Рекомендації вчителеві початкових класів щодо організації процесу аудіювання

Орієнтовна послідовність роботи може бути такою:

1. Хорове опрацювання нових слів і словосполу­чень, які зустрічаються в тексті, пояснення їх зна­чення і запис на дошці. Бажано, щоб навіть для слаб­ших учнів їх було не дуже багато.

2. Введення учнів у ситуацію (формулювання за­дачі). Комунікативне завдання добирається з урахуванням мовних можливостей і зацікавлень учнів та виходячи зі змісту тексту.

3. Процес слухання тексту І виконання завдання. Текст озвучує сам учитель або диктор (як диктор іноді може записуватись і сам учитель). На особливу увагу заслуговує питання темпу подачі тексту. Прий­нято вважати, що він повинен бути нормальним. З цим можна погодитись, але не варто випускати з ува­ги, що проговорювання учнями тексту в паузах має наближатися до природного темпу мовлення. Крім того відомо, що в багатьох учнів початкових класів темп говоріння ще низький, а тому створюється пев­ний розрив між потребою сприймання і можливостя­ми проговорювання. Це зумовлює певні психологічні труднощі сприймання. Щоб уникнути їх і забезпечи­ти оптимальні умови для розуміння тексту, слід, за­лишивши темп проговорювання речень нормальним, дещо збільшити паузи між ними.

4. Контроль прослуханого. Він має займати як­ найменше часу і охоплювати одночасно якнай­більше число учнів. А тому його доцільно здійсню­вати у письмовій формі: учні записують розв'язання завдання на аркуші паперу і подають учителеві, який оцінює їхню роботу. Письмовий контроль не повинен перетворюватися на письмову роботу. Це означає, що завдання мають передбачати лаконічні однозначні відповіді, у яких можна обмежитись одним словом, плюсом чи мінусом, визначен­ням "правильно" чи "неправильно" або вказівкою на номер правильної відповіді (вибір із кількох варіантів). Під час здійснення контролю слід пам'ятати, що нераціонально контролювати рецеп­тивний вид мовленнєвої діяльності за допомогою більш складного — репродуктивного (переказ або відповіді на запитання), бо в цьому разі трудність може бути викликана не розумінням тексту, а са­мим висловлюванням за ним. Якщо в учителя ви­никли сумніви, то слід вдатися до контролю за до­помогою інших засобів.

5. Підсумкова робота з прослуханим текстом, яка передбачає поглиблений аналіз тексту і вихід на мовлення. На цьому етапі вчитель користується вправами типу: 1) виберіть твердження, які від­повідають змісту тексту (дається список тверджень, окремі з яких йому не відповідають); 2) дайте відповіді на запитання; 3) перекажіть текст; 4) скла­діть план прослуханого тощо. Такі вправи можуть пропонуватися усно (для роботи в парах, у групах) і письмово.

Слід пам'ятати, що, організовуючи аудіювання, вчитель постійно опиняється перед фактом неодна­кових можливостей учнів. Для одних пропонований ним текст виявиться надто легким, а інші не зможуть виконати завдання. У такому випадку вчитель зму­шений давати завдання диференційовано. Можна поділити учнів на дві групи за рівнем встигання і пропонувати паралельно кожній із них посильне за­вдання. Трудність регулюється як довжиною, так і мовною структурою тексту. Крім того, слабшій групі можна повторити 2 – 3 рази.

Незалежно від умов роботи вона може регулюватися складністю комунікативного завдання й обсягом підтримки. У всіх випадках учитель має уникати надто важких завдань.