§ 3. Етнопедагогіка XX ст.
З кінця XIX — початку XX ст. на сторінках періодичної преси все частіше почали з’являтись заклики взяти участь у створенні етнографії дитинства, прагнення створити узагальнену фундаментальну працю про народні засоби виховання дітей у сім’ї від народження до одруження. Дещо новий підхід до вивчення народної педагогіки означився в період діяльності С. Ф. Русової. Вона постійно стверджувала думку про необхідність будувати систему національного виховання дітей, починаючи з дошкільного віку, на традиціях і з урахуванням народної педагогічної мудрості. На початку XX ст. вона уважно вивчає погляди народу на виховання дітей, наголошує на українській ментальності й обов’язковості її урахування в роботі навчально-виховних закладів для дітей. Адже, на думку С. Русової, на дитину впливають природа і клімат краю, народні звичаї і традиції, суспільний устрій і становище матері та дитини в сім’ї.
У педагогічній спадщині С. Русової чітко окреслився абсолютно сучасний погляд на проблему використання народознавства, його конкретні завдання, форми і методи організації дошкільного виховання в Україні. У праці «Нові методи дошкільного виховання» у розділі «Розвиток свідомості» вона зазначає: «...Якщо ми будемо лише пасивно спостерігати, як росте, розвивається дитина, то сама дитина буде шукати активного впливу авторитету, без якого вона почуває себе безпомічною та безпорадною. І тоді замість вашого впливу може прийти фактор, який лише позитивно діятиме на дитину. Ні, ми мусимо з мужністю брати на себе відповідальність, користати зі впливу свого на дитину, дорожити нахилом дитини, підпорядковуватися ним і шукати засобів, щоб якнайкраще скерувати дитину на добрий шлях. Ця наша сучестія разом із тим не повинна обмежувати волі дитини, її самостійне поступування. Наша відповідальність тут дуже велика, бо майже виключно від нас залежить, куди саме ми направимо волю ще мало свідомої істоти. А тому треба насамперед якнайкраще придивитися, пізнати душевний та фізичний стан дитини, розібратись у тому, до чого вабить дитину та від чого її відвертає. Треба пестливо викликати її довір’я, її відверті признання, щоб у відносинах між педагогом і дитиною не було страху...»
Привертають до себе увагу і роздуми С. Русової про місце народної гри та іграшки у дитячому садку. Так, у розділі «Гра» Русова пише, що іграшки «на Україні продаються по ярмарках зроблені самими дітьми або для дітей селянськими майстрами. Вони й дуже забавні, й характеристичні для даної місцевості, рівно як і дуже бажані для національного дитячого садка... Усі народи мають свої стародавні ігри, що на певних порах мали характер ритуальних відправ, лише згодом набрали характеру гри... Як, наприклад, наші веснянки, перейняті вони національним духом, який треба вносити в життя кожної дошкільної організації» 39.
Цінними є результати дослідження С. Русової концепції українського національного дитячого садка, в якій на перше місце вона ставить такі умови: виховання індивідуальне, пристосоване до природи дитини, виховання національне; виховання повинно відповідати соціально-культурним вимогам часу; виховання вільне, не залежне від тих чи інших урядових вимог.
С. Русовій належить пріоритет у розробці системи принципів побудови українського дитячого садка, серед яких вона виділяє й обгрунтовує необхідність створення національного дошкільного виховання на новітніх положеннях психології і педагогіки про закономірності та умови розвитку дитини, про найдоцільніші методи виховання з урахуванням багатовікового досвіду народної педагогіки.
