logo search
Zb_statey_Ostatochny_variant

Використання інтерактивних технологій навчання на уроках математики у початковій школі

Сучасний урок не можливо собі уявити без використання інтерактивних методів роботи. Їх перевага в тому, що учні засвоюють всі рівні пізнання. Вони точно знають, що треба на уроці засвоїти, які уміння придбати, для чого вони вчать матеріал на уроці.

Діти займають активну позицію в засвоєнні знань, зростає їх інтерес. Значно підвищується особистісна роль вчителя — він виступає як лідер, організатор. Але треба зазначити, що проектування і проведення уроків, з використанням інтерактивну, потребують компетентності вчителя, його вміння переглянути і перебудувати свою роботу з учнями.

На жаль, багато хто з педагогів і сьогодні надає перевагу монологізованим методам навчання перед інтерактивними, тобто знання передають у готовому вигляді, а не навчають їх здобувати.

Враховуючи психологічні особливості учнів молодшого шкільного віку та рівень їхньої готовності до спілкування, вважаю, що застосування інтерактивних технологій навчання в початковій школі варто розпочинати з роботи в парах. Саме в процесі роботи в парах учні отримують можливість говорити, що є необхідним для цього вікового періоду. Всупереч тому, що увага дітей молодшого шкільного віку нестійка і тому вони часто відволікаються, під час роботи з партнером кожний з учнів працює активно. Цю технологію можна використовувати на будь-якому етапі уроку математики, навіть на етапі перевірки самостійно виконаного завдання, зокрема й домашнього, коли вчитель пропонує звірити відповіді завдань і в разі розходження, довести правильність своєї відповіді.

На уроках математики у початковій школі ефективним може бути використання технології «Міні-ажурна пилка».

За цією технологією вчитель пропонує учням об’єднатися у четвірки (по дві парти, що стоять одна за одною) і роздає кожній групі по 4 підготовлених ним заздалегідь (з підручника чи написаних на картках, або спроектованих на екран) завдання так, щоб кожен учень у групі отримав різне завдання. На першому етапі вчитель пропонує самостійно обдумати спосіб його розв’язання, на що відводить 1–2 хв. По закінченні часу він дає вказівку пояснити хід виконання свого завдання сусіду по парті (спочатку висловлюються ті учні, які сидять праворуч за партою, а потім — ліворуч) і Обмінятися завданнями.

Наступний крок передбачає аналогічну роботу зі школярами, що сидять позаду (попереду) в межах четвірки і обмін завданнями, які вони отримали після першого спілкування. На наступному етапі учні знову повертаються до роботи в початкових парах і пояснюють один одному розв’язання завдання, отриманого від попереднього спілкування та відтворюють почуте знову від сусіда. У результаті кожен з учнів зможе пояснити розв’язання всіх чотирьох завдань.

Для розв’язання логічних завдань з математики або нового виду нестандартних завдань, або завдань, у розв’язанні яких ще не набули учні достатнього рівня, ми пропонуємо видозмінений варіант технології «Два—чотири—всі разом».

Учитель пропонує спочатку самостійно, за відведений ним час, подумати і знайти спосіб розв’язання завдання. Тоді, за пропозицією вчителя, учні об’єднуються в пари з сусідом по парті і обмінюються своїми ідеями та знаходять спільне рішення. Коли відведений час вичерпався, вчитель просить учнів об’єднатися у четвірки. Для зручності можна об’єднати по дві парти, що стоять одна за одною. Тепер школярі діляться своїми думками щодо способів розв’язання завдання і доходять спільної згоди. По закінченні часу учні визначають, хто представлятиме спосіб розв’язання завдання.

Враховуючи особливості математичного матеріалу у початковій школі, можна використовувати спрощені варіанти технології «Броунівський рух», яку доцільно використовувати на підсумкових уроках або уроках, присвячених повторенню. Вчитель може сам підготувати або дібрати з підручника 4-5 різних завдань (задач). Якщо вчитель добирав завдання не з підручника, то їх варто надрукувати на картках 4 (5) різних кольорів так, щоб однакові завдання були на картках одного і того ж кольору. У випадку, якщо завдання з підручника, то на картках вказати тільки номер завдання з підручника. Учні за вказівкою вчителя за визначений учителем час розв’язують його самостійно.

