4.5. Організація навчального співробітництва

Гуманне педагогічне мислення центроване на інте­ресах учнів, що має позначитися і на технології нав­чання, певною мірою змінити його. А саме: вчитель стає невидимим диригентом, який уміє вчасно почути, помітити, підправити, підтримати кожного виконавця, організувати співпрацю дітей.

Охарактеризуємо основні прийоми, які допомагають втілити ідею співпраці, співтворчості вчителя й учнів у навчанні.

Щоб на уроці виникло співробітництво, діти мають усвідомлювати мету навчальної діяльності. Лише тоді її зміст набуває для них особистісного значення. Тому так важливо, щоб і найменші школярі не тільки йшли у "фарватері мети", яку намітив учитель, а приймали її як власну. Інакше діти можуть подумати, що вони вико­нують те, що потрібно вчителеві, а не їм. А звідси — відсутність внутрішньої готовності сприймати, слухати, міркувати.

Ось вдалий приклад мотивації мети уроку. Урок математики, четвертий клас. Тема: закріплення в учнів уміння розв'язувати приклади на всі дії з багатознач­ними числами.

"Сьогодні, діти, сонечко встало о 7 год 30 хв, а сяде о 20 год. Скільки ж воно нам світитиме? Після заходу сонця поступово з'являться зорі. Зоряне не­бо завжди вабить людей, кожний шукає на ньому свою зірку. Є навіть такий вираз: "Знайти зірку щастя". Сьо­годні наша дошка — ніби зоряне небо, зорі і сузір'я Великої і Малої ведмедиці. Ось погляньте: кожна зо­ря несе свій приклад, чим вище зоря, тим він склад­ніший. Знайдіть свою зорю, тренуйте розум, набирайте висоту".

Тепер, коли учні сприйняли мету, маємо подбати про організацію навчального діалогу і полілогу. Стиму­лювання різних форм пізнавальної активності на уроках і спеціальне формування вмінь запитувати й відповідати поступово готують учнів до навчального діалогу з учи­телем, однокласниками.

В.О.Сухомлинський не раз писав, що хороший учи­тель робить усе, щоб в учнів виникали на уроці запитан­ня — "вузлики знань". Мислення на уроці починається там, де в учня з'являється потреба відповідати на за­питання. Викликати цю потребу — і означає постави­ти мету розумової праці.

Розглянемо найголовніші прийоми формування уміння запитувати в молодших школярів. Підготовчий етап цього процесу проходить переважно в першому класі. Його мета: заохотити дітей ставити запитання, привчати їх помічати такі ситуації, які потребують до­даткових пояснень, чутливо реагувати на нове, невідоме, незрозуміле, несподіване. На цьому етапі першоклас­никам треба допомагати виділяти запитання з мовлення вчителя, усвідомлювати різноманітність формулювання запитань, стимулювати різні форми їх постановки. Тут доречно залучити казкових героїв, які ставитимуть запи­тання, що, власне, цікавлять дітей. Наприклад: "Про що нас може запитати зараз Чомусик?" Проведення хви­линок Питайка на уроці і в позаурочний час, вико­ристання "кишеньки допитливих" — усе це допоможе набути корисних умінь.

На навчально-тренувальному етапі формування вміння запитувати (другий клас) увага дітей більше зосереджується на пізнавальній цінності запитань і си­туаціях, коли доцільно запитувати, потім на тому, як краще це зробити; поряд з "вільними" запитаннями учнів слід частіше спонукати ставити запитання з пев­ною метою. (Наприклад: "Подумайте, які запитання можна поставити до цієї частини моєї розповіді? Як запитати про час описуваних подій?")

Формуванню вміння запитувати сприяють ігрові ситуації (наприклад, "Ланцюжок запитань", "Хто більше знає?" тощо). Доцільно також запропонувати дітям схему-опору, яка їм допоможе правильно сформулювати запитання і відповіді.

ясно і коротко

Запитуй коли незрозуміле, є сумнів, заперечення

Відповідай точно на запитання

зразу про найголовніше

не повторюйся

Ця схема допоможе учням самостійно будувати діа­лог і висловлювати оцінні судження щодо якості від­повідей і запитань товаришів.

Створення атмосфери допитливості на уроках і фор­мування вмінь запитувати і відповідати готують сприят­ливий ґрунт для навчального діалогу.