Навчальні диктанти

Слухові диктанти. Цей вид диктантів може використовуватись як навчальна вправа, коли необхідно навчити учнів встановлювати правильні асоціативні зв'язки типу звук-буква, що має особливо велике значення під час вивчення фонетичних написань. Слухові диктанти мо­жуть бути словниковими (коли учні сприймають на слух і записують окремі слова), вибірковими (учні відповідно до завдання вчителя записують окремі слова чи словосполучення з продиктованого тексту). Для них можуть добиратися окремі речення й цілісний текст.

У практиці навчання словникові та вибіркові диктанти дуже поширені. Вони можуть використовуватись на всіх етапах формування орфографічних умінь, а також як кон­трольні (якщо треба перевірити якісь проміжні уміння).

Серед слухових диктантів залежно від навчальних завдань розрізняють попереджувальні й пояснювальні дик­танти.

На етапі розпізнавання орфограм у сприйнятих на слух словах (окремих чи в тексті) використовуються поперед­жувальні диктанти. Послідовність їх проведення така:

1. учні сприймають продиктоване на слух;.

2. визначають слова з орфограмами і пояснюють право­пис їх;

3. записують речення (слова) під диктовку вчителя;

4. перевіряють записане.

Цей вид диктанту спрямований на формування умінь розпізнавати орфограми за характерними для них фонетич­ними чи граматичними ознаками і позначати їх на письмі відповідно до засвоєного правила правопису.

Як вид попереджувального диктанту слід розглядати коментоване письмо (може бути списування або запис під диктовку). Під час його проведення один з учнів пояснює написання кожного слова, всі інші пишуть мовчки за учнем, що коментує написання. Доцільно залучити до коментування не одного-двох учнів, як це часто буває, а більшу кількість з розрахунку, що кожне речення коментує інший учень.

Коментоване письмо корисне тим, що привчає дітей ду­мати над кожним написанням, словесно оформляти свою думку, застосовувати правила під час написання.

Одним з видів навчальних диктантів є зорово-слу­хові диктанти. Під час зорово-слухового диктанту текст записується на дошці або кодокартці й демонструється через кодоскоп, його читають учитель і учні, пояснюються при потребі нові слова, аналізуються орфограми, звертається увага на написання слів на правила, які ще не опрацьовані, або на так звані словникові слова. Після цього текст закри­вається і учні записують його під диктовку вчителя. З метою перевірки записаного текст знову відкривається і учні зві­ряють правильність свого запису.

Такі диктанти спрямовані на активізацію зорово-слухо­вих відчуттів. Для них використовуються тексти, які міс­тять словникові слова, слова, складні для написання. Можуть також вводитись слова з орфограмами, які будуть вивчатися на наступних уроках (пропедевтика знань).

Самодиктант. Крім зорово-слухових диктантів у практиці використовуються ще самодиктанти. За своєю методикою і дидактичним матеріалом, який добирається для них, вони близькі до зорових диктантів. Різниця ли­ше в тому, що текст диктанту (строфа з вірша, загадка, прислів'я) аналізується з орфографічного боку і заучу­ється напам'ять на одному уроці, а запис вивченого твору провадиться на наступному.

Зазначені види диктантів застосовуються на етапі фор­мування різних умінь, в тому числі й умінь писати з пам'я­ті. Вони розвивають зорові відчуття, виховують увагу до слова, сприяють встановленню правильних асоціативних зв'язків між звуками і буквами, тренують пам'ять дітей.

Пояснювальний диктант. Цей вид роботи використовується на етапі самостійного застосування знань та умінь і є проміжним між попереджувальними й контрольними. Пояснювальні диктанти проводяться, як правило, після того, як тема в основному опрацьована, і дають можливість учителю виявити рівень сформованості тих чи інших орфографічних умінь.

Безпосередньо перед диктантом учні повторюють пра­вила правопису, потім пишуть диктант. Методика його проведення така:

1. сприйняття продиктованого учителем на слух;

2. запис під диктовку учителя;

3. знаходження і пояснення орфограм.

