logo search
Didaktika_Savchenko_O_Ya

5.5. Практичні методи навчання

Ці методи навчання досить поширені у початкових класах. Більше того, у формуванні різноманітних умінь і навичок вони є основним засобом. Жоден урок мови, читання, математики, малювання, музики, фізичного виховання і трудового навчання не можна побудувати без застосування цих методів.

навчальні вправи

Види практичних ігрові вправи

методів лабораторні досліди

практичні роботи

Практичні методи використовуються у взаємодії сло­ва вчителя з різними видами унаочнення. Основним видом практичних методів у початковій школі є впра­ви — багаторазове повторення навчальних дій з ме­тою формування умінь і навичок. Вправи можуть мати різну психологічну основу виконання. В одних домінують розумові дії, в інших — практичні, одні тренують слухові, інші — зорові або тактильні вміння.

Особливість вправ — їх багаторазове виконання. Однак просте відтворення дій, які формують певне вмін­ня чи навичку, малоефективне й нецікаве для молодших учнів. Педагогічне керівництво виконанням вправ передбачає: їх мотивацію, доведення до свідомості ди­тини мети виконання певних дій, їх усталеної послі­довності; врахування умов, в яких вони відбуваються; аналіз виконання, виявлення причин допущених поми­лок; пошук можливостей удосконалення вмінь і навичок з урахуванням індивідуальних досягнень учнів.

Формування вмінь у процесі вправляння відбуваєть­ся на основі поступового ускладнення умов виконання вправ. Спочатку діти засвоюють спосіб дії за зразком, який показує і коментує вчитель, потім вправляються з опорою на різні види педагогічної підтримки (пам'ятка, виконання аналогічних дій); після цього виконують вправи без підтримки, зберігаючи в пам'яті спосіб вико­нання; нарешті, виконують вправи на застосування за­своюваного способу дії в нових умовах.

У системі уроків, метою яких є формування певних умінь, способів дій, треба розподіляти різні види вправ, що мають відповідати таким основним критеріям оптимізації: цілеспрямованість, системність і міра. Учи­тель має подбати про те, щоб система вправ: 1) була спрямована на розвиток і закріплення різних якостей знань і умінь (повноти, міцності, усвідомленості, гнуч­кості); 2) забезпечувала достатню повторюваність вправ за видами і кількістю протягом вивчення всієї теми; 3) передбачала економну форму пред'явлення, коли до одного запису, малюнка, об'єкта тощо можна поставити кілька тренувальних завдань; 4) включала різні форми керування роботою учнів залежно від ступеня засвоєння ними матеріалу та рівня готовності (опора на зразок, таблицю, поопераційне коментування, контроль кін­цевих результатів тощо).

У початковій школі триває цілеспрямований розви­ток процесів слухового і зорового сприймання.

Через різноманітне вправляння розвиваються ру­хові вміння і навички учнів. Щоб праця давала дітям задоволення, їхні руки мають бути вправними, натре­нованими в швидкому, точному, координованому вико­нанні багатьох рухів, потрібних у різних навчальних діях. На уроках фізичного виховання чи математики діти із заплющеними очима виконують ігрові вправи на визначення напрямку руху за певним звуком. Де б'ють м'яч: зліва, справа, спереду чи позаду? Куди пішов учень: до дверей чи до столу? З якого ряду учениця пішла до дошки? До якої парти підійшов учитель? Скільки він зробив кроків? Звідки чути дзвіночок?

Корисне й цікаве для дітей тренування слухової чутливості в процесі ігрових вправ на розрізнювання звуків ("Злови звук", "Який звук заблукав?"), імітацію ("Чарівне дзеркальце", "Луна") тощо.

Розвиток загостреного фонематичного слуху дітей, який дає змогу вловлювати відмінність у вимові близь­ких звуків, виділяти в слові певні звуки, аналізувати їх, знаходити ті, які частіше чуємо, ті, що відображають певний стан, процеси, — спеціальне завдання уроків мови. Але й на інших уроках доцільні такі вправи, як: фонетична зарядка, розучування скоромовок, лічи­лок.

Загальновідомо, яких труднощів зазнають першо­класники, опановуючи графічні вміння та навички. Час­то вчителі йдуть за традицією: багаторазове, виснажливе вправляння дітей у відтворенні тих чи інших елемен­тів літери. Значно ефективнішим є опосередкований шлях — тренування відповідних м'язів руки дитини, координації рухів у таких видах діяльності, які, зда­валося б, далекі від письма. Зокрема, для розвитку м'язів руки, точності рухів на уроках малювання, праці та фізичного виховання першокласники виконують різні тренувальні вправи, які подобаються дітям.

Наприклад: різноманітні графічні диктанти на уроках математики, малювання, письма. Крім м'язів пальців, тренуються довільна увага, зосередженість, орієнтація в просторі. Добре, щоб результатом графічного диктанту був привабливий для дітей візерунок, орнамент тощо. Корисні також вправи на розфарбовування, домальову­вання, штрихування, доповнення, з'єднування.

