Zb_statey_Ostatochny_variant

До проблеми організації та проведення дитячої музично-театралізованої діяльності у початковій школі

Анотація. У статті розглянуто деякі проблеми організації дитячих музичних вистав, принципи, які необхідно враховувати при організації дитячих музичних вистав. В статті висвітлені види дитячої театралізованої діяльності, доведено необхідність використання музично-театралізованої діяльності у початковій школі. Висновком статті є важливість організації та проведення дитячих музичних вистав у початковій школі для загального, естетичного та всебічного розвитку дитини.

Ключові слова: вистава, музично-театралізована діяльність, формування особистості дитини, розвиток.

Актуальність. Суспільство висуває високі вимоги до формування творчої активності дитини. Об’єктивний процес інтелектуалізації навчання і виховання, що розвинувся протягом останніх років і утверджується зараз, при всьому позитивному впливі на розвиток особистості має й свої негативні аспекти. Стосується це насамперед творчості. Діти емоційні та чуттєві за самою своєю природою, сприймання для них — основа пізнання, орієнтації в навколишньому світі, що є умовою розвитку багатьох особистісних якостей. Звідси витоки багатьох наукових концепцій («Педагогічна концепція» С. Ф. Русової; «Музична педагогічна концепція» Б. В. Асаф’єв; «Концепція педагогічної компетентності» Л. В. Банашко, О. М. Севастьянова, Б. С. Крищук, С. І. Тафінцева та ін.) в яких висвітлюється необхідність наближення до природних можливостей дитини. Передова педагогічна практика звертає увагу на необхідність формування естетичного досвіду дітей. Серед засобів, що сприяють цьому, мистецтво ,а особливо дитяча музично-театралізована діяльність, посідає найзначніше місце, та, на жаль, в сучасній початковій школі, не завжди використовується в належному обсязі.

Театралізована діяльність для дітей починається з гри. Пам’ятаючи, що у грі за висловлюванням Л. С. Виготського, відбувається становлення людини, вчитель не може тільки спостерігати за цим процесом. Його обов’язок — уміло, тонко і тактовно керувати ігровою діяльністю.

Враховуючи вищевикладене, і пам’ятаючи, що для дитини будь-яка творча активність (і музично-театралізована діяльність в тому числі), це перш за все — гра, можна говорити про гармонійне поєднання музики і театру у такій формі організації дозвілля молодших школярів, як музично-театралізоване дійство. Молодші школярі психологічно готові ( і це підтверджують вчені-психологи) до театрально-музичної діяльності. Рівень музичних та мовленнєвих знань дітей молодшого шкільного віку забезпечує їх адекватне художнє сприймання і переживання музично-театральних вистав не тільки як глядачів, а і як творців гри-драматизації з повним розкриттям творчого потенціалу кожної дитини.

Постановка проблеми. Музично-театралізована діяльність — це ефективний засіб педагогічного впливу на розвиток особистості дитини, який передбачає формування у дітей умінь «входити в образ» та «утримувати» його впродовж усієї театралізованої діяльності; усвідомлювати мовленнєві та виконавські дії; передавати характерні особливості різних художніх образів; переносити здобуті уявлення в самостійну ігрову діяльність; прищеплення дітям інтересу до музичного театру як до окремого виду мистецтва.

Музично-театралізована діяльність має велике значення для всебічного виховання та розвитку дітей: розвиває художній, музичний та загально естетичний смак, творчу самостійність, формує почуття колективізму, уміння діяти в колективі, співвідносячи власні бажання та інтереси з бажаннями й інтересами інших; розвиває пам’ять, увагу, мислення, уяву.

Музично-театралізована діяльність як правило проводиться у позаурочний час, а тому є одним з важливих видів позакласної музично-виховної роботи. Та,на жаль, в умовах сучасної початкової школи, навчальні програми якої ускладнюються з кожним роком, позакласній виховній роботі (вже не говорячи про музично-виховну та музично-театралізовану дитячу творчість) практично не знаходиться місця. Часто учителі початкової школи мотивують цей брак часу завантаженістю навчальних програм, великою кількістю домашніх завдань, недостатністю годин, відведених на виховну роботу.

