1.2.3. Імітація професійної колективної діяльності

Такого роду імітація здійснюється на інтерактивних ігрових заняттях (ділові ігри, мозкова атака, ситуаційна вправа Cease method, метод випадків і т.д.), що характеризуються, по-перше, виділенням ролей (не менше двох), призначенням на них студентів, і по-друге, взаємодією учасників заняття, які займають різноманітні ігрові посади.

Ситуаційні вправи відрізняються наступними найбільш важливими ознаками [6]:

1.Наявність проблеми управління соціально-економічною або соціально-психологічною системою і (або) моделювання професійної діяльності керівників і спеціалістів.

2.Наявність загальних цілей ігрових колективів.

3.Наявність ролей і призначення на них учасників ділової гри.

4.Різниця інтересів учасників і урахування умов невизначеності (наприклад, ймовірного характеру діяльності). Різниця інтересів може мати місце через різне положення тих або інших учасників стосовно розглянутої проблеми, різного стана ресурсів і суб'єктивних оцінок їхньої важливості, неоднакової об'єктивної відповідальності учасників гри за рішення проблеми, різноманітної суб'єктивної оцінки своєї відповідальності.

5. Прийняття і реалізація в процесі гри визначеної послідовності рішень, кожне з яких залежить від рішення, прийнятого даним учасником на попередньому етапі (кроку), і від дій інших учасників. Крім того, має місце звичайно повторювальність кроків, причому на кожному кроку, як і в реальній дійсності, можливо достатньо складне сполучення різноманітних варіантів прийнятих мір.

6. Наявність достатньо потужної системи стимулювання, що реалізує три основні функції:

а) спонукати кожного з учасників ділової гри діяти, як у житті;

б) підпорядкувати в разі потреби інтереси того або іншого учасника гри загальній цілі колективу, зробити вигідним таке рішення для цього учасника;

в) забезпечити об'єктивну оцінку особистого внеску кожного учасника гри в досягнення загальної цілі, загального результату діяльності ігрового колективу.

7. Об'єктивність оцінки результатів ігрової діяльності. Така об'єктивність забезпечується, зокрема, реалізацією функції в системи стимулювання, колегіальністю оцінки й інших засобів.

Охарактеризовані ознаки ситуаційних вправ дають можливість окреслити область їх найбільш ефективного застосування. Очевидно, це організаційно-управлінські процеси, економічні рішення. Тому ситуаційні вправи називають також «управлінськими імітаційними», підкреслюючи тим самим їхнє основне призначення а також зв'язок із методами моделювання.

Розігрування ролей (дидактичні ігри) - більш простий, чим ситуаційні вправи, імітаційний ігровий метод активного навчання, який вимагає менших витрат часу і засобів на розробку і впровадження. Проте він надзвичайноефективний при рішенні визначених планових, проектних і виробничих завдань.

Основні ознаки методу розігрування ролей:

1. Наявність складної задачі або проблеми і розподіл ролей між учасниками його рішення. Так, за допомогою методу розігрування ролей може бути імітована «виробнича нарада», причому студенти, які беруть у ній участь або слухачі призначаються на ролі учасників наради - начальників планового, виробничого, технічного й інших відділів, керівництва організації, начальників ділянок, відділу постачання, бухгалтерії і т.д. На нараді повинні бути, наприклад, колективно розроблені пропозиції щодо переходу виробництва до випуску нової продукції.

2. Взаємодія учасників ігрового заняття, зокрема, за допомогою проведення дискусії. У згаданому вище прикладі кожний учасник виробничої наради аналізує обстановку і вносить пропозиції з своїх позицій наданого їм підрозділу, він може також у процесі обговорення погоджуватися або не погоджуватися з думкою інших учасників.

3. Введення викладачем у процесі заняття коригувальних умов. Викладач може перервати обговорення і повідомити деякі нові відомості, що варто врахувати при рішенні поставлені задачі, направити обговорення в інше русло і т.д.

4. Оцінка результатів обговорення і підведення підсумків викладачем. Слід зазначити, що на відміну від ситуаційної вправи, що характеризується самонастроюванням і самонавчанням, тут ці якості не домінують, у зв'язку з чим і вимагається оцінка і підведення підсумків викладачем.

Зазначені ознаки методу розігрування ролей визначають область його раціонального застосування. Цей метод найбільше ефективний при розв'язанні таких окремих достатньо складних управлінських і економічних задач, які не можуть бути орієнтовані на який-небудь один критерій. Рішення подібного завдання на оптимум звичайно неможливо, воно є результатом компромісу між декількома учасниками, інтереси яких не ідентичні.

Кожний із методів активного навчання, поданий у класифікації, відрізняється певними ознаками, має своє призначення і раціональну область застосування.