§ 4. Ознайомлення дітей з рідним краєм у підготовчій групі
У підготовчій до школи групі ознайомлення дітей з рідним краєм набуває особливого змісту і варіантності. Краєзнавчі уявлення наповнюються не лише природничим аспектом, а й історичним та географічним, що має надзвичайно важливе значення як для розумового, так і для морального виховання. Ознайомлення дітей з рідним містом (селом) педагог значно розширює, збільшуючи не лише обсяг інформації, а й її тематичну спрямованість. Наприклад, ознайомлення з містом або селом слід розпочати з пояснення назви (етимології слова) і тих символічних знаків, які історично в ній закладені. Так, обов’язковими атрибутами міста як населеного пункту в традиціях минулого були герб і прапор. Кожен з них мав своє глибоко символічне і традиційне значення.
Дітей слід ознайомити з гербом міста. Ознайомлюючи з вулицями і майданами населеного пункту, вихователь поглиблює уявлення дітей про людей, чиїми іменами вони названі. Обов’язковими атрибутами вулиць і майданів є пам’ятники, барельєфи, меморіальні комплекси, дошки. Якщо в старшій групі вихователь лише називає прізвища, то в підготовчій діти вже дізнаються від педагога про заслуги відомих людей у такому обсязі, щоб зрозуміти, чим вони видатні перед народом і країною.
Наприклад, розповідь про місто Львів: «Ця тиха зелена вулиця [Вовчаницька] пам’ятає часи князя Олега, Через неї проходила дорога, що з’єднувала Львів з Києвом та Москвою. Пізніше дорогу забули. Район цей довго не заселявся, губився в густих лісах. Про тодішній характер місцевості свідчить назва гори, попід якою проходить вулиця,— Вовча. Якщо уважно придивитися до траси вулиці, то легко помітити, що це траса на схилі гори. Гора захищає її від холодних північних вітрів; водночас південні схили, що виходять до вулиці, щедро відкриті сонцю. Львів’яни використали цю особливість рельєфу, висадивши тут виноградники».
Робота вихователя над цією темою передбачає проведення з дітьми цільових прогулянок, екскурсій, зустрічей і бесід з кращими людьми краю, розгляд наочних ілюстрацій. Діти сьомого року життя повинні добре диференціювати поняття «місто», «село», «держава», «республіка», знати назву столиці, її своєрідність, історичне минуле України.
Упродовж теми «Рідний край» слід формувати у дітей сьомого року життя історичні уявлення про Україну, основні віхи її становлення як держави, про національних героїв українського народу — борців за його визволення і незалежність.
Педагог планує читання і розповіді дітям на тему «Початки української держави» і «Богатирі стародавньої України». Мета цієї роботи полягає в тому, щоб допомогти дошкільникам чітко диференціювати Київську Русь як історичний період у становленні Української держави на літературному та наочно-ілюстративному матеріалі; пояснити дітям ті зв’язки, які існують між історичними подіями минулого і сьогодення через ознайомлення з пам’ятками культури та архітектури (Софійський собор, Золоті ворота, Києво-Печерська лавра, пам’ятник Володимиру Великому, Михайлівський Золотоверхий собор; назви сучасних міст на честь князів). Розв’язуючи ці завдання, педагог використовує твори дитячої літератури. Чільне місце посідають твори А. Лотоцького «Княжа слава», «Володимир Великий», «Історія України», «На світанку», «Легендарні оповідання про початки Києва», «Княжна галиця», «Легендарне оповідання про початки Галича». Саме тут вихователь знайде захоплюючу і доступну дітям інформацію.
А. Лотецький так подає життєписи князів і переплітає історичні факти з легендами, що «малі історики» слухають їх з неослабленим інтересом, а завдання вихователя полягає в том}/, щоб уміло дібрати доступний дітям матеріал, орієнтуючись на ці інтереси, на обсяг попередньо набутих знань. Так, читаючи твори в обсязі теми «Початки Української держави», варто пригадати дітям, що запам’яталось їм про трьох братів і сестру і з чиїми іменами пов’язане заснування Києва. Чому саме так називається столиця України? Кілька запитань про пам’ятні місця столиці і її сьогодення підготують дітей до дальшої розповіді про Кия, Щека, Хорива, Либідь.
