§ 1. Витоки народної педагогіки
Народ і виховання — ці два поняття взаємопов’язані, вони не існують одне без одного. Адже так повелося в історії людства, що кожен народ від покоління до покоління передає свій суспільний та соціальний досвід, духовне багатство як спадок старшого покоління молодшому. Саме так створюється історія матеріальної і духовної культури нації, народу, формується його самосвідомість. Народ завжди виступає вихователем молодого покоління, а виховання при цьому набуває народного характеру. Тільки народне виховання, зауважував К. Д. Ушинський, є живим органом в історичному процесі народного розвитку1, таке виховання набуває надзвичайної впливової сили на формування національного характеру, національної психології людини. «Чи дивно після цього, що виховання, створену самим народом і побудоване на народних основах, має ту виховну силу, якої немає в найкращих системах, побудованих на абстрактних ідеях або запозичених в іншого народу».
Перлини виховної мудрості народу, невичерпна своєрідна скарбниця форм і засобів народного виховання становлять золотий фонд народної педагогіки, одного з чинників колективної народної творчості.
ІЦо такс народна педагогіка? В сучасній педагогічній літературі існують різні підходи щодо тлумачення цього наукового поняття. Так, російський учений Г. С. Виноградов характеризує народну педагогіку як сукупність навичок та прийомів, котрі використовує народ для формування особистості в певному напрямі, як сукупність народних поглядів, засобів впливу на молоде покоління для його навчання та виховання. Автор пов’язує народну педагогіку не з педагогічною теорією, а з педагогічною практикою, за його словами, «це не стільки система, скільки сума знань та вмінь».
Натомість, Г. Н. Волков, дослідник чуваської народної педагогіки, розглядає її як педагогічну науку. Він уперше ввів в педагогічну літературу термін «етнопеда- гогіка», дав її наукове визначення.
Етнопедагогіка — це наука «про досвід народних мас у вихованні підростаючого покоління, їхні педагогічні погляди; це наука про педагогіку побуту, педагогіку сім’ї, роду, племені, народності, нації. Етнічна педагогіка досліджує особливості національного характеру, що склався під впливом історичних умов». Автор розмежовує поняття народної педагогіки та етнопедагогіки з двох позицій — етнічної та наукової.
На його думку, народна педагогіка включає в себе передусім емпіричні педагогічні знання незалежно від конкретної етнічної спільності, натомість, етнопедагогіка обов’язково відбиває належність до конкретної етнічної спільності з тільки їй притаманними педагогічними традиціями.
Г. Н. Волков вбачає в народній педагогіці лише народний досвід та його опис. За його визначенням, народна педагогіка — це сукупність емпіричних знань з питань виховання, які розповсюджуються переважно усног це практична діяльність у вихованні підростаючого покоління. Водночас Г. Н. Волков розглядає народну педагогіку як струнку систему, що являє собою сукупність та взаємозв’язок мети, завдань, шляхів та засобів виховання й навчання, педагогічних прийомів і навичок, які використовуються народом для прищеплення особистості потрібних рис характеру.
Етнопедагогіку Г. Н. Волков відносить до наукової сфери, до теоретичної думки.
Окремі вчені зводять поняття народної педагогіки лише до набуття суми знань. Як-от: «народна педагогіка — це сукупність поглядів, ідей, звичаїв, традицій народних мас з питань виховання у широкому розумінні цього слова» (А. Ш. Гашимов); «сукупність та сума знань народних мас, нагромаджених та перевірених практикою» (В. Ф. Афанасьєв) Г. М. Філонов визначає народну педагогіку стосовно філософії. Він вбачає в ній систему прийнятих у певній місцевості певним народом прийомів та методів виховання, що передаються від одних поколінь до інших, засвоюються ним насамперед як певні знання та навички, котрих люди набули в процесі життя. Народна педагогіка передбачає передавання соціального досвіду, норм поведінки, суспільних традицій, тієї чи іншої ідеології, вимог до виховання дітей. Вона виступає в моральних законах, звичаях, закріплює традиції. Спробу узагальнити й об’єднати всі попередні визначення зробив А. Е. Ізмайлов.
