3. Психологічні особливості дітей з резидуальною деменцією
Крім олігофренії, до резидуальних видів розумової відсталості належить травматична деменція, яка виникає внаслідок важкої черепно-мозкової травми у віці після трьох років. Слід зазначити, що черепно-мозкова травма може призвести до різних наслідків: порушень емоційно-вольової сфери при збереженому інтелекті, затримки психічного розвитку, випадіння однієї з пізнавальних функцій тощо. І лише в особливо складних випадках фізична травма мозку викликає розумову відсталість.
Діти з травматичною деменцією є найбільш інтелектуально збереженими серед учнів допоміжної школи. Проте актуалізувати свій розумовий потенціал їм дуже важко. Причина цього — характерний для них церебрастенічний синдром, який виявляється у високій виснажливості та вразливості нервової системи, в наявності енцефалопатичних розладів.
Пороги чутливості у дітей з травматичною деменцією знижені. Це означає, що подразники високої та середньої інтенсивності вони сприймають як надмірні. Такі учні дуже погано зносять фізичний дискомфорт — несвіже повітря, холод, спеку, шум тощо; швидко втомлюються від розумової праці та монотонних видів діяльності. Наростання втоми зумовлює появу неприємних відчуттів, запаморочення, нудоти, головного болю. Все це цілком природно викликає роздратування, емоційну нестабільність, вередливість, сприяє формуванню таких якостей: образливість, схильність до симуляції та ухиляння від навчального навантаження.
Учні з травматичною деменцією, з одного боку, часом виявляються спроможними виконати порівняно складне завдання розумового характеру, а з іншого — відчувають великі труднощі за потреби запам'ятати матеріал, відтворити завчене, зосередитись, контролювати власні дії тощо.
Для зниження негативного впливу церебрастенії слід вживати заходів, спрямованих на зміцнення нервової системи, враховувати динаміку втомлюваності дитини, дозувати розумові навантаження.
Тактика вчителя в роботі з дітьми, які перенесли травми головного мозку, полягає, насамперед, в тому, щоб запобігати їх перевантаженню у навчанні. Таким дітям дають завдання, менші за обсягом, для попередження можливого виснаження, втоми, нападів головного болю. Додаткові заняття їм протипоказані й навіть шкідливі, оскільки можуть призвести до ще більшої виснажливості, погіршення фізичного стану і разом з тим — ще більшого відставання у навчанні.
Якщо вчитель побачив, що учень більше не сприймає матеріал, неуважно слухає — це має бути для нього сигналом того, що дитина дуже втомилася. У такому разі не потрібно примушувати її працювати, оскільки це лише погіршить її стан. Найнеобхіднішим у цьому випадку є відпочинок. Тільки за таких умов учень зі зниженою працездатністю зможе засвоїти знання. Разом з тим, відносна збереженість інтелекту дітей з травматичною деменцією дає їм змогу впоратися з дещо складнішими завданнями, а також надавати допомогу в навчанні слабшим учням. Школярі з діагнозом "травматична деменція" погано зносять трудомісткі інтелектуальні навантаження, які потребують тривалої зосередженості уваги, запам'ятовування. Щоб полегшити їм роботу такого характеру, їх навчають прийомам раціонального запам'ятовування. З іншого боку, схильність уникати розумових зусиль, симулювати, посилаючись на нездужання, яка властива таким учням, примушує вчителя бути вимогливим до них.
До резидуальної належить також деменція, що виникла внаслідок менінгоенцефалітів. Наслідки перенесення запалення оболонок або речовини головного мозку в період після двох-трьох років можуть бути різними: від незначних, ледь помітних відхилень у психіці до загальної інтелектуальної недостатності. Це залежить від багатьох чинників: індивідуальних особливостей організму, віку дитини, локалізації та глибини пошкодження мозку, від особливостей діагностики та лікування тощо.
