Тема 9. Невротичні розлади, психогенні реакції і психосоматичні розлади у розумово відсталих дітей і підлітків план
1. Невротичні розлади в розумово відсталих дітей і підлітків.
2. Психогенні реакції в розумово відсталих дітей і підлітків.
3. Психосоматичні розлади в розумово відсталих дітей і підлітків.
Відомо, що під впливом важких життєвих обставин (неможливість впоратися з навчальною програмою, зневажливе або навіть знущальне відношення оточення) у розумово відсталих осіб з'являються нормальні або патологічні емоційні реакції. Проте довгий період часу відмовлялися визнавати, що механізм реагування інтелектуально неповноцінних людей на несприятливі життєві ситуації той же або приблизно такий же, як і в інтелектуально повноцінних індивідів. Вважали, що незрілість особистості відсталої дитини й навіть дорослого, недиференційована, неадекватність і егоцентричність їх почуттів не дозволить їм сформувати такі емоційні механізми, які лежать в основі неврозів. У міру вивчення психології і психопатології розумово відсталих осіб і накопиченні знань про психогенні нервово-психічні розлади сформувалося переконання про можливість виникнення цих розладів у людей із відхиленнями в розвитку.
Пенросе (1963), вивчаючи 1280 розумово відсталих, виявив у 132 з них психоневрози й інші розлади особистості. При цьому в легко розумово відсталих осіб вони зустрічалися майже в два рази частіше, ніж у осіб помірно і важко розумово відсталих. На його думку, обсесивні неврози, тривожні стани й істерія, ймовірно, спостерігаються у них з такою ж частотою, що і в популяції. Ці розлади можуть бути причиною відхилень в поведінці, утруднень в освоєнні навчальної програми і як наслідок — причиною госпіталізації.
Хілард і Кірмен (1965) описали труднощі диференціального діагнозу між психозом і неврозом у розумово відсталих осіб. Особливо, на їх думку, це справедливо по відношенню до дітей. Вони вказали на емоційні труднощі як на причини виникнення неврозів у дітей і привели описи симптомів, що найчастіше зустрічаються. Вони звернули увагу на те, що навіть важко розумово відсталі діти, особливо з неблагополучних сімей, були схильні до стійких негативних емоційних реакцій (занепокоєння, негативізм, реакції опору) на незнайомі обличчя, незвичну обстановку й відрив від сім'ї.
Кірмен (1972) вважає, що емоційне дозрівання розумово відсталих дітей відбувається повільніше, а диференціація почуттів у них завершується пізніше, ніж у дітей, що нормально розвиваються. Афективність дітей, що поступово стабілізується, визначає їх поведінку й дозволяє їм реагувати на все, що відбувається навкруги. При цьому їх поведінка залежить значною мірою від моральної оцінки, яка виробляється в них під впливом виникаючих стосунків між дітьми й між дітьми й дорослими.
Джордан (1972) вказував на те, що у багатьох випадках неможливо визначити характер і походження неправильної поведінки розумово відсталих індивідів. Нав'язливі рухи, думки, страхи, ворожість й інші невротичні розлади в розумово відсталих дітей не завжди своєчасно розпізнаються.
Балтазар (1975), підкресливши важливість проблеми, здійснив огляд більше 1500 джерел літератури, присвячених емоційним розладам розумово відсталих осіб, які виникали в процесі адаптації до довкілля. Значення цієї роботи визначається вказівкою автора на необхідність створення спеціальних профілактичних програм, здатних попередити емоційні розлади у людей з порушеннями розвитку.
Кауфман і Пауне (1975) попереджають про те, що соціальна адаптація розумово відсталих осіб без підтримки оточення практично неможлива й може привести до емоційних зривів. Для абілітації розумово відсталі особи разом з інтелектуальним вдосконаленням потребують розвитку емоційно-вольових якостей. Навчання необхідним життєвим навичкам, як припускають автори, зменшить вірогідність фрустрацій і сприятиме попередженню емоційних розладів.
