logo
лекции мпуя

Особливості й умови становлення літературної вимови

Робота над сформованістю усного мовлення потребує неабияких зусиль учителя, оскільки володіння місцевою говіркою має досить стій­кий характер, бо є для учня «першою мовою, якою він за­говорив і яка в наступні роки безперервно й активно під­тримувалась практикою його мовленнєвого спілкування з оточуючими».

Як зазначає О. В. Текучов, процес переходу учнів на користування літературним мовленням досить складний і проходить ряд умовних етапів:

  1. виявлення того, що його мовлення, таке близьке й зрозуміле з дитинства, неправильне і з точки зору вимог школи неприйнятне;

  2. поступове осмислення особливостей нових для учнів фактів (вимови звуків і їх сполук, слів, граматичних форм);

  3. нагромадження в досвіді і в пам'яті учнів нових для них фактів літературної мови;

  4. період конкуренції в свідомості учнів старого і нового (нове засвоюється повільно, а старе виявляється знову і знову);

  1. період відносно повного засвоєння.

Для подолання діалектизмів у мовленні учнів необхідно забезпечити ряд умов.

  1. Першою і найважливішою з них є систематичність у роботі над подоланням діалектизмів, володіння методикою формування літературного мовлення.

  2. Другою і необхідною умовою є делікатність, тактов­ність, терпіння, які має проявляти вчитель, інакше учень може замкнутись і взагалі не бажати розмовляти.

3. Уже на початковому етапі навчання необхідно пока­зувати, що в мовленні дітей є неправильним і як треба гово­рити, формувати уявлення про діалектне й літературне мов­лення, підвищити в очах учнів роль і значення літератур­ного мовлення і знизити роль діалектного, показати, що воно є причиною ряду помилок на письмі, і цим самим ви­кликати бажання навчитися говорити літературною мовою (і в школі, і поза нею).

  1. Для того щоб робота над формуванням літературного мовлення йшла успішно, школа має передусім домогтися, щоб усі — і вчителі, й учні — говорили орфоепічне пра­вильно. Цьому сприяє організація радіопередач «Розмов­ляємо правильно», спеціальне слухання (з увагою до вимови) фонозаписів та грамзаписів казок, оповідань, віршів, яке можна проводити як на уроці, так і в позаурочний час (на групі подовженого дня), створення в класі куточків «Вимов­ляй і пиши правильно», у яких словниковий матеріал пе­ріодично змінюється відповідно до теми, над якою працюють учні.

  2. Крім цього, як зазначає О. В. Текучов, - необхідно провести роботу з батьками, щоб не кепкували з намагань дітей говорити правильно вдома, а підтримували їх зусил­ля, цікавились у них, як правильно слід вимовляти те чи інше слово.

  3. Важливе значення для успішного формування умінь літературного мовлення має виховання мовленнєвої дис­ципліни, вольових зусиль, спрямованих на подолання інертності у користуванні мовою, організація взаємоконт­ролю за мовленням.