Передумови виразного читання учнів

Голосне читання учнів, як уже зауважувалось має бути виразним. Під цим визначенням розуміється таке читання вголос, у процесі якого читець, застосовуючи різні інтонаційні засоби, передає задум автора і його почут­тя. Щоб досягти цього, необхідно навчитися чітко вимовля­ти звуки, володіти технікою читання, мати навички аналі­зувати зміст твору. Без них не уявляється успішне освоєн­ня цієї якості читання. Тому не випадково не рекоменду­ється в повному обсязі проводити роботу над виразним читанням у час навчання грамоти. У цей період триває осво­єння звуків, їх правильної вимови. Набувається уміння на­голосом виділяти склади у слові. Діти вчаться членувати мовленнєвий потік на відрізки-речення. Отже, в цей період лише закладаються основи виразного читання.

Правда, в добукварний і букварний періоди діти прилу­чаються до виразного читання. Бони сприймають виразне прочитування тексту вчителем і відтворюють його. Окрім цього, з голосу вчителя заучують напам’ять вірші. Уже тут іде робота над диханням: діти вдихають повітря в час пауз. Паузи застосовуються, коли завершується передача думки. Робота над виразністю читання в цей період повинна пере­конувати учнів у необхідності дотримання пауз, які вико­ристовуються передусім для набирання повітря.

У букварний період, коли першокласники вчаться чи­тати за складами, починається систематичне набуття умінь і навичок, необхідних для виразного читання. Діти освоюють орфоепічні норми, читаючи слова й ізольовані речення. При читанні зв'язних текстів вони дістають змогу вправлятися у «читанні» розділових знаків, зокрема крапки, що сигна­лізує зниження голосу і появу паузи. Але найважливіше, що дає читання зв'язних текстів для розвитку виразного читання, це вироблення у юних читців навички сприймати те, про що вони читають, тобто вникати в смисл тексту, «бачити» ті предмети, явища, про які йдеться в творі. Усві­домлення їх дозволяє читачеві знайти відповідні засоби для прочитування тексту.

У процесі набуття навичок читання учні виробляють уміння розуміти значення слова, сприйняти зміст речення, осмислити невеликий текст, оцінити описувані факти. Учи­тель ще не має змоги працювати над відповідним інтону­ванням прочитуваного тексту. Таку можливість він здобуває у післябукварний період, коли діти навчаться читати твір цілими реченнями, що дозволяє глибше розібратися у його змісті. У цей час вони знайомляться з такими творами, у яких важливо встановити не тільки те, про що говориться, а й те, як про нього сказано. Аналіз того, як зображується особа чи подія, поглиблює емоційне сприймання дії і явищ, допомагає дітям висловити своє ставлення до описува­ного.

Учнівська оцінка зображуваного в творі має знайти на­лежне підтвердження виразними засобами читання. До цього їх треба підвести. Так, оповідання О. Буценя «У новій шко­лі» засуджує зазнайство, яке виявила Галя у відношенні до однокласниць. Розмову про зміст твору можна побуду­вати за тими запитаннями, що супроводжують це оповідан­ня в «Читанці»: «За ким особливо шкодувала Нюра? Чому? Про що повела розмову з Нюрою однокласниця Галя? Чи сподобалася вам відповідь Нюри? Чим?».

Відповіді на ці запитання переконають класовода в тому, що учні зрозуміли позиції Галі і Нюри стосовно од­нокласниць. Залишається сформулювати висновок, на який направляє зміст оповідання: зазнайство варте осуду.

Підвести учнів до цього можна по-різному. Припусти­мий такий варіант:

- Ви, діти, правильно відповіли на запитання. Справді, з такими дівчатками, як Галя, не можна дружити. А як називають таких людей, які над усе вихваляють себе і гу­дять інших?

• Зазнайками.

Отже, як можна назвати Галю? (Діти відповідають.) І Нюра це зрозуміла, так? (Учні підтверджують це.) Тому вона твердо сказала, з ким не треба дружити. Які ж слова у відповіді Нюри ви б виділили?

Діти вказують на слова «не треба», які й слід протягти, що й стане засобом їх виділення. Отже, виразність вироб­ляється в процесі аналізу твору на основі оцінки дій персо­нажів. У різних класах здійснюється це неоднаково.

На перших етапах роботи з творами (2 і 3 класи) вчитель допомагає дітям розібратися в задумі твору. Він спрямо­вує увагу школярів на з'ясування головної думки твору, підводить їх до формулювання оцінки явища чи свого став­лення до поведінки персонажа.

З часом, починаючи з 3 класу, у дітей слід розвивати уміння самостійно визначати авторський задум, усвідомлю­вати зміст окремих подій, оцінювати поведінку діючих осіб та ін. На основі здійснюваного аналізу визначаються засоби виразного читання, якими слід супроводжувати читання твору.

Однак неправильно думати, що навчати учнів виразному читанню слід завжди в кінці уроку. Працювати над ви­разністю треба в процесі роботи над твором: після озна­йомлення з ним, під час розбору його частин. Але одне залишається незмінним — найважливішою передумовою виразності читання є глибоке усвідомлення учнями змі­сту частин і всього твору.