38. Основні педагогічні категорії

Педагогіка має свій понятійний апарат – систему педагогічних понять, які виражають наукові узагальнення. Ці поняття називають категоріями педагогіки. Категорії – найзагальніші поняття, що відображають основні, найістотніші сторони, властивості та зв'язки об'єктивного світу.

Найважливіші педагогічні категорії – виховання, навчання, освіта, самовиховання, самоосвіта. Вони охоплюють сукупність реальних явищ, теоретичних і практичних питань, що належать до предмета педагогічної науки. Правильне їх розуміння потрібне для пізнання педагогічних закономірностей.

Виховання– цілеспрямований та організований процес формування особистості.

Основне його призначення полягає у забезпеченні життєвої наступності поколінь, що не можливе без засвоєння і розвитку новими поколіннями суспільно-трудового досвіду.

Поняття виховання розуміють по-різному. Виховання (в широкому педагогічному розумінні) – формування особистості дитини під впливом діяльності педагогічного колективу закладу освіти, яке базується на педагогічній теорії, передовому педагогічному досвіді. Виховання (у вузькому педагогічному розумінні) – цілеспрямована виховна діяльність педагога для досягнення конкретної мети в колективі учнів.

Одним з елементів виховання є освіта.

Освіта– процес засвоєння систематизованих знань і формування на їх основі світогляду, розвитку пізнавальних можливостей, а також набуття умінь і навичок для практичного застосування загальноосвітніх і професійних знань.

Термін "освіта" вживається на означення не тільки процесу розумового виховання і підготовки до виконання певних суспільних функцій, а й результат цього процесу: певного рівня освіченості, ступеня озброєності знаннями, уміннями і навичками, а також характеру освіченості (неповна середня, повна середня або вища, загальна чи професійна освіта). Здобуття певної освіти відповідає і певному статусу людини у суспільстві (бакалавр, магістр, кандидат, доктор наук).

Поняття "освіта" означає також сукупність і функціонування освітньо-виховних установ різних типів та ступенів (початкових, середніх та вищих шкіл, курсів, дошкільних та позашкільних заходів тощо). Йдеться про організацію освітньої справи за певними її принципами, завданнями, масштабами.

Головним способом здобуття освіти, засвоєння суспільно-історичного досвіду, найважливішим засобом опанування здобутками людської культури є навчання. Зв'язок між поняттями "навчання" та "освіта" настільки тісний, що їх іноді вважають ідентичними.

Навчання– цілеспрямований взаємодія вчителя і учнів, у процесі якої засвоюються знання, формуються уміння і навички.

Навчання не є механічною передачею знань учителем учням. Це – їх спільна праця, в якій викладання і учіння перебувають у єдності й взаємодії. Провідна роль у цьому процесі належить учителю, який викладає учням навчальний матеріал, спонукає їх до учіння, спрямовує та організовує їх пізнавальну діяльність, навчає засобам і прийомам засвоєння знань, умінь і навичок, перевіряє, контролює та оцінює їх працю. Учні засвоюють знання, перетворюють узагальнений наукою досвід людства на особисте надбання, набувають навичок та умінь оперування знаннями, використання їх для вирішення навчальних завдань і практичної діяльності.

Результатом виховання є самовиховання.

Самовиховання– цілеспрямований і організований процес з метою удосконалення.

Результатом освіти є самоосвіта.

Самоосвіта– систематична пізнавальна діяльність людини з метою задоволення потреб у знаннях.