Освітні ідеї німецьких педагогів-філантропістів і. Базедова та в. Зальцмана

Як вважають сучасні вчені, в Німеччині в кінці XVIII століття з'явилися так звані "нові вихователі", які намагалися на практиці здійснити "революцію у педагогіці" з метою подолати неуцтво людей та зміни суспільних відносин. Це були представники педагогічної течії, яку називали філантропізмом (від. грецького philes – "люблю" та anthropos – "людина"). Основним завданням цього руху філантропісти поставили заміну системи виховання і навчання. Основний принцип, на якому будувалась філантропічна педагогіка, може бути сформульований так: "природа, школа, життя". Недоліками освітньої системи, на їх думку, були: 1) панування зубріння і вербалізм; 2) відрив змісту навчання від потреб реального життя; 3) засилля класицизму в школах; 4) відсутність продуманої системи підручників і навчальних посібників; 5) недооцінка підготовки вчителів; 6) великий вплив церкви на школу, релігійна нетерпимість; 7) жорстокість відносно дітей.

Іоганн Базедов(1724–1790) був засновником філантропізму. Навчався в університеті. Під впливом "Еміля" Ж.-Ж. Руссо у 1768 році І. Базедов видав "Звернення до друзів людства і заможних людей", в якому, піддавши критиці сучасну йому школу, закликав засновувати нові школи, побудовані на педагогічних принципах Руссо. Звернення закінчувалось проханням про надання матеріальної допомоги в організації таких шкіл. На зібрані кошти І. Базедов видав у 1770 році "Методичний посібник для батьків і матерів сімей і народів" і "Елементарний посібник"–щось на зразок дитячої енциклопедії в 4-х томах із численними ілюстрованими таблицями.

Педагоги-філантропісти не обмежувались тільки теоретичною розробкою проблем виховання. Їх великою заслугою стала спроба створити навчально-виховні заклади нового типу і застосувати в них на практиці свої методи і прийоми виховання і навчання. Перший заклад такого типу було відкрито І. Базедовим в м. Дассау в 1774 році і названо філантропіном. Призначався він в основному для дітей заможних батьків. І. Базедов запровадив розподіл учнів на три групи: академісти (діти знатних батьків, що готувалися до університету), педагогісти (майбутні вчителі і гувернери) та фамулянти (діти, що не належали до дворянського стану і бідняки). Ці три групи відрізнялись за кількістю і змістом предметів навчання.

Крім того, І. Базедов намагався запровадити в своєму закладі систему самоврядування–сенат, до складу якого входили всі вчителі і делегати від учнів–асесори. Великого значення надавали загальним зборам вчителів і вихованців, на яких давали оцінку поведінки учнів, видавали "ордени".

У 1793 році через організаційні негаразди і постійний брак засобів і коштів філантропін було закрито. Однак досвід Дессау не пропав безслідно. За його зразком існували й інші заклади подібного типу. Наприклад, заклад Хрістіана ГотгільфаЗальцмана(1744-1811) у Шнепфенталі (1784), послідовника і співробітника І. Базедова, був значно більшим, ніж заклад у Дассау. Тут викладалось значно більше предметів. Характерною особливістю цього закладу було те, що його вихованцям надавали можливість вивчати тільки ті предмети, які були необхідні для їх майбутньої професії. Велику увагу тут приділяли фізичному вихованню, яке здійснювалось через створення хороших гігієнічних умов життя вихованцям, засобами спеціальних гімнастичних вправ, обов’язковим проведенням великої кількості прогулянок. Особливого значення надавав Х. Зальцман трудовому вихованню.