§ 3. Писанкарство

Традиція розмальовувати навесні яйця у слов’янських народів сягає епохи язичества. Писанки у слов’ян були пов’язані з комплексом весняної обрядовості. Наз­ва «писанки» походить від слова «писати», в розумінні «прикрашати орнаментом». Писанки розписували пере­важно жінки та дівчата, дуже рідко — хлопці і чолові­ки. Існує ціла низка легенд і повір’їв, які пов’язують ви­никнення писанки з життям Христа і Богородиці. Однак дослідники¹⁰⁷пов’язують писанку із сонячним культом* який прийшов до слов’ян зі Сходу. Писанка була в добі родового побуту наших далеких пращурів, що підтвер­джують археологічні знахідки при розкопках стародав­ніх могил. Отже, явище писанкарства виникло задовго до прийняття християнства і має давні традиції. За уяв­леннями наших далеких предків, на землю поверталося божество життя і родючості з неволі злої чарівниці зи­ми, а яйце вшановували як символ весняного відроджен­ня й оновлення, як джерело життя і першооснову Все­світу¹⁰⁸.

Український Великдень зберіг за собою первинну язичеську назву свята «Великдень». Яєчко було ембле­мою Сонця, Весни. Птахи починають нести і висиджува­ти яйця лише весною, із сонцем. Яєчко було амулетом, з допомогою якого людина заворожувала та з’єднувала в собі добрі сили, лихі ж відвертала. Порівняльний ана­ліз писанок різних народів Європи доводить, що найкрасивішими є українські писанки. Вони пов’язані з чис­ленними віруваннями та стародавніми звичаями, їх ві­зерунки найрізноманітніші і найбагатші за змістом, стверджує шведський учений Арне. Він доводить, що саме в Україні виник звичай крашення писанок, а зго­дом поширився і в інших країнах світу.

Писанки — це по-мистецькому розписані цілющими знаками великодні яйця. Однобарвно зварені яйця на­зивали крашанками.

Різниця між ними полягає не лише в способі розпи­сування. Крашанка завжди була варена або печена, її використовували в їжу. Писанку ніколи не варили, щоб не знищити в ній життєдайну силу. її ніколи не викорис­товували в їжу. Для нанесення на яйце орнаменту ви­користовували в основному класичну і воскову техніку. Для розписів писанок народні умільці розробили цілий ряд природних барвників, які виготовляли у домашніх умовах: «жовтило» — з вивареної яблуневої кори, з шаф­рану; «чорнило» — з луски соняшникових зернят, додаю­чи залізного купоросу; «зеленину» — з відвару житніх висівок та луски зернят соняшнику; «темно-коричне­ву» — з відвару дубової кори, кори чорної вільхи; «крас­ну» — з комах польської кошинелі. В кінці XIX і на початку XX ст. поступово відмовляються від природних барвників і переходять до купованих — рослинного і хі­мічного походження. Писанки писали тільки у великий піст, тобто протягом двох тижнів перед Великоднем.

Орнаментація різноманітна як за змістом, так і за композиційною будовою. У декорі переважає геометрич­на орнаментація. У нескладних мотивах геометричного візерунка відтворювалися образи сонця, зірок, блиска­вок, хмар, символи засіяного поля — у вигляді ромбів, грудок зораної землі — у вигляді трикутників, смуги бо­розен — у вигляді драбин.

У наш час в орнаментах писанок шукають не тільки історичний зміст, а й мистецький. Тепер, крім традицій­них, зустрічаються на писанках і нові, мистецьки доско­наліші орнаменти, а символічних існує понад сто. Ко­жен з них має своє значення, наприклад: «кривулька» — нитка життя, вічність сонячного руху, «кривулька» або «безконечник» — вияв філософської думки — початок і кінець; «гачковий хрест» або «тригвер» — ружа, зірка;

«сорок клинців» символізували сорок точок життя, успіх у господарстві, добробут та честь людини. За своєю ком­позицією та орнаментом писанки вказують на різні ре­гіони України. Наприклад, для Гуцульщини характер­ний хвилястий орнамент-«безконечник» або «ключковий пояс», відомий під назвою «українського ліондра».

