§ 1. Завдання ознайомлення дітей з витоками народознавства

Сьогодні ми повертаємось до забутого, відроджуючи, пробуджуючи до життя національні традиції, національ­ний дух нашого народу. Починати цю роботу потрібно з раннього віку, в сім’ї, в дитячому садку, в школі.

Організовуючи народознавчу роботу з дошкільника­ми, вихователі повинні в комплексі розв’язувати пізна­вальні, навчальні, виховні та мовленнєві завдання.

Пізнавальні завдання передбачають розширення знань дітей про Україну, її історію, культуру, багатства.

Дітей спочатку ознайомлюють з найближчим оточен­ням, з яким вони контактують щодня. Поступово стежин­кою рідного краю ведуть дитину до столиці України — Києва, інших міст та пам’ятних місць Батьківщини.

На заняттях з народознавства малюк вперше при­лучається до державних символів (герба, прапора, гім­ну) та народних національних оберегів (калини, верби, віночка, рушника тощо).

Предметом обговорення у дитячому товаристві ма­ють бути й родинні корені кожної сім’ї, кожної родини. Вихователь повинен стимулювати й заохочувати дітей до пізнання свого родоводу.

Упродовж перебування дітей у дитячому садку по­трібно ознайомити їх з побутом нашого народу як у ми­нулому, так і на сучасному етапі. Діти повинні знати (впізнавати, розрізняти) українські національні іграшки, національний (традиційний та регіональний) одяг, взут­тя, посуд, предмети побуту та хатнього інтер’єру, под­вір’я. Треба розвивати у дітей інтерес до української на­ціональної обрядовості, народних свят, ігор, народних прикмет, народної творчості, національного мистецтва, народних промислів. Не можна обійти увагою й україн­ську національну кухню.

Пізнавальні завдання реалізуються й у пізнанні діть­ми природи рідного краю (ліси, степи, моря, гори, за­казники та ін.).

Навчальні завдання передбачають формування пер­ших наукових народознавчих та історичних понять, у май­бутньому— основи наукового мислення, національної свідомості, самосвідомості та психології.

Вихователь повинен:

розвивати пізнавальну активність дітей, прагнення якомога глибше пізнати свій народ, свої національні ко­рені;

формувати стійкий інтерес до народознавчого мате­ріалу, бажання пізнати його глибше, навчити викорис­товувати його в побуті, у своєму дитячому житті, запа­м’ятовувати вірші, прислів’я, приказки, казки загадки;

прищеплювати дітям елементарні трудові навички, пов’язані з народними ремеслами. Вчити малюків виши­вати, витинати, розписувати за українськими мотивами писанки, іграшки, посуд; виготовляти різні вироби: іг­рашки, глиняний посуд, вибійки, витинанки, аплікації тощо.

Розвиваючі завдання передбачають розвиток усіх пси­хічних процесів у дитини: запам’ятовування, уважності, зосередженості, логічного мислення, уяви. Діти повинні вміти самостійно аналізувати, зіставляти, порівнювати народознавчі поняття, звичаї минулого й сучасного, ві­докремлювати місцеве, регіональне від загальнотрадиційного національного.

Мовленнєві завдання є супутніми на кожному наро­дознавчому занятті. Наприклад, дітям приготували обід з українських національних страв, з назвами яких діти іце не обізнані. Отож, під час обіду вихователь поповнює словник дітей новими словами: куліш, пампушки, деруни чи крученики.

Мандруючи до української оселі прадідів, діти впер­ше чують слова стріха, тин, перелаз, скриня, ослін, до­лівка.

Словник дітей також поповнюється образними вира­зами, коли вони слухають фольклорні твори та твори ук­раїнських письменників. Діти на прохання вихователя пригадують знайомі прислів’я, приказки, примовки. Кож­не заняття супроводжується розповідями дітей про ба­чене, почуте, пережите.

Виховні завдання мають на меті прищепити дітям нана­самперед любов до рідного краю, до землі своїх предків, до рідної мови, оселі, до батьківщини, почуття гордості за свій народ, повагу до національної культури, національ­них звичаїв та оберегів.

Природними національними рисами характеру укра­їнців вважаються щирість, гостинність, доброта, муд­рість, щедрість, добре почуття гумору. Отож, ці риси особистості потрібно виховувати у дитини, використову­ючи для цього багатий народознавчий матеріал.

Заняття з народознавства сприяють вихованню у ді­тей духовності на національному ґрунті, доброзичливос­ті, чесності, взаємоповаги, чемності, скромності, товари­ськості, поваги до культури інших народів, вшанування їхніх традицій, оберегів.

Прилучення дітей до народної творчості, мистецтва, безпосередня участь у національних святах виховують у них естетичні почуття, розвивають художнє світобачен­ня, наповнюють емоційну сферу дитини радощами, під­німають настрій, формують естетичний смак.