§ 2. Український національний одяг
У народному костюмі відбилися спільність походження та історична доля східних слов’ян, взаємовпливи культур інших народів, які зберегли ознаки різних епох. Особливості костюма є важливим джерелом вивчення етнічної історії населення, його соціально-класової структури, естетичних поглядів та уявлень.
Характерною рисою традиційного українського вбрання є його декоративна мальовничість, яка відбиває розвиток ремесел, високу культуру виробництва матеріалів для одягу, створення різноманітних його форм, володіння багатьма видами і техніками опорядження та декорування. В цьому розумінні український національний одяг відрізняється значною варіантністю
Матеріалом для всіх жіночих українських сорочок завжди було і є біле лляне чи конопляне полотно домашньої роботи або купована біла бавовняна тканина. Білий колір українських сорочок—це найхарактерніша їх особливість. Другою особливістю української жіночої сорочки є вишивка.
Дітей усіх вікових груп передусім знайомлять з українським національним (класичним) одягом, як жіночим, так і чоловічим.
Жіночий одяг. Сорочка-вишиванка — це довга сукня з довгими широкими рукавами, оздоблена вишивкою, різними візерунками залежмо від її призначення (святкова чи буденна) та регіону.
Вишивками оздоблюються горловина (комір), перед (пазуха), верхні частини рукавів (вставки); вузенькою смужкою-облямівкою вишиваються рукава біля зап’ястків. Обов’язково вишивають у жіночій сорочці нижній край сорочки — поділ. Про жіночу сорочку дітям можна повідомити такі народні приповідки: «Рукава як писанка, а личко як маків цвіт»; «Пізнають хлопці і в драній сорочці, аби полики вишиті»; «У наших хазяйок та по сто сорочок, а у мене одна та й та біла щодня». Наступний обов’язковий елемент — запаска. Запаски бувають двох видів. Одна із них — це чотирикутний шматок вовняної тканини із зав’язками на верхніх кутах. Такі запаски одягають по дві зразу: одну спереду, а другу ззаду, але в такий спосіб, щоб з обох боків, де сходяться краї запасок, було трохи видно сорочку. Другий вид запаски являє собою один суцільний шматок вовняної тканини, що ним обгортається стан навколо, але так, щоб кінці його сходилися спереду. Поверх запаски одягають попередницю — поясний жіночий одяг, пошитий з декоративної тканини з мереживом, обшитий шнурком.
Плахта — верхня спідниця, кольорова (чи картата), вишита гладдю, краї її по боках розходяться. Кептарик (киптарик, камізелька) — це безрукавка, яка у кожному регіоні мала свої особливості (матеріал, вишивки чи оздоблення, назву).
Спідницю шиють з білого домотканого полотна, внизу її пришивають мереживо. Це нижній одяг до кофти, під плахту чи запаску.
Намисто (коралі, силянка, дробинка, зґарда)—нашийна жіноча прикраса у шість ниток.
Жіноче взуття — традиційні червоні (святкові) та чорні(буденні) чобітки, черевики; постоли, личаки.
Своєрідне в Україні і жіноче вбрання голови. Найбільш уживана хустка, виготовлена з фабричної тканини. Краї хустки не обшиті. Поле біле чи кольорове, по ньому розкидані квіти. Хустки були своєрідними оберегами від негоди, палючого сонця, від хвороб та наговорів. Проте була різниця у ношенні хустки між дівчатами і жінками. На Лівобережжі влітку дівчата складали хустку навскіс трикутником і обмотували її навколо голови, а тім’я залишали відкритим, «щоб волосся видко» На Правобережжі дівчата і літом, і зимою обгортали хусткою голову так само, як і жінки, але ззаду з-під хустки повинна була визирати коса.
У галицьких селах ще й досі збереглося старослов’янське дівоче вкриття голови — луб’яний віночок, обгорнений хусткою, а зверху покритий білою прозорою тканиною, ніби денце шапки 117.
Заміжні жінки колись ховали своє волосся під очіпок — шапочку циліндричної чи сідлоподібної форми із шерстяної, бавовняної чи шовкової тканини.
У етнографа О. Воропая читаємо: «В залежності від достатків господині, очіпки бувають з бавовняної матерії, з шовку, оксамиту і навіть з дорогої парчі. Що ж до кольору, то очіпки також бувають різні: білі, сині, зелені; у дуже старих бабусь чорні, а у вдовиць, що хочуть вдруге вийти заміж,— червоні. В молодих господинь білі очіпки звичайно вишиваються і часом перетворюються на дуже гарне вкриття голови» 118.