На увагу педагога заслуговують і такі форми роботи:

"сліпе" ліплення — дитина із заплющеними очима ліпить за зразком;

складання індивідуально або в групі композицій з різноманітних природних та інших матеріалів;

ігри з "Чарівним мішечком", мета яких — розпізна­вання відомих предметів навпомацки;

ігри-змагання на швидкість зав'язування і розв'я­зування вузлів на товстих різноколірних шнурах;

виконання ігрових завдань, що потребують погод­жених дій правої і лівої руки, погоджених дій для роботи в парі;

ігрові форми фізкультурних хвилинок на уроках: впізнавання задуманого через рухи (що ми бачили, не скажемо, подивіться — ми покажемо);

гра "Безпомилкова дія" — вправляння у точності, виразності рухів (з музичним супроводом, без нього, сфантазованих на задану тему).

Нагромадження практичного чуттєвого досвіду з різних джерел сприймання — та основа, яка при­скорює розвиток процесів мислення, мовлення, загострює увагу; багатшими стають інтелектуальні по­чуття, фантазія дітей. Учитель і вихователь мають використовувати щонайменшу можливість для розвитку процесів сприймання, збагачення зорової пам'яті, прак­тичних дій учнів.

Помітне місце належить оволодінню учнями дослід­ницькими та практичними вміннями, необхідними для вивчення природи. За програмою, завершуючи почат­кове навчання, четвертокласники повинні вміти орієн­туватися на місцевості за Сонцем і компасом, корис­туватися простим планом, визначати відстань за масштабом, розрізняти рослини, спостерігати за рос­линами, тваринами, погодними умовами (вимірювати температуру, визначати напрямок вітру) тощо.

Опануванню цих та інших практичних умінь сприяє проведення предметних уроків, на яких учнів озна­йомлюють з об'єктами та явищами природи на осно­ві дослідницьких методів, посилення ролі самостійної роботи під час визначення сталих ознак природних об'єктів.

У процесі формування й закріплення природни­чих понять важливий вид практичних вправлянь — схе­матичне малювання й креслення. Особливо корисна ця робота під час формування понять: план, масштаб, карта, низовина, височина, горб; джерело, струмок, річ­ка; озеро, болото; Земля-планета; доба, рік. Скажімо, в 3-му класі вивчається тема "Рівнини, яри", мета якої — дати учням уявлення про рівнини та яри й навчити розрізняти їх на карті за умовними позначеннями. Учи­тель спершу виявляє знання учнів про рівнину та яр з опорою на наочність (таблицю й карту). Після цьо­го учні читають статтю "Рівнини", за текстом якої крес­лять схеми-малюнки низовини, височини, горба.

Звичайно, самостійне виконання малюнків-схем потребує від дітей певних навичок. Тому добре, щоб розповідь учителя супроводжувалася малюванням на дошці, щоб учні могли бачити зразок правильного ви­конання схематичного малюнка. Скажімо, в 3-му кла­сі, пояснюючи новий матеріал на тему "Озера і болота", вчитель може супроводжувати свою розповідь схема­тичним зображенням перетворення озера в болото.

На уроках природознавства доцільною є і різнома­нітна робота практичного характеру — з рулеткою, термометром, терезами, флюгером; виготовлення макетів тощо.

Учні 2 — 3-х класів можуть за описом у підручнику виконувати нескладні досліди. Наприклад, у 2-му класі вони можуть цілком самостійно проводити досліди на виявлення властивостей повітря, снігу й льоду, води при нагріванні та охолодженні; умов, необхідних для життя рослин. У 3-му класі доцільно проводити досліди на виявлення властивостей (твердість, колір, блиск тощо) кам'яного вугілля та інших корисних копалин.

Перед дослідом учитель у короткій вступній бесіді підводить учнів до усвідомлення проблеми, яку на­лежить розв'язати. Школярі дістають установку спочат­ку прочитати опис досліду в підручнику, а потім, крок за кроком, проробити все по черзі. Учитель записує на дошці запитання, на які учням треба буде відповісти по завершенні самостійних спостережень.

Спостереження, досліди в поєднанні із самостійною практичною діяльністю поступово формують у дітей практичні вміння користуватися навчальними прила­дами (гномоном, флюгером, снігомірною рейкою, ком­пасом, термометром, рулеткою тощо).

Формування широкого кола практичних умінь (художніх, конструктивних, креслярських, проектуваль­них) передбачають уроки з художньої праці, образо­творчого мистецтва, малювання, трудового навчання. Сучасні програми з цих предметів (особливо з художньої праці) дають учителям можливість поєднувати різні види навчальної та ігрової діяльності: художнє слово, музику, кольорознавство, ритмічні рухи тощо для формування практичних умінь.

Отже, практичні методи — важливий і незамінний засіб формування в молодших учнів різноманітних умінь, навичок, практичних дій. Вони переважно реалізуються через систему навчальних та ігрових вправ, застосовуваних у процесі закріплення, повто­рення, а також на предметних уроках та екскур­сіях, під час виконання практичних робіт.