Провідним дефектом при зазначеному виді резидуальної деменції є порушення мотиваційного та організаційного компонентів розумової діяльності. В учнів спостерігається брак інтересу до навчання й пізнання, байдужість до оцінок, намагання уникати інтелектуальної праці. Вони не прагнуть заслужити похвалу, не хвилюються через зауваження чи покарання. Брак відповідної мотивації, звісно, впливає на цілеспрямованість: діти часто не завершують виконання завдання, забувають його мету, відмовляються від нього при виникненні труднощів, вдаються до хитрощів (списують, чекають підказок та ін.), аби тільки не докладати власних зусиль. Тому вони часто засвоюють навчальний матеріал поверхово, формально, без належного осмислення.
Наслідком перенесення менінгоенцефалітів може стати патологія потребово-мотиваційної сфери. В учнів з таким діагнозом органічні потреби переважають над соціальними, що породжує формування патологічних потягів — гіперсексуальності, обжерливості, дромоманії, клептоманії тощо.
Основним завданням у роботі з такими дітьми є виховання соціальних потреб, інтересів, а також формування цілеспрямованості діяльності, довільності поведінки, самоконтролю. За ними потрібен постійний контроль, завдяки якому можна було б запобігти порушенням моральних і правових норм та ухилянням від навчальної діяльності й не допустити їх.
Появі шкідливих звичок та патологічних потягів легше запобігти, ніж потім з ними боротися. Тому дозвілля дітей з деменцією, що виникла внаслідок менінгоенцефалітів, необхідно заповнювати дорученнями, іграми, гуртковою роботою тощо. Особливо важливим саме для цієї категорії учнів є виховання звички до здорового способу життя, формування уміння структурувати свій час, заповнювати його соціально схваленими справами.
- Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
- Тема 1. Загальні питання психології розумово відсталої дитини план
- 1. Характеристика розумової відсталості та її ознаки
- 3. Види розумової відсталості
- 4. Систематика форм розумової відсталості
- 5. Ступені розумової відсталості
- 6. Диференціація розумової відсталості та подібних станів
- Тема 2. Дослідження в галузі психології дітей з розумовою відсталістю план
- 1. Розвиток уявлень про розумову відсталість у період до становлення психології як науки
- 2. Клінічні дослідження розумової відсталості у хіх-хХст.
- 4. Поширеність розумової відсталості
- Тема 3. Особливості психічного розвитку розумово відсталих дошкільників план
- 1. Особливості психічного розвитку немовляти
- Тема 4. Характеристика складу учнів спеціальної школи для розумово відсталих дітей план
- 1. Склад учнів спеціальної загальноосвітньої школи для розумово відсталих дітей
- 2. Психологічні особливості та корекція недоліків дітей з неускладненою та ускладненою формами олігофренії
- 3. Психологічні особливості дітей з резидуальною деменцією
- 4. Психологічні особливості дітей з плинною деменцією
- Тема 5. Психологічна характеристика пізнавальних процесів розумово відсталих учнів план
- 1. Особливості відчуттів та сприймання
- 1.1. Властивості відчуттів та сприймання
- 1.2. Особливості зорового та слухового сприймання
- 1.3. Сприймання простору і часу
- 1.4. Корекція недоліків сприймання
- 2. Особливості пам'яті
- 2.1. Характеристика процесу запам'ятовування
- 2.2. Особливості забування та зберігання
- 2.3. Відтворення засвоєного матеріалу
- 2.4. Корекція недоліків пам'яті
- 3. Мислення
- 3.1. Характеристика особистісного аспекту мислення
- 3.2. Операційний аспект мислення
- 3.3. Особливості видів мислення
- 3.4. Корекція недоліків мислення
- 4. Особливості мовлення розумово відсталих дітей
- 4.1. Характеристика експресивного та імпресивного усного мовлення
- 4.2. Особливості регулювальної функції мовлення
