logo search
Zb_statey_Ostatochny_variant

Особливості космонімів у художніх творах ліни костенко

Космонімічна лексика, як компонент мовної системи, підпорядковується її закономірностям, а за своїми специфічними ознаками має ряд особливостей. Цей шар лексики прийшов до нас переважно із сивої давнини, стосується космічних об’єктів, які дозволяли нашим предкам орієнтуватися у просторі та часі.

У цій статті зроблено спробу проаналізувати лексико-семантичний потенціал космонімів у художніх творах Ліни Костенко, поетична спадщина якої — невичерпне джерело для проведення мовознавчих досліджень.

Мета дослідження — системний аналіз космонімічних слів у творчості української поетеси Ліни Василівни Костенко.

Об’єкт дослідження — літературна творчість зазначеного автора, поезії зі збірки «Неповторність», та «Сад нетанучих скульптур».

Предмет дослідження — космонімічні лексеми у поезіях Ліни Костенко.

У мовознавстві космонімічний шар лексики досліджували Ю. Карпенко, Г. Бовін, А. Суперанська. Лінгвістичний аналіз власних назв космічних об’єктів проводили вчені А. М. Дейч, І. І. Неяченко, Н. Яхонтова та інші.

Вивчення космонімічної лексики має істотне значення для становлення ономастики як системи, бо космонімія оперує назвами реальних об’єктів дійсності і представляє лексику іноді дуже давню за походженням.

Науковці, вивчаючи власні назви небесних тіл, користуються термінами астроніміка, космоніміка. Н. В. Подольська в «Словаре русской ономастической терминологии» для позначення науки про небесні оніми (власні назви) подає один термін — астроніміка («астроніміка — розділ ономастики, який вивчає астроніми»), а для назв об’єктів цієї науки — два терміни (космонім і астронім). «Астронім — вид оніма. Власне ім’я окремого небесного тіла, у тому числі зірки, планети, комети, астероїди. Наприклад, Сонце, Земля, Меркурій, Венера, Марс; комети: Енке, Фая, Галлея; походить від грец. астер — «зірка» [8, с. 38]. «Космонім — вид оніма. Власне ім’я зони космічного простору, галактики, сузір’я. Наприклад, Велика Ведмедиця, сузір’я Орла, сузір’я Діви, сузір’я Оріона. Походить від гр. космос — «упорядкованість, порядок»; «світовий порядок, всесвіт; небозвід»[8, с. 68].

Вчені у своїх наукових дослідженнях використовують або терміни космоніміка, космоніми (Н. Х. Максютова, В. А. Никонов, В. Д. Бондалетов та ін.), або астроніміка, астроніми (Ю. О. Карпенко, Л. Ф. Фоміна, М. Е. Рут та ін.). Можливо, з часом дослідники будуть диференціювати ці родові поняття.

На думку В. Д. Бондалетова, «космонімія (космоніми) більш схожа на топонімію (топоніми), ніж на антропонімію. Космоніми, як і топоніми, «прив’язані» до простору. Це свого роду «небесна топонімія» [1, с. 199].

«Космоніми — міжнаціональні назви, оскільки коефіцієнт інтернаціонального у власних назвах небесних тіл переважає над відповідним коефіцієнтом у топонімії, антропонімії та інших галузях ономастики» [7, с. 59].

«В ономастичному просторі твору значущою є роль конотативних власних назв із стійко закріпленим у широкому вживанні колом емоційно-логічних асоціацій. Від того, якою є їх синтагматика в тексті, наскільки вони частотні в ньому, в багатьох випадках залежить організація тексту.

Вивчення функціонування, «поведінки» своєрідного лексичного шару — ономастичних одиниць — в замкненому просторі художнього тексту викриває їхню особливо навантажену семантичну роль і вагомість в системі даного естетичного об’єкта. Конкретизація й ідентифікація об’єкта за допомогою власних назв обумовлює його легку «опізнаність» навіть в макроконтексті, за умови розчленованості фрагментів, які містять дану власну назву» [6, с. 104].

У тканині літературного твору, в поетичному мовленні зокрема, космонімічна лексика посідає особливе місце. Як і усі власні назви, що функціонують у художньому тексті, космоніми є образними, семантично насиченими. Але коли йдеться про космоніми в поетичному мовленні, то вони стають майже протилежністю топонімам, бо якщо топоніми найчастіше створюють «неприкрашеність, приземленість», то космонімічна лексика покликана романтизувати, емоційно забарвити художній текст.

Згідно з метою, космонімічну лексику ми об’єднали у дві групи: власне космоніми і назви-апелятиви небесної сфери. У Ліни Костенко переважає онімна лексика, тобто власне космоніми.

Найбільше спостерігаються онімні лексеми «сонце» і «місяць». Як зазначає Ю. А. Карпенко, «це типові власні назви, хоча й пишуться з малої літери за традицією» [2, с. 94].