До кінця XIX ст. був поширений головний убір намітка — біле полотнище, оздоблене вишитим або тканинним орнаментом. Одягали намітку на очіпок.
«Намітка, перемітка, серпанок—старовинний український жіночий головний убір у вигляді вузького лляного, конопляного або шовкового полотнища, що ним заміжні жінки повивали голову, найчастіше поверх очіпка. Способи пов’язування намітки були дуже різноманітні — кінці полотнища зав’язували ззаду, збоку, зверху, над чолом, під підборіддям тощо. На початку XX ст. намітка майже вийшла з ужитку» 119.
Відомий ще один жіночий головний убір — бойківська півка. «Півка — це досить великий чотирикутний шматок полотна чи бавовняної тканини, один його край вишитий вузенькою смужкою. Півку одягають на голову так, щоб вишита смужка приходилась над чолом» 120.
А ще деякі автори згадують про давню теплу жіночу шапочку продовгасто-округлої форми — кораблик. «Передні та задні кінці кораблика іноді бувають подвійні, а через це на голові виходить щось на зразок чотирьох вушок чи ріжків. За козацьких часів кораблики шилися з дорогої парчі або оксамиту, а відвороти робились з бобрового хутра» 121.
Чоловічий одяг. Найбільш уживана, як і в жінок, со- рочка-вишиванка. Сорочка заправлялась у широкі сукняні або шовкові шаровари яскравого кольору (червоні, сині, зелені). Поверх сорочки одягався жупан (кунтуш). До верхнього чоловічого одягу належать також штани (гачі), свита, кирея, кожух, корзно (плащ), кептар. Чоловіче взуття — чоботи, постоли (стягнені мотузком шматки сиром’ятної шкіри), личаки (плетені з лика).
Пояси, які носили чоловіки, були шовкові, вовняні та бавовняні. Були колись в Україні ще й старовинні чумацькі череси.
Чоловічі головні убори — шапка, кучма, бриль, кашкет, картуз, капелюх.
Дітей дошкільного віку знайомлять з традиційним українським одягом уже з другої молодшої групи.
У молодших групах це доцільніше зробити на ляльках, одягнених у національні костюми. У середній групі вже проводять заняття, на яких дітям показують натуральні моделі (дитячі, жіночі, чоловічі) українського одягу. Для цього відповідно вдягають дітей, працівників дитячого садка або батьків, яких запрошують на заняття як гостей.
Дітям старшого дошкільного віку можна показати альбом українського одягу, ознайомити їх з регіональним одягом. Можна влаштовувати виставки одягу у залі чи в музеї дитячого садка.
Наводимо конспект заняття для середньої групи на тему «Український національний одяг» (розглядання ляльок у національному українському вбранні)
Завдання: Поглибити і розширити знання дітей про український національний одяг. Жіночий — сорочка-вишиванка, плахта, спідниця, фартух, віночок; чоловічий — сорочка, штани, шаровари, шапка, пояс.
Хід заняття: Стукають у двері. З’являються дві ляльки в українському вбранні, вітаються. Оксана й Іванко пропонують дітям розповісти про свій одяг. Вихователька викликає кількох дітей, і ті розповідають, у що ляльки зодягнені, називають предмети. Потім розглядають убрання Оксанки, називають його, порівнюють зі своїм.
Вихователька узагальнює:
Молодці, діти. На нашій гості Оксанці святковий український національний одяг: вишивана сорочка, барвиста спідничка. Ще на ній корсетка і фартушок. Бачите, як гарно він вишитий. А що в Оксанки на шиї? Якого кольору намисто? На голові віночок з квітами. Взута вона в червоні чобітки. Красиво, правда?
Це маленька українка,
В неї коси по колінка,
І спідничка-фалдованка,
І сорочка-вишиванка
А чому засумував Іванко? Так, ми ще не роздивилися його вбрання. Погляньмо, у що ж він вдягнений. Так, і в нього вишивана сорочка.
Вишиваю вишиванку
Я для братика Іванка.
Вся в мережках вишиваночка —
Подарунок для Іваночка.
