Вивчення числівника

3 числівником як частиною мови учні знайомляться в четвертому класі. Вони дістають загальне уявлення про чис­лівник, з'ясовують мету його вживання у мовленні, прак­тично засвоюють відмінювання та правопис деяких числів­ників.

Шкільний підручник передбачає ознайомлення учнів з кількісними і порядковими числівниками (без уживання термінів, орієнтуючись тільки на запитання).

Завдання вчителя полягає в тому, щоб за невеликий про­міжок часу (4 уроки):

досягти практичного усвідомлення школярами числів­ника як самостійної частини мови;

навчити розпізнавати числівники серед інших відомих учням частин мови;

домогтися, щоб учні вільно користувалися числівника ми в своєму мовленні, правильно вимовляючи, змінюючи і записуючи найчастіш уживані з них;

практично познайомити учнів із деякими збірними чис­лівниками (без уживання терміна).

Вирішення цих завдань певною мірою полегшується тим, що учні часто користуються числівниками у своєму мовленні, особливо на уроках математики, а отже, знають значну кількість простих, складних і складених числівників.

Однак учитель повинен показати дітям, що числівник як і інші частини мови, має певні ознаки: називає кількість предметів або їх порядок при лічбі. Слова типу перший, другий і подібні в початкових класах розглядаються як чис­лівники, а не прикметники, відповідають на питання: скільки? котрий? який по порядку?, ви­ступають у ролі самостійних членів речення (Перший день у школі був особливо радісним) або входять складовою час­тиною до них (Два хлопчики підбігли до ялинки). Крім того, важливо навчити дітей розрізняти числівники і однокореневі з ними іменники (п'ять — п'ятірка) та вживати си­нонімічні числівники (два — двоє).

Формування граматичного поняття «числівник» почи­нається з виявлення в цій частині мови таких її ознак, як лексичне значення (називає точно визначену кількість пред­метів) і питання, на яке відповідає. З цією метою вчитель пропонує порівняти два речення і сказати, чим вони відріз­няються: Півники горох молотили і Два півники горох молотили. Учням неважко помітити, що ці речення відрізняються словом два. Учитель вдається до евристичної бе­сіди:

• Чи можете ви сказати, скільки півників виконували дію в пер­шому реченні? А в другому?

• Отже, з якою метою вжите слово два? (Щоб показати, скільки було дійових осіб.)

• Назвіть відомі вам частини мови в першому реченні, А в дру­гому?

(Виникає ускладнення: що робити із словом два? До якої частини мови його віднести?)

• На яке питання відповідає слово два? (Скільки?)

• Що називає? (Кількість предметів.)

• Отже, що ви дізналися про слово два? (Що воно називає кіль­кість предметів і відповідає на питання скільки?)

• Давайте подивимось, чи є ще в нашій мові слова з такими ж ознаками, Для цього прочитайте віршик І. Неходи:

Це — матрьошка. Зимна їй.

Десять вдяганок на ній;

П'ять спідниць, і п'ять хусток,

І смушевий кожушок...

— Хто правильно зумів порахувати, скільки вдяганок було на матрьошці? (Одинадцять.)

— Слова два, п'ять, десять, одинадцять належать до тієї частини мови, яка зветься числівником,— повідомляє вчитель і пропонує уч­ням самостійно зробити висновок про те, які ж слова слід називати числівниками.

Під час вивчення числівника важливо показати учням, що у своєму мовленні вони можуть користуватися і сино­німічними (збірними) числівниками. З цією метою дітям пропонується для спостереження два речення: Три хлоп­чики з нашого класу поїхали на екскурсію і Троє хлопчиків з нашого класу поїхали на екскурсію. Учні мають переконати­ся, що слова три і троє належать до числівників, бо мають одне й те ж значення і відповідають на одне й те ж питан­ня. Класовод може звернути увагу на те, що числівник три вимагає вживання при собі форми називного відмінка імен­ника, а троє — родового.

У ході подальшої роботи над засвоєнням граматичного поняття «числівник» в учнів мають розширитися знання про цю частину мови. Слід сказати, що числівники можуть від­повідати і на питання котрий? або який по порядку? Для цього слід запропонувати школярам визначити числівники в тексті, який містить, крім інших, порядкові числівники. Наприклад:

Вийшли з лісу ведмежата.

Заходились жито жати:

Запряглося в жатку троє.

До в'язання стало двоє,

Шосте між дубками косить,

Сьоме воду всім підносить.

(В. Ладижець)

Визначаючи вжиті в цьому вірші числівники, учні не­одмінно зустрінуться з проблемою: куди віднести слова шос­те і сьоме, які, хоч і мають певне кількісне значення, однак не відповідають на питання скільки? До них тре­ба поставити питання яке? Вчитель повинен запропонува­ти й інше питання котре?, яке й буде орієнтиром у ви­значенні порядкових числівників і розрізненні їх і прикмет­ників.

Щоб попередити можливість формального розрізнення числівників з іншими частинами мови (число — значить, числівник), слід провести роботу по розпізнаванню числівників і однокореневих з ними іменників. З цією метою мож­на запропонувати учням визначити однокореневі слова у поданих реченнях, сказати, до яких частин мови вони нале­жать: Бабуся подарувала Оленці трійко курчаток і «Випра­вити б трійку в школі»