Використання алегро Сонце у поезіях Ліни Василівни носять, як привило, оптимістичний, життєствержувальний характер:

  1. Сонце радісно пряжить.[4, с. 30]

  2. Творили обрій небо і степи І сонце,сонце,сонце реготало! [4, с. 32]

  3. Вечірнє сонце, дякую за день! За твій світанок, і за твій зеніт, і за мої обпечені зеніти. За те, що завтра хоче зеленіть, за те, що вчора встигло оддзвеніти. За небо в небі, за дитячий сміх.

  4. Багряне сонце сутінню лісною у просвіт хмар показує кіно, і десь на пні під сивою сосною ведмеді забивають доміно.[4, с. 40]

Часто цей космонім персоніфікується:

  1. Сходить сонце, ясний обагрянок Заглядає у вічі мені: А чи добрий у мене ранок, Чи не плакала я вві сні?[4, с. 28]

  2. Вирлооке сонце Сідає на чорну скелю.[4, с. 12]

  3. Сонце, сонце, освітлюй тіні! Не заходь, почекай хвилину![4, с. 148]

  4. «Сонце» найчастіше зустрічається в художньому мовленні поетеси.

Щодо вживання галатонімів (власних назв галактик), то Ліна Костенко послуговується двома назвами: Чумацький Шлях і туманність Андромеди.

Чумацький Шлях — найулюбленіша і найпопулярніша в українській поезії реалія зоряного неба. «Очевидно, найдавнішим утворенням зоряного неба є Молочний Шлях, — пише Ю. Карпенко, — срібляста туманна смуга, яка оперує небесну сферу і яку добре видно у безмісячні ночі. Смуга ця була помічена і названа людиною ще в глибокій давнині. І немає народу, який не мав би для неї свого імені й своєї інтерпретації»[5, с. 14].

Часто цей космонім Ліна Костенко передає у переносному значенні:

Той, що створив нас, був дуже розумний: Ввімкнув нам тільки ближнє світло свідомості. Мчимося по космічній трасі, Так і не знаючи — А що ж там, в кінці Чумацького Шляху? [4, с. 170]

Моторошно й пильно Дивиться Всесвіт — Великий маг, Піднявши над землею Рукав Чумацького Шляху.[4, с. 20]

Спостерігаємо у художніх творах досліджуваної письменниці і вживання планетонімів, які показують плинність руху в космосі. Цими космонімами поетеса метафорично зображує людські якості:

  1. Земля кружляє у космічнім вальсі…[4, с. 15]

Або гіперболізує його:

  1. Як ти зжилася з тугою чаїною! Як часто лицемірив твій Парнас!.. Шматок землі, ти звешся Україною. [4, с. 83] …жонглює космос бриликом Сатурна, і Всесвіт крутить всю цю карусель.[4, с. 111]

  2. Летить Нептун, і я з ним налітаюсь. Не бійтесь, зорі, я не розіб’юсь.[4, с. 151]

Звертає увагу Ліна Костенко і на космоніми-апелятики (загальні назви). Частина їх пов’язана з лексемою «зоря», які зустрічаються як в прямому так і в переносному значенні.

  1. Захлинаються м’ятою луки. Мерехтять вересневі зорі. [4, с. 67]

  2. В холодні ночі звужуються зорі, немов зіниці божевільного.[4, с. 56]

  3. Зорі крізь щілини в клуню дивились Поглядом тихим, далеким, глибоким. [4, с. 135]

Досліджуючи поезії Ліни Костенко, доходимо висновку, що поетеса послуговується космонімічною лексикою. Вживання цих лексем у прямому і переносному значенні, робить поезії неперевершеними, а мову багатою і колоритною.

Література

  1. Бондалетов В. Д. Русская ономастика: Учеб. пособие. — М.: Просвещение, 1983. — 224 с.

  2. Карпенко Ю. А. Проблемы типологии литературной ономастики: Имена собственные в поэзии Бэллы Ахмадулиной и Лины Костенко// Літературна ономастика російської та української мов:Взаємодія, взаємозв»язки: Зб.н.пр. — .: НМКВО,1992. — . 94.

  3. Карпенко Ю. А. Названия звездного неба / Ю. А. Карпенко. —М.: Наука, 1981. — 184 с.

  4. Костенко Л. В. Неповторність: Вірші, поеми. — К.: Молодь, 1980. — 224 с.

  5. Масенко Л. Т. «Чумацький Шлях сріблясту куряву простеле…» / Л. Т. Масенко. — К. : Соняшник, 1999. — 100 с.

  6. Михайлов В. Н. Роль ономастической лексики в структурно-семантической организации художественного текста поэзии // Русская ономастика. — Одесса, 1984. — С. 101–109.

  7. Олексенко В. П., Іващенко О. В. Факультатив з української мови «Координати ономастики»: програма курсу, навчальні матеріали, розробки занять / В. П. Олексенко, О. В. Іващенко. — Х.: Вид. група «Основа», 2006. — 144 с.

  8. Подольская Н. В. Словарь русской ономастической терминологии / Отв. ред. А. В. Суперанская. — 2-е изд. — М.: Наука, 1988. — 192 с.

Ковальська О. І.

студентка 35 групи

філологічного факультету

ЧНПУ імені Т. Г. Шевченка