1.2. Особливості зорового та слухового сприймання

Слухове сприймання дітей з розумовою відсталістю характеризується недиференційованістю. Це негативно позначається на розрізненні близьких за звучанням фонем. Недостатність фонематичного слуху є однією з причин труднощів формування сталого образу слова, а також розуміння зверненого мовлення у розумово відсталих дітей. Показовим у цьому аспекті є такий приклад. У відповідь на запитання, чим схожі слива і персик, учениця четвертого класу допоміжної школи відповідає: "Це, коли йде дощ, грім, блискавка, пес гавкає". Причиною такої неадекватної відповіді є помилкове сприймання звуків, яке призвело до неправильного синтезу слів: замість слова слива дівчинка почула злива, а замість персик — песик.

Гострота зору розумово відсталих дітей зазвичай дещо порушена, що не дає їм змоги відокремлено бачити предмети, які стоять поруч. Учні молодших класів часто сприймають їх як один великий об'єкт. Через вади гостроти зору навколишній світ уявляється єдиним, позбавленим виразних форм, образи предметів втрачають свою специфічність.

Розумово відсталі діти не вміють пристосовувати своє сприймання до змінних умов. Скажімо, зображення перевернутих чашки з блюдцем, вони впізнають як гриб. При цьому вони не помічають істотних деталей (наприклад, ручка від чашки), які суперечать їхній відповіді. Причиною цього є схематичність, спрощеність сприймання, несформованість перцептивної дії.

Недиференційованість зорового сприймання призводить до труднощів розрізнення предметів за кольором, формою, величиною. Учні з розумовою відсталістю не володіють узагальнювальними категоріями "колір", "форма", "ширина", "товщина", "висота" тощо. На запитання про форму предмета дитина може назвати його колір. Ж.І. Шиф, В.Г. Петрова, Т.М. Головіна зазначають, що діти-олігофрени краще сприймають величину і колір предметів та гірше матеріал і форму.

При нормальному розвитку дітей сприймання кольору до кінця дошкільного віку проходить такі етапи: 1) виокремлення кольору як ознаки, розрізнення предметів за цією ознакою; 2) упізнавання кольору, що дає змогу знайти предмет названого кольору; 3) активне визначення кольору предмета; 4) уміння оперувати кольоровими образами без опори на наочність, що дозволяє відповідати на запитання "Що буває зеленим, червоним тощо?"

У дітей-олігофренів зі значним запізненням формується уміння виокремлювати колір як ознаку предмета (деякі з них не вміють цього робити навіть на початку молодшого шкільного віку). їм важко засвоїти назви навіть основних кольорів (червоний, синій, зелений, жовтий, коричневий, чорний, білий). Вони плутають відтінки — тони сусідніх за спектром кольорів, наприклад, червоного та помаранчевого, жовтого і зеленого, сприймають як тотожні; не володіють назвами додаткових кольорів (фіолетовий, помаранчевий, салатовий та ін.). Однією з причин недостатності сприймання кольору є брак у словнику дитини відповідних термінів. Багато учнів молодших класів допоміжної школи можуть впізнати колір за його назвою, але не можуть самостійно виокремлювати і називати його як ознаку предмета.

Ще складнішим завданням для учнів з розумовою відсталістю є виділення форми предмета. Вони не розрізняють плоскі та об'ємні фігури, зокрема, сферу та круг, квадрат і куб; не помічають різниці між квадратом, прямокутником, трапецією; не можуть співвіднести форму конкретного предмета з відповідним еталоном. Взагалі узагальнені еталони форм у них не виникають, через що вони легко визначають форму зошита як прямокутну і не можуть виконати це саме завдання щодо лінійки. Учні молодших класів допоміжної школи володіють назвами простих геометричних фігур — квадрат, круг, трикутник, проте не завжди виразно усвідомлюють їхні властивості, можуть плутати їх між собою та з іншими подібними фігурами.

Відомо, що перцепція властивостей предмета первинно формується як практична дія. За висловом І.М. Сєченова, рука, виконуючи практичні маніпуляції, вчить око бачити. Там, де дитина з нормальним психофізичним розвитком не може визначити форму чи розміри предмета за допомогою безпосереднього зорового сприймання, вона робить це шляхом практичної дії, обводячи контур або накладаючи для порівняння предмети, здійснюючи вимірювальні операції за допомогою мірок. Діти з розумовою відсталістю при виникненні труднощів перцептивного характеру самостійно не вдаються до практичних дій. Якщо їх спонукають до цього дорослі, після виконання дії не можуть зробити відповідні висновки про властивості предмета.

Недорозвиток сприймання розмірів призводить до того, що молодші школярі з розумовою відсталістю відчувають труднощі за потреби складати матрьошку та пірамідку, розкласти в ряд однорідні предмети від найбільшого до найменшого, визначити місце предмета у ряду залежно від його розмірів.

Завдяки спеціальному корекційно спрямованому навчанню, трудовій підготовці у допоміжній школі недоліки перцептивної діяльності розумово відсталих дітей долаються. Учні навчаються розрізняти предмети за кольором, формою, величиною, опановують необхідні терміни для називання цих ознак предмета. У них збільшується обсяг і гострота зору, покращується фонематичний слух, удосконалюються усі перцептивні функції, зокрема осмисленість, системність, константність. Наявність відставання у розвитку сприймання у старшокласників можна помітити лише завдяки спеціально організованому психологічному обстеженню.