних пісень, коломийок, частівок, жартів, байок, оповідань, музичних творів, конкурсів «Мудрий народний оповідач», «Дотепний оповідач», участь у гуртках художньої самодіяльності (народної пісні, танцю, музики), народного вишивання, рукоділля, народного прикладного мистецтва, залучення до народних художніх промислів, тематичні добори народних прислів’їв і приказок, твори, бесіди, диспути за народними афоризмами, поєдинки кмітливих на відгадування народних загадок, участь дітей у народних іграх, розвагах, святах[1, c. 48].

За словами К. Д. Ушинського, «незважаючи на схожість педагогічних форм усіх європейських народів, у кожного з них своя особлива національна система виховання, своя мета і свої особливості для досягнення цієї мети». Він відстоював природне право кожного народу мати національну школу, національну систему виховання» [1, c. 49].

Слушними, на наш погляд, є слова С. Русової: «Національне виховання забезпечує кожній нації найширшу демократизацію освіти, коли його творчі сили не будуть покалічені, а навпаки, дадуть нові оригінальні, самобутні скарби задля вселюдського поступу, воно через пошану до других народів виховуватиме в дітях пошану до других народів і тим приведе нас до широкого єднання й світового порозуміння між народами і націями».

Звичаї, традиції, обряди В. Сухомлинський вважав надзвичайно важливим засобом формування особистості. Він використовував їх з метою досягнення певних цілей, збагачення і урізноманітнення методики навчально-виховної роботи школи народознавчим змістом. Вчений народну педагогіку розглядав як найвизначніший засіб виховання, навчання і розвитку дітей[1, c. 50].

Народознавство формує особистість. Тобто вчитель повинен формувати знання з народної моралі. Наприклад, на уроці «Народний етикет. Вітання, Повага до старших. Гостинність. Доречність у одязі. Милосердя. Правила співжиття і взаємодопомоги» вчитель знайомить учнів з правилами вітання, які повинен знати учень 3-го класу, майбутня культурна особистість, яку ми формуємо в школі.

Під час проведення експериментального дослідження в спеціалізованій початковій школі ЗНЗ І-ІІІ ст. з поглибленим вивченням іноземних мов №2 м. Чернігова накопичили досвід роботи щодо практичної реалізації народознавчого компоненту в системі навчання і виховання молодших школярів. Так, зокрема, ми кожен день проводили 5-хвилинки з українських народних джерел — це пісня, вірш, жарт, прислів’я, загадки про доброту, працелюбність, доброзичливість. В класі проведено ряд виховних заходів: бесід, літературно-музичних композицій, уроків-спектаклів, уроків-роздумів та ін. Зокрема, під час експериментального дослідження було проведено низку виховних заходів метою яких було виховувати повагу до традицій та ідею впровадження їх у життя; розкривати сутність та багатогранність свят на Україні; розвивати творчі та комунікативні здібності дітей, прагнення до добрих справ.

Одним із завдань нашого дослідження було експериментально перевірити вплив систематичного використання народознавчого матеріалу на рівень навчальних досягнень учнів із курсу «Природознавства» в 3 класі.

Ми ставили за мету порівняти результати роботи в експериментальному і контрольному класах, які мали відмінності в організації та змісті навчального процесу. Для цього впродовж експериментального дослідження ми проводили спостереження за активністю учнів на уроках, індивідуальні опитування учнів на уроках, а також контрольний зріз знань у формі письмового опитування наприкінці навчального семестру.

Результати експериментального дослідження свідчать про те, що результативність засвоєння учнями природничих і суспільствознавчих знань значно покращиться, якщо на уроках «Природознавства» в початковій школі систематично, цілеспрямовано й послідовно використовувати народознавчий матеріал.

Таким чином, систематичне, послідовне і цілеспрямоване використання народознавчого матеріалу на уроках «Природознавства», сприяє удосконаленню відповідних знань, умінь і навичок молодших школярів, зацікавлює учнів і формує позитивну навчальну мотивацію, допомагає учням зосередити увагу на фактах, подіях і явищах оточуючої дійсності, сприяючи тим самим формуванню правильних уявлень і понять, з яких складаються усвідомлені й міцні знання про навколишній світ. У невимушеній обстановці діти набувають знань, які нагромадив наш народ протягом усього свого розвитку. Разом з тим, встановлено, що систематичне використання народознавчого матеріалу на уроках «Природознавства» сприяє позитивному ставленню учнів до цього навчального предмету та підвищенню інтересу школярів до вивчення історії, культури, природи і традицій рідного краю [2].

Література:

1. Ігнатенко П. Р., Руденко Ю. Д.. Народознавство у школі. — К.: Т-во «Знання» УРСР, 1990. — 48 с. — (Серія 7 «Педагогічна», №13).

2. Педагогічні аспекти підвищення ефективності виховного процесу в початковій школі в умовах відродження і становлення національної системи виховання: Матеріали обласної науково-практичної конференції, 23-24 лютого 1994 року / ЧДТІ.– Редколегія: Т. В. Гринь та інші. — Чернігів, 1994. — 80 с.

3. Юрович В. Фольклор про природу як засіб підвищення ефективності уроків природознавства // Початкова школа. — 2005. — № 6. — с. 34-38.

Рудик К. В.

студентка 41 групи

факультету початкового навчання

ЧНПУ імені Т. Г. Шевченка