§ 3. Ознайомлення дітей старшої групи з рідним краєм

У старшій групі продовжується ознайомлення дітей з рідним краєм. Диференціації понять «рідна земля», «батьківщина», «рідний край», знаходженню відмінних рис та схожості сприяють спостереження на прогулян­ках та екскурсіях. Кожне поняття вихователь повинен мотивувати, адже саме від цього залежить якість і кон­кретність поставлених завдань. Спостерігаючи, вихова­тель звертає увагу на яскраві і динамічні об’єкти (буду­ються будинок, школа, дитячий садок, хто будує, як зво­дяться стіни і т. ін.).

Увага на шостому році життя характеризується до­вільністю, тому вихователь може попередньо ставити пе­ред дітьми завдання: звернути увагу на те, що нового з’явилося на твоїй вулиці, майдані? В нашому селі, міс­ті? Логіка спостережень кожного разу буде залежати від мети і тих завдань, які конкретно намітив собі педагог, від рівня обізнаності з місцевістю. Так, ознайомлюючи з містом, вихователь називає, на березі якої річки воно розташоване, а спостереженню за нею відводить окреме заняття у формі краєзнавчої комплексної екскурсії.

Наприклад, заняття на тему: «Річка, на березі якої ми живемо».

Завдання: Закріпити та систематизувати знання дітей про річку Дністер; про використання й значення її вод для людей, про її охорону.

Матеріал для вихователя на занятті: карта річки Дністра.

Хід заняття: Дністер — третя за величиною річ­ка України. Бере свій початок на Львівщині в с. Вов­чому як струмок шириною до 1 м. Поступово струмок стає ширшим. (Показ картинки.) Річка звивиста, вода в ній каламутна, тече швидко. Дністер — гірська річка. В ній водяться форель, голавль, карась. (Ілюстрації.) Притоки Дністра — малі гірські річки. Дністер впадає в Чорне море. Великі кораблі по річці не плавають — вона неглибока.

Вихователь розповідає про Дністер, використовуючи альбом «Річка, що тече через наше місто». У розповідях описує рослинний і тваринний світ, особливості берегів річки.

Бесіда про охорону Дністра. Пояснення, як і чому потрібно оберігати Дністер, як люди використовують йо­го води.

У вечірні години організовують «Вечір загадок» про воду, річку, водяних рослин і тварин та розгляд ілюстра­цій в альбомі «Річки України».

Тема: «Ознайомлення з річкою Сіверський До­нець»

Завдання: Познайомити дітей із Сіверським Дін­цем, рослинним і тваринним світом річки, зовнішнім виг­лядом її берегів, течією; розташуванням її на карті Ук­раїни. Закріпити знання про річки України. Виховувати зацікавленість та інтерес до природи рідного краю.

Матеріал для вихователя: альбом і карта із зоб­раженням Сіверського Дінця.

Хід заняття: Сіверський Донець — це притока Дону, починається в Бєлгородській області. До цієї річки впадає 58 малих річок. Сіверський Донець — звивиста річка, по ній не плавають кораблі, вона неглибока.

На Сіверському Дінці багата рослинність: рогіз, оче­рет, латаття біле і жовте. В річці багато різної риби: лящ, щука, головань. Люди виловлюють рибу. Весною ловля заборонена — риба йде на нерест і є загроза винищення цінних порід.

Розповідь вихователя про рибу, загадування загадок про воду, річки, риб. Запитання: Чим відрізняється ка­рась від білого амура? Короп звичайний — від щуки? Який вид риб не можна виловлювати і чому? Чим не схо­жі Дністер і Сіверський Донець? А чим вони схожі? Бе­сіда про риб.

Розповідь про зимівлю риб, водяних рослин і тварин (земноводних, членистоногих) Під товстою кригою жи­вуть риби; деякі з них взимку не засипають, люди піклуються про них — прорубують ополонки.

Які казки знають діти про ловлю риб, що живуть у ставку? Цікаві бувальщини, пісні за темою «Ой на став­ку, на ставочку...».

Під час цільової прогулянки доцільно провести спос­тереження на т е м у «Як живе ставок?» ¹⁰³.

Завдання: Закріпити знання про водяні рослини і риб, які живуть у ставку, їх пристосування до умов жит­тя, зовнішній вигляд, чим живляться? Пояснити термін «водойма», назви рослин і тварин. Виховувати любов до рідного краю, посилювати інтерес до пізнання природи. Запитання: Чим відрізняється ставок від річки? Які рос­лини ви бачили у ставку? Чим вони відрізняються від річкових? Хто живиться ними? Яких ви знаєте тварин, що живуть у ставку? Пояснити назву «ставковик». Якої шкоди завдає жук-плавунець? Як відрізнити котушку від п’ятивушника, ставковика великого, малого? Чим жи­виться котушка? Чим живиться ставковик? Як риби жи­вуть у ставку штучному (природному)? Як доглядають люди за рибою? Чим її годують? Чому риба під загрозою винищення у ставку? Що люди роблять узимку для риби, коли ставок покривається кригою? Що ви ще бачили на ставку цікавого?