Зростає увага до різних форм поведінки, що відбивають емоційні труднощі, що часто ускладнюють життя розумово відсталих індивідів. Різноманітність (за вихованням, культурним оточенням, психічним і фізичним характеристикам) розумово відсталих дітей дозволяє одним більш благополучно пристосовуватися до навчання, праці й інших умов життя, тоді як багато хто не справляється з цим. Меншому числу з них вдається уникнути труднощів, вони можуть бути позитивними, доброзичливими, пасивними, товариськими. Більшість же стає тривожною, ворожою, агресивною й антисоціальною. Їх інтелектуальна обмеженість серйозно перешкоджає отриманню задоволення від власних зусиль і здатності з успіхом відповісти на вимоги і очікування оточення. Із-за утруднень в адаптації розумово відсталий індивід потребує допомоги інших людей. У результаті головним чином від підтримки навколишніх дорослих залежить, буде або ні задовільним емоційне пристосування. У випадку якщо дорослі тільки ставлять перед відсталою дитиною завдання й не забезпечують необхідною підтримкою її зусилля, її потреби стають наполегливішими. Виявивши, що на неї не звертають уваги або відкидають, така дитина інтенсифікує свою неприйнятну поведінку. Подібна поведінка може розвиватися і набувати постійного характеру як вдома, так і в школі, незалежно від розуміння дорослими розумової відсталості дитини. Усвідомлення дорослими труднощів дитини може поєднуватися з емоційним неприйняттям її поведінки. Крах батьківських амбіцій у ставлені до дитини призводить до все зростаючого розчарування. Вони реагують гнівом і позбавляють дитину своєї любові, вважаючи її упертою, аморальною або ледачою. А вона, у свою чергу, спостерігаючи навкруги одні лише загрози, стає тривожною, періодично вибухаючи афективними спалахами. У результаті дитині доводиться долати й розумову відсталість, і емоційні труднощі, що виникли через нерозуміння або неприйняття її оточенням. Особливо великі складнощі у дитини, що відстає в розвитку, можуть виникнути із-за раптових змін в оточенні, наприклад при появі нових людей. За відсутності необхідної сімейної підтримки вона стає надмірно замкнутою, боязкою або байдужою. У той же час зацікавлений, але дуже вимогливий дорослий (вихователь, учитель) пригнічує ініціативу дитини, яка стає нездатною зосередитися й засвоїти необхідний матеріал.
Із-за слабкості інтелектуальної регуляції почуттів розумово відсталі особи не здатні управляти своїми емоціями відповідно до обставин. Коли що-небудь не виходить, вони не здатні знайти задоволення тієї або іншої своєї потреби в іншій активності. Вони практично не можуть подавити почуття образи на того, хто спорудив перешкоду на шляху задоволення їх потреб. У багатьох розумово відсталих дітей з народження є хворобливо змінений фон настрою. Вони дратівливі, у них переважає понижене, а нерідко й трохи похмурий, злісний настрій. Природно, при такому емоційному фоні часто провокуються спалахи афекту з руйнівними та агресивними вчинками.
Нижче підсумовуються чинники, сприяючі виникненню у розумово відсталих суб'єктів психічних порушень.
Нейрофізіологічні процеси, що лежать в основі розумової відсталості.
Вірогідність втрати або розлуки, що збільшується, особливо за межами сім'ї.
Дефіцит спілкування.
Сімейний стрес, наявність дитини з порушеннями розвитку.
Ризик, пов'язаний з обмеженням круга соціальних стосунків і зменшенням репертуару соціальних навичок.
Ризик, пов'язаний із недоліком можливостей для розвитку й тренування рекреаційних і трудових навичок.
Негативний вплив на самооцінку утруднень у навчанні й можливих тілесних вад.
Стійкі, надмірні за силою й тривалістю форми негативних емоційних реакцій у розумово відсталих індивідів:
прояви декомпенсації основних психічних порушень («психічного дефекту») під впливом переважно ендогенних або неясних обставин;
короткочасні, виникаючі у відповідь на несприятливу ситуацію, наприклад у момент сварки з однолітками;
затяжні прояви невротичного розладу, що з'являються, наприклад, в процесі шкільної дезадаптації;
прояви реактивних станів, що є наслідком серйозних життєвих труднощів.
У розумово відсталих підлітків із церебрально-ендокринною недостатністю, особливо при несприятливо протікаючому пубертатному кризі, розвиваються розлади потягів (гіперсексуальність, булімія, відходи, бродяжництво, агресивно-садистичні тенденції).
К. С. Лебединська (1979) описала декомпенсацію невротичного типу й психічну декомпенсацію психопатоподібного типу: з переважанням емоційно-вольової нестійкості, з переважанням афективної збудливості, з переважанням патології потяги).
М. Ш. Вроно (1983) виникнення декомпенсацій розумової відсталості пояснює, зокрема, астеніями й невротичними розладами (тиками, заїканням, порушеннями сну й апетиту, страхами, істериформними явищами).
- Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
- Тема 1. Загальні питання психології розумово відсталої дитини план
- 1. Характеристика розумової відсталості та її ознаки
- 3. Види розумової відсталості
- 4. Систематика форм розумової відсталості
- 5. Ступені розумової відсталості
- 6. Диференціація розумової відсталості та подібних станів
- Тема 2. Дослідження в галузі психології дітей з розумовою відсталістю план
- 1. Розвиток уявлень про розумову відсталість у період до становлення психології як науки
- 2. Клінічні дослідження розумової відсталості у хіх-хХст.