Після закінчення відведеного часу вчитель пропонує учням зустрітися з одним із учнів, який має картку іншого кольору. Ознайомити його зі своїм завданням і його розв’язанням, вислухати зміст розв’язання товариша. Після чого обмінятися картками (завданнями) та шукати учня, що має картку кольору, якого у нього ще не було, і знову кожен з однокласників, що зустрілися, розказує зміст та розв’язання завдання, яке одержав від попередньої зустрічі і т. д. Процес закінчується, коли кожен учень розв’язав завдання на картках усіх кольорів.

Також ефективно використовувати технологію «Робота в малих групах» з подальшою роботою в парах змінного складу. Суть такого поєднання цих технологій у тому, що об’єднавши учнів у декілька груп, учитель дає кожній групі єдине завдання. Для чіткої організації роботи різним групам завдання записуються на картках різного кольору, тобто будь-які дві групи не повинні мати карток одного і того ж кольору, але кожен учень отримує картку із завданням, так як у подальшій роботі їм доведеться ними обмінюватися. Далі вчитель пропонує за відведений час розв’язати їх, після чого за його вказівкою учні розходяться і зустрічаються з учнями інших груп.

Інтерактивна технологія «Мікрофон». Враховуючи особливості математичних завдань, учитель може дещо видозмінити цю технологію. Наприклад, запропонувавши парам визначити, хто з учнів пари представлятиме хід виконання завдання першим способом, учитель, передаючи уявний мікрофон учню, просить його розпочинати відповідь словами: «На мою думку, це завдання виконано таким чином: ...» і, після закінчення, передати «мікрофон» наступному учню. Якщо учень, який взяв «мікрофон», міркує аналогічно, то має починати словами: «Я погоджуюся, що ...» — і ще раз озвучити відповідь, щоб краще запам’ятати.

Якщо пояснення і далі аналогічні (повторюються), то вчитель може запитати, чи є в когось інша версія, якщо немає, то представнику наступної пари вчитель пропонує представити другий спосіб розв’язання.

У випадку, коли учень, який отримав «мікрофон», не погоджується з попереднім судженням, тобто має свою думку, то як і в попередньому випадку, відповідати доцільно розпочати словами: «На мою думку…» Висловившись, він передає «мікрофон» далі. Якщо були різні тлумачення ходу розв’язання завдань, то вчителю вкінці слід учнів перепитати, чи не змінили вони свою думку і, можливо, допомогти прийняти правильне рішення.

Отже, використання інтерактивних технологій на уроках математики дозволяє долати складнощі, що виникають в процесі навчання.

Навчання шляхом «звернення до себе» — це шлях індивідуального розвитку, оскільки такий шлях стає основою для самостійного істинного існування.

Використання інтерактивних технологій навчання — не самоціль. Це тільки спосіб створення умов, в яких навчаються залучаються до пізнавально-навчальної діяльності.

Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що вчитель організовує пізнавально-навчальну діяльність учня таким чином, що учень спираючись на свої потенційні можливості і вже отримані знання, самостійно вирішує певні ситуації, проблеми в процесі взаємодії «учень-інформація», «учень-ситуація», «учень-знання», «учень-проблеми», «учень-учень», «учень-група» і т.д.

Слід підкреслити, що основні функції інтерактивного навчання: пізнавально-навчальна і корекційно-розвиваюча. Орієнтація на одну з них призводить до знецінення цього методу і викликає розчарування у вчителів, так як не дає очікуваного результату. Важливим є те, що захопленість формою без дотримання дидактичних умов реалізації методу теж не дає результатів.

Література:

  1. Інновації в початковій школі/ В. Химинець, М. Кірик. — Тернопіль: Мандрівець, 2012. — 307 с.

  2. Інтерактивні технології навчання у початкових класах / Авт.-упор. І. Дівакова. — Тернопіль: Мандрівець, 2008. — 180 с.

  3. Пометун О. І. Сучасний урок: Інтерактивні технології навчання. — К., 2003. — 192 с.

Дуля В. М.,

студентка 56 групи

факультету початкового навчання

ЧНПУ імені Т. Г. Шевченка