logo
A_M_Bogush_N_V_LISENKO_-_UKRAYiNS_KE_NARODOZNAV

§ 4. Ознайомлення дітей з рідним краєм у підготовчій групі

У підготовчій до школи групі ознайомлення дітей з рідним краєм набуває особливого змісту і варіантності. Краєзнавчі уявлення наповнюються не лише природни­чим аспектом, а й історичним та географічним, що має надзвичайно важливе значення як для розумового, так і для морального виховання. Ознайомлення дітей з рідним містом (селом) педагог значно розширює, збільшуючи не лише обсяг інформації, а й її тематичну спрямова­ність. Наприклад, ознайомлення з містом або селом слід розпочати з пояснення назви (етимології слова) і тих символічних знаків, які історично в ній закладені. Так, обов’язковими атрибутами міста як населеного пункту в традиціях минулого були герб і прапор. Кожен з них мав своє глибоко символічне і традиційне значення.

Дітей слід ознайомити з гербом міста. Ознайомлюючи з вулицями і майданами населеного пункту, вихователь поглиблює уявлення дітей про людей, чиїми іменами вони названі. Обов’язковими атрибутами вулиць і майданів є пам’ятники, барельєфи, меморіальні комплекси, дошки. Якщо в старшій групі вихователь лише називає прізви­ща, то в підготовчій діти вже дізнаються від педагога про заслуги відомих людей у такому обсязі, щоб зрозуміти, чим вони видатні перед народом і країною.

Наприклад, розповідь про місто Львів: «Ця тиха зе­лена вулиця [Вовчаницька] пам’ятає часи князя Олега, Через неї проходила дорога, що з’єднувала Львів з Киє­вом та Москвою. Пізніше дорогу забули. Район цей довго не заселявся, губився в густих лісах. Про тодішній харак­тер місцевості свідчить назва гори, попід якою проходить вулиця,— Вовча. Якщо уважно придивитися до тра­си вулиці, то легко помітити, що це траса на схилі гори. Гора захищає її від холодних північних вітрів; водночас південні схили, що виходять до вулиці, щедро відкриті сонцю. Львів’яни використали цю особливість рельєфу, висадивши тут виноградники».

Робота вихователя над цією темою передбачає прове­дення з дітьми цільових прогулянок, екскурсій, зустрі­чей і бесід з кращими людьми краю, розгляд наочних ілюстрацій. Діти сьомого року життя повинні добре ди­ференціювати поняття «місто», «село», «держава», «рес­публіка», знати назву столиці, її своєрідність, історичне минуле України.

Упродовж теми «Рідний край» слід формувати у ді­тей сьомого року життя історичні уявлення про Україну, основні віхи її становлення як держави, про національ­них героїв українського народу — борців за його визво­лення і незалежність.

Педагог планує читання і розповіді дітям на тему «Початки української держави» і «Богатирі стародавньої України». Мета цієї роботи полягає в тому, щоб допо­могти дошкільникам чітко диференціювати Київську Русь як історичний період у становленні Української дер­жави на літературному та наочно-ілюстративному мате­ріалі; пояснити дітям ті зв’язки, які існують між історич­ними подіями минулого і сьогодення через ознайомлення з пам’ятками культури та архітектури (Софійський со­бор, Золоті ворота, Києво-Печерська лавра, пам’ятник Володимиру Великому, Михайлівський Золотоверхий со­бор; назви сучасних міст на честь князів). Розв’язуючи ці завдання, педагог використовує твори дитячої літера­тури. Чільне місце посідають твори А. Лотоцького «Кня­жа слава», «Володимир Великий», «Історія України», «На світанку», «Легендарні оповідання про початки Киє­ва», «Княжна галиця», «Легендарне оповідання про по­чатки Галича». Саме тут вихователь знайде захоплюючу і доступну дітям інформацію.

А. Лотецький так подає життєписи князів і переплі­тає історичні факти з легендами, що «малі історики» слухають їх з неослабленим інтересом, а завдання вихо­вателя полягає в том}/, щоб уміло дібрати доступний ді­тям матеріал, орієнтуючись на ці інтереси, на обсяг по­передньо набутих знань. Так, читаючи твори в обсязі теми «Початки Української держави», варто пригадати дітям, що запам’яталось їм про трьох братів і сестру і з чиїми іменами пов’язане заснування Києва. Чому саме так називається столиця України? Кілька запитань про пам’ятні місця столиці і її сьогодення підготують дітей до дальшої розповіді про Кия, Щека, Хорива, Либідь.

