Літературний розвиток дитини як основна мета навчання літературі у початковій школі.

Визначальною рисою всіх програмних документів нашої держави у галузі освіти є орієнтація школи на особистість учня. В «Національній доктрині розвитку освіти України у XXI столітті» наголошується на створенні умов для розвитку, самоствердження й самореалізації особистості, для формування покоління, здатного навчатися протягом життя.

Особливе значення в реалізації поставлених завдань відводиться шкільним предметам гуманітарного циклу, зокрема «Українському читанню», головна мета якого полягає в розширенні горизонтів літературної освіти, залученні школярів до вершинних досягнень світової культури, вихованні читача, здатного до сприйняття літературного твору як мистецького явища та усвідомлення його художньої своєрідності.

Виокремлення літературного розвитку школярів як однієї з вагомих теоретичних проблем сучасної методичної науки пов’язане з особливим значенням літератури для духовного розвитку особистості, її самоствердження та самореалізації.

Ця методична проблема набуває особливої актуальності на сучасному етапі, коли спостерігається значне поширення комп’ютерно-телевізійної мережі, що, вимагаючи мінімум інтелектуальних зусиль, привчає школярів до пасивного сприйняття інформації, призводить до загального падіння читацької культури та зниження інтересу до літератури.

Що ж ми розуміємо під літературним розвитком? Читаючи художній твір, дитина має справу з по-особливому організованим текстом, художнім мовленням, образним змалюванням картин життя, авторською точкою зору — з особливою естетичною формою пізнання світу. Для його сприйняття необхідні спеціальні читацькі уміння, літературні здібності. Вони визначають зміст літературного розвитку, тобто формування мовного чуття, чуття до звукової краси мови, відчуття образності художнього мовлення, емоційне реагування на поетичне слово, вміння мислити словесно-художніми образами, співпереживати, творити.

Відтак, питанню літературного-художнього розвитку учня я приділяю увагу вже в першому класі, де цей процес є дуже багатогранним, оскільки охоплює і роботу по ознайомленню з літературними жанрами, і роботу над словом, його лексичним значенням, відчуттям його звукової краси та художньої образності. Сюди я включаю також роботу з дитячою книжкою, перші уроки змістового аналізу, вправляння в розвитку навички читання.

Чільне місце серед навчального матеріалу в першому плисі займають малі жанри усної народної творчості та дитячі авторські вірші. Тому на кожному уроці навчання грамоти використовую загадку чи скоромовку, потішку, дитячу пісеньку, прислів’я.

У програмі з читання для 2-4 класів літературно-художній розпиток представлений окремою змістовою лінією «Розвиток творчої діяльності на основі прочитаного», яка по класах реалізується за темами «Я хочу сказати своє слово», «Візьму перо і спробую», «У кожного є співуча пір’їнка». Але розпиток літературних творчих здібностей учнів є складним і багатоплановим процесом. Тому на уроках читання під час вивчення усіх тем я використовую різні завдання, які охоплюють мотиваційний і процесуальний напрямки цього процесу. Умовно їх усіх розподіляють на такі групи:

1. Завдання, що сприяють емоційному сприйняттю дітьми поетичних та прозових творів. Позитивним моментом у сприйманні дитиною художнього твору є виникнення в дитини відчуття своєрідної близькості, зв’язку з його героями. Це допомагає їй краще зрозуміти бажання, думки інших людей, збагнути людську цінність і усвідомити свою унікальність.

2. Завдання, в основі яких — використання прийому емпатії. Емпатія — співпереживання з героями твору, людьми, тваринами, рослинами шляхом перевтілення в ці образи. Перевтілення дає поштовх до роздумів, пережидань, оцінки, дає змогу розвивати творчі здібності учня, стимулювати його активність, збуджувати інтерес до власного емоційного стану, сприяє самоствердженню, появі віри у власні можливості.

3. Завдання для розвитку творчої уяви засобами слова. Дослідження О. Я. Савченко і мій власний досвід переконує у високій ефективності для розвитку творчої уяви молодших школярів на уроках читання таких видів завдань:

— ознайомлення з найпростішими прийомами розвитку творчої уяви;

— складання творів-мініатюр за опорними словами та словосполученнями;

— складання творів-описів на основі узагальнення особистих вражень, спостережень у природі;

— придумування казок;

— складання віршів.

4. Завдання, що сприяють збагаченню словникового запасу дітей.

5. Творчі види роботи на основі прочитаного тексту.

6. Літературні ігри. Це особливий різновид педагогічних ігор, джерелом яких слугує навчальний матеріал з літератури (тексти художніх творів, теоретико-літературні поняття, відомості з біографії письменників та інше). Літературні ігри спрямовані на виховання інтересу до предмета, формування навичок правильного, виразного читання і розуміння прочитаного, на організацію самостійної роботи з додатковою літературою, розвиток творчих здібностей (додаток 4).

