logo
білетник 1 курс

Виникнення перших шкіл та організація виховання в них в світовій цивілізації

у державах Давнього Сходу (Єгипет, Індія, Китай) з появою класового суспільства виховання підростаючого покоління набуло класового характеру, виокремилося як самостійна соціальна функція суспільства. На цьому етапі з’явилися спеціальні навчально-виховні заклади – школи, в яких систематично навчали дітей. Перші школи було відкрито у ІІІ–ІІ тис. до н. е. у Єгипті, Індії, Китаї, й відтоді систематичне навчання стало важливим складником процесу виховання.

У Давньому Єгипті школи з’явилися у ІІІ тис. до н. е. разом з виникненням писемності. Тут існували двірцеві школи, школи для жерців, школи писарів, школи для різних службовців. У них користувалися ієрогліфічним письмом. У школі при палаці фараона заняття тривали з ранку до пізнього вечора. Тут панувала сувора дисципліна, використовували тілесні покарання. Майбутні чиновники навчалися читанню, письму, лічбі, гімнастичним вправам, плаванню і гарним манерам. У школах для жерців, крім занять із загальних предметів, давали релігійну освіту, навчали астрономії, медицини. Діти вищої знаті здобували освіту у військових школах, звідки виходили воєначальниками.

У Давній Індії (ІІІ тис. до н. е.) виховання було кастовим. Існували школи лише для двох вищих станів: брахманів (жерців) і кшатріїв (військової знаті). Школу брахманів очолював учитель. Навчання в ній тривало 10–12 років (від 6-12 до 22-24 років). Під час навчання діти проживали в будинку вчителя, поралися у його господарстві. У школі брахманів з дітей найвищої касти готували служителів Бога. У школах кшатріїв навчалися діти військової знаті, опановуючи науку володіння зброєю, їзду верхи, гімнастичні вправи, математику, поезію, музику, етику, танці. Найнижчі касти не могли здобувати освіту.

У Давньому Китаї (ІІ тис. до н. е.) до появи загальноосвітніх шкіл існували так звані общинні школи, в яких юнаків безкоштовно навчали стрільби з лука, пісень та обрядів, згодом – їзди верхи, письма і лічби. Навчання починалося з 6 років. Основними його методами були запам’ятовування, наслідування, обмеження свободи та ініціативи. Панувала сувора дисципліна, застосовували тілесні покарання. Для підготовки чиновників діяли спеціальні (юридичні, медичні, математичні, художні) навчальні заклади. Згодом були відкриті вищі аристократичні школи, в яких навчали ораторського мистецтва, філософії, релігійної моралі, астрономії, медицини та ін..

Першу приватну школу в Давньому Китаї відкрив історик, філософ, державний діяч, релігійний учитель Конфуцій (прибл. 551–479 до н. е.). у філософських школах навчали ораторського мистецтва, риторики, логіки, вміння полемізувати, дискутувати. Саме в Китаї вперше було запроваджено складання екзамену для тих, хто хотів стати вченим або чиновником.