У підготовчій групі вихователь пояснює дітям назви тих історичних пам’яток, які засвідчують сьогодні поша­ну і пам’ять про засновників столиці (річка Либідь, гори Декавиця, Хоревиця). А в оповіданнях «Нові прихідці» та «Дивна данина»104подано не тільки історичні аспекти.

Розповідаючи про богатирів стародавньої України, пе­дагог паралельно конкретизує уявлення про відомих кня­зів, чиї імена в історичних оповіданнях нероздільні з історією України. Наприклад, слухаючи розповідь про богатиря Добриню, діти більше дізнаються про князя Во­лодимира Великого, його просвітницьку і виховну діяль­ність, про князя, якого в народі називали Красне Сонечко за те, що він хотів миру і добра людям, дбав про їхнє майбутнє105.

Великою славою овіяне в історії України ім’я князя Ярослава, якого в народі називали Мудрим. Для того щоб пояснити народне ім’я князя, вихователька читає і розповідає про його великі справи, як-от вимогу поси­лати на навчання до школи всіх дітей, щоб росли розум­ними, видавати книжки і навчити всіх читати, будувати церкви 3.

Читаючи про княжича Данилка, вихователь особливо виділяє ті фрагменти з оповідання, з яких діти дізнаються про нього як учня, сина, товариша, брата; про історичні подвиги князя Данила, вшанування його пам’яті сьогодні в тих містах, які він збудував (Холм— нині місто в Поль­щі, Львів — одне з найбільших міст України, Галич—• культурно-просвітницький центр княжої пори в західних землях), в багатьох населених пунктах, які пов’язані з його іменем.

Княжа доба в історії України описана образною мо­вою. Така своєрідність історичного оповідання А. Л. Лотоцького пояснюється тим, що цей період в історії нашої держави межує з дохристиянським, язичницьким. Тому своєрідність мови полягає у власних назвах, якими відрізняється дохристиянська культура від культури наступ­них століть. Виховуючи справжніх патріотів України,.

А. Лотоцький давав у своїх оповіданнях глибокі і все­бічні знання, з особливою вимогливістю підходив до ово­лодіння дітьми рідною мовою. Ще у 1936 р. у співавторстві з Н. Угри-Безгрішним він видав спеціально з цією ме­тою «Коротку граматику української літературної мови». А, Лотоцький неодноразово зазначав, що незнання літе­ратурної мови свідчить про нестачу освіти і національно­го виховання. Тому в кожному історичному оповіданні автор подає тлумачний словник, який би допоміг дити­ні краще зрозуміти і засвоїти текст.

Отже, готуючись до роботи з дітьми над текстами опо­відань або їх фрагментами, вихователь забезпечує не лише розуміння відповідних назв, імен. Необхідно знач­ну увагу приділити аналізу етимології фраз на доступних прикладах, чим підготувати дітей до кращого сприйман­ня знань з краєзнавства, природи рідного краю, народних ремесел та усної народної творчості.

Через усі календарно-обрядові свята весняно-літньо­го циклу проходять традиційні імена українських дівчат, які своїм походженням сягають у прадавню історію ще язичницької епохи: Росава, Любава, Забава — улюблені героїні купальської обрядовості; Калинка — персонаж у більшості творів дитячого ігрового фольклору; Мирос­лава, Святослава, Ярослава — дівчатка із сюжетів ди­тячих історичних оповідань. Такі імена зустрічаються і сьогодні, і педагогу важливо відмітити це.

Окрему групу слів становлять назви одягу, речей по­буту і повсякденного вжитку, які мають давнє походжен­ня і сьогодні називаються дещо по-іншому згідно з нор­мами сучасної української літературної мови. Це такі слова, як колісниця, кирея, паволока. Спеціальні пояснен­ня значення цих слів полегшують розуміння і сприйман­ня творів під час домашнього читання, перегляду кіно­фільмів на історичну тематику, пригадування, як бабусі і дідусі сьогодні називають аналогічні речі вжитку. По­яснити це необхідно на конкретних прикладах. Особливо слід виділити в роботі з дітьми ті слова, які означають власні географічні назви і поняття краєзнавчого змісту і мають давнє походження. Це назви річок, гір, морів, міст, сіл тощо. Так, з річками Дніпром, Дністром, Ся­ном, Бугом, з Чорним і Азовським морями, Карпатськими горами пов’язано більшість сюжетів історичних оповідань. Єдність краєзнавчого (назви рослин, тварин) з гео­графічним положенням полегшує сприймання історич­ного. У такій єдності простежується і зворотний зв’язок, тому роботу слід планувати комплексно. Педагог пови­нен пам’ятати, що дітям старшого дошкільного віку важ­ко дається засвоєння абстрактних понять, прямого і пе­реносного значення окремих слів, фраз. Тому слід щоден­но збагачувати життєвий досвід дітей через безпосередні спостереження, розгляд наочності.