Ставок, озеро як модель закритої водойми дає мож­ливість очевидного пояснення дітям тих суттєвих відмін­ностей, які є між річкою і морем. Демонструючи на кар­ті або на глобусі моря України, педагог у підготовчій групі формує уявлення про Чорне й Азовське моря як водойми та їх особливості.

Високий пізнавальний рівень педагог забезпечить то­ді, коли під час екскурсії буде активно використовувати прийом порівняння. Вихователь скеровує увагу дітей на виділення найсуттєвіших ознак рослин і тварин водойми, на пошуки залежності цих ознак від швидкості течії, гли­бини річки, чистоти і температури води. При цьому під­тримує позитивні емоції і переживання дітей, використо­вує для читання твори фольклору та авторські, загадки, прислів’я, приказки, прикмети.

Для кращого розуміння дітьми таких визначень, як лівий берег, правий берег, русло, течія, можна викорис­товувати різні оповідання, наприклад: І. Сенченка «Ви­мок, викис, виліз, висох...», «На річці Ужолоччя», В. Б. Лизниця «Лопотиха», В. Сухомлинського «Як ріка розгнівалась на дощик». На екскурсіях вихователь дає

дітям можливість самостійно уважно все розглянути, одержати певні враження про навколишнє, зорієнтува­тись у ньому. Під час спостереження послідовно ставить запитання різного характеру (репродуктивного, пошуко­вого або узагальнюючого).

Новим для дітей старшої групи є поняття «країна»,. «Україна», «республіка», «держава», «столиця». На шос­тому році життя діти повинні добре орієнтуватися в тому, що більше — місто чи село; що велике місто має цент­ральну частину і райони (мікрорайони); що найбільше місто — столиця — менше, ніж держава (республіка); що кожна держава має свою назву, наша держава — Ук­раїна.

Вихователь повідомляє дітям, громадянами якої дер­жави вони є. Розповідає також про те, яка багата наша країна на корисні копалини, яка багатонаціональна за складом; називає найбільші міста, річки, гори тощо. Про­відний метод — бесіда із залученням допоміжних мето­дів і прийомів.

Бесіду вихователь спрямовує на розуміння зв’язків між окремими явищами (велика територія держави — багато міст і сіл і т. ін.). Постановка запитань і репро­дуктивних завдань сприяє пригадуванню дітьми цікавих фактів, прикладів подій, з якими вони добре знайомі із середньої групи. Діти аналізують різноманітну природу України, вихователь підводить їх до розуміння відомос­тей про відмінності кліматичних умов та залежності від них особливостей тваринного і рослинного світу. Під час бесіди використовуються літературні джерела, різні кар­тини, наочні посібники, ілюстрації, ТЗН, запитання кон­статуючого і проблемного характеру.

Розпочати бесіду можна з читання вірша Я. Полтави «Наша Батьківщина» (вихователькою або трьома діть­ми) .

Складовою частиною бесіди є повідомлення назв най» більших міст України. Діти повинні запам’ятати їх, спів­відносити з ними основні події та явища.

Протягом року плануються два-три заняття, присвяче­ні цій темі. їх основна мета — підтримати і зміцнити ін­терес дітей до ознайомлення із столицею України, визна­чними місцями міста, працею, побутом і відпочинком його мешканців.

При наявності у дітей досить узагальнених знань ви­хователь під час заключної бесіди підводить дітей до поняття «столиця» — найголовніше місто держави. Вихователь розповідає дітям про історію Києва, основні па­м’ятки культури та архітектури міста, його видатних лю­дей. Загальний вигляд краєвидів міста діти пам’ятають із занять у попередній групі, а от про історичні події, пов’язані із заснуванням Києва і його сьогоднішнім днем, вихователь розповідає дітям.

У зміст заняття можна включити пояснення того фак­ту, що Київ не випадково збудували на березі річки, яку називають Дніпро-Славутич. Доречно використати фраг­менти розповіді про заснування Києва, яку вихователь знайде в «Повісті минулих літ», у творах А. Лотоцького «Історія України», «Княжа слава». Імена братів Кия, Ще- ка, Хорива і сестри Либеді полегшують значною мірою пояснення назви міста та його визначних місць сьо­годні.