У підготовчій групі вихователь пояснює дітям назви тих історичних пам’яток, які засвідчують сьогодні пошану і пам’ять про засновників столиці (річка Либідь, гори Декавиця, Хоревиця). А в оповіданнях «Нові прихідці» та «Дивна данина»104подано не тільки історичні аспекти.
Розповідаючи про богатирів стародавньої України, педагог паралельно конкретизує уявлення про відомих князів, чиї імена в історичних оповіданнях нероздільні з історією України. Наприклад, слухаючи розповідь про богатиря Добриню, діти більше дізнаються про князя Володимира Великого, його просвітницьку і виховну діяльність, про князя, якого в народі називали Красне Сонечко за те, що він хотів миру і добра людям, дбав про їхнє майбутнє105.
Великою славою овіяне в історії України ім’я князя Ярослава, якого в народі називали Мудрим. Для того щоб пояснити народне ім’я князя, вихователька читає і розповідає про його великі справи, як-от вимогу посилати на навчання до школи всіх дітей, щоб росли розумними, видавати книжки і навчити всіх читати, будувати церкви 3.
Читаючи про княжича Данилка, вихователь особливо виділяє ті фрагменти з оповідання, з яких діти дізнаються про нього як учня, сина, товариша, брата; про історичні подвиги князя Данила, вшанування його пам’яті сьогодні в тих містах, які він збудував (Холм— нині місто в Польщі, Львів — одне з найбільших міст України, Галич—• культурно-просвітницький центр княжої пори в західних землях), в багатьох населених пунктах, які пов’язані з його іменем.
Княжа доба в історії України описана образною мовою. Така своєрідність історичного оповідання А. Л. Лотоцького пояснюється тим, що цей період в історії нашої держави межує з дохристиянським, язичницьким. Тому своєрідність мови полягає у власних назвах, якими відрізняється дохристиянська культура від культури наступних століть. Виховуючи справжніх патріотів України,.
А. Лотоцький давав у своїх оповіданнях глибокі і всебічні знання, з особливою вимогливістю підходив до оволодіння дітьми рідною мовою. Ще у 1936 р. у співавторстві з Н. Угри-Безгрішним він видав спеціально з цією метою «Коротку граматику української літературної мови». А, Лотоцький неодноразово зазначав, що незнання літературної мови свідчить про нестачу освіти і національного виховання. Тому в кожному історичному оповіданні автор подає тлумачний словник, який би допоміг дитині краще зрозуміти і засвоїти текст.
Отже, готуючись до роботи з дітьми над текстами оповідань або їх фрагментами, вихователь забезпечує не лише розуміння відповідних назв, імен. Необхідно значну увагу приділити аналізу етимології фраз на доступних прикладах, чим підготувати дітей до кращого сприймання знань з краєзнавства, природи рідного краю, народних ремесел та усної народної творчості.
Через усі календарно-обрядові свята весняно-літнього циклу проходять традиційні імена українських дівчат, які своїм походженням сягають у прадавню історію ще язичницької епохи: Росава, Любава, Забава — улюблені героїні купальської обрядовості; Калинка — персонаж у більшості творів дитячого ігрового фольклору; Мирослава, Святослава, Ярослава — дівчатка із сюжетів дитячих історичних оповідань. Такі імена зустрічаються і сьогодні, і педагогу важливо відмітити це.
Окрему групу слів становлять назви одягу, речей побуту і повсякденного вжитку, які мають давнє походження і сьогодні називаються дещо по-іншому згідно з нормами сучасної української літературної мови. Це такі слова, як колісниця, кирея, паволока. Спеціальні пояснення значення цих слів полегшують розуміння і сприймання творів під час домашнього читання, перегляду кінофільмів на історичну тематику, пригадування, як бабусі і дідусі сьогодні називають аналогічні речі вжитку. Пояснити це необхідно на конкретних прикладах. Особливо слід виділити в роботі з дітьми ті слова, які означають власні географічні назви і поняття краєзнавчого змісту і мають давнє походження. Це назви річок, гір, морів, міст, сіл тощо. Так, з річками Дніпром, Дністром, Сяном, Бугом, з Чорним і Азовським морями, Карпатськими горами пов’язано більшість сюжетів історичних оповідань. Єдність краєзнавчого (назви рослин, тварин) з географічним положенням полегшує сприймання історичного. У такій єдності простежується і зворотний зв’язок, тому роботу слід планувати комплексно. Педагог повинен пам’ятати, що дітям старшого дошкільного віку важко дається засвоєння абстрактних понять, прямого і переносного значення окремих слів, фраз. Тому слід щоденно збагачувати життєвий досвід дітей через безпосередні спостереження, розгляд наочності.
