("Про народність у громадському вихованні")

В основі педагогічної системи Ушинського лежить ідея народності. "Всяка жива історична народність є найпрекраснішим творінням Господа на землі, і вихованню залишається тільки черпати з цього багатого і чистого джерела", – писав він у статті "Про народність у громадському вихованні".

Під народністю К. Ушинський розумів своєрідність кожного народу, зумовлену його історичними та географічними умовами.

Характерною рисою для народності, в розумінні К. Ушинського, є громадськість. Він був переконаний у тому, що народна ідея виховання вимагає широкої громадської атмосфери навколо себе і не може бути здійснена без залучення найширших громадських сил. К Ушинський писав: "Сам народ і його великі люди прокладають шлях в майбутнє: виховання тільки йде по цій дорозі…".

Керуючись ідеєю народності, К. Ушинський прийшов до висновку, що народна освіта повинна знаходитися в руках народу, а навчання дітей здійснюватися рідною мовою, яка є найяскравішим вираженням народності. Навчання дітей рідною мовою, на думку Ушинського, має на меті: розвиток "природженої душевної здібності, яку називають даром слова", введення дітей у свідоме володіння скарбами рідної мови, пояснення їм логіки цієї мови, тобто граматичних законів у її логічній системі. Ці три цілі, зауважував педагог, досягаються не одна за одною, а разом.

Загальна оцінка ролі та значення мови в громадському житті дана К. Ушинським у його чудовій статті "Рідне слово". "Мова народу – найкращий цвіт усього його духовного життя, який ніколи не в’яне". Він вважав, що основними завданнями народної школи у вихованні особистості є виховання патріотизму засобами рідної мови, яка не тільки виражає духовні якості народу, а й виявляється найкращим його наставником, що вчив народ ще тоді, коли не було ні книжок, ні школи.