- 4.3. Писемне мовлення
- 4.4. Корекція недоліків мовленнєвої діяльності та її значення для інтенсифікації особистісного розвитку
- 5. Особливості уваги та її корекція
- 5.1. Характеристика уваги розумово відсталих школярів
- 5.2. Корекція недоліків уваги у розумово відсталих школярів
- Тема 6. Психологічна характеристика особистості розумово відсталого учня план
- 1. Поняття про особистість та її структуру
- 2. Потребово-мотиваційна сфера та інтереси в розумово відсталих школярів
- 3. "Я-концепція" у розумово відсталих школярів
- 3.1. Поняття про "я-концепцію" та причини її недорозвитку при розумовій відсталості
- 3.2. Особливості когнітивної складової "я-концепцїї" ("я-образу") у розумово відсталих учнів
- 3.3. Рівні сформованості "я-образу" при розумовій відсталості
- 3.4. Емоційно-ціннісний компонент "я-концепції" в учнів з розумовою відсталістю
- 4. Корекція недоліків особистісного розвитку учнів допоміжної школи
- 5. Особливості емоційної сфери у розумово відсталих школярів
- 6. Особливості волі у розумово відсталих школярів
- 6.1. Недостатність довільності психічних процесів
- 6.2. Особливості вольової регуляції поведінки
- 6.3. Причини недостатності вольової регуляції поведінки
- 6.4. Корекція недостатності вольової саморегуляції у розумово відсталих учнів
- 7. Формування характеру у розумово відсталих школярів
- Тема 7. Психологічна характеристика діяльності розумово відсталого учня план
- 1. Сутність діяльності як основної форми активності людини
- 2. Особливості діяльності розумово відсталих школярів
- 3. Формування діяльності у розумово відсталих школярів на прикладі трудового навчання
- Тема 8. Розлади поведінки у дітей і підлітків з розумовою відсталістю план
- 2. Класифікації поведінкових розладів
- 3. Делінквентна поведінка
- 4. Гіпердинамічні порушення поведінки
- 5. Віди поведінкових розладів
- Тема 9. Невротичні розлади, психогенні реакції і психосоматичні розлади у розумово відсталих дітей і підлітків план
- 1. Невротичні розлади у розумово відсталих дітей і підлітків
- 2. Психогенні реакції в розумово відсталих дітей і підлітків
- 3. Психосоматичні розлади в розумово відсталих дітей і підлітків
- Тема 10. Психози й епілепсія в розумово відсталих дітей і підлітків план
- 1. Розповсюдженість психозів у розумово відсталих осіб
- 2. Шизофренія
- 3. Психози.
- 4.Епілепсія й розумова відсталість
- Тема 11. Діагностика розумової відсталості. Медико-генетичне консультування. План
- 3.Психіатричне обстеження й патопсихологічна діагностика
- 4.Медико-генетичне консультування й рання діагностика розумової відсталості
- Тема 12. Декомпенсація розумової відсталості в дітей і підлітків план
- 1. Особливості динаміки розвитку психічних захворювань
- 2. Чинники, що впливають на динаміку розвитку людей із психофізичними порушеннями
- 3. Можливості позитивної компенсації дефекту при психічних захворюваннях
- Тема 13. Терапія і профілактика розумової відсталості в дітей і підлітків план
- 1. Основні принципи медикаментозної терапії дітей із розумовою відсталістю
- 2. Профілактика розумової відсталості
- Тема 14. Абілітація дітей і підлітків з розумовою відсталістю план
- 1. Абілітація дітей і підлітків з розумовою відсталістю.
- 2. Лікувальна педагогіка як засіб здійснення абілітації
- 3.Зміст діяльності спеціального психолога з абілітації розумово відсталих дітей і підлітків
- 4. Корекційна педагогічна робота з дітьми, що мають різні форми розумової відсталості
- Тема 15. Участь сім'ї у вихованні, лікуванні та абілітації дітей із розумовою відсталістю план
- 1.Раннє розпізнавання розумової відсталості та реакція сім'ї
- 3. Підтримка батьків під час стресу від уперше поставленого їх дитині діагнозу важкої розумової відсталості
- Рекомендована та використана література