Для з’ясування та вивчення всі орнаменти класифі­кують. Одна з таких класифікацій належить професору М. Ф. Сумцову. Він поділив орнаменти писанок на гео­метричні, рослинні, зоологічні, антропологічні та побу­тові. Ще поділяють орнаменти на такі групи:

• історичні, що мають зв’язок із стародавнім орнаментом;

• самобут­ньонові;

• випадкові орнаменти, які свідчать про багат­ство фантазії та високі мистецькі здібності нашого на­роду.

Група орнаментів, які найбільше поширені на укра­їнських писанках, показує різноманітні знаки Всесвіту і Сонця. їх основа —* символічне зображення Сонця, яке є орнаментом світла й життя. Дітям старшого дошкіль­ного віку доступні такі символи та їх пояснення як обе­регів:

Колесо (зображення кола) — знак єднання найвищо­го спокою з напруженою силою, завершенням доскона­лості, образом Божої вічності. У загальнохристиянському розумінні колесо є символом безсмертя, безконечної Божої любові.

Сонце — символ світла й життя, символ Бога.

Хрест — символ Всесвіту, знак чотирьох сторін світу, чотирьох вітрів, чотирьох пір року. У християнстві це символ відкуплення, яким Церква все починає, благо­словляє й освячує.

Тригвер (зображення трикутника) — символ вогню, безсмертя, чоловічої та материнської сили. Це символ Пресвятої Трійці; а із вписаним усередині колесом — символ Божого ока.

Дерево життя — символ небесної осі, є скарбницею життя, поєднує в собі теперішнє і минуле, сталість і рушійність, силу і слабість, вершини і низини; це символ природи, яка безперервно відновлюється.

Спіраль — знак вегетативної й органічної плодючості, як знак Сонця; є володаркою перебігу часу.

Блискавка — небесний вогонь, одночасно караючий і освячуючий, вістун божественного. У християнстві це блиск Божої ласки.

Колосся і зерно — уособлення предками святої їжі. У християнстві колосся символізує Воскресіння.

Граблі — символ дощу. У Новому завіті це символ ласки і вісник науки святого Євангелія.

Гілка — як частина представляє цілісність дерева. Свячена лоза є охороною проти хвороб та злих сил. Гіл­ка із Зелених Свят є первістком природи, даром весня­ного цвітіння, символ безконечності життя.

Дубовий листок — символ дуба, в який так часто вдаряє грім, є свідком Божого грому, символізує силу Богів погоди. Символ Божої справедливості.

Риба — символізує воду, її елементи життя і так са­мо, як вода, є символом життя і смерті. Вона також є знаком щастя, здоров’я і життя. У християнстві це сим­вол новохрещених.

Триріг — знак святого числа 3, три божества; чис­ло 3 є символом симпатії і порядку і тому саме є кла­сичним числом культових повторень

Певний колір — це символ, оберіг. Так, червоний колір символізує радість життя, надію; бронзовий уособ­лює землю, багату на дари полів; білий з чорним — по­шана духів; сполучення кількох барв — родинне щастя. Щодо кольорів писанки, то кожна місцевість має свої особливості. Писанками обдаровували на знак бажан­ня: дітям — здебільшого з ясними барвами; господа­рям — «сорока клинцями» або «кривульками»; хлопцям та дівчатам — з «розетами», «тригверами» та веселими барвами; старцям — з чорними барвами та з поясами, так званим «небесним мостом».

Писанки носили на могили батьків, дідів. Для пев­них районів характерні і свої кольори. На Поліссі, Во­лині, частині Поділля побутують писанки з перевагою ясно-червоного тла, а для Подніпров’я притаманні широ­кі симетричні поля й товсті лінії; Наддністрянське По­ділля знає чорні писанки, інколи з темним чи білим тлом і контурно виведеним мотивом. Гуцульські писан­ки — ясні, писані жовтими й білими контурами на чер­воному тлі, часто трохи є зеленої, чорної і синьої бар­ви, орнамент — геометричний, який складається з ціло­го ряду різнобарвних елементів.