Народна педагогіка — це сукупність накопичених та перевірених практикою емпіричних знань, умінь та навичок, що передаються від покоління до покоління переважно в усній формі як продукт історичного й соціального досвіду народу. Пам’ятки народної педагогіки зберігаються в казках, легендах, епосах, прислів’ях, приказках, які створив сам народ, відбиваються в національних звичаях, традиціях різних народів, передбачають цілеспрямоване виховання та навчання молоді на кращих ідеалах народу. Народна педагогіка «є колискою наукової педагогіки» 2.
На сучасному етапі в Україні проблеми української народної педагогіки та її місце у вихованні і навчанні дітей досліджує академік М. Г. Стельмахович. За його визначенням, народна педагогіка — це «галузь емпіричних педагогічних знань і досвіду трудящих мас, що виробляється в домінуючих серед народу поглядах на мету і завдання виховання, у сукупності народних засобів, умінь і павичок виховання та навчання»3.
Українська народна педагогіка — це багатотомний усний підручник навчання й виховання, який зберігається в пам’яті народу, постійно ним використовується, систематично збагачується й удосконалюється.
М. Г. Стельмахович уперше в сучасній етнопедагогі- ці відокремлює таку її галузь, як народна дидактика, і дає її визначення. Народна дидактика — це «відображення здобутків трудящих у галузі освіти й навчання, що виражається у поглядах народу на принципи, зміст і методи навчання та втілення в народній практиці форм І методів озброєння підростаючих поколінь знаннями, вміннями й навичками, розвитку їхніх пізнавальних сил і здібностей, розвитку мовлення дітей»4. Народній педагогіці притаманні своєрідні риси та специфічні особливості, які детально аналізує А. Е. Із- майлов.
Народна педагогіка існує стільки, скільки існує народ, корені її сягають у сиву давнину. Отже, вона є фундаментом наукової педагогіки, зокрема таких її галузей, як педагогіка сім’ї, педагогіка духовності, моралі, педагогіка виховання. Народна педагогіка стимулює розвиток наукової педагогіки. Тому сьогодні вона сама є предметом наукового дослідження багатьох учених.
Основою народної педагогіки є наївно-реалістичні та стихійно-матеріалістичні погляди народної філософії. У змісті народних приказок, прислів’їв, прикмет об’єктивно відбито діалектику життя. Наприклад: «Грім гримить — хліб буде родить», «З поганої трави погане й сіно», «Правда та кривда — як вогонь та вода».
Твори народної педагогіки відбивають психологічні погляди народу на виховання дітей: «Виховуй дитину,, поки вона ще в колисці», «Чого в молодості навчишся, то на старість як знайдеш», «Лінивому все ніколи», «Шануй людей, і тебе шануватимуть».
Народній педагогіці притаманні риси синкретизму, в ній багато місцевих діалектизмів, архаїзмів, відсутні чіткі наукові терміни. Усі твори народної педагогіки надзвичайно емоціональні, переконливі, образні, конкретні,, мелодійні.
Характерною рисою народної педагогіки є колективний характер творчості. В ній відсутні конкретні автори, творцем виступав народ. Ось чому зміст щедрівок, колядок, ігор має регіональний характер.
Народна педагогіка базується на емпіричних знаннях, тому поряд з цінними, корисними знаннями можуть траплятись і спотворені, перекручені відомості або висловлюються думки, які шкодять вихованню. Все це потрібно враховувати при самостійному доборі фольклорних творів для роботи з дітьми.
Предметом методики ознайомлення дітей з українським народознавством у дошкільному закладі є засоби, форми, методи, прийоми ознайомлення дітей раннього та дошкільного віку з українськими народними традиціями, культурою, звичаями, оберегами, символами та прилучення їх до національного духовного надбання українського народу.
Завдання курсу:
ознайомити студентів з теоретичними засадами та історією національної української етнопедагогіки;
ознайомити з українськими національними традиціями;
збагатити словник майбутніх педагогів народознавчими поняттями, народною термінологією, образними виразами, малими формами українського фольклору;
прищепити практичні вміння й навички роботи з дітьми з народознавства;
навчити складати сценарії національних свят;
ознайомити з передовим педагогічним досвідом народознавчої практики в галузі дошкільного виховання.
Курс методики ознайомлення дітей з українським народознавством тісно пов’язаний з історією України, народознавством, дитячою літературою, дошкільною педагогікою, історією педагогіки, фаховими методиками. Так, з курсу «Історія України» студенти дізнаються про культуру Київської Русі, розвиток національної культури в Україні в різні історичні періоди.