Теоретичний аналіз дослідження. Проблемам музично-театралізованої діяльності приділяли увагу вітчизняні та зарубіжні педагоги, психологи, соціологи, музикознавці та діячі театрального мистецтва. Зокрема В. М. Верховинець, який видав збірку для дітей «Весняночка», в якому поєднував ігри з піснями, В. Е. Мейерхольд, М. Д. Леонтович, М. В. Лисенко, Л. В. Артемова, Є. В. Шевцов, Л. М. Масол, Л. В. Лебедєва, Б. М. Теплов, Л. П. Дмитрієва, Л. С. Виготський та інші.

Основна мета даної статті полягає у визначенні ролі та необхідності проведення дитячої музично-театралізованої діяльності у початковій школі для розвитку та формування особистості дитини.

Викладення основного матеріалу. Про творчу та мистецьку активність, як важливу складову гармонійної особистості дитини, можна говорити тільки в тому випадку, якщо дитина:

виявляє активність у музично-естетичній атмосфері розваги і свята;
дістає задоволення від спілкування з музикою, театром, від спільного переживання з іншими дітьми та дорослими культурно-мистецьких подій.
вміє співпрацювати з дітьми і дорослими у процесі музично-театралізованої діяльності;
співвідносить індивідуальне акторське виконавство з виконавством інших.

Такі якості особистості успішно формуються в усіх видах творчої мистецької діяльності дитини, в різних формах організації дозвілля дітей. Але найбільш яскраво й якісно це виявляється в музично-театралізованій діяльності, елементи якої використовувати не тільки у позакласній роботі, а й в процесі урочної діяльності.

Керівництво театрально-ігровою діяльністю потребує від педагога вміння будувати роботу в системі, підбирати змістовні матеріали, ставити і вирішувати педагогічні задачі, мета яких — формувати творчі та театральні здібності дітей, а через них впливати на розширення кругозору та збагачення музично-театрального досвіду дітей.

Вчитель повинен допомагати дітям організовувати діяльність — об’єднуватись в невеличкі творчі групи, разом готувати, оформляти і програвати від початку до кінця фрагменти літературно-музичних творів, музичних вистав.

Вистава — твір театрального мистецтва, обмежений часовим терміном з використанням режисерського задуму, акторської гри, драматургічного твору ( літературного джерела ), музики, театральних декорацій тощо.

Вчені визначають низку функцій музично-театралізованої діяльності в естетичному вихованнi школярiв, зокрема такі, як художньо-пізнавальну, емоційно-оцінну, мистецько-творчу, мистецько-комунікативну і художньо-гедоністичну.

Музично-театралізовані вистави включають:

дії з ляльковими персонажами;
безпосередні дії дітей по ролям.

Складові творчої роботи з підготовки музично-театралізованих вистав:

літературна діяльність (проявляється у вигляді діалогів і монологів від особи персонажів літературних творів, іноді перемежовуючись поясненнями від автора);
образотворча діяльність (носить характер просторо-образотворчої, оформлювальної: діти створюють мальовані або аплікативні декорації, костюми персонажів);
музична діяльність (виконання знайомих пісень від особи персонажів, авторських характерних пісень до музично-театралізованих ігор, пісень-імпровізацій, пісень та мелодій створених самими дітьми).

Для правильної організації музично-театралізованої діяльності рекомендується враховувати наступні принципи:

1. Принцип гуманізації. Передбачає вміння педагога стати на позицію дитини, врахувати її точку зору, не ігнорувати її почуття і емоції, бачити в дитині повноправного партнера, а також орієнтуватися на вищі загальнолюдські поняття.

2. Принцип диференціації. Заключається в створенні оптимальних умов для самореалізації кожної дитини в процесі музично-театралізованої діяльності з врахуванням віку, статі дитини, накопиченого нею досвіду, особливостей емоційної та пізнавальної сфери.

3. Принцип інтегративності. Інтеграція в педагогічному процесі зараз розглядається як фактор створення емоційного благополуччя дитини в дитячому закладі, як найважливіша умова її цілісного розвитку, перших творчих проявів і становлення індивідуальності, гармонічного поєднання на заняттях і в різних життєвих ситуаціях музичних, літературних фрагментів, живопису, поезії, виходом на образотворення в різних видах художньої діяльності — малювання, ліплення, аплікацію, музикування, мімічні та пантомімічні етюди.

