Вивчення морфологічних написань

Суть морфологічних написань по­лягає в однаковому графічному по­значенні однотипних морфем не­залежно від звукових варіантів лінгвістичної природи морфологіч­них написань у методичній літературі рекомендується ви­користовувати під час їх опрацювання морфологічний ана­ліз і синтез, проводити роботу над морфологічною будовою слова, словозміною і словотворенням.

Одним із ефективних засобів навчання, що сприяє за­своєнню морфологічних написань, є формування розумових дій за правилом. У зв'язку з цим ставиться вимога не лише пояснювати суть орфографічного правила, а й те, як корис­туватися ним практично. Для цього рекомендується давати учням схеми дій за правилом, або алгоритми. Наводимо приклад такого алгоритму під час вивчення ненаголошених [е], [и].

1. Визнач наголос у слові. 2, Визнач корінь.

3. Чи є в корені ненаголошений е або и? Якщо є, то:

Зміни слово так, щоб Або Добери споріднене, в яко- ненаголошений став му б ненаголошений в коре -

під наголос: весна — ні був під наголосом: весна —

весни веснонька

Однак цього буде недостатньо, якщо не забезпечити наявність тих знань і умінь, які лежать в основі правила. Так, щоб учні навчилися діяти за правилом під час вивчен­ня написання ненаголошених [е], [и] в корені, необхідно забезпечити такі уміння:

1) визначати наголос у словах, розрізняти наголошені і ненаголошені склади;

2) змінювати слова так, щоб ненаголошений голосний став наголошеним;

3. уміти швидко орієнтуватися в морфемній будові слова і визначати корінь;

4. вміти добирати споріднені слова;

5. серед споріднених слів уміти вибрати перевірне.

Якщо хоч одне з цих умінь виявиться недостатньо сфор­мованим, учень затруднятиметься при позначенні ненаголошених е, и, допускатиме помилки.

Часто спостерігається таке явище, коли правило дитина знає, але пише з помилками. Однією з причин цього є те, що учні не вміють розпізнавати орфограму у слові, сприй­нятому на слух, а отже, і не застосовують потрібні правила правопису під час письма. У зв'язку з цим С. Ф. Жуйков ре­комендує перед написанням давати дітям завдання визна­чити, чи є в слові орфографічна трудність, якщо є, то яка. Для цього учні повинні знати розпізнавальні ознаки ор­фограм. Вони можуть бути фонетичними або морфологічни­ми. Наприклад, наявність ненаголошених голосних в корені належить до фонетичних ознак, наявність приймен­ників і слів з префіксами — до морфологічних. Лише піс­ля виявлення орфограми в слові учень може діяти за від­повідним їй правилом.