Інтерактивні методи навчання як засіб розвитку пізнавальної активності молодших школярів

У формуванні гармонійно розвиненої, суспільно активної особистості значну роль відіграє школа. На жаль, у сучасній школі навчання часто зводиться до запам’ятовування матеріалу та одноманітного відтворення знань і прийомів дій, типових способів розв’язування, а це значно знижує потяг до навчання, позбавляє дитину радості власного відкриття.

Як пробудити в учнів допитливість і цікавість? — це питання турбує кожного вчителя. Працюючи над цією проблемою, необхідно шукати шляхи формування і розвитку пізнавальної активності молодших школярів.

На сучасному етапі одним із перспективних шляхів активізації пізнавальної діяльності учнів початкових класів, на думку фахівців, є застосування інтерактивних методів навчання. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблем на основі аналізу відповідної навчальної ситуації. Організація навчально-виховного процесу з використанням інтерактивних методів викликає в дитини прагнення до пошуку, пробуджує інтелектуальні почуття і переживання,формує навички спільної навчально-пізнавальної діяльності, критичного мислення, розширює пізнавальні можливості у здобутті, аналізі й застосуванні інформації.

Аналіз різноманітних теорій навчання та виховання підростаючого покоління в історико-педагогічному аспекті показує, що всі вони так чи інакше стосувалися принципу активності у навчальній діяльності. Проблема пізнавальної активності займає помітне місце в роботах видатних педагогів: Я. А. Коменського, К. Ушинського, С. Русової, В. Сухомлинського, Ш. Амонашвілі та ін.

Я. Коменський уважав, що в людині з народження живе бажання більше знати, а також не лише здатність переносити труднощі, але й жага до них. На його думку, очі, вуха, розум безперервно відшукують собі їжу, завжди прагнуть до зовнішнього світу. І для живої натури немає нічого більш нестерпного, як бездіяльність та буденність [5, с. 101].

К. Ушинський важливою основою педагогіки вважав формувальну роль діяльності та активності особистості. Педагог розглядав діяльність як основу навчання і виховання, бо без самостійної творчої діяльності, без активності самої дитини успішність навчання та виховання неможлива [10, с. 80].

Основним завданням навчання, на думку С. Русової, є розвиток інтересів дітей, упорядкування випадкових запитань, задоволення зацікавленості дітей, щоб у подальшому викликати нові інтереси, задовольнити їх, розширюючи сферу дитячої зацікавленості [7].

В. Сухомлинський пов’язував пізнавальну активність дитини з бажанням дізнатися нове. Чим сильніше прагнення до пізнання, тим глибше розкривається дослідницький характер дитини [9, с. 201]. Майстерність учителя полягає в умінні вчити дітей мислити; кожен педагог повинен виховувати розум учнів, без цього школа перестане бути школою.

За переконанням Ш. Амонашвілі, учитель зобов’язаний заохочувати спроби дитини піднятися ще на одну сходинку свого розвитку, показувати дитині свою радість, подяку, своє дружнє ставлення до неї. Справжнє співробітництво вчителя й учнів з’являється разом із радістю, з почуттям сумісності, з бажанням бути разом, трудитися разом [1, с. 69-71].

Аналіз останніх досліджень та публікацій дає змогу зазначити, що використання інтерактивних методів у навчально-виховному процесі привертає увагу багатьох учених і педагогів. Зокрема, С. Кашлєв обґрунтував інтерактивне навчання, як інноваційне педагогічне явище [3], М. Кларін розглядав інтерактивне навчання як інструмент освоєння нового досвіду [4], В. Шарко обґрунтовував власний досвід упровадження інтерактивних методів навчання [11], Т. Дуткевич визначає психологічні основи використання інтерактивних методів у процесі підготовки спеціалістів з вищою освітою [2].О. Пометун та Л. Пироженко розробили класифікацію інтерактивних технологій, виділивши такі групи, як:технології кооперативного та колективно-групового навчання, ситуативного моделювання та опрацювання дискусійних питань [6].

Ефективність інтерактивного навчання на уроках у початкових класах зростає за умови, якщо вчитель правильно і доцільно добирає методи інтерактивного навчання, планує урок,ураховуючи анатомо-фізіологічні, психологічні та особистісні якості учнів.

Упровадження інтерактивних методів у практику на різних уроках у початкових класах потрібно починати з простих («Мозковий штурм», «Коло ідей») та поступово переходити до більш складних («Діалог», «Метод моделювання ситуації» та ін.).

Розглянемо практичне використання деяких інтерактивних методів навчання на уроках у початкових класах (2 клас).

1. Метод «Незакінчені речення». У цьому методі використовують іграшковий мікрофон, а діти намагаються закінчити речення, запропоновані вчителем. Наприклад, на уроці української мови (тема: «Інтонаційне виділення в реченні слів, найважливіших для висловлювання думки»), на етапі підсумку знань, учні мали закінчити такі речення:

На сьогоднішньому уроці для мене найбільш важливим відкриттям було…

Ця інформація дозволяє нам зробити висновок, що…

Сьогоднішній урок навчив мене…

Такий вид занять не лише зацікавлює, але і сприяє розвитку зв’язного мовлення молодших школярів.

2.Робота в групах: інтерактивна вправа «Склади квітку». Цю вправу ми використовували під час вивчення теми «У царстві рослин» на уроці «Я і Україна».

