5.10. Педагогічні технології

В українській педагогіці поняття педагогічні техно­логії широко використовується, починаючи з 90-х років, хоча в світовій педагогіці цей термін відомий давно. Ще Я.А.Коменський писав про пошук досконалого методу, за яким усе навчання піде уперед не менш чітко, ніж іде годинник з правильно урівноваженими вагами. Такий метод великий дидакт порівнював з автоматом, на який приємно і радісно дивитися, бо він працює з такою правильністю, якої тільки й може досягти в подібному випадку вмілий інструмент.

Протягом XX ст. було чимало спроб технологізувати навчальний процес. Радянська педагогіка, оцінюючи буржуазну з класових позицій, вдавалася до аналізу педагогічних технологій, як правило, у зв'язку з кри­тикою зарубіжних освітніх систем.

Але вже наприкінці 80-х років з'явилися дослідження з порівняльної педагогіки, які давали змогу розглядати проблему педагогічних технологій об'єктивно — в нау­ково-методичному аспекті (М.Д.Нікандров, Т.І.Ільїна, М.В.Кларін та ін.).

Зокрема, із середини 50-х років учені окреслюють два напрями у розвитку педагогічних технологій: ви­користання технічних засобів навчання і "технологічний підхід" до організації навчального процесу в цілому. Са­ме останній напрям став основою для розробки пе­дагогічних технологій. Перші спроби технологізувати навчальний процес були зроблені у дослідженнях з програмованого навчання, істотними ознаками якого є чітка постановка навчальної мети і поелементна, крок за кроком процедура її досягнення. Технологічний аналіз програмованого навчання давав можливість уявити його як чіткий набір навчальних цілей, критеріїв їх вимірювання та оцінки, точний опис умов навчання. Усе разом це є основою для повного відтворення певного стану навчання (Н.Ф.Тализіна, Ю.І.Машбиць та ін.)-

У 70-х роках під впливом ідей системного підходу до організації навчального процесу та визначення умов його оптимізації поступово відбувся перехід до розумін­ня педагогічної технології як засобу повного управ­ління розв'язуванням дидактичних проблем.

У сучасному розумінні педагогічної технології вчені виділяють кілька сутнісних ознак цього поняття. Техно­логічний підхід до навчання передбачає.

• чітку постановку вчителем цілей, їх. уточнення з орієнтацією на досягнення результатів;

• підготовку навчальних матеріалів та організацію на­вчання відповідно до наперед визначених цілей;

• оцінювання поточних результатів, корекцію навчан­ня, спрямовану на досягнення поставлених цілей;

• підсумкову оцінку результатів.

Технологічне конструювання навчального процесу вчені, як правило, передають такою схемою:

Центральною у розробці технологій є проблема пра­вильного визначення та чіткого формулювання цілей навчання. Загальні, розпливчасті цілі не сприяють ви­бору саме тих методичних засобів, які гарантують досяг­нення певного результату. Тому найперша умова побу­дови технології навчання — конкретизація навчальної мети: зрозуміти, засвоїти, вивчити, зробити, запам'я­тати, застосувати за зразком, застосувати у нових умовах тощо. Залежно від мети опрацювання матеріалу визначається і кінцевий результат навчання.

Шлях від мети до результату — це певним спосо­бом організована взаємодія вчителя і учнів. За техно­логічного підходу не може бути методу спроб і помилок або пошукової діяльності. Усі дії вчителя мають економ-но й цілеспрямовано вести до заздалегідь визначеної мети. Тому педагогічна технологія, крім цілей навчання, включає визначення умов і процедур, за допомогою яких можна досягти саме такого результату. Істотною ознакою технології є досить детальний опис кожно­го етапу на шляху досягнення результату та обов'яз­ковість відтворення способу дії.

Технологія навчання повинна мати чіткі процесуаль­ні характеристики, тобто настільки зрозуміло, недво­значно описувати, як і що слід робити, щоб кожний учитель, застосувавши її, гарантовано досягав резуль­тату. У цьому відмінність технологічного підходу від звичайних методичних рекомендацій, які допускають внесення змін і не гарантують описаного результату. Технологія також може змінюватися. Скажімо, прокон­тролювавши і оцінивши проміжний етап навчального процесу, вчитель вносить виправлення, зміни у по­дальшу діяльність. Отже, в технологічній організа­ції навчання обов'язковим є оперативний зворот­ний зв'язок.

З огляду на сказане, виникає питання щодо мож­ливості творчості вчителя у застосуванні педагогічних технологій. Оскільки технологія зосереджена на від­творюючих ситуаціях навчання, вважаємо, що педа­гогічна творчість може знайти місце на етапах конструю­вання відповідно до поставлених цілей і корекцій дій учителя та учнів.

Нерідко вчителі недооцінюють важливість створен­ня всіх умов для застосування даної технології, вихоп­люючи кілька елементів, які здаються їм найцікавіши­ми. У такому разі не можна вважати, що застосовується цілісна технологія навчання, а, отже, сподіватись на результат.

Не тільки вчителі, а й діти схильні, оцінюючи працю, брати до уваги лише результат. Вплив технології на якість результату залежить від того, в який спосіб він досягається. В зв'язку з цим у технології розробляються найбільш раціональні (а в ідеалі оптимальні) способи навчальної діяльності.

Застосування педагогічних технологій, які розв'язу­ють репродуктивні цілі навчання, передбачає такі етапи:

1. Визначення чіткої системи цілей, що формулю­ються, як правило, через результати навчання, які мож­на конкретно й точно розпізнати й оцінити. Чітко, ясно визначені цілі об'єднують зусилля вчителя і учнів, спря­мовують їх на головне, зосереджують увагу на способах діяльності. "Щоб зробити цілі повністю діагностични­ми, а навчання відтворюваним, необхідно висунути кри­терій досягнення кожної мети. Інакше кажучи, навчаль­на мета має бути описана так, щоб про її досягнення можна було твердити однозначно".

2. Конструювання навчального циклу, яке передба­чає діагностику рівня навченості учнів, сукупність нав­чальних процедур, способи корекції на основі зворот­ного зв'язку, оцінка результату. Цей етап передбачає і розбивку навчального матеріалу на окремі навчальні одиниці.

3. Реалізація запланованих завдань, що потребує мотиваційної підготовки учнів, розуміння ними мети діяльності, усвідомлення й відтворення способів дії, забезпечення зворотного зв'язку у керівництві навчаль­ною діяльністю.

4. Контроль, оцінка і аналіз результатів діяльності учнів.

5. Повторне відтворення циклу без змін або з ко­рекцією.

Технологічний підхід доцільно застосовувати для формування в молодших школярів навичок обчислення, читання, складних орфографічних навичок тощо.

При організації пошукової діяльності точне відтво­рення навчальних процедур унеможливлюється. Тому технологічний підхід стає нежорстким. Яскравими прик­ладами гнучких технологій є технології змістового уза­гальнення (Д.Б.Єльконін, В.В.Давидов), поетапного формування розумових дій (П.Я.Гальперін), методика опорних схем (В.Ф.Шаталов), методика випереджаль­ного навчання (С.А.Лисенкова), методика диференційованого навчання (С.П.Логачевська).

Отже, технологічний підхід включає систему дій учителя і учнів, спрямованих на досягнення чітко визначеної мети шляхом послідовного та неухильного виконання певних навчальних дій в умовах опера­тивного зворотного зв'язку.