Педагогічна майстерність вчителя та її основні елементи
Як наукова проблема, вона постала у XIX ст. Дослідники педагогіки тлумачать її як комплекс властивостей особистості педагога, що забезпечує високий рівень самоорганізації педагогічної діяльності.
Ґрунтується на високому фаховому рівні педагога, його загальній культурі та педагогічному досвіді. Розглядається як вияв власного «Я» у професії, як самореалізація особистості вчителя в педагогічній діяльності, тому визначається як вища, творча його активність, що передбачає доцільне використання методів і засобів педагогічного взаємовпливу в кожній ситуації навчання та виховання. Критеріями педагогічної майстерності є гуманність, науковість, педагогічна доцільність, оптимальний характер, результативність, демократичність, творчість (оригінальність).
До елементів педагогічної майстерності належать:
1. Гуманістична спрямованість діяльності. Полягає в спрямованості діяльності педагога на особистість іншої людини, утвердження словом і ділом найвищих духовних цінностей, моральних норм поведінки й стосунків. Передбачає гуманістичний вияв його ціннісного ставлення до педагогічної діяльності. Той, хто не любить і не поважає дітей, учнів, не може досягти успіху в педагогічній праці, бо тільки щира любов і глибока повага педагога до вихованців породжують відповідну любов і повагу до нього, до його ідей, поглядів, переконань, знань, які він вчить здобувати.
2. Професійна компетентність, професіоналізм. Передбачають наявність професійних знань (суспільних, психолого-педагогічних, предметних, прикладних умінь та навичок), їх змістом є знання предмета, методики його викладання, знання педагогіки і психології. Особливостями професійних знань є їх комплексність, натхненність.
Професіоналізм педагога – це сукупність психофізіологічних, психічних та особистісних змін, які відбуваються в людині у процесі оволодіння знаннями та довготривалої діяльності, що забезпечують якісно новий, вищий рівень вирішення складних професійних завдань.
Педагогічний професіоналізм – уміння вчителя мислити та діяти професійно. Охоплює набір професійних властивостей та якостей особистості педагога, що відповідають вимогам учительської професії; володіння необхідними засобами, що забезпечують не тільки педагогічний вплив на вихованця, але і взаємодію, співробітництво та співтворчість з ним. Для активного співробітництва з вихованцями вчителю необхідно володіти широким арсеналом інтелектуальних, моральних та духовних засобів, що забезпечують педагогічний вплив на учня. До інтелектуальних засобів належать кмітливість, професійне спрямування сприйняття, пам'яті, мислення, уяви, прояв та розвиток творчих здібностей учня. До моральних – любов до дітей, віра в їх можливості та здібності, педагогічна справедливість, вимогливість, повага до вихованця – все, що складає основу професійної етики вчителя. Духовні засоби – основа його загальної та педагогічної культури.
3. Педагогічні здібності. Сукупність психічних особливостей вчителя, необхідних для успішного оволодіння педагогічною діяльністю, її ефективного здійснення.
Головною здібністю, що об'єднує всі інші, є толерантність, чутливість до людини, до особистості, яка формується. З нею тісно взаємодіють комунікативність (потреба у спілкуванні, здатність легко налагоджувати контакти, викликати позитивні емоції у співрозмовника й відчувати задоволення від спілкування); перцептивні здібності (професійна проникливість, пильність, інтуїція, здатність сприймати і розуміти іншу людину, її психологічний стан за зовнішніми ознаками); динамізм особистості (здатність активно впливати на іншу особистість); емоційна стабільність (володіння собою, самоконтроль, саморегуляція); оптимістичне прогнозування (передбачення розвитку особистості з орієнтацією на позитивне в ній); креативність (здатність до творчості, генерування нових ідей, уникнення традиційних схем, оперативного розв'язання проблемних ситуацій); впливовість (здатність вплинути на психічний і моральний світ дітей в певному напрямі, зближуватися з ними, здобувати довіру, любов і повагу, глибоко проникати у їхній внутрішній світ, конструювати, проектувати його).