Вихователь знайомить дітей з найбільшою і найкра­сивішою вулицею столиці — Хрещатиком і пояснює його назву. На місці вулиці багато років тому простягався яр, який називали Хрещатим. Від назви цього яру централь­ну вулицю міста з давніх-давен називають Хрещатиком. Добре, якщо вихователь на цьому занятті доступно, в ла­конічній формі розповість дітям про те, що впродовж віків переживав Київ та його мешканці. Сьогодні сто­лиця славиться багатьма пам’ятниками, але особливо виділяються серед них Софійський собор, Києво-Печер­ська лавра.

На занятті вихователь може використати розповідь за оповіданнями І. Франка «Наші предки», Ю. Кругляка «Три брати» та ін.

Пам’ятки історії, культури та архітектури, якими ба­гатий Київ і його околиці, потребують спеціального за­няття. Для цього використовуються найрізноманітніші засоби: фотомонтажі, ілюстрації, картини, ТЗН, літера­турні джерела. З їх допомогою розв’язують на цьому за­нятті різні завдання, та найважливіше серед них — сформувати у дітей наочні образи тих пам’яток, які вони можуть безпосередньо сприймати, уточнити, збагнути й скоригувати уявлення про них. Доповнити ці враження вихователь зможе з допомогою творів І. Франка, В. Симоненка, Ю. Шкрумеляка, Ю. Кругляка.

Головним у формуванні системи уявлень про Укра­їну та її столицю є знання про історичне минуле нашої держави.

Особливості ознайомлення дітей дошкільного віку з історією України спеціально не досліджувались. Однак психолого-педагогічні пошуки науковців свідчать, що в старшому дошкільному віці виникають реальні можли­вості для опосередкованого засвоєння дітьми знань, які виходять за межі їхнього життєвого досвіду і безпосе­реднього сприймання, а також є віддаленими у часі Це створює сприятливі умови для ознайомлення дітей з іс­торією рідного краю, з багатонаціональним складом його народу, розселенням різних етнічних груп по всій тери­торії країни, специфікою їхніх праці та побуту, особли­востями мови і культури.

У старшій групі вихователь упродовж трьох-чотирьох занять на матеріалі найпоширенішої етнічної групи (за­лежно від специфіки району та дошкільного закладу) знайомить дітей з багатонаціональним складом населен­ня України.

Наприклад, перше заняття можна розпочати з розпо­віді вихователя за змістом оповідання І. Франка «Наші предки» або вірша В. Терен «Не забудь». Далі педагог проводить бесіду про етнічні групи, які поширені в рід­ному краї, як-от у Прикарпатті: бойки, лемки, гуцули. На кожному занятті розповідає про особливості їхньої мови, праці, культури, побуту, звичаїв і традицій, видат­них людей, народних умільців. Так, діти дізнаються про найвідомішого національного героя Олексу Довбуша, видатних письменників Ю. Федьковича, В. Стефаника, Н. Кобринську, Марка Черемшину, талановитих різьбя­рів братів Юрія та Івана Шкрібляків, народного худож­ника В. Касіяна та ін.

Розповідь про побут, народні звичаї і традиції є про­довженням розмови про видатних людей. її варто про­вести як екскурсію по місцевому краєзнавчому музею, а завершити цю розповідь читанням окремих творів із спадщини поетів краю, скажімо М. Підгірянки.

Для бесід з дітьми вихователь використовує екскур­сії, цільові прогулянки, запрошення гостей — поважних громадян краю, цікавих для дітей своєю біографією і трудовою діяльністю. На наступному занятті вихователь продовжує ознайомлення з національними особливостя­ми українського народу Його мета — познайомити дітей з народними ремеслами, особливостями національних страв тощо.

Дітей старшого дошкільного віку доцільно познайо­мити з корисними копалинами рідного краю. Початок навчання вихователь планує в ранкові години. На першій прогулянці він проводить бесіду з дітьми про ті об’єкти природи, які вони вже добре знають, але ще не назива­ють як корисні копалини (пісок, глина, крейда, камінь, мінеральна вода, сіль, сірка). Кожний матеріал уявля­ється дітям через призму конкретно-прикладного значен­ня: піском граються, посипають доріжки; крейдою малю­ють; сіль вживають у їжу тощо. В розмові з дітьми ви­хователь повідомляє про те, що всі ті речовини, які є на поверхні землі, корисні і потрібні людям. Пропонує їх ще раз розглянути, пояснює назву (копалини — від сло­ва копають). Обов’язково слід говорити про те, що біль­шість із них лежить на поверхні — це земні багатства. Частина копалин залягає глибоко під землею, їх добу­вають спеціальними комбайнами, будують для цього шахти, це — підземні багатства. Україна дуже багата на корисні копалини.

