Визначення рівня розвитку зорового сприймання дошкільників у зв’язку з підготовкою їх до опанування писемного мовлення Еляна Данілавічютє23

Під час дослідження зорового сприймання все більш поширеним стає системний підхід (О.Адріанов, П.Анохін, А.Батуєв, Т.Бєтєлєва та інші), сутність якого полягає у виявленні зв’язків між нейрофізіологічними і психологічними аспектами діяльності мозку. Принципи такого підходу розкриті в створеній П.Анохіним теорії функціональних систем, що розглядаються як одиниці будь-якої інтегративної діяльності. Відповідно до цієї теорії, основним фактором, що визначає функціонування системи, є досягнення організмом пристосувального ефекту за рахунок динамічного залучення до діяльності різноманітних структур. Дослідження О.Лурії показали, що кожна з коркових зон, що залучена до складного психічного акту, має свою специфіку, яка відбивається на характері порушення функції під час ураження певної зони.

Зорове сприймання має системний характер і вміщує ряд операцій, котрі забезпечуються різними механізмами. Під час сприймання здійснюється прийом та виділення окремих ознак сигналу, порівняння їх між собою та з внутрішнім еталоном, створення адекватних гіпотез про характер стимулу та віднесення його до певної категорії (упізнання). У психофізіологічних дослідженнях було встановлено, що виділення окремих простих ознак, до котрих відносяться прості лінії різних направлень, кути, розмір і положення стимулу у полі зору, відбувається одночасно (В.Глезер, Л.Лєушина, М.Павловська). Механізми впізнавання простих ознак є вродженими і локалізовані в зоровій корі. В той же час, експериментальні дані показали, що ураження, наприклад, тім’яної області призводить до неможливості створення еталонів, яки виробляються у процесі придбання досвіду. Ці еталони обумовлюють симультанне упізнання складних фігур. Було зроблено припущення, що формування складних розділових ознак відбувається за участі асоціативних областей кори (В.Глезер, Н.Празднікова).

Результати психологічних досліджень свідчать про те, що після 5 років вдосконалюється здатність до формування образу, що відбивається у прояві рухів очей за контуром певної фігури (В.Зінченко). Між 4 та 5 роками значно покращується вибір еталонної фігури з ряду подібних, котрі підлягають деяким трансформаціям (Е.Гібсон). Л.Венгер вважає, що з 5-6-річного віку система сенсомоторних і предметних передеталонів, котра раніше використовувалась дитиною під час сприймання, змінюється на систему інших, загальноприйнятих еталонів. Можливо, що саме підсилення процесу формування еталонів сприймання до 6-річного віку відбивається на підвищенні реактивності асоціативних областей. Зміцнювання ступеня взаємозв’язку областей в період 6-7 років корелює також з даними про збільшення темпу росту провідних третинних полів кори в період між 4 и 7 роками життя (О.Лурія). Саме цей віковий період і розглядають як сенситивний у розвитку системної організації процесу сприймання. В основному на цей період припадає початок засвоєння зорових образів звуків. Ось чому важливим є своєчасне виявлення своєрідності розвитку зорового сприймання, причиною якої можуть бути особливості формування саме асоціативних областей кори головного мозку, що є відповідальними за упізнання складних розділових ознак.

З метою обстеження розглядуваної функції можна запропонувати завдання, розроблені Т.Бєтєлєвою, підпорядковані меті нашого дослідження, і спрямовані на виявлення рівня сформованості вміння сприймати одне з чотирьох схожих зображень. Для цього логопед пропонує спочатку будиночки, вікна у котрих нагадують шахові візерунки, однак відрізняються одне від одного розміром та кількістю клітинок. Необхідно знайти такий же будиночок, зображення якого запропонував логопед у якості зразка. Далі можна запропонувати будиночки, вікна в котрих – це паттерни, що складаються з 16 чорних та 16 білих квадратів, яки чергуються з вірогідністю 0,8; 0,6; 0,4; 0,2. Остання серія будиночків – це будинки, у вікнах котрих схематичне зображення обличчя. Процедура пред’явлення завдань однакова у всіх трьох випадках. Під час виконання дитиною завдань необхідно звертати увагу на швидкість, різновиди помилок, аргументацію щодо вибору малюнка, а також на відношення до пропонованого виду діяльності.

Корисним може бути також завдання на розпізнавання такого ж предмету, як заданий, серед декількох інших, котрі пропонуються у вигляді шаблонів на спільному аркуші паперу. Наступним може бути схоже завдання, метою якого є знаходження предмету, наведеного пунктиром, серед серії інших, що подані у вигляді тіньових зображень. Під час виконання цих завдань, задача, яка стоїть перед дитиною, дещо ускладнюється: перед очима дитини вже немає ідентичного взірця, з яким можна було б співвіднести своє рішення. Психологічна будова цих завдань примушує підключати такі складові структури зорового сприймання, які є результатом попереднього розвитку і набутого дитиною досвіду (про що вже було сказано вище).

Для того, щоб виявити рівень розвитку вміння розпізнавати цілий предмет лише за однією з його частин, дитині варто запропонувати завдання, сутність якого полягає в зоровому сприйманні і вгадуванні предметів. З цією метою необхідно використати таке зображення предмету, яке було б частково прикрито іншим предметом. На основі отриманих результатів виконання такого завдання з’являється можливість виявити стан сформованості ймовірного прогнозування, що є досить важливою складовою процесу читання. А для того, щоб уточнити отримані данні, можна запропонувати серію малюнків з поступовим збільшенням частин одного й того ж предмету. Це дозволить точно визначити момент появи всіляких утруднень і виявити їх характер.

Як відомо, однією з найважливіших властивостей сприймання є транспозиція – здатність до переносу певних конфігурацій на комплекси стимулів іншої інтенсивності (наприклад, упізнання однієї і тієї ж букви, записаної різним почерком для дітей шкільного віку і дорослих). З метою визначення рівня розвитку здійснювати подібний перенос дітьми дошкільного віку, їм можна запропонувати об’ємне зображення приміщення, а також декілька варіантів малюнків з площинним зображенням того ж приміщення, але різним розташуванням предметів. Дитина має обрати лише той малюнок, який відповідає зразку. Для підкріплення результатів дослідження можна запропонувати зображення кімнати з певним розташуванням меблів і декілька варіантів плану до цієї кімнати. Задача полягає в тому, щоб обрати відповідний план.

Для дітей, котрі добре знайомі з буквами, а також геометричними фігурами, можна пропонувати подібні завдання з їх використанням.

Під час обстеження необхідно пам’ятати, що діти у віці 6 років не розпізнають загадкові картинки або приховані фігури, а також не розділяють фотографії, накладені одна на одну (Д.Адам). Це пояснюється їх обмеженою здатністю до сприймання форм. Дошкільнятам необхідно більше часу, щоб розпізнати складні зображення, але в той же час вони з легкістю упізнають перегорнуті картинки. До 6-річного віку зір у дітей тунельний, тобто фігури, що лежать на периферії поля зору, не сприймаються. Навіть у малят увага набагато легше приваблюється за умови застосування зображень із знайомими предметами, аніж з незнайомими. Всі ці факти підтверджують важливу роль досвіду і навчання у сприйманні форм.