Діагностична характеристика розвитку граматичної системи мовлення у дітей п’ятого року життя із знм Людмила Трофименко20

Граматичну будову мовлення дитина засвоює в процесі спілкування з дорослими та однолітками. Із мовлення оточуючих діти запозичують слова в різних граматичних формах і поступово починають самостійно користуватися різноманітними граматичними засобами. Оволодіти граматичною будовою мовлення означає навчитися правильно вживати відмінкові закінчення слів, дієслівні форми, узгоджувати іменники з іншими частинами мовлення в роді, числі, правильно будувати речення, використовуючи прийменники, сполучники тощо. Однак шлях засвоєння граматичної сторони мовлення складний та довготривалий.

У процесі нормального онтогенезу, граматичною будовою мовлення дитина починає оволодівати дуже рано [2, 10, 11, 14, 15, 7 та ін.]. На основі ретельного вивчення розвитку граматичної будови мовлення, О. Гвоздєв [2] виділив періоди її формування. Так, зокрема, в мовленні дитини у віці 3-4 років з’являються слова в різних граматичних формах, що відображають не тільки ізольовані предмети, дії та якості, але і складні відношення між ними, котрі виражаються за допомогою спеціальних засобів – системи флексій, окремих службових слів тощо. В цьому віці, як правило, вже наявні всі властиві розмовній рідній мові частини мови, основні граматичні категорії та їх синтаксичне вираження.

Існуючі дані показують, що у дітей з порушеннями мовлення граматичні форми словозміни, різні типи речень з’являються, як правило, в тій же послідовності, що і при нормальному розвитку мовлення. Однак при загальному недорозвитку мовлення формування граматичної будови мовлення відбувається з великими труднощами. Це проявляється в більш уповільненому темпі засвоєння граматичних форм, дисгармонії розвитку морфологічної та синтаксичної систем мови, викривленні загальної картини мовленнєвого розвитку [5]. Це зумовлено тим, що граматичні значення завжди більш абстрактні, ніж лексичні, а граматична система мови організована на основі великої кількості мовних правил [2, 6, 11, 12 та ін.].

Згідно психолінгвістичної періодизації мовленнєвого розвитку дошкільника, що нормально розвивається [7], у дитини близько 3 років рівень оволодіння морфологічною системою мови є достатньо високим, а в 4 роки процес граматичного оформлення мовлення закінчується, хоча і можуть мати місце вікові помилки у використанні деяких форм слів. Після 4 років відбувається оволодіння всіма атиповими граматичними формами слів. В рамках вказаної періодизації, нормативним показником є засвоєння дитиною з нормальним мовленнєвим розвитком наступних граматичних форм: числові форми іменників, дієслів, прикметників; відмінкові закінчення іменників; родові форми дієслів, прикметників; видові категорії дієслів.

У результаті проведеного дослідження, спрямованого на виявлення розуміння та наявності у власному мовленні вказаних граматичних форм у дітей від 4 до 5 років із загальним недорозвитком мовлення II – III рівня, що навчаються в середніх групах спеціальних дошкільних закладів, отримано такі дані, які розкривають особливості та своєрідність процесу оволодіння морфологічними, а також синтаксичними одиницями мови.

Встановлено, що у дітей розуміння та використання граматичних форм характеризуються деякими особливостями. Серед них: недостатнє розрізнення однини та множини іменників (60% правильних відповідей), дієслів (55%), прикметників (35%) (результати отримані при попарному пред’явленні малюнків, на яких зображено один або декілька предметів). При пред’явленні малюнків врозкид, кількість хибних відповідей збільшується. Так, наприклад, діти часто показують та називають один предмет на малюнках, де подібних предметів декілька (80%).

Під час дослідження використання у власному мовленні числових форм прикметників (Який м’яч – Які м’ячі?) хибні відповіді (60%) показують, що діти не знають назв кольорів, граматично невірно оформлюють закінчення слів, вимовляють їх нечітко, розмито, скорочено (червониі, белиі, синаі, білаі, червони, біли). При цьому діти не помічають власної неправильної вимови, не розуміють, в чому їх помилка ( Ти говориш: літак летить, літаки летить. Ти вірно сказав? – Так). Допущені помилки свідчать про недостатнє розуміння та розрізнення вказаних форм, при цьому діти орієнтується на лексичне значення слова в більшій мірі, ніж на граматичне.

