logo search
A_M_Bogush_N_V_LISENKO_-_UKRAYiNS_KE_NARODOZNAV

Поїдемо, синочку, з тобою в село!

На столі сидить лялька-хлопчик. З другого кінця — лоша, корова, теля, вівця, порося, коза, собака, кішка, курка, півень. Діти розглядають їх, називають. Вихова­телька читає утішку, показує потрібну іграшку-тварину.

Поїдем, синочку,

З тобою в село.

Багато побачим,

Почуємо там.

Лошатко: «І-го-го!»

Корівонька: «Му-у-у!»

Телятко: «Мі-мі-мі!»

Вівця: «Бе-е-е!»

Поросятко: «Хрю-хрю-хрю!»

Кізонька: «Ме-е-е!»

Собачка: «Гав-гав-гав!»

А киця: «Няв!»

Курочка по сінцях: «Ко-ко-ко!»

А півничок на подвір’ї: «Ку-ку-рі-ку!»

Під час повторного розігрування вихователька роздає тварини дітям (беруть участь 10 дітей), діти показують тварину, називають її і звуконаслідують.

Інсценування й драматизація забавлянок та утішок проводиться в старших групах дитячого садка в години розваг у другій половині дня. Всі діти сидять на стільчи­ках півколом. Одну утішку драматизують чи інсценізу­ють три-чотири рази.

Зайчику, зайчику

Де ти бував?

Перебили пальчики,

Ледве я втік

Через бабин тік,

Та через колоду,

Та хвостиком у воду —

Шубовсть.

Утішку драматизують двоє дітей: одна дитина запи­тує, а зайчик (у шапочці зайчика і з хвостиком) відпові­дає. На останнє слово «шубовсть» зайчик сідає на стіль­чик.