Дидактична гра як засіб формування звукової культури мовлення дітей старшого дошкільного віку

Загальновідомо, що провідною діяльністю дітей дошкільного віку є гра. Одним із видів ігор є дидактична гра — це гра для навчання й виховання дошкільників і школярів. Її своєрідність полягає у створенні сприятливих умов для здійснення педагогом навчання, удосконалення та розвитку розумових здібностей, уяви, мовлення, формування важливих рис особистості та організації взаємин дітей у доступній і привабливій для них ігровій формі.

Гра, що використовується з метою навчання, повинна мати перш за все дидактичне завдання. Граючись, діти вирішують завдання у цікавій формі, яка досягається певними ігровими діями. Обов’язковим компонентом гри є її правила, дякуючи правилам педагог у ході гри керує поведінкою дітей, навчально-виховним процесом. Таким чином, обов’язковими структурними елементами дидактичної гри є: навчальне і виховне завдання, ігрові дії і правила. Відсутність будь-якого з названих компонентів призводить до того, що гра не може існувати і перетворюється або в дидактичну вправу або в звичайну бесіду з використанням дидактичного матеріалу (іграшок, картинок, реальних предметів), що якраз дуже часто зустрічається в практиці роботи дошкільних закладів.

Серед педагогів, які займалися розробкою методики навчання дітей дошкільного віку з використанням ігор, слід назвати Є. І. Тихеєву, яка зуміла поєднати спадщину класичної педагогіки з новими умовами життя країни, розробити дидактичні ігри і з їх допомогою знайомити дітей з навколишнім світом. Є. І. Тихеєва розробила для дитячих ігор дидактичний матеріал. Нею виділено два види дидактичного матеріалу: штучний і природний. Штучний дидактичний матеріал був наявний в настільно-друкованих іграх (парні картинки, лото, дерев’яні форми). Природний дидактичний матеріал включав у себе овочі, плоди, квіти, рослини, насіння і багато іншого, тобто все те, що могло замінити в іграх штучний матеріал.

Розглядаючи розвиток мовлення у нерозривному зв’язку з розвитком особистості в цілому, Є. І. Тихеєва вказувала на те, що дитина стає на шлях розумового розвитку, дякуючи притаманній їй здатності до членороздільної мови. Вчена розробила методику і систему ігор-занять переважно з розвитку рідної мови. Запропоновані нею ігри сприяли формуванню таких мовних умінь, як визначення назви предмету, його властивостей, дій; опис предмету; порівняння предметів за схожістю і розбіжностями; складання і розгадування загадок про предмет, знаходження іграшок за віршами; класифікація предметів за їх ознаками і призначенням.

Особливу увагу Є. І. Тихеєва звертала на виправлення помилок у мовленні дошкільників, формуванні в них правильної літературної вимови. Педагог радить вихователям користуватися кожним випадком, щоб привернути увагу дітей до помилок, пропонувала давати їм вправи на запобігання мовних огріхів. Водночас, педагог попереджала вихователів щодо необхідності усвідомлення дітьми своїх помилок, а робити зауваження радила тільки тоді, коли вихователі будуть упевнені, що зауваження буде усвідомлене дитиною.

У практиці роботи дитячого садка отримали розповсюдження мовні ігри, розроблені О. І. Соловйовою, Є. І. Радіною, Л. А. Пеньєвською, А. І. Максаковим, Г. А. Тумаковою, О. І. Янківською, Г. С. Швайко та ін. Так, О. І. Соловйова, з метою розвитку мови дітей, запропонувала свою методику використання дидактичних ігор з лялькою. Вона рекомендувала ігри, у яких діти, виконуючи доручення ляльки, привчаються відповідати на запитання.

Починаючи з середнього дошкільного віку, у дітей значно покращується вимова. Вони рідше пропускають і замінюють звуки, здатні зберігати складову структуру навіть у багатоскладових словах; зміцнився і став більш рухомим їх артикуляційний апарат, більш розвинутим стало слухове сприймання, фонематичний слух. Це створює сприятливі умови для закріплення правильної вимови усіх звуків, для чистої та чіткої вимови слів, виправлення існуючих недоліків вимови.

Як зазначає А. І. Максаков, на шостому році життя у дітей різко зростає інтерес до слів, що звучать. Вони уже не тільки вслуховуються у слова, але і прагнуть встановити, з яких звуків вони складаються, легко підбирають слова, близькі за звучанням. При спеціальному навчанні дитина може впізнавати знайомий звук у слові, виділяти його із слова, підбирати слова з добре відомими їй звуками. У залежності від змісту і ситуації висловлювання дитина може керувати своїм голосовим апаратом: вимовляти слова голосно і тихо, швидко і повільно.

Із шестирічними дітьми вихователь продовжує почату в молодших групах роботу з розвитку слухового сприймання, вдосконалення фонематичного слуху. Використовуючи дидактичні ігри і вправи, педагог продовжує вчити дітей уважно слухати мову навколишніх, добирати слова, схожі за звучанням (кішка — мишка і т.д.), виділяти з ряду слів тільки ті, в яких є заданий звук, впізнавати знайомий звук у назвах іграшок, предметів або підбирати іграшки і предмети, у назвах яких є цей звук і т.д., тобто вихователь звертає увагу дітей на те, що слова складаються із звуків, що один і той же звук може знаходитися («жити») у різних словах.

Уся робота, спрямована на розвиток фонетичної сторони мовлення, планується і проводиться на заняттях із виховання звукової культури мови. Деякі ігри і вправи (наприклад на закріплення правильної вимови звуків, що діти ще недостатньо засвоїли) вихователем можуть бути проведені і поза заняттями (під час ігор та прогулянок).

Отже, дидактична гра відіграє важливу роль у формуванні звукової культури мовлення дітей дошкільного віку. Мовні ігри допомагають ефективно розвивати фонематичний слух, закріплювати правильну вимову, плавність мовлення, тренувати мовне дихання та м’язи органів мовлення. Під час ігор уточнюються і закріплюються поняття та уявлення дітей, розвивається їх творча уява, мислення, мова. Дитина в подальшому швидше і легше сприймає новий матеріал, опановує нові знання і навички.

Література

1. Богуш А. М. Методика навчання української мови в дошкільних закладах / А. М. Богуш . — К.: Вища школа, 1993. — 325 с.

2. Богуш А. М. Витоки мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку: Програма та методичні рекомендації / А. М. Богуш. –К.: ІЗИН, 1997. — 112 с.

3. Аркин Е. А. Ребенок в дошкольные годы / Под ред. А. В. Запорожца и В. Д. Давидовича. — М.: Просвещение, 1963. — 444 с.

4. Гвоздев А. Н. Вопрос изучения детской речи. / А. Н. Гвоздев. — М.: АПН РСФСР 1961. — 471 с.

Єфименко А. В.,

студентка 46 групи

факультету початкового навчання

ЧНПУ імені Т. Г.  Шевченка