4. Принцип змістовності. Передбачає змістовність занять, різноманітність тематики і методів роботи.

5. Принцип систематичності. Включення театралізованих та музично-театралізованих вправ у всі форми організації педагогічного процесу, що робить їх такими ж необхідними, як дидактичні та сюжетно-рольові.

6. Принцип дитячої активності. Робиться акцент на максимальну активність дітей на всіх етапах підготовки і проведення ігор. При наявності такої активності музично-театралізована діяльність проходить більш інтенсивно і плідно, діти менше втомлюються, бо вони займаються не важкою працею, а захоплюючою ігровою діяльністю.

7. Принцип співпраці. Співпраця дітей один з одним та з дорослими.

8. Принцип професійної компетентності. «Все, що ми робимо, — ми робимо професійно!» — так можна визначити суть цього принципу. Одним з головних факторів є підготовленість та зацікавленість педагога. Всі ігри і вправи на занятті повинні бути підібрані таким чином, щоб вдало поєднувати рухи, мову, міміку, пантоміму в різних варіаціях.

Висновки. Створення дітьми оригінальних театралізованих ігор, формування уявлень — усе це можливе при формуванні готовності до музично-театралізованої діяльності як синтезу знань про мистецтво музики та театру, емоційно-позитивного ставлення до нього, здійснення власної театралізованої діяльності.

Таким чином, можемо стверджувати, що заняття музично-театралізованою діяльністю розширюють життєвий та художній світогляд школярів, сприяють збагаченню їхнього музично-театрального тезаурусу, підвищують рівень емоційної сприйнятливості учнів, розвивають у них здатність до оцінювання естетичних явищ, активізують художньо-креативні здібності, мають значний потенціал для формування у молодших школярів навичок творчої співпраці в мистецькому колективі, інтенсифікують розвиток комунікативності його учасників, спричиняють збудження в учнів відчуття естетичної насолоди від художньої творчості, від осягнення краси в інтегративному поєднанні різних видів мистецтв, а також певною мірою забезпечують потребу сучасних школярів у психологічній розрядці та відпочинку. Всі зазначені елементи є рівнозначущими, взаємопоєднаними і забезпечують системний процес естетичного розвитку учнів.

Література

Артемова Л. В. Театр і гра / Л. В. Артемова. — К.: Томіріс, 2002. — С. 108–144.
Выготский Л. С. Воображение и творчество в детском возрасте. / Л. С. Выготский. — Изд. 3-е. — М. : Просвещение, 1991. — 96 с.
Дорошенко Т. В. Розвиток творчих здібностей на уроках музики: методичні рекомендації. // Початкова школа. — 2001 — №4. — С. 34–37.
Ільєнко Е. І. Про «специфіку» мистецтва. // Питання філософії. — 2005. — № 5. — С. 132–144.
Леонтович М. Д. Практичний курс навчання співу у середніх школах України (З педагогічної спадщини композитора) / М. Д. Леонтович. — К. : Муз. Україна, 1989. — 133 с.
Солов’янова О. Ю. Музично-театральна діяльність як умова інтенсифікації вокального розвитку учнів. // Музична освіта: науковий пошук у вирішенні актуальних проблем навчального процесу. — М.: Освіта, 2009. Том 1.
Сухомлинський В. Серце віддаю дітям // Вибрані твори. — Т. 3. — Київ. — 1977. — С. 19–27.
Уланова С. І. Світоглядно-методологічні основи формування музично-естетичної культури // Художня освіта і проблема виховання молоді. Зб. наук. статей. — К.: Міносвіти України, ІЗМН, 1997. — С. 3–11.
Шевцов Е. В. Эстетическое воспитание и формирование личности / Е. В. Шевцов. — М.: Просвещение, 1982. — 293 с.
Шеренберг Д. М. Искусство творческого мышления. — Минск: Попудри, 1996 .– С. 27–287 .

Секція 9. Психологічні аспекти навчання, виховання і розвитку молодших школярів

Гурбик А. А.,

студентка 55 групи

факультету початкового навчання

ЧНПУ імені Т. Г. Шевченка

Содержание