На особливу увагу заслуговують писанки сіл Космача, (на Івано-Франківщині) та Буковини. У Космачі мисте­цтво писанки передавалося з покоління в покоління. Ха­рактерні дрібноузорні орнаменти. Великої майстерності досягли космацькі жінки у виконанні зооморфних моти­вів. У зображенні тварин помітні намагання передати рух коників чи оленів. Для космацьких писанок характерне поєднання жовтого та оранжевого кольорів на бордово­му тлі.

У писанках буковинських сіл в основному геометричні мотиви — ромби, трикутники, хрестики, розети, смеріч­ки та зірки. В них переважають жовто-білі та оранже­во-білі барви на темному тлі. Традиційні мотиви — «со­рок клинців», «безконечник», «коники», «олені», «риб­ки», «метелики».

Писанки сіл Закарпаття у більшості з геометричним орнаментом, стилізованим рослинним малюнком — розети з ромбоподібними пелюстками на бордовому тлі; в кольорах багато синьої та зеленої фарби.

Цікаво дітям буде знати й про те, що українську пи­санку дуже шанують за кордоном. У Канаді, в провін­ції Альберта, споруджено єдиний у світі пам’ятник пи­санці.

Сам процес виготовлення писанки має свої особли­вості. За народним віруванням, крашанки готують у Ве­ликодню суботу, тому що яйця, пофарбовані в п’ятницю, швидко псуються, а зроблені в суботу зберігаються про­тягом усіх свят. Яєць фарбують тринадцятеро (мають на увазі 12 апостолів і Спасителя). Найбільше готують чер­воних крашанок, не годиться робити чорних, бо вони на­гадують про кров «лукавого». Перше пофарбоване яйце зберігають і, коли треба, «підкурюють» ним хворого на пропасницю.

А ось на Поділлі вважають, що найкращий час по­чинати роботу з писанками — на другий день після Христопоклонної неділі, а на Сорок Святих треба виписати «сорок клинців». У Вербну неділю та на Благовіщення (7 квітня) нічого не можна робити. А щоб писанки довго зберігалися, їх треба пекти в Чистий четвер.

Топтати ногами рештки пофарбованого яйця чи пи­санки — великий гріх. Хто буде це робити, того Бог по­карає хворобою. А ще люди з року в рік зберігають свя­чені крашанки, а як трапиться пожежа — перекидають їх через вогонь, вірячи, що він згасне.

Таке своєрідне ознайомлення з писанкою як витвором мистецтва й оберегом має на меті закріпити також знання дітей про звичаї та обряди українського народу. Окремо вихователь пояснює процес її виготовлення. Віч відбувався в певний час, з певними «формулами», заговорами, з зображенням чарівних знаків — малюнків та відповідними кольорами — фарбами.

Так, наші пращури вірили, що писанка має магічну силу. А старі люди і сьогодні вважають писанку особли­вою святістю, яка приносить добро, щастя, достаток, за­хищає людину від усього злого.

Писанку треба вміти виписати відповідними фарба­ми, і тоді, коли належить, її треба вміти замолити і да­ти тому, кому вона потрібна. З метою залучення дітей до писанкарства у дитячому садку можна використову­вати заняття, свята, дозвілля, екскурсії, виставки, зуст­річі з писанкарями, театралізовані дійства, ігри-драматизації тощо.

Розглянемо, як на заняттях можна знайомити дітей з писанкою і писанкарством як народним ремеслом. Умо­вою успішної роботи є творчість і фантазія вихователя.

Пропонуємо таку орієнтовну тематику занять з пи­санкарства: історія виникнення писанки, легенди і каз­ки про неї; ознайомлення з писанкою свого регіону, тех­нікою її виготовлення; ознайомлення з писанкою різних регіонів України, своєрідністю техніки виготовлення, ко­лориту й орнаменту; виготовлення крашанки; виготов­лення дряпанки; гуцульська писанка, різноманітність орнаменту; розписування писанок гуцульськими візерун­ками на площинних формах; розписування писанок на об’ємній формі; укладання виставки «Свято писанки».