У підготовчій групі вихователь продовжує роботу над темою «Київ — столиця України». Дальшої конкретизації потребують попередньо набуті уявлення, а їх розширення і поглиблення йде шляхом ознайомлення з назвами вулиць, майданів, пам’ятками архітектури, історичними місцями, працею людей сьогодні, їх оточенням. Так, цільові прогулянки та екскурсії (у столиці), роботу з ТЗН та іншими наочно-ілюстративними матеріалами вихователь спрямовує на аналіз архітектурного оздоблення споруд столиці, її національну традиційність і сучасну інтерпретацію.
Сучасне українське будівництво, ввібравши цілий ряд традиційних ознак, збагатилося досвідом професійної стилізованої архітектури. Однак у спорудах минулого і сучасного вихователь виявляє з дітьми деякі елементи зональної варіантності, конструктивних та декоративно- художніх прийомів оформлення, різноманітних планів і конструкцій будівель.
Розвиток новітньої житлової архітектури характеризується дедалі більшим взаємозв’язком традиційного і професійного, народностилізованого напряму архітектурного модерну, і діти можуть це спостерігати під час прогулянок, розгляду наочних матеріалів. Традиційні елементи органічно входять в інтер’єр житлових і громадських споруд, в монументально-пластичні прийоми їх зовнішнього оформлення. На це звертається увага дітей під час малювання, аплікації, конструювання. Завдання вихователя полягає в тому, щоб показати дитині красу і велич столиці, виявити традиції у назвах її вулиць, розповісти про їх історичне минуле і сьогодення. Після цього педагог називає найвизначніші споруди (з точки зору їх архітектурної цінності та призначення), історію їх спорудження. В обсязі цієї розмови діти ще раз звертаються до княжої доби в історії України, пізніших її часів. Одночасно з наочно-ілюстративним матеріалом вихователь планує використання творів дитячої літератури та народної творчості. У підготовчій групі дітям читають і розповідають легенди про Київ, про назви окремих його вулиць і майданів, про київські каштани. Розповідаючи про київські пам’ятки історії і культури, використовують поезії «Майдан Софії», «Три брати» Ю. Кругляка, «Київщина» Р. Завадович, «Серце України» І. Савицької та ін.
Підсумком роботи є заняття за аналогічною темою, в якій узагальнюють сформовані уявлення про те, що Київ — столиця України, найбільше місто держави, воно має давню історію, багато історичних пам’яток.
Дітей знайомлять з працею жителів столиці, їхніми трудовими здобутками, відпочинком.
З попередньої роботи діти вже знають, що водні засоби пересування в Україні мали значне поширення. Українські човни і плоти, барки і баркаси, шаланди, трембаки та інші мають місце у творах з історичної тематики, і вихователь вже неодноразово пояснював призначення їх. Розповідаючи про працю киян сьогодні, педагог може згадати про великий міст-красень ім. Є. О. Патона. Ця споруда добре всім відома. Далі вихователь може повести розмову про перший пароплав, як його використовували, які пристані є сьогодні на Дніпрі, про працю річковиків. Від розмови про річкові пристані варто перейти до великих міст-портів України, з якими Київ сполучений,— це Одеса, Миколаїв, Херсон та ін.
За аналогією можна ознайомити дітей з працею людей на залізниці, міському транспорті. Роботу за цією темою доцільно планувати у формі цільових прогулянок, екскурсій, використовуючи весь ілюстративний матеріал: картини, фотографії, діапозитиви тощо. Певне використання в обсязі даної теми мають різні жанри зображального мистецтва — графіка, акварель.
Наступна тематика — формування уявлень про великі міста України. Часткові уявлення у дітей збереглися із занять у попередній групі, а в підготовчій увагу дітей слід звернути на те, у чому своєрідність і неповторність цих міст. Ознайомлення з великими містами — обласними центрами України — закладає елементарні основи поняття про територіально-адміністративний поділ держави, про зв’язки, які існують між містами (наприклад, транспортні, культурні).