Одним із цінних є висновок С. Русової про те, що виховання дітей «має бути позначене народним мистецтвом, естетичними сприйманнями і емоціями. Мусять бути хати чепурно, чисто вбрані, діти охайно одягнені, їх увага звернута на красу оточення, але спостереження їх мають бути вільними, незалежними»
С. Русова, аналізуючи різні аспекти проблем національної етнографії, надзвичайно тонко описує особливості розуміння дітьми релігійних постулатів. Адже кожна релігія включає в себе певні звичаї, обряди, які є надбанням і народної педагогіки. В українців релігія тісно пов’язана з культом природи, тому вона і є такою близькою дитячій душі. На думку С. Русової, релігійне виховання дітей бажано переводити в їхнє життя у згоді з народними звичаями, з родинними нахилами. А в праці «Нова школа», розглядаючи організацію дитячих садків, вона ще раз звертається до питання морально- релігійного виховання і дає рекомендації щодо організації свят у дитячому садку: «В кожнім святі треба єднати народне, національне, фольклорне з загальнокультурним і давати щось естетичне, прекрасне, радісно веселе» 40.
Важливим завданням дошкільного виховання вважала С. Русова розвиток творчих здібностей дитини. При цьому вона віддавала перевагу таким засобам, як національне мистецтво — вироби з глини, дерева, декоративний розпис, вишивка тощо. «А ще,— писала С. Русова,— в садку має лунати гарна українська пісня, плекатися рідна мова — у творах словесних самих дітей і в розповідях виховательки» 41.
Педагогічна спадщина С. Русової входить сьогодні невід’ємною частиною у скарбницю педагогічної думки в Україні кінця XIX — початку XX ст.
Перерва у вивченні української народної педагогіки тривала до 60-х рр., і лише з середини 70-х дослідження проблеми одержало повий поштовх новаторським пошуком В. О. Сухомлинського. Він стверджував, що про народну педагогіку до цього часу ніхто серйозно не думав, і, мабуть, це принесло педагогіці багато шкоди. Він був переконаний, що народна педагогіка — це зосередження духовного життя народу, що в ній розкриваються особливості національного характеру.
Мудрість народної педагогіки стала одним із найважливіших джерел його педагогічної творчості. Власне педагогіка В. О. Сухомлинського орієнтована на виховання у дітей і молоді відданості Батьківщині, любові до рідної матері, батька, рідних, поваги до старших, до людей праці, старанності в роботі тощо.
У своїх працях, а також у процесі практичної навчально-виховної роботи В. О. Сухомлинський використовував перла народної творчості — казки, прислів’я, легенди, бувальщини, прикмети, гумористичні етюди та мініатюри.
В останні роки інтерес до народної педагогіки постійно зростає. Свідченням цього є видання цілого ряду статей в періодичній пресі, в яких однозначно називаються найвагоміші прорахунки сучасної педагогіки. Одним з них є свідоме нехтування загальнолюдськими цінностями, які викристалізувалися в народній педагогіці протягом віків, на основі яких формувались моральні принципи цілих поколінь українського народу.
В. Г. Скуратівський підготував і видав збірки художніх розповідей і новел «Берегиня», «Світоч», «По- світ», які повністю присвятив темі українського народного побуту, традицій і звичаїв, становлення і розвитку нових свят і обрядів тощо.
Важливе значення для подальшого дослідження актуальних аспектів родинного виховання мають праці академіка М. Г. Стельмаховича Автор теоретично осмислив і на конкретних фактах довів принципи і шляхи використання досягнень народної педагогіки в розвитку наукової теорії і практики родинного виховання дітей у сім’ї на сучасному етапі. Значна увага приділяється питанням підвищення педагогічної культури батьків шляхом прилучення їх до спадщини народної педагогіки в практиці родинного виховання.
Вихователі на сторінках журналу «Дошкільне виховання» знайдуть чимало народознавчого матеріалу, добірки оповідань В. Скуратівського та О. Волосюк.
Запитання для повторення
Коли зародилось народознавство?
Що таке «Запорізька старовина»? Хто її автор?
Хто з українських письменників відстоював народознавчі ідеї?
Хто досліджує проблеми українського народознавства на сучасному етапі?
Які народознавчі методичні посібники та наукові праці ви знаєте?
Практичні завдання
Складіть картки сучасних праць і методичної літератури з народознавства.
Напишіть анотацію на працю М. Г. Стельмаховича «Народна педагогіка».
Зробіть стислі анотації на праці С. Ф. Русової «Дошкільне виховання», «Теорія і практика дошкільного виховання», «Нові методи дошкільного виховання».
