Методика вивчення невербального інтелекту у молодших дошкільників із знм Юлія Рібцун18

Обстеження стану психофізичного розвитку – важливий етап системи корекційної роботи спеціального дошкільного закладу. Від правильної діагностики мовленнєвого порушення залежить не лише подальше навчання дитини, але часто і її доля. У зв’язку з цим особливу значимість набуває науково-методичне забезпечення динамічного вивчення процесу розвитку дитини з мовленнєвою патологією. Саме на основі даних диференційованого обстеження створюються індивідуально орієнтовані програми її навчання та виховання.

В основі логопедичного обстеження лежать загальнопедагогічні та спеціальні методи і принципи. Воно є комплексним, цілісним та динамічним, обов’язково враховує онтогенетичний, етіопатогенний, діяльнісний принципи та взаємозв’язок мовленнєвого і загального психічного розвитку. Дослідження Л.С. Виготського, С.Є. Кулачківської, С.О. Ладивір [1, 3, 5] та ін. показали, що складні психічні процеси формуються на базі простих і рухові можливості дитини, слухове, зорово-просторове, тактильне й акустичне сприймання знаходяться у тісній взаємодії з мовленням та впливають на його розвиток. Особливе місце при цьому відводиться сприйманню, адже саме воно є основою пізнання оточуючої дійсності.

Правильне визначення рівня інтелектуального розвитку, стану немовленнєвих процесів допомагає краще організувати обстеження компонентів мовленнєвої системи, підібрати ті форми і методи, які найбільш доступні для кожної дитини зокрема.

У спеціальній літературі недостатньо висвітлено питання обстеження когнітивної сфери дітей із мовленнєвим недорозвитком. Саме тому нами була розроблена та апробована методика вивчення невербального інтелекту молодших дошкільників із ЗНМ.

Методики авторів Г.А. Волкової, В.О. Калягіна, Р.О. Кирьянової, Т.С. Овчинникової, Р.С. Немова, Л.М. Шпицевої та ін. [1, 4, 7, 9, 10] були модифіковані нами відповідно до особливостей розвитку дітей з мовленнєвою патологією в молодшому дошкільному віці. Нами враховувались індивідуальні особливості та емоційний стан дошкільника на момент обстеження, тому усі запропоновані завдання ми проводили в ігровій формі, з урахуванням поступового зростання складності; вони були позитивно спрямовані, використовувались як вербальні, так і невербальні способи заохочення (погладжування по руці, голові, кивок головою, усмішка).

У процесі обстеження дітей з І рівнем мовленнєвого недорозвитку більшість проб була зорієнтована на пред’явлення інструкції у невербальній формі і потребувала виконання дій на предметно-дійовому рівні, за аналогією, за зразком, у вигляді безпосереднього співставлення та ін. Оцінка дій дитини відбувалася за такими показниками: прийняття завдання, способи виконання, навченість, бажання грати з дорослим, ставлення до гри, до результату, результат.

При обстеженні ми звертали увагу на те, як дитина вирішує поставлене перед нею завдання (діє цілеспрямовано, звертається за допомогою чи намагається подолати виниклі утруднення самостійно), відмічали, які саме види допомоги необхідні дошкільнику в процесі занять і поза ними (пояснення, вказівка, повторення інструкції, навідні питання, наочний зразок дій і т.п.).

Враховуючи підвищену втомлюваність, нестійкість уваги молодших дошкільників із ЗНМ, протягом занять ми змінювали види діяльності, використовували яскраві та озвучені іграшки, гарно оформлені дидактичні посібники, які зацікавлювали дітей та створювали позитивну емоційну базу експериментальної роботи.

Дослідження проводилось за наступними напрямами:

І Гнозис:

а) зоровий;

б) слуховий;

в) слухо-просторовий;

г) тактильний.

ІІ Увага:

а) зорова;

б) слухова.

ІІІ Пам’ять:

а) зорова;

б) слухова;

в) рухова.