З формуванням елементарних географічних уявлень вихователь пов’язує краєзнавчий зміст і готує дітей до подальшої роботи над темою «Населення України». Цікавою і змістовною може бути робота вихователя, якщо її розпочати читанням вірша М. Хоросницької «Мрії».
Творчість вихователя полягає в тому, щоб вдало дібрати теми для цільових прогулянок та екскурсій, щоб сформувати уявлення про зв’язки між великими містами (залізниця, автотранспорт, аерофлот, річковий і морський транспорт). У бесіді діти дізнаються про сучасний територіально-адміністративний поділ держави (з цією метою вихователь використовує карту, макет, ілюстрації), посилається на життєвий досвід дітей.
Як і кожна держава, Україна поділена на адміністративні частини, які називаються областями. Кожна область поділена на менші одиниці — райони. Область має, в свою чергу, головне місто. Від назви обласного міста походить назва області, за винятком Волинської (Луцьк), Закарпатської (Ужгород).
Розповідаючи про Львів (інші міста України), вихователь показує на карті, макеті або глобусі, де воно розташоване: на берегах яких річок (морів), біля підніжжя яких гір (на яких рівнинах) України. У зв’язку з цією роботою глибшими й усвідомленішими стають уявлення про особливості клімату, а звідси — про специфіку праці дорослих, видатних людей краю; про корисні копалини. Паралельно зі Львовом вихователь називає ще два-три міста з найближчого оточення, назви яких дітям уже добре відомі.
Одночасно з цією роботою вихователь планує цілий комплекс заходів щодо зображальної діяльності, пісенно-музичної і ритмічної творчості, роботи з творами фольклору.
У темі «Великі міста України» вихователь має можливість повернутися до розмови про населений пункт за місцем проживання дітей, враховуючи попередні уявлення, поглибити і конкретизувати їх у новому обсязі. Використовуючи різноманітні засоби, вихователь знайомить дітей з різними регіонами України і проводить три-чотири заняття орієнтовно з таких тем: «Краса України — Поділля», «Верховино, рідний краю», «Чорне золото України», «Пливе Дніпро до моря синього». В обсязі кожної теми вихователь звертається до аналізу географічних особливостей краю, характеристики рельєфу, деяких історичних відомостей. ІДі знання формують у дітей чіткіші уявлення про етнічну карту України, різноманітність національностей у її складі.
Засвоєння регіональних уявлень з попередніх тем дозволяють педагогу значно конкретизувати і поглибити, урізноманітнити знання з теми «Моя Батьківщина — Україна». Тематично вона різнопланова і передбачає роботу з дітьми в кількох найбільш об’ємних напрямах. Оскільки основою соціально-економічного та культурного розвитку України є її географічне положення і природні багатства, то ця тема передує іншим. Розпочати поглиблену роботу над темою слід з історичного оповідання А. Лотоцького «Початки Української держави» Можна також прочитати вірш В. Терен «Не забудь».
Сьогоднішній день України — її державність та незалежність. Отже, тема для розмови з дітьми — прапор, герб, державний гімн України. Перед тим як подати ці відомості, педагог підсумовує все, що знають діти із спорідненої теми — герб і прапор рідного міста.
Ознайомлення з гімном України пов’язане з поглибленням уявлень дітей. А далі розмову доречно підсилити читанням оповідання В. Скуратівського «Калина». З нього діти повторно дізнаються, що символізує калина в творчості нашого народу. В кінці можна пояснити прислів’я «Без верби і калини нема України».
Запитання для повторення
Що таке краєзнавство?
Хто у вітчизняній педагогіці вперше обгрунтував термін «батьківщинознавство»?
Які проблеми краєзнавства вперше поставили С. Ф. Русова і В. О. Сухомлинський?
За якими напрямами доцільно вивчати краєзнавство у дошкільному закладі?
У чому полягають особливості ознайомлення з рідним краєм дітей молодшого і середнього дошкільного віку?
Які форми краєзнавчої роботи планує вихователь у старшому дошкільному віці?
Практичні завдання
Складіть тлумачний словник термінів, які є основою краєзнавчих визначень і понять?