- 4. Поширеність розумової відсталості
- Тема 3. Особливості психічного розвитку розумово відсталих дошкільників план
- 1. Особливості психічного розвитку немовляти
- Тема 4. Характеристика складу учнів спеціальної школи для розумово відсталих дітей план
- 1. Склад учнів спеціальної загальноосвітньої школи для розумово відсталих дітей
- 2. Психологічні особливості та корекція недоліків дітей з неускладненою та ускладненою формами олігофренії
- 3. Психологічні особливості дітей з резидуальною деменцією
- 4. Психологічні особливості дітей з плинною деменцією
- Тема 5. Психологічна характеристика пізнавальних процесів розумово відсталих учнів план
- 1. Особливості відчуттів та сприймання
- 1.1. Властивості відчуттів та сприймання
- 1.2. Особливості зорового та слухового сприймання
- 1.3. Сприймання простору і часу
- 1.4. Корекція недоліків сприймання
- 2. Особливості пам'яті
- 2.1. Характеристика процесу запам'ятовування
- 2.2. Особливості забування та зберігання
- 2.3. Відтворення засвоєного матеріалу
- 2.4. Корекція недоліків пам'яті
- 3. Мислення
- 3.1. Характеристика особистісного аспекту мислення
- 3.2. Операційний аспект мислення
- 3.3. Особливості видів мислення
- 3.4. Корекція недоліків мислення
- 4. Особливості мовлення розумово відсталих дітей
- 4.1. Характеристика експресивного та імпресивного усного мовлення
- 4.2. Особливості регулювальної функції мовлення
- 4.3. Писемне мовлення
- 4.4. Корекція недоліків мовленнєвої діяльності та її значення для інтенсифікації особистісного розвитку
- 5. Особливості уваги та її корекція
- 5.1. Характеристика уваги розумово відсталих школярів
- 5.2. Корекція недоліків уваги у розумово відсталих школярів
- Тема 6. Психологічна характеристика особистості розумово відсталого учня план
- 1. Поняття про особистість та її структуру
- 2. Потребово-мотиваційна сфера та інтереси в розумово відсталих школярів
- 3. "Я-концепція" у розумово відсталих школярів
- 3.1. Поняття про "я-концепцію" та причини її недорозвитку при розумовій відсталості
- 3.2. Особливості когнітивної складової "я-концепцїї" ("я-образу") у розумово відсталих учнів
- 3.3. Рівні сформованості "я-образу" при розумовій відсталості
- 3.4. Емоційно-ціннісний компонент "я-концепції" в учнів з розумовою відсталістю
- 4. Корекція недоліків особистісного розвитку учнів допоміжної школи
- 5. Особливості емоційної сфери у розумово відсталих школярів
- 6. Особливості волі у розумово відсталих школярів
- 6.1. Недостатність довільності психічних процесів
- 6.2. Особливості вольової регуляції поведінки
- 6.3. Причини недостатності вольової регуляції поведінки
- 6.4. Корекція недостатності вольової саморегуляції у розумово відсталих учнів
- 7. Формування характеру у розумово відсталих школярів
- Тема 7. Психологічна характеристика діяльності розумово відсталого учня план
- 1. Сутність діяльності як основної форми активності людини
- 2. Особливості діяльності розумово відсталих школярів
- 3. Формування діяльності у розумово відсталих школярів на прикладі трудового навчання
- Тема 8. Розлади поведінки у дітей і підлітків з розумовою відсталістю план
- 2. Класифікації поведінкових розладів
- 3. Делінквентна поведінка
- 4. Гіпердинамічні порушення поведінки
- 5. Віди поведінкових розладів
- Тема 9. Невротичні розлади, психогенні реакції і психосоматичні розлади у розумово відсталих дітей і підлітків план
- 1. Невротичні розлади у розумово відсталих дітей і підлітків
- 2. Психогенні реакції в розумово відсталих дітей і підлітків
- 3. Психосоматичні розлади в розумово відсталих дітей і підлітків
- Тема 10. Психози й епілепсія в розумово відсталих дітей і підлітків план
- 1. Розповсюдженість психозів у розумово відсталих осіб
- 2. Шизофренія
- 3. Психози.
- 4.Епілепсія й розумова відсталість
- Тема 11. Діагностика розумової відсталості. Медико-генетичне консультування. План
- 3.Психіатричне обстеження й патопсихологічна діагностика
- 4.Медико-генетичне консультування й рання діагностика розумової відсталості
- Тема 12. Декомпенсація розумової відсталості в дітей і підлітків план
- 1. Особливості динаміки розвитку психічних захворювань
- 2. Чинники, що впливають на динаміку розвитку людей із психофізичними порушеннями
- 3. Можливості позитивної компенсації дефекту при психічних захворюваннях
- Тема 13. Терапія і профілактика розумової відсталості в дітей і підлітків план
- 1. Основні принципи медикаментозної терапії дітей із розумовою відсталістю
- 2. Профілактика розумової відсталості
- Тема 14. Абілітація дітей і підлітків з розумовою відсталістю план
- 1. Абілітація дітей і підлітків з розумовою відсталістю.
- 2. Лікувальна педагогіка як засіб здійснення абілітації
- 3.Зміст діяльності спеціального психолога з абілітації розумово відсталих дітей і підлітків
- 4. Корекційна педагогічна робота з дітьми, що мають різні форми розумової відсталості
- Тема 15. Участь сім'ї у вихованні, лікуванні та абілітації дітей із розумовою відсталістю план
- 1.Раннє розпізнавання розумової відсталості та реакція сім'ї
- 3. Підтримка батьків під час стресу від уперше поставленого їх дитині діагнозу важкої розумової відсталості
- Рекомендована та використана література