Подаємо запис конспекту заняття на тему: «Сим­воли писанки».

Завдання: Розширити і поглибити уявлення ді­тей про народну символіку; ознайомити з традицією роз­писування писанки як оберега, розповісти про основні символічні знаки писанки, їх магічне значення, роль ко­льорів та поєднання їх у візерунку. Формувати усвідом­лене ставлення до свят та бажання брати в них участь, дотримуватись традицій та обрядів свого народу.

Матеріали: лялька Яринка, кошик з писанками, вишитий рушник, малюнки символічних знаків писан­ки, крашанки.

Попередня робота з дітьми: Вивчити вір­ші про писанку — Л. Полтави «Великодні писанки», Л. Глібова «Писанка», загадки; побувати в гостях у на­родної майстрині — писанкарки, екскурсії до музею пи­санки; вивчити народні ігри з писанками на Великдень; побувати в місцевому краєзнавчому музеї на виставці писанки; провести бесіду про походження писанки; пе­реглянути діапозитиви про створення писанки.

Хід заняття: Спеціально обладнана кімната в стилі української хати. На столі вихователя — вишитий рушник, лялька Яринка в українському костюмі.

1. Загадування загадки про писанку:

Як уродилася, то була біла,

Тепер подивіться, рябенька я ціла.

Мені змалювала Яринка бочки

У жовті, червоні і білі квіточки.

Лежу на столі біля круглої паски,

Моргаю до сиру, тулюсь до ковбаски,

До хрону, до масла, до бабки сміюся.

Ану, відгадайте лишень, як зовуся?

2. Розглядання писанок, розповідь вихователя про пи­санку.

3. Розповідь вихователя про магічні знаки писанки, показ їх графічного зображення.

4. Читання вірша Л. Глібова «Писанка».

5. Діти читають вірші про весну, писанку, Великдень, грають у весняні ігри, прощаються з лялькою і повер­таються до групової кімнати.

У підготовчій до школи групі вихователь приділяє значну увагу ознайомленню дітей з регіональними особ­ливостями писанки. Оскільки гуцульська писанка посі­дає в писанкарстві особливе місце завдяки своїм висо­кохудожнім характеристикам, наводимо запис занять.

Тема: «Чарівний світ писанки».

Завдання: Дати дітям поглиблені знання про іс­торію та процес виготовлення писанок на Гуцульщині; визначити їх характерні особливості, оригінальність кожної з них; зосередити увагу на традиційних елемен­тах та самостійному доборі кольорів для них; розвива­ти окомір, відчуття кольору, виховувати інтерес до де­коративного мистецтва, бажання самим творити красиві візерунки.

Підготовча робота: Розглянути з дітьми пи­санки. Виділити і проаналізувати доступні для відтво­рення елементи.

Матеріали: площинні форми яйця, розфарбовані відповідними кольорами гуаші.

Хід заняття: 1. Легенда про писанку. 2. Розповідь вихователя про особливості гуцульської писанки, аналіз технології. 3. Самостійна робота дітей над фраг­ментами розпису. 4. Укладання виставки готових писа­нок Гуцульщини.

Тема: «Котилася писаночка...».

Завдання: Формувати уявлення дітей про виго­товлення писанок; ознайомити з традиційними елемен­тами та кольоровою гамою писанок Гуцульщини; вихо­вувати інтерес до декоративно-прикладного мистецтва; розвивати естетичний смак.

Матеріали: зразки гуцульської писанки, розпи­сане яєчко, писак, різні фарби, віск, атрибути для персо­ніфікованого читання.

Хід заняття: Вихователь: «Котилася писаночка з гори на долину, прокотилась простісінько до нас у гос­тину».

Стук у двері, заходить Писанка.

Запитання до дітей: На яке свято люди розмальову­ють писанки? Як зрозуміти таку приказку: «Дороге яєч­ко на Великдень»? Як називаються яєчка, фарбовані од­ним кольором? Що роблять з писанками і крашанками? Що робили з писанкою ваші бабусі і дідусі?

