logo
білетник 1 курс

Неогуманізм в. Гумбольдта

Вчені вважають, що в середині XVIII століття в Німеччині сформувалась педагогічна течія – неогуманізм, яка сприяла відродженню інтересу до культури античного типу. Неогуманізм був своєрідним "другим Відродженням". Захоплення грецької культурою і римським правом, ідеал всебічного розвитку, культ людини – це характерні риси неогуманізму.

Вільгельм Гумбольдт (1767–1835) німецький філолог і громадський діяч, був представником пізнього неогуманізму. Освічена людина свого часу, він очолював у 1809–1810 рр. відомство народної освіти в Пруссії. У 1810 році для отримання звання вчителя гімназії було встановлено особливий екзамен. Цим було покладено початок оновлення складу вчителів гімназій і підірвано залежність гімназичного викладання від духовенства.

В. Гумбольдт прагнув до того, щоб юнацтво засвоїло досконало не лише стародавні мови, але й спадщину античних народів. Неогуманісти розширили зміст традиційної німецької школи (класичної гімназії) і запровадили викладання математики, природознавства та історії, обмеживши вивчення релігії.

Провідною думкою при формуванні нового навчального плану у неогуманістів була ідея різнобічної загальної освіти, що складала зкласичних і німецької мов для подальших університетських занять з філології і для занять математикою і природознавством.

Гімназія неогуманістичного зразка давала добрі знання класичних мов і математики. На відміну від гуманістів Відродження неогуманісти в освітньому плані грецьку мову ставили вище від латині. Це пояснювалось тим, що у грецькій літературі періоду розквіту Афінської держави певне відображення отримали ідеї рівності всіх людей.