- Розділ і теоретичні основи методики українського народознавства у дошкільному закладі
- § 1. Витоки народної педагогіки
- § 2. Образ рідного слова в народному вихованні
- § 3. Принципи методики ознайомлення дітей з українським народознавством
- Розділ II історія розвитку етнопедагогіки
- § 1. Народознавчі ідеї XIX ст.
- § 2. Ідеї народного виховання у творчості українських письменників
- § 3. Етнопедагогіка XX ст.
- Розділ III завдання і зміст ознайомлення дітей з витоками народознавства
- § 1. Завдання ознайомлення дітей з витоками народознавства
- § 2. Зміст ознайомлення дітей з українським народознавством
- Розділ іv малі жанри українського фольклору
- § 1. Характеристика українського фольклору
- § 2. Колисанки і забавлянки у роботі з дітьми
- Кую-кую чобіток
- Летів горобчик
- Поїдемо, синочку, з тобою в село!
- Я маленький хлопчик, я маленька дівчинка
- § 3. Скоромовки та лічилки у роботі з дітьми
- Розділ V українська казка в дитячому садку
- § 1. Жанрові особливості українських народних казок
- § 2. Види українських казок
- § 3. Методика роботи з українською казкою в дитячому садку
- Розділ VI українські обрядові пісні
- § 1. Жанрова характеристика української народної пісні
- § 2. Пісні-веснянки
- Розділ VII українські національні свята та обряди
- § 1. Характеристика народних традицій, свят та обрядів
- § 2. Народні свята весняного циклу
- § 3. Народні свята літнього циклу
- § 4. Народні свята осінньо-зимового циклу
- Господиня (за калиту):
- § 5. Методика проведення свята, дозвілля
- Розділ VIII українські національні народні ігри в дитячому садку
- § 1. Характеристика народних ігор
- § 2. Методика використання народних ігор у роботі з дітьми
- Розділ IX методика ознайомлення з символами україни
- § 1. Ознайомлення дітей з державними символами України
- § 2. Українські національні обереги
- § 3. Хліб —усьому голова
- § 4. Без верби та калини нема України...
- Розділ X методика ознайомлення дітей з родинними стосунками та сімейними традиціями в україні
- § 1. Ознайомлення дітей із сімейними стосунками
- § 2. Ознайомлення дітей з родиною, родоводом
- § 3. Сімейні традиції, обряди, свята, ознайомлення з ними дітей
- Розділ XI ознайомлення дітей з рідним краєм
- § 1. Краєзнавство та батьківщинознавство
- § 2. Методика ознайомлення дітей молодшого та середнього дошкільного віку з рідним краєм
- § 3. Ознайомлення дітей старшої групи з рідним краєм
- § 4. Ознайомлення дітей з рідним краєм у підготовчій групі
- Розділ XII народні промисли та ремесла україни
- § 1. Українська вишивка
- § 2. Дерев’яні, металеві, шкіряні, керамічні та плетені вироби народних умільців
- § 3. Писанкарство
- Розділ XIII елементи народної математики у дошкільному закладі
- Розділ XIV ознайомлення дітей з національним мистецтвом
- Побут населення україни
- § 1. Українська національна іграшка
- § 2. Український національний одяг
- § 3. Українська національна кухня
- § 4. Інтер’єр українського житла
- Розділ XVI народна метеорологія дітям
- Список рекомендованої літератури
- 51Див.:Науменко т. І., Товма/. С. Український музичний фольклор та народні традиції в житті дошкільнят.— к-,1992.С. 8—10.
- 67Див.: Українські народні пісні/Упоряд. О. А. Правдюк.— к., 1991;Нариси з історії української музики.—к., 1964.— ч. 1, 2.* Див.: Календарно-обрядові пісні / Упоряд. О. Ю. Чебатюк.— к., і 987,
- 91Див.:Воропай Олекса.Звичаї нашого народу.— к-, 1991,- т. 1.— с. 357, 358.?Скуратівський в.Посвіт.— к., 1988.— с. 151.