Сучасні форми організації навчання української мови в спеціальній школі для дітей з тяжкими вадами мовлення Валентина Меліченко24

Як зазначається у державному документі “Закон України про освіту”, “…метою освіти є всебічний розвиток дитини як особистості і найвищої цінності суспільства, розвиток талантів, здібностей, нахилів дитини в їх повному обсязі, виховання високих моральних якостей, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу” [6].

Як же досягти цієї мети у початковій школі для дітей з тяжкими вадами мовлення? Чи взагалі можливо це? Те, що початкова школа найважливіша ланка в освіті і вихованні маленького громадянина України – загальновідомий факт, що не потребує заперечень.

У нашому житті відбувається багато різних змін, так само і в школі. Вона стала більш розкутішою, та й сучасні учні змінилися. Залучення їх до чого–небудь корисного, важливого проходить з кожним днем все важче.

Через нестачу фінансів спеціальна школа практично не має можливості привернути увагу дітей дійсно новим, сучасним і цікавим. Адже не в кожній школі можна побачити комп’ютерні класи, які значно полегшують і роблять набагато цікавішим навчання школярів. Проте, на нашу думку, саме нестандартні уроки можуть зробити навчання дітей з тяжкими вадами мовлення більш цікавим, розвивальним і продуктивним. Особливо цінні можливості нестандартних уроків щодо розвитку і виховання учнів. Таке заняття цілком звернено до особистості кожного школяра.

Одна з важливих особливостей методики навчання дітей молодшого шкільного віку пов’язана з використанням ігор та цікавих матеріалів і форм занять, включенням ігрової діяльності в учбову. Це стосується кожного навчального предмету, зокрема рідної мови.

Проведення нестандартних уроків з української мови в початковій школі буде викликати бажання та інтерес учнів до навчання, зацікавлювати та розвивати активну пізнавальну діяльність молодших школярів.

Отже, пошук нестандартних форм уроків є велінням часу, відображає науковий підхід до навчання.

Нестандартний урок як своєрідне педагогічне явище бурхливо розвивається, постійно набуваючи нових рис. Ще з часів Я. А. Коменського урок є основною формою навчання в школі. Простежуючи історію його розвитку, можна побачити, що нестандартні заняття виникали під час кардинальних змін у суспільстві. Так, у школі 20–х років з’явилося чимало різновидів навчальних занять, нетрадиційних порівняно з практикою навчання минулого: “урок–суд”, “урок–ярмарок”, “урок–диспут”, “урок у полі”, екскурсія на виробництво та ін. Реформи 60–х років, пов’язані з політичною “відлигою” в суспільстві, дали життя рухові липецьких педагогів за оновлення уроку. Вчителі почали використовувати так звані «коментовані уроки», «цілісні уроки» та ін. Так само і наш час породжує нові форми занять.

Цікавішим для теорії і практики навчання є власне нестандартні уроки у сучасному їх розумінні. Як зазначає О. Я. Савченко, суть їх полягає в такому структуруванні змісту і форми, яке б викликало насамперед інтерес в учнів і сприяло їхньому оптимальному розвитку і вихованню. Класифікація цих уроків ще не склалась, але “бібліотека” її вже досить різноманітна. До нестандартних відносяться інтегровані, міжпредметні, театралізовані, сугестопедичні, уроки з різновіковим складом учнів, уроки творчості, уроки–ігри, уроки–конкурси, уроки–екскурсії тощо.

Чіткого визначення нестандартного уроку й досі немає. Одні автори вважають нестандартним уроком той, який не вкладається (повністю або частково) в рамки виробленого й сформульованого дидактикою, на якому вчитель не дотримується чітких етапів, традиційних видів роботи [15]. Інші вважають, що це поєднання гри і навчання [14]. Мета нестандартних уроків – не вироблення окремих умінь, навичок, а можливо повне врахування вікових особливостей, інтересів, нахилів, здібностей кожного учня, що є досить важливим в процесі навчання дітей з вадами мовлення. Структура уроків нових типів також відмінна від традиційної. Наприклад, такий компонент, як мотивація, пронизує все заняття. Перевірка домашнього завдання може відбуватися протягом уроку чи не мати місця зовсім, замінюючись іншими прийомами. Сприймання нових знань, їх засвоєння, осмислення, узагальнення і застосування – присутні і на нестандартних уроках, але в незвичних формах.

Для початкової школи нестандартними є такі уроки: уроки–діалоги, уроки–ігри, подорожі, казки, КВК, вікторини, конференції, аукціони, вистави. Проте для спеціальної школи для дітей з вадами мовлення не всі типи нестандартних уроків посильні.

Погляди педагогів на нестандартні уроки досить полярні: одні бачать в них прогрес педагогічної думки, вірний крок у напрямку демократизації школи, а інші, навпаки, вважають такі уроки небезпечним порушенням педагогічних принципів.

Під час роботи над вищезазначеною проблемою ми ознайомились з поглядами та думками про урок таких педагогів–новаторів: С. Н. Лисенкової, В. О. Сухомлинського, Ш. А. Амонашвіллі, Є. Н. Ільіна, І. П. Волкової.