Розповідь дітей.

Розповідь Писанки: «Свячену писанку приорювали в полі, щоб краще родило жито-пшениця, клали під по­ріг стайні, щоб добре велося худобі. Зводячи нову хату, в кожному кутку клали по писанці. Ваші прабабусі і прадідусі вірили, що писанка охороняє оселю від поже­жі, блискавки та різних напастей. Ось послухайте ле­генду: Далеко в горах до високої стрімкої скелі заліз­ними ланцюгами прикутий страшний нехрист, злий дух Перун щез-би. І той нехрист має дванадцять своїх по­сланців, що ходять по селах та містах і придивляються, як живуть люди. Все, що вони побачать або почують,, розповідають нехристові. Коли посланці кажуть, що лю­ди живуть бідно і сваряться між собою, нехрист радіє і сміється так, що аж гори трясуться, а ланцюги його» слабнуть. Якщо посланці кажуть, що між людьми зла­года й добро, нехрист сердиться, насуплює брови, а лан­цюги міцніше стискають його погане тіло. Та найстраш­ніша для нехриста вістка, що люди ще пишуть писанки,, що вони не забули цього звичаю: тоді він реве, як звір,, рветься з усієї сили і б’ється головою об скелю так, що аж вогонь креше. З того постають грім і блискавка, а ланцюги робляться тоді такі міцні, що годі їх відірвати.

Тепер ми розуміємо, чому писанкарство розповсюджене по всій Україні. Писанки бувають найрізноманітніші. На Гуцульщині поширені геометричні мотиви: різні клинчики, півклинчики, півсонця, місяці, півмісяці, зі­рочки; рослинні елементи: квіти, ялиночки, гілочки, лис­точки; а також зображення тварин: півня, оленя, коня». (Розповідь супроводжується показом зразків писанок та розглядом їх.)

Далі йде персоніфіковане читання вірша дітьми і Пи­санкою:

Ой писанко люба,

Які в тебе взори!

То олені, півні,

Ялинки та зорі..,

Дивуюсь, любуюсь,

Та знати б хотіла,

Що кажуть ті взори?

Скажи ж мені, милаї

Писанка:

Ялинка зелена

І олень рогатий

Тобі нагадають

Зелені Карпати.

А той безконечник

Біжить безконечно,

Бо правда не згине,

А житиме вічно.

Дитина:

Тепер розумію,

Недаром же мати

Нам наказали

Тебе шанувати.

Бо щастя віщуєш

Ти, писанко-чічко,

Посвячена в церкві

В Воскресную нічку.

Писанка розповідає, як правильно її розписувати: «Щоб виготовити писанку, треба мати паличку-писачок. У кожному писачку є дірочка, в неї встромлена трубоч­ка, в яку набирають трохи фарби. Для кожної фарби — окремий писачок.

Спершу треба нанести бджолиним воском лінії і кри­вульки. Під руками має бути тепленька вода і всілякі барвники. Спочатку яйце опускаємо у жовту фарбу. По­тім тримаємо 10—15 хв у теплій воді. Після цього на­водимо зелений колір. Коли ж це все зроблено, легень­ко гріємо яєчко під настільною лампою і витираємо віск. Яйце готове.

Завдання для повторення

1. Поясніть походження звичаю розписувати писанки в Ук­раїні.

2. У чому полягає символічне значення різних барв і зображень на писанці?

3. Які відмінності між різновидами писанки у звичаєво-обря­довому дійстві Великодніх свят?

4. Чим відрізняються регіони України в цьому промислі?

5. Які особливості класичної технології розписування писанки?

6. У чому полягають особливості прилучення дітей дошкільно­го віку до писанкарства?

Практичні заняття

1. Складіть тлумачний словник різновидів писанки в Україні, її кольорів і символічних позначень розпису.

2. Розробіть тематику занять і сценарій свята писанки для ді­тей старшого дошкільного віку.

3. Оформіть альбом «Розмалюю писанку» із зразками писанки зрізних регіонів України.