Останній етап роботи може провадитись після запису окремих речень або частини тексту.

Якщо учні затруднюються у знаходженні і поясненні орфограм, значить тема достатньо не засвоєна і є потре­ба знову повернутися до виконання навчальних вправ.

Малюнковий диктант. Одним з видів пояс­нювальних диктантів є малюнковий. Методика його про­ведення така: учитель демонструє предметні малюнки, учні мовчки або проговорюючи записують слово — назву малюнка. По закінченні пояснюють написання слів.

Цей вид роботи дещо складніший від пояснювального диктанту, продиктованого вчителем, оскільки учень має сам проговорити слово і записати відповідно до правопи­су. Такий диктант потребує більшої самостійності у за­стосуванні знань та умінь і використовується, коли ор­фографічна навичка уже сформована.

Орфографічна навичка вважається сформованою лише в тому випадку, коли учні вміють грамотно писати творчі ро­боти. Тому в процесі формування правописних умінь і навичок рекомендується використовувати такі види роботи, як вільний і творчий диктанти.

Оскільки ці види диктантів досить складні, їх рекомен­дується проводити в 3—4 класах.

Вільний диктант. Для нього добирається ціка­вий текст. Учитель читає спочатку весь текст, а потім за ло­гічно завершеними частинами (абзацами), кожну 2 рази. Учні записують не дослівно, а так, як запам'ятали, або лише головну думку кожної частини. При цьому учні не повинні перекручувати зміст тексту, порушувати послідовність ви­кладу. Вільний диктант є підготовчим до такого виду роботи, як переказ. Йому передує повторення тих орфограм, які включені у диктант.

Творчий диктант. Матеріалом для цього виду роботи є слова з орфограмами, малюнки, словосполучення, а також речення, які є опорними.

Перед диктантом учитель ставить завдання скласти чи поширити речення, замінити в реченні ті чи інші слова сино­німами тощо. Складені учнями речення обговорюються і за­писуються під диктовку вчителя. При цьому доцільно доби­рати опорний матеріал на певну тему так, щоб у результаті творчої роботи був складений і записаний невеликий текст. Творчі диктанти дають можливість поєднати вивчення правопису з розвитком усного і писемного мовлення.

Контрольний диктант. Цей вид роботи ста­вить своїм завданням з'ясувати рівень сформованості ор­фографічних умінь і навичок. Контрольний диктант слід давати не раніше як через тиждень після закінчення опра­цювання певної теми.

Під час контрольного диктанту текст диктується в ціло­му, пояснюються нові слова, якщо є такі, записуються на дошку слова з орфограмами, які ще не вивчалися, при по­требі пояснюються розділові знаки (в процесі диктанту). Вдруге вчитель читає диктант реченнями: перший раз учні слухають, другий — частинами, які повторюються один, іноді два рази — для запису. Після цього кожне речення диктується ще раз, щоб учні мали змогу перевірити запи­сане. По закінченні запису текст читається ще раз для пере­вірки.

Лекція № 20 (2 години)

Типи орфографічних помилок, їх виправлення.

План лекції.

1. Типи орфографічних помилок у роботах 1-4 кл., їх причини,

2. Способи виправлення помилок у контрольних диктантах.

3. Норми оцінювання результатів диктантів.

4. Аналіз опрацювання помилок.

Рекомендована література

1. Методика викладання української мови. Навчальний посібник. За ред. Доктора філологічних наук професор С. І. Дорошенка. - К.: Вища школа, 1992.

2. Програма для середньої загальноосвітньої школи 1-4 класи. - К.: Початкова школа, 2003.

3. Вашуленко М.С., Мельничайко О.І. Рідна мова 3-4 кл., - К.: Освіта, 2003.

4. Блик О.П. Фонетика, орфоепія, графіка, орфографія. -К.: Радянська школа, 1985.

5. Козачук Г.О. Підвищення грамотності учнів. - К.: Освіта, 1995.

6. Орфографічний словник української мови. - К.: Довіра, 1994.