Щоб твір був повністю сприйнятий, щоб дитина могла займатися творчою діяльністю на основі прочитаного, емоційне сприймання твору я обов’язково поєдную з його логічним аналізом. Корисними тут стають завдання на смисловий і структурний аналіз твору: визначення головного у творі (добір заголовка, складання плану, формулювання головної думки тексту), порівняння вчинків і характерів героїв, художніх описів, вражень.

Усі ці етапи роботи намагаюся організувати так, щоб вони розвивали літературні здібності дитини. Наприклад, пропоную складати не тільки простий план твору, але й цитатний, використовуючи прислів’я, фразеологічні звороти. А з допомогою розробленої мною таблиці «Характеризуємо героя» діти легко складають зв’язну розповідь про персонажа тору, співставляють його з іншими чи роблять порівняльний аналіз.

Власний досвід доводить, що систематичне і продумане використання цих завдань та ігор у навчанні сприяє не тільки літературному розвитку, а й забезпечує загальний розвиток особистості дитини.

Кілька років тому мене зацікавило питання застосування інтерактивних технологій у навчально-виховному процесі, оскільки воно передбачає створення такого навчального середовища, в якому теоретичні та практичні знання засвоюються одночасно, що дає змогу учням формувати характер, розвивати світогляд, логічне і критичне мислення, зв’язне мовлення, індивідуальні можливості. Навчальний процес організовується так, що учні шукають зв’язок між новими та вже отриманими знаннями, приймають альтернативні рішення, мають змогу зробити «відкриття», формують свої власні ідеї та думки за допомогою різноманітних засобів, навчаються спілкуватися з товаришами, робити обґрунтовані висновки, оцінювати власну роботу та роботу інших, а, отже, створюються усі умови для літературного розвитку дитини.

Інтерактивні вправи я застосовую на різних етапах уроків читання. На етапі мотивації навчальної діяльності та підготовки до сприймання нового матеріалу використовую такі нескладні інтерактивні технології, як «Мозковий штурм», «Криголам», «Мікрофон», «Незакінчене речення», «Асоціативний кущ», «Т-схема». Під час засвоєння навчального матеріалу застосовую уже складніші технології: «Акваріум», «Ажурна пилка», «Ситуативне моделювання», «Прес». На підбитті підсумків доречними є технології «Займи позицію», «Дерево рішень».

Отже, підсумовуючи сказане, можемо виділити головні положення, на основі яких будується ефективна система творчих завдань з літературного розвитку школярів:

— використання різноманітних форм співпраці між учителем і учнем та між учнями в процесі навчання творчості (парне, групове, індивідуальне і фронтальне навчання);

— необхідність навчання найпростішим прийомам творчості;

— необхідність стимулювання мотивації літературного розвитку шляхом створення ситуацій емоційно-ціннісних переживань, в результаті яких у дитини виникне бажання висловити свої почуття і спостереження в слові;

— створення доброзичливої атмосфери підтримки творчих зусиль дітей.

Є багато цікавих і ефективних прийомів роботи над літературним розвитком молодшого школяра, але головне, щоб вони логічно впліталися в урок, утримували увагу дітей, захоплювали роботою, заохочували до творчості кожну дитину. Свій власний досвід такої роботи я узагальнила у посібниках для вчителів «Уроки читання. 2 клас», «Уроки читання, 3 клас», «Уроки читання. 4 клас».

Результативністю своєї роботи з розвитку літературно-творчнх здібностей дітей вважаю те, що твори моїх вихованців друкувалися у Всеукраїнській газеті для школярів «Долонька», шкільних і класних стіннівках, перемагали в конкурсі «Таланти твої, Україно!» у номінації «Власні літературні твори». А ще у своєму класному колективі систематично виготовляємо і випускаємо збірки дитячих творів.

Функціональна багатогранність впливу художньої книжки на літературний розвиток учнів потребує кваліфікованого та систематичного підходу до роботи з нею як у школі, так і в сім’ї. Батьки є першими і найголовнішими вихователями дитини, яка саме в ранньому віці особливо прагне до спілкування з ними. Тому виховання інтересу до літератури як зразка творчості, розпочинаю з батьків: тематичні батьківські збори, лекції, консультації, організація і проведення родинних, літературно-музичних, нестандартних свят , — ось той неповний перелік заходів залучення батьків до роботи з дитячою художньою книгою як засобом духовного спілкування у сім’ї.

Завершуючи, згадаю слова видатного педагога В. Сухомлинського про те, що «...вчити творчості необхідно не для того, щоб зростити юних поетів, а для того, щоб збагатити кожне юне серце». Сьогодні суспільству вкрай потрібні творчі люди не тільки з розвиненим інтелектом, а й з високим рівнем культури і духовності, здатні до саморозвитку, до перетворення власного життя та життя країни на краще. І саме в цьому контексті, на мою думку, проблема літературно-творчого розвитку школярів, формування їхнього емоційно-ціннісного ставлення до світу набуває особливої актуальності.