Клас був поділений на 6 груп по 5 чоловік у кожній групі. Групи створювали шляхом поєднання двох сусідніх парт і поділом третьої парти між командами, які утворилися поряд. Малюнки 6 квітів: ромашка, троянда, конвалія, бузок, тюльпан, кульбабка (за кількістю груп) ми розрізали на 5 частин (по 1 частині на кожного учасника групи). Учням необхідно було скласти квітку, обговорити у групі, що вони знають про цю квітку, і по одному учаснику від групи розказати про неї. Якщо були доповнення в учасників інших груп, то вони заслуховувалися.

Роботу в групах проводили і на уроці читання під час вивчення теми «Поетичні перлини. П. Тичина «Осінь така мила» на етапі актуалізації опорних знань.

Діти називали місяці і відповідно до них об’єднувалися у три групи. Кожна група повинна була підготуватися до виразного читання вірша, виконати завдання (намалювати «Щедру осінь», «Золоту осінь», падолист), дати відповіді на запитання.

Інтерактивну вправу «Мозаїка» ми застосовували під час вивчення теми «У царстві тварин» на уроці «Я і Україна».

На цьому уроці вивчаються такі групи тварин як комахи, птахи і звірі. Щоб пришвидшити і покращити роботу, учнів поділили на 3 команди (1ряд — 1 команда): команда «комах», команда «птахів» і команда «звірів». Кожна команда повинна була опрацювати статтю про свою групу тварин і зробити такі записи:

ознаки групи тварин, яка розглядається(зовнішній вигляд);

де живуть;

значення в природі.

Наприкінці уроку учні заповнили таблицю, яка містила інформацію про всі групи тварин.

3. Метод «Голосування ногами» використовували на уроці читання (тема: «Калинка — згадка про добре серце») на етапі вивчення нового матеріалу.

Текст казки читав завчасно підготовлений учень (казка «Калинка» Г. Демченко). Перевірка розуміння прочитаного тексту проводилася за допомогою інтерактивного методу «голосування ногами».

Ми пропонували учням розділитися і стати у дві шеренги:

• права шеренга — «Я вважаю, що твердження правильне»;

• ліва шеренга — «Я вважаю, що твердження неправильне».

Учитель висловлював твердження або задавав запитання, а учні займали місце в тій шерензі, відповідь якої вважали правильною, спираючись на раніше отримані знання. Інколи доводили свої міркування [8].

Використання інтерактивних методів на уроках у початковій школі дає змогу полегшити процес засвоєння програмного матеріалу, активізує навчальну діяльність учнів. Діти вчаться слухати іншу людину, поважати альтернативну думку, прагнуть до діалогу, отримують навички аналізу навчальної інформації. У багатьох пасивних дітей підвищується активність на уроці. Учні сміливіше проявляють ініціативу, висловлюють свої думки. Покращуються такі показники пізнавальної активності, як ініціативність, енергійність, інтенсивність діяльності, позитивне ставлення до неї, самодіяльність, наполегливість, цілеспрямованість діяльності.

Література

1. Амонашвили Ш. А. Размышления о гуманной педагогике/ Ш. А. Амонашвили. — М.: Издательский Дом Шалвы Амонашвили.– 2001.

2. Дуткевич Т. В. Психологічні основи використання інтерактивних методів навчання у процесі підготовки спеціалістів з вищою освітою / Т. В. Дуткевич // Використання інтерактивних методів та мультимедійних засобів у підготовці педагога: зб. наук. праць. — Кам’янець-Подільський, Абетка- Нова, 2003. — С. 26–33.

3.Кашлев С. С. Технология интерактивного обучения / С. С. Кашлев. — Мн.: Белорусский верасень, 2005. — 196 с.

4. Кларин М. В. Интерактивное обучение — инструмент освоения нового опыта / М. В. Кларин // Педагогика. — 2000. — №7. — С. 12-18.

5. Коменский Я. А., Локк Д., Руссо Ж.-Ж., Песталоцци И. Г. Педагогическое наследие / Я. А. Коменский и др.–М.: Педагогика, 1989. — 416 с.

6. Пометун О. І., Пироженко Л. В. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук.-метод. посібн. / О. І. Пометун, Л. В. Пироженко. — К.: Видавництво А.С.К., 2004. — 192 с.

7. Русова С. Ф. Вибрані педагогічні твори / С. Ф. Русова. — К.: Освіта, 1996. — 304 с.

8. Стребна О. В. Інтерактивні методи навчання в практиці роботи початкової школи / О. В. Стребна, А. О. Соценко. — Х.: Видавн. Група «Основа», 2005. — 174 с.

9. Сухомлинский В. А. Избранные педагогические сочинения. / В. А. Сухомлинский. — Т.1. — М.: Педагогика, 1979.

10.Ушинский К. Д. Педагогические статьи 1857-1861 гг. / К. Д. Ушинский // Собр. соч. — М., 1948-1952. — Т.2. — 656 с.

11. Шарко В. Д. Інтерактивні методи навчання: Досвід впровадження /В. Д. Шарко. — Херсон: Олді-Плюс, 2000. — 210 с.

Ткаченко Д. П.,

студентка 43 групи

факультету початкового навчання

ЧНПУ імені Т. Г. Шевченка