Вони звертали увагу не лише на навчання, а й на виховання особистості, звертались до принципів гуманізму, демократизму, індивідуального підходу. Уроки педагогів–новаторів О. Я. Савченко, Л. К. Лухтай та інші в більшості нестандартні. Вони спеціально присвятили свої дослідження саме нестандартним урокам. За допомогою журналу “Початкова школа” були розроблені власне нестандартні уроки.

Чи може сучасний урок української мови бути цікавим для учнів спеціальної школи і дарувати їм радість? Чи може він розкривати потенціал особистості, сприяти кращому засвоєнню найбільш складного для дитини з тяжкими мовленнєвими порушеннями предмету, поставити школяра в ситуацію вибору і прийняття ним самостійного рішення? Так, але тільки за умови, якщо процес навчання перевести на інноваційну основу і змінити сам підхід до здобуття знань із мови.

Серед методичних засобів розвивального навчання є проблемні та творчі мовні й мовленнєві завдання, узагальнюючі таблиці та схеми, ситуативні ігри та ін. Нові форми проведення уроків є своєрідною модифікацією традиційних їх типів. В основу проведення уроку мають бути покладені неординарний підхід, незвичайний ракурс, самостійний вибір, цікавий текст, ігрова ситуація.

Нестандартні ситуації – один із дійових засобів через певну проблемність вийти на справжній інтерес до вивчення української мови. При цьому вчитель може йти двома шляхами: перший – це організація нестандартних форм уроку (уроки–дослідження, уроки–вистави, уроки в формі дидактичної гри), а другий – створення нестандартності через використання самого навчального матеріалу. Вчитель, що організовує свідомо нестандартну ситуацію на уроці, є господарем становища, а тому може успішно розв’язувати будь–які завдання. Щоб зацікавити, треба здивувати, адже мислення дитини, як зазначав В. О. Сухомлинський, починається із здивування, звідси й вимога створення “емоційної комфортності”. Оці маленькі дива і можуть творитися на уроках мови; завдяки їм формуємо у дитячій свідомості потребу знати більше, потребу праці, пошуку, формуємо адекватну самооцінку мовленнєвої вади, корегуємо її.

Отже, якість уроку не можна забезпечити лише методичною його досконалістю, добрим обладнанням тощо. Для того щоб урок став справді успішним, він повинен бути цікавим для дітей, підвищувати їхню активну пізнавальну діяльність, стати ланцюжком у безперервній діяльності учнів. Саме така система уроків не лише дозволить школярам отримати великий обсяг інформації, а також створить атмосферу інтересу до предмету, який вивчається, та до навчання взагалі.

Відомий психолог Д. Б. Ельконін [22] зазначав, що гра – це форма творчості, природна потреба організму. Спираючись на думку провідних вчених–дидактів можемо зазначити, що існуюче нині усталене та консервативне навчання здатне пригнічувати природу дитини, знижувати мотивацію молодших школярів щодо навчальної діяльності в цілому. Очевидно, нові підходи до навчання мови слід пошукати у резерві навчальної гри, яка здатна активізувати діяльність, підвищити інтерес до предмета і, що важливо, стимулювати різні види спілкування, розвивати мовлення.

Ми визначили, що на уроках мови доцільно використовувати дидактичні ігри. Вони позитивно впливають на мотивацію учня, мають велике значення для розвитку їх мовлення і мислення. В ігровій діяльності діти привчаються до аналітико–синтетичної роботи над словом і реченням; активізується, поширюється їхній лексичний запас, розвивається фонематичний слух, виробляється орфографічна пильність, поглиблюється інтерес до мови. А найбільш широко дидактичні ігри та ігрові прийоми можна використати під час нестандартних уроків, наприклад уроку–казки, уроку–подорожі, уроку–конкурсу тощо. Цікаві вправи та ігри з мови можуть бути з успіхом використані на всіх етапах такого уроку. Вони будуть спонукати школярів до самостійності, ініціативи у засвоєнні та закріплені навчального матеріалу, застосування на практиці набутих знань та вмінь. В процесі опанування рідної мови у початковій школі є теми, важкі для засвоєння дітьми з мовленнєвими вадами. І тоді вчителю слід звернутися до нестандартних уроків. Дітям на таких уроках надзвичайно цікаво, а уроки проходять легко і невимушено.

Але, звичайно, потрібно мати на увазі, що нестандартними уроками не можна зловживати. Проводити нестандартні уроки потрібно з урахуванням специфіки класу, особливостей розглядуваної теми, практичного досвіду вчителя. Завжди потрібно пам’ятати про гармонію нестандартного і стандартного уроків, поєднання їх елементів.

Аналізуючи підсумки проведення експериментального навчання з учнями на уроках української мови, можна зробити один загальний висновок про те, що нестандартний урок – це вірний, безпомилковий шлях до оновлення спеціальної школи для дітей з тяжкими вадами мовлення. Проведений нами аналіз роботи в спеціальній школі для дітей з ТВМ підтвердив ефективність проведення саме нестандартних уроків.

Отже, в межах нашої статті проблема організації навчання рідної мови учнів спеціальної школи отримала конкретне практичне вирішення, однак далеко не вичерпана у зв’язку з багатогранністю питань, які входять до неї.