У підготовчій групі вихователь продовжує роботу над темою «Київ — столиця України». Дальшої конкретиза­ції потребують попередньо набуті уявлення, а їх розши­рення і поглиблення йде шляхом ознайомлення з назва­ми вулиць, майданів, пам’ятками архітектури, історич­ними місцями, працею людей сьогодні, їх оточенням. Так, цільові прогулянки та екскурсії (у столиці), роботу з ТЗН та іншими наочно-ілюстративними матеріалами вихователь спрямовує на аналіз архітектурного оздоб­лення споруд столиці, її національну традиційність і су­часну інтерпретацію.

Сучасне українське будівництво, ввібравши цілий ряд традиційних ознак, збагатилося досвідом професійної стилізованої архітектури. Однак у спорудах минулого і сучасного вихователь виявляє з дітьми деякі елементи зональної варіантності, конструктивних та декоративно- художніх прийомів оформлення, різноманітних планів і конструкцій будівель.

Розвиток новітньої житлової архітектури характери­зується дедалі більшим взаємозв’язком традиційного і професійного, народностилізованого напряму архітек­турного модерну, і діти можуть це спостерігати під час прогулянок, розгляду наочних матеріалів. Традиційні елементи органічно входять в інтер’єр житлових і гро­мадських споруд, в монументально-пластичні прийоми їх зовнішнього оформлення. На це звертається увага ді­тей під час малювання, аплікації, конструювання. Зав­дання вихователя полягає в тому, щоб показати дитині красу і велич столиці, виявити традиції у назвах її ву­лиць, розповісти про їх історичне минуле і сьогодення. Після цього педагог називає найвизначніші споруди (з точки зору їх архітектурної цінності та призначення), історію їх спорудження. В обсязі цієї розмови діти ще раз звертаються до княжої доби в історії України, піз­ніших її часів. Одночасно з наочно-ілюстративним мате­ріалом вихователь планує використання творів дитячої літератури та народної творчості. У підготовчій групі дітям читають і розповідають легенди про Київ, про наз­ви окремих його вулиць і майданів, про київські кашта­ни. Розповідаючи про київські пам’ятки історії і куль­тури, використовують поезії «Майдан Софії», «Три бра­ти» Ю. Кругляка, «Київщина» Р. Завадович, «Серце Ук­раїни» І. Савицької та ін.

Підсумком роботи є заняття за аналогічною темою, в якій узагальнюють сформовані уявлення про те, що Ки­їв — столиця України, найбільше місто держави, воно має давню історію, багато історичних пам’яток.

Дітей знайомлять з працею жителів столиці, їхніми трудовими здобутками, відпочинком.

З попередньої роботи діти вже знають, що водні за­соби пересування в Україні мали значне поширення. Ук­раїнські човни і плоти, барки і баркаси, шаланди, трембаки та інші мають місце у творах з історичної тематики, і вихователь вже неодноразово пояснював призначення їх. Розповідаючи про працю киян сьогодні, педагог може згадати про великий міст-красень ім. Є. О. Патона. Ця споруда добре всім відома. Далі вихователь може повес­ти розмову про перший пароплав, як його використову­вали, які пристані є сьогодні на Дніпрі, про працю річ­ковиків. Від розмови про річкові пристані варто перей­ти до великих міст-портів України, з якими Київ сполу­чений,— це Одеса, Миколаїв, Херсон та ін.

За аналогією можна ознайомити дітей з працею лю­дей на залізниці, міському транспорті. Роботу за цією темою доцільно планувати у формі цільових прогулянок, екскурсій, використовуючи весь ілюстративний матеріал: картини, фотографії, діапозитиви тощо. Певне викорис­тання в обсязі даної теми мають різні жанри зображаль­ного мистецтва — графіка, акварель.

Наступна тематика — формування уявлень про вели­кі міста України. Часткові уявлення у дітей збереглися із занять у попередній групі, а в підготовчій увагу дітей слід звернути на те, у чому своєрідність і неповторність цих міст. Ознайомлення з великими містами — обласни­ми центрами України — закладає елементарні основи по­няття про територіально-адміністративний поділ держа­ви, про зв’язки, які існують між містами (наприклад, транспортні, культурні).