4. Педагогічна техніка (мистецтво, майстерність, уміння). Є сукупністю раціональних засобів, умінь та особливостей поведінки вчителя, спрямованих на ефективну реалізацію обраних ним методів і прийомів навчально-виховної роботи з учнем, учнівським колективом відповідно до мети виховання, об'єктивних та суб'єктивних їх передумов. Вона передбачає наявність специфічних засобів, умінь, особливостей поведінки педагога: високу культуру мовлення; здатність володіти мімікою, пантомімікою, жестами; уміння одягатися, стежити за своїм зовнішнім виглядом; уміння керуватися основами психотехніки (розуміння педагогом власного психічного стану, уміння керувати собою); здатність до «бачення» внутрішнього стану вихованців і адекватного впливу на них.
Педагогічна технологія. Є комплексом знань, умінь і навичок, необхідних учителю для вирішення стратегічних, тактичних, а також процедурних завдань під час навчально-виховного процесу. Йдеться про систему взаємодії вчителя з учнями, способи добору та впорядкування навчального матеріалу згідно з вимогами теорії пізнання. Складовими педагогічної технології є володіння мистецтвом спілкування з дітьми, вміння керувати своєю увагою та увагою дітей, здатність за зовнішніми ознаками поведінки дитини визначати її душевний стан тощо. Уміння налагоджувати оптимальні взаємостосунки з дітьми, змінювати їх відповідно до розвитку учнів і їхніх вимог до вчителів є важливим компонентом педагогічної майстерності.
Володіння педагогічною технікою відзначається вмінням перетворювати на апарат педагогічного впливу свої емоції, голос (тон, сила, інтонація, жести, міміку).
Вміння керувати своїм психічним станом, педагогічно активно і емоціонально відкрито виявляти своє ставлення до унів є однією з ознак технологічної культури вчителя.
Спілкування – важливий професійний інструмент педагогічної діяльності. Педагогічне спілкування – це професійне спілкування вчителя і учнів піл час занять або поза ними, спрямована на створення сприятливого психологічного клімату, яке має такі функції, як пізнання особистості і обмін інформацією, організація діяльності, обмін ролями, співпереживання, самоствердження.
На етапі управління спілкування необхідно вміння підтримувати ініціативу учнів організувати діалогічне спілкування. Вчитель у навчальній діяльності і поза нею повинен бути ініціатором в управлінні спілкуванням. Для цього необхідно звернути увагу на демонстрацію власної прихильності до класу, показ яскравих цілей діяльності, передачу учням розуміння вчителем їхнього внутрішнього стану під час навчання.
Педагог повинен володіти арсеналом засобів, за допомогою яких він передає свій досвід, свої уявлення. Ці засоби завжди індивідуальні неповторні. Окрім слів, голосу, інтонації в арсеналі педагога є ще жести, рухи, ритм. Але, насамперед, очі!
Слід згадати про творче самопочуття вчителя. Творче самопочуття вчителя ніколи не залишається безслідним. Воно проникає, впливає на почуття і свідомість учнів, переборює психологічні бар'єри, народжує творче сприйняття матеріалу і залишається надовго в пам'яті.
Велике значення під час спілкування вчителя з класом мають пантоміміка і міміка.
Пантоміміка – це рухи тіла, рук, ніг. Вона допомагає виділити головне, малює образ. Рівна хода, зібраність говорять про впевненість педагога в собі, в своїх знаннях.
Міміка – мистецтво висловлювати свої думки, почуття, настрої, стани, діями м'язів обличчя. Жести, міміка, підсилюючи емоційну значущість інформації, активно впливають на слухачів. Широкий діапазон почуттів демонструє посмішка на обличчі вчителя. Найвиразніші на обличчі людини очі.
Таким чином, у формуванні професійної майстерності необхідний тісний зв'язок теорії, методики і педагогічної техніки.
- Екзаменаційні питання з педагогіки (і курс)
- Вчитель, його соціальні функції. Основні групи вимог до вчителя.
- Педагогічна майстерність вчителя та її основні елементи
- Предмет педагогіки: стадії розвитку, історія формування як самостійної науки.