Виготовте альбом гербів з їх описом населених пунктів одного з регіонів України (за вибором студента).
Зробіть добірку творів дитячої літератури з описами річок, озер, морів і гір України.
Оформте зразки й описи корисних копалин краю та виробів з них.
- Розділ і теоретичні основи методики українського народознавства у дошкільному закладі
- § 1. Витоки народної педагогіки
- § 2. Образ рідного слова в народному вихованні
- § 3. Принципи методики ознайомлення дітей з українським народознавством
- Розділ II історія розвитку етнопедагогіки
- § 1. Народознавчі ідеї XIX ст.
- § 2. Ідеї народного виховання у творчості українських письменників
- § 3. Етнопедагогіка XX ст.
- Розділ III завдання і зміст ознайомлення дітей з витоками народознавства
- § 1. Завдання ознайомлення дітей з витоками народознавства
- § 2. Зміст ознайомлення дітей з українським народознавством
- Розділ іv малі жанри українського фольклору
- § 1. Характеристика українського фольклору
- § 2. Колисанки і забавлянки у роботі з дітьми
- Кую-кую чобіток
- Летів горобчик
- Поїдемо, синочку, з тобою в село!
- Я маленький хлопчик, я маленька дівчинка
- § 3. Скоромовки та лічилки у роботі з дітьми
- Розділ V українська казка в дитячому садку
- § 1. Жанрові особливості українських народних казок
- § 2. Види українських казок
- § 3. Методика роботи з українською казкою в дитячому садку
- Розділ VI українські обрядові пісні
- § 1. Жанрова характеристика української народної пісні
- § 2. Пісні-веснянки
- Розділ VII українські національні свята та обряди
- § 1. Характеристика народних традицій, свят та обрядів
- § 2. Народні свята весняного циклу
- § 3. Народні свята літнього циклу
- § 4. Народні свята осінньо-зимового циклу
- Господиня (за калиту):
- § 5. Методика проведення свята, дозвілля
- Розділ VIII українські національні народні ігри в дитячому садку
- § 1. Характеристика народних ігор
- § 2. Методика використання народних ігор у роботі з дітьми
- Розділ IX методика ознайомлення з символами україни
- § 1. Ознайомлення дітей з державними символами України
- § 2. Українські національні обереги
- § 3. Хліб —усьому голова
- § 4. Без верби та калини нема України...
- Розділ X методика ознайомлення дітей з родинними стосунками та сімейними традиціями в україні
- § 1. Ознайомлення дітей із сімейними стосунками
- § 2. Ознайомлення дітей з родиною, родоводом
- § 3. Сімейні традиції, обряди, свята, ознайомлення з ними дітей
- Розділ XI ознайомлення дітей з рідним краєм
- § 1. Краєзнавство та батьківщинознавство
- § 2. Методика ознайомлення дітей молодшого та середнього дошкільного віку з рідним краєм
- § 3. Ознайомлення дітей старшої групи з рідним краєм
- § 4. Ознайомлення дітей з рідним краєм у підготовчій групі
- Розділ XII народні промисли та ремесла україни
- § 1. Українська вишивка
- § 2. Дерев’яні, металеві, шкіряні, керамічні та плетені вироби народних умільців
- § 3. Писанкарство
- Розділ XIII елементи народної математики у дошкільному закладі
- Розділ XIV ознайомлення дітей з національним мистецтвом
- Побут населення україни
- § 1. Українська національна іграшка
- § 2. Український національний одяг
- § 3. Українська національна кухня
- § 4. Інтер’єр українського житла
- Розділ XVI народна метеорологія дітям
- Список рекомендованої літератури
- 51Див.:Науменко т. І., Товма/. С. Український музичний фольклор та народні традиції в житті дошкільнят.— к-,1992.С. 8—10.
- 67Див.: Українські народні пісні/Упоряд. О. А. Правдюк.— к., 1991;Нариси з історії української музики.—к., 1964.— ч. 1, 2.* Див.: Календарно-обрядові пісні / Упоряд. О. Ю. Чебатюк.— к., і 987,
- 91Див.:Воропай Олекса.Звичаї нашого народу.— к-, 1991,- т. 1.— с. 357, 358.?Скуратівський в.Посвіт.— к., 1988.— с. 151.