Серед виявлених специфічних особливостей з’ясовано, що діти з II – м рівнем загального недорозвитку мовлення припускаються стереотипних помилок, орієнтуються на порядок розташування малюнків, замість правильної відповіді висловлюють своє емоційне відношення до зображених предметів, часто невпевнені в собі, велика кількість відповідей випадкові при однотипних завданнях. Наприклад, при розрізненні малюнків, на яких дівчинка співає – дівчатка співають, показують все підряд (Мені ось ця і ця дівчинка подобається) і відповідають: “І ті, і ті співають”.

Відомо, що в нормі в дитячому мовленні до певного періоду середній рід прикметників відсутній, і існує “система”: чоловічий рід – жіночий рід [11]. За даними О. Гвоздєва [2], в 2,2 р. – 2,4 р. збільшується кількість випадків правильного використання роду, але змішування триває. Аналіз отриманих даних про розуміння та використання родових форм якісних прикметників дітьми із ЗНМ вказує на те, що діти використовують закінчення чоловічого та жіночого роду прикметників стосовно середнього роду довше, ніж у нормі (Яблуко яке? – Червона. Червоний). В той же час, деякі приклади свідчать, що прикметники у дітей вказаної категорії мають універсальні закінчення (червони – червоний, червона, червоне). Граматично правильне оформлення закінчень в узгодженому словосполученні з іменником спостерігається лише в 40% випадків.

За даними О. Гвоздєва, близько 2 років у дитини починають формуватися перші дієслівні категорії. Так, у цьому віці виникають форми дієслів минулого часу однини чоловічого та жіночого роду, а також третьої особи однини теперішнього часу. В цей же період з’являються перші формоутворюючі іновації, створені дитиною самостійно за аналогією, які свідчать про формування механізму дієслівної словозміни [11].

Дослідження виявило недостатнє розуміння та розрізнення дітьми із ЗНМ дієслів чоловічого та жіночого роду минулого часу (58,3% правильних відповідей) (в нормі рід минулого часу засвоюється в 3 роки) [2]. Про недостатнє усвідомлення дітьми категорії роду свідчать лише 43,3% правильного використання у власному мовленні вказаних форм дієслів. Допущені помилки показують, що діти заміняють дієслова минулого часу дієсловами теперішнього часу, які не позначають родової належності (Що зробила Женя? – Плаче (заплакала). Що зробив Женя? – Теж плаче (заплакав)). Подібні відповіді отримані після того, як дитина правильно показала потрібний малюнок: “Покажи, де Женя заплакала, а де Женя заплакав”.

Як показують спостереження лінгвістів, психологів, не всі видові функції дієслова засвоюються дитиною однаково легко. Вибрати вид дієслова – фактично означає вміти орієнтуватися в системі його значень, семантичних функцій [11]. Навіть дошкільниками із нормальним мовленнєвим розвитком не завжди легко орієнтуватися в процесі створення та використання видових форм, так як механізм видоутворення в мові непростий і пропонує безліч рішень.

Результати дослідження розуміння та використання видових категорій дієслова дошкільниками із ЗНМ показують, що діти не в повній мірі розуміють і розрізняють дієслова доконаного та недоконаного виду (86,6% правильних відповідей). У власному мовленні вони використовують у правильній формі дієслова вказаних видів у 80% випадків. Допущені помилки підтверджують дані багатьох авторів про збідненість та обмеженість дієслівного словника дітей з порушеним мовленнєвим розвитком. Вони неточно називають дії і тому порушується створення видової пари:

1) Що дівчинка робить? – Метелика муває (малює). А що тут дівчинка вже зробила? – Метелика.

2) Що робить хлопчик? – Рибу ловить. А що тут хлопчик вже зробив? – Рибу ловив.

3) Що робить хлопчик? – Сидить. А що тут вже зробив хлопчик? – Впіймав рибу.