- Виникнення виховання в людському суспільстві. Виховання у первісному суспільстві
- Виникнення перших шкіл та організація виховання в них в світовій цивілізації
- Виховання у Давній Греції (Афіни, Спарта)
- Загальна характеристику культури і освіти епохи Середньовіччя. Система виховання у Західній Європі у даний період
- Виникнення перших університетів у Західній Європі
- Життя та педагогічна діяльність я.-а. Коменського
- Принцип природовідповідності. Вікова періодизація та система шкіл за Коменським
- Класно-урочна система я.-а. Коменського ("Велика дидактика")
- Педагогічні ідеї д. Локка
- Ідея природовідповідності та "вільного виховання" ж.-ж. Руссо
- Освітні ідеї німецьких педагогів-філантропістів і. Базедова та в. Зальцмана
- Життя та педагогічна діяльність й.Г. Песталоцці
- Неогуманізм в. Гумбольдта
- Педагогічні думки ф. Дістервега
- Педагогічна теорія і практика м. Монтессорі
- Ідея цілісного виховання р. Штайнера
- Сучасна система освіти у розвинених країнах (Англія, Франція, Німеччина, сша)
- Соціальні умови становлення писемності та виникнення перших шкіл у Київській Русі
- Перекладна література та перші педагогічні пам’ятки Київської Русі
- Острозька школа-академія та її вплив на формування культури українського народу
- Діяльність козацьких шкіл в Україні (січові, полкові, музичні). Система виховання лицаря-козака
- Педагогічні погляди о. Духновича
- Життя та педагогічна діяльність к.Д. Ушинського
- Ідея народності виховання к.Д. Ушинського
- ("Про народність у громадському вихованні")
- 28. Дидактика к. Ушинського. Методика початкового навчання ("Рідне слово", "Дитячий світ")
- К. Ушинський про підготовку вчителя ("Проект вчительської семінарії")
- Ідея національного виховання с. Русової
- 31. Життя та педагогічна діяльність а.С. Макаренка
- 32. Шляхи формування вчителя-вихователя та його педагогічної майстерності за а.С. Макаренком
- 33. А. Макаренко про сімейне виховання дітей ("Книга для батьків", "Лекції про виховання дітей")
- 34. Життя та педагогічна діяльність в.О. Сухомлинського
- 35. В. Сухомлинський про навчання та виховання дітей 6-річного віку ("Серце віддаю дітям")
- 36. Ідея в. Сухомлинського про виховання вчителя-вихователя ("Сто порад вчителю", "Розмова з молодим директором школи")
- 37. Педагогіка – наука про виховання, її предмет.
- 38. Основні педагогічні категорії
- 39. Завдання педагогіки. Її джерела
- 40. Система педагогічних наук, їх характеристика
- 41. Поняття про педагогіку народознавства, народну педагогіку, як її складову (етнопедагогіка)
- 42, 43, 44, 45. Методи науково-педагогічних досліджень, їх характеристика
- 46. Етапи науково-педагогічних досліджень
- 47. Аналіз і оформлення результатів науково-педагогічних дослідження
- 48. Поняття системи освіти, її структура
- 49. Основні принципи організації освіти в Україні
- 50. Завдання закладів освіти
- 51. Управління системою освіти
- 52. Національна доктрина розвитку освіти в Україні у ххі ст. Закон України "Про освіту"
- 53. Розвиток особистості, його рушійні сили та закономірності
- 54, 55, 56. Роль спадковості та середовища в розвитку і формуванні особистості
- 57. Виховання як провідний фактор розвитку і формування особистості
- 58, 59, 60, 61. Роль діяльності, активності і спілкування в розвитку і формуванні особистості
- 62. Вікові етапи розвитку особистості школяра, їх характеристика
- 63. Індивідуальні відмінності та їх урахування в навчанні та вихованні
- 64. Проблема мети виховання в історії розвитку освіти і педагогіки
- 65. Мета сучасного національного виховання
- 66. Основні завдання і зміст всебічного розвитку особистості
- 67. Комплексний підхід до виховання, як умова забезпечення всебічного розвитку особистості
- Взаємозв’язок біологічних і соціальних факторів розвитку особистості