У другу половину дня вихователь планує роботу з натуральними зразками та наочно-ілюстративним мате­ріалом, де пояснює конкретні назви корисних копалин, їх використання в народному господарстві та в побуті. Наводить приклади того, як використовуються вугілля, нафта, газ, торф, мінеральна вода тощо. Під час розгля­ду зразків та ілюстрацій варто виділяти ті якості, власти­вості та ознаки корисних копалин, які допомагають ді­тям встановлювати зв’язки між зображеним на картинці і присутнім у реальному житті: вугіллям палять у печі, зігрівають житло та ін.; газом користуються в побуті — готують їжу; торфом удобрюють грунт на городі, в гор­щиках з кімнатними рослинами і т. ін.

У разі необхідності вихователь пояснює дітям, на­приклад, чим корисна нафта — з неї виробляють пальне для літаків, автомобілів, тракторів і т. д. Важливо допов­нювати розповіді або судження дітей, викликати живий інтерес їх, формувати дитячу спостережливість, допит­ливість.

Посилювати інтерес до ознайомлення з корисними копалинами потрібно й тоді, коли діти їдять: вода і сіль — підземні багатства України, без них неможливе наше життя. Доречно пригадати водяні рослини, значення во­ди в житті людини, в житті рослин і тварин. Від чого за­лежить смак чаю, супу, компоту? Корисні копалини су­проводжують нас на кожному кроці, отже, їх необхідно оберігати й економно використовувати.

Розкриття цієї теми передбачає використання техніч­них засобів навчання — діафільмів «Про воду, пісок, гли­ну», «Про пісок», «Ще раз про глину», «Звідкіля дощ прийшов», «Чорне золото», «Цілющі джерела» та багато інших, які мають бути у фільмотеці дошкільного закладу.

Один-два рази у квартал вихователь планує цільову прогулянку або екскурсію до кар’єрів, в яких видобува­ють корисні копалини. Екскурсію необхідно планувати як комплексну. Дидактична основа екскурсій — спосте­реження за видобуванням корисних копалин. Вона також урізноманітнює, конкретизує уявлення дітей про особли­вості праці дорослих краю. Наводимо опис заняття та­кого типу.

Тема: Бесіда про корисні копалини.

Завдання: Дати дітям уявлення про те, що наша держава багата не тільки тим, що на поверхні, а й тим,, що залягає в її надрах. Ознайомити із зовнішнім вигля­дом корисних копалин, способом їх використання. Вихо­вувати інтерес до навколишнього, бажання його пізна­вати.

Матеріали: зразки корисних копалин, продукти і вироби з них, картини та ілюстрації.

План-конспект: Розгляд зразків корисних ко­палин та продуктів і виробів з них, які лежать на столах у груповій кімнаті (корисні копалини: пісок, глина, ка­м’яне вугілля, мінеральна вода). З’ясування змісту уяв­лень про них у дітей. Розповідь вихователя про вироби з глини. Опис виробів, характерних для даного регіону. Розповідь вихователя про кам’яне вугілля, його викорис­тання в побуті і в промисловості.

Розповідь вихователя про нафту та вироби з неї. Роз­гляд зразків: дитячий одяг, взуття, побутові речі тощо.

Прислів’я «Без солі, без хліба немає обіду». Розпо­відь вихователя про сіль як корисну копалину. Бесіда з дітьми про її використання. Розповідь вихователя про мінеральні води рідного краю, України взагалі; дітей пригощають цілющою водою. Одночасно вихователь пла­нує закріплення знань дітей про корисні копалини на заняттях з інших розділів програми, які стимулюють від­повідні уявлення і знання дітей, зміцнюють інтерес. На­приклад, на заняттях із зображальної діяльності уваж­но розглядають традиційний одяг; з чого він виготовле­ний, його оздоблення у народів різних етнічних груп побутовий і святковий посуд, із чого він зроблений (гли­на, скло, дерево), його художні особливості.

На заняттях з ознайомлення з природою діти дізна­ються про рослини-обереги, традиційні професії, пов’я­зані з рослинами і тваринами.

На музичних заняттях вихователь планує поглиблене ознайомлення з піснею та дитячим ігровим фольклором певної етнічної групи. Так, у грі «Мандрівка по Дніпру» можна успішно застосовувати ліплення, малювання, бу­дівельні ігри, пісенно-музичну творчість тощо. У такій грі відбувається ознайомлення з рідною країною, закріп­лення вже наявних знань про неї.

У забавах «Косівський ярмарок» вихователь поєднує народні ремесла (ткацтво, гончарство, різьблення по де­реву), музично-пісенне мистецтво (коломийки, жартівли­ві гуцульські пісні, танці), роботу з усною народною творчістю (загадки, приказки та прислів’я) тощо.