Курс загального народознавства ознайомлює студентів з основами етнічної історії українського народу, матеріальною та духовною культурою українців. Використовуючи наявні теоретичні знання, викладач подає студентам лише специфічні методичні прийоми ознайомлення дітей дошкільного віку з українськими національними традиціями, символами, оберегами. При цьому обов’язково використовується місцевий матеріал.
- Розділ і теоретичні основи методики українського народознавства у дошкільному закладі
- § 1. Витоки народної педагогіки
- § 2. Образ рідного слова в народному вихованні
- § 3. Принципи методики ознайомлення дітей з українським народознавством
- Розділ II історія розвитку етнопедагогіки
- § 1. Народознавчі ідеї XIX ст.
- § 2. Ідеї народного виховання у творчості українських письменників
- § 3. Етнопедагогіка XX ст.
- Розділ III завдання і зміст ознайомлення дітей з витоками народознавства
- § 1. Завдання ознайомлення дітей з витоками народознавства
- § 2. Зміст ознайомлення дітей з українським народознавством
- Розділ іv малі жанри українського фольклору
- § 1. Характеристика українського фольклору
- § 2. Колисанки і забавлянки у роботі з дітьми
- Кую-кую чобіток
- Летів горобчик
- Поїдемо, синочку, з тобою в село!
- Я маленький хлопчик, я маленька дівчинка
- § 3. Скоромовки та лічилки у роботі з дітьми
- Розділ V українська казка в дитячому садку
- § 1. Жанрові особливості українських народних казок
- § 2. Види українських казок
- § 3. Методика роботи з українською казкою в дитячому садку
- Розділ VI українські обрядові пісні
- § 1. Жанрова характеристика української народної пісні
- § 2. Пісні-веснянки
- Розділ VII українські національні свята та обряди
- § 1. Характеристика народних традицій, свят та обрядів
- § 2. Народні свята весняного циклу
- § 3. Народні свята літнього циклу
- § 4. Народні свята осінньо-зимового циклу
- Господиня (за калиту):
- § 5. Методика проведення свята, дозвілля
- Розділ VIII українські національні народні ігри в дитячому садку
- § 1. Характеристика народних ігор
- § 2. Методика використання народних ігор у роботі з дітьми
- Розділ IX методика ознайомлення з символами україни
- § 1. Ознайомлення дітей з державними символами України
- § 2. Українські національні обереги
- § 3. Хліб —усьому голова
- § 4. Без верби та калини нема України...
- Розділ X методика ознайомлення дітей з родинними стосунками та сімейними традиціями в україні
- § 1. Ознайомлення дітей із сімейними стосунками
- § 2. Ознайомлення дітей з родиною, родоводом
- § 3. Сімейні традиції, обряди, свята, ознайомлення з ними дітей
- Розділ XI ознайомлення дітей з рідним краєм
- § 1. Краєзнавство та батьківщинознавство
- § 2. Методика ознайомлення дітей молодшого та середнього дошкільного віку з рідним краєм
- § 3. Ознайомлення дітей старшої групи з рідним краєм
- § 4. Ознайомлення дітей з рідним краєм у підготовчій групі
- Розділ XII народні промисли та ремесла україни
- § 1. Українська вишивка
- § 2. Дерев’яні, металеві, шкіряні, керамічні та плетені вироби народних умільців
- § 3. Писанкарство
- Розділ XIII елементи народної математики у дошкільному закладі
- Розділ XIV ознайомлення дітей з національним мистецтвом
- Побут населення україни
- § 1. Українська національна іграшка
- § 2. Український національний одяг
- § 3. Українська національна кухня
- § 4. Інтер’єр українського житла
- Розділ XVI народна метеорологія дітям
- Список рекомендованої літератури
- 51Див.:Науменко т. І., Товма/. С. Український музичний фольклор та народні традиції в житті дошкільнят.— к-,1992.С. 8—10.
- 67Див.: Українські народні пісні/Упоряд. О. А. Правдюк.— к., 1991;Нариси з історії української музики.—к., 1964.— ч. 1, 2.* Див.: Календарно-обрядові пісні / Упоряд. О. Ю. Чебатюк.— к., і 987,
- 91Див.:Воропай Олекса.Звичаї нашого народу.— к-, 1991,- т. 1.— с. 357, 358.?Скуратівський в.Посвіт.— к., 1988.— с. 151.