А ще наш Івась одягнений у шаровари. Чим підперезаний? Якого кольору? На голові в нього шапка, а в що він узутий?
Дуже просять чоботята-чоботятка:
— Затанцюйте, хлопчики й дівчатка!
Тож заграймо весело гопачок,
Хай танцює, стукає каблучок.
Звучить мелодія гопака. Вихователь запрошує дітей до імпровізованого танцю.
- Розділ і теоретичні основи методики українського народознавства у дошкільному закладі
- § 1. Витоки народної педагогіки
- § 2. Образ рідного слова в народному вихованні
- § 3. Принципи методики ознайомлення дітей з українським народознавством
- Розділ II історія розвитку етнопедагогіки
- § 1. Народознавчі ідеї XIX ст.
- § 2. Ідеї народного виховання у творчості українських письменників
- § 3. Етнопедагогіка XX ст.
- Розділ III завдання і зміст ознайомлення дітей з витоками народознавства
- § 1. Завдання ознайомлення дітей з витоками народознавства
- § 2. Зміст ознайомлення дітей з українським народознавством
- Розділ іv малі жанри українського фольклору
- § 1. Характеристика українського фольклору
- § 2. Колисанки і забавлянки у роботі з дітьми
- Кую-кую чобіток
- Летів горобчик
- Поїдемо, синочку, з тобою в село!
- Я маленький хлопчик, я маленька дівчинка
- § 3. Скоромовки та лічилки у роботі з дітьми
- Розділ V українська казка в дитячому садку
- § 1. Жанрові особливості українських народних казок
- § 2. Види українських казок
- § 3. Методика роботи з українською казкою в дитячому садку
- Розділ VI українські обрядові пісні
- § 1. Жанрова характеристика української народної пісні
- § 2. Пісні-веснянки
- Розділ VII українські національні свята та обряди
- § 1. Характеристика народних традицій, свят та обрядів
- § 2. Народні свята весняного циклу
- § 3. Народні свята літнього циклу
- § 4. Народні свята осінньо-зимового циклу
- Господиня (за калиту):
- § 5. Методика проведення свята, дозвілля
- Розділ VIII українські національні народні ігри в дитячому садку
- § 1. Характеристика народних ігор
- § 2. Методика використання народних ігор у роботі з дітьми
- Розділ IX методика ознайомлення з символами україни
- § 1. Ознайомлення дітей з державними символами України
- § 2. Українські національні обереги
- § 3. Хліб —усьому голова
- § 4. Без верби та калини нема України...
- Розділ X методика ознайомлення дітей з родинними стосунками та сімейними традиціями в україні
- § 1. Ознайомлення дітей із сімейними стосунками
- § 2. Ознайомлення дітей з родиною, родоводом
- § 3. Сімейні традиції, обряди, свята, ознайомлення з ними дітей
- Розділ XI ознайомлення дітей з рідним краєм
- § 1. Краєзнавство та батьківщинознавство
- § 2. Методика ознайомлення дітей молодшого та середнього дошкільного віку з рідним краєм
- § 3. Ознайомлення дітей старшої групи з рідним краєм
- § 4. Ознайомлення дітей з рідним краєм у підготовчій групі
- Розділ XII народні промисли та ремесла україни
- § 1. Українська вишивка
- § 2. Дерев’яні, металеві, шкіряні, керамічні та плетені вироби народних умільців
- § 3. Писанкарство
- Розділ XIII елементи народної математики у дошкільному закладі
- Розділ XIV ознайомлення дітей з національним мистецтвом
- Побут населення україни
- § 1. Українська національна іграшка
- § 2. Український національний одяг
- § 3. Українська національна кухня
- § 4. Інтер’єр українського житла
- Розділ XVI народна метеорологія дітям
- Список рекомендованої літератури
- 51Див.:Науменко т. І., Товма/. С. Український музичний фольклор та народні традиції в житті дошкільнят.— к-,1992.С. 8—10.
- 67Див.: Українські народні пісні/Упоряд. О. А. Правдюк.— к., 1991;Нариси з історії української музики.—к., 1964.— ч. 1, 2.* Див.: Календарно-обрядові пісні / Упоряд. О. Ю. Чебатюк.— к., і 987,
- 91Див.:Воропай Олекса.Звичаї нашого народу.— к-, 1991,- т. 1.— с. 357, 358.?Скуратівський в.Посвіт.— к., 1988.— с. 151.