З формуванням елементарних географічних уявлень вихователь пов’язує краєзнавчий зміст і готує дітей до подальшої роботи над темою «Населення України». Ці­кавою і змістовною може бути робота вихователя, якщо її розпочати читанням вірша М. Хоросницької «Мрії».

Творчість вихователя полягає в тому, щоб вдало дібрати теми для цільових прогулянок та екскурсій, щоб сформувати уявлення про зв’язки між великими містами (залізниця, автотранспорт, аерофлот, річковий і морський транспорт). У бесіді діти дізнаються про сучасний тери­торіально-адміністративний поділ держави (з цією ме­тою вихователь використовує карту, макет, ілюстрації), посилається на життєвий досвід дітей.

Як і кожна держава, Україна поділена на адміністра­тивні частини, які називаються областями. Кожна об­ласть поділена на менші одиниці — райони. Область має, в свою чергу, головне місто. Від назви обласного міста походить назва області, за винятком Волинської (Луцьк), Закарпатської (Ужгород).

Розповідаючи про Львів (інші міста України), вихо­ватель показує на карті, макеті або глобусі, де воно роз­ташоване: на берегах яких річок (морів), біля підніжжя яких гір (на яких рівнинах) України. У зв’язку з цією роботою глибшими й усвідомленішими стають уявлення про особливості клімату, а звідси — про специфіку праці дорослих, видатних людей краю; про корисні копалини. Паралельно зі Львовом вихователь називає ще два-три міста з найближчого оточення, назви яких дітям уже добре відомі.

Одночасно з цією роботою вихователь планує цілий комплекс заходів щодо зображальної діяльності, пісен­но-музичної і ритмічної творчості, роботи з творами фольклору.

У темі «Великі міста України» вихователь має мож­ливість повернутися до розмови про населений пункт за місцем проживання дітей, враховуючи попередні уявлен­ня, поглибити і конкретизувати їх у новому обсязі. Ви­користовуючи різноманітні засоби, вихователь знайомить дітей з різними регіонами України і проводить три-чоти­ри заняття орієнтовно з таких тем: «Краса України — Поділля», «Верховино, рідний краю», «Чорне золото Ук­раїни», «Пливе Дніпро до моря синього». В обсязі кож­ної теми вихователь звертається до аналізу географічних особливостей краю, характеристики рельєфу, деяких іс­торичних відомостей. ІДі знання формують у дітей чіткі­ші уявлення про етнічну карту України, різноманітність національностей у її складі.

Засвоєння регіональних уявлень з попередніх тем дозволяють педагогу значно конкретизувати і поглибити, урізноманітнити знання з теми «Моя Батьківщина — Ук­раїна». Тематично вона різнопланова і передбачає роботу з дітьми в кількох найбільш об’ємних напрямах. Ос­кільки основою соціально-економічного та культурного розвитку України є її географічне положення і природні багатства, то ця тема передує іншим. Розпочати поглиб­лену роботу над темою слід з історичного оповідання А. Лотоцького «Початки Української держави» Можна також прочитати вірш В. Терен «Не забудь».

Сьогоднішній день України — її державність та не­залежність. Отже, тема для розмови з дітьми — прапор, герб, державний гімн України. Перед тим як подати ці відомості, педагог підсумовує все, що знають діти із спо­рідненої теми — герб і прапор рідного міста.

Ознайомлення з гімном України пов’язане з поглиб­ленням уявлень дітей. А далі розмову доречно підсилити читанням оповідання В. Скуратівського «Калина». З ньо­го діти повторно дізнаються, що символізує калина в творчості нашого народу. В кінці можна пояснити при­слів’я «Без верби і калини нема України».

Запитання для повторення

  1. Що таке краєзнавство?

  2. Хто у вітчизняній педагогіці вперше обгрунтував термін «батьківщинознавство»?

  1. Які проблеми краєзнавства вперше поставили С. Ф. Русова і В. О. Сухомлинський?

  1. За якими напрямами доцільно вивчати краєзнавство у до­шкільному закладі?

  2. У чому полягають особливості ознайомлення з рідним краєм дітей молодшого і середнього дошкільного віку?

  3. Які форми краєзнавчої роботи планує вихователь у старшо­му дошкільному віці?

Практичні завдання

  1. Складіть тлумачний словник термінів, які є основою крає­знавчих визначень і понять?

  2. Виготовте альбом гербів з їх описом населених пунктів од­ного з регіонів України (за вибором студента).

  3. Зробіть добірку творів дитячої літератури з описами річок, озер, морів і гір України.

  4. Оформте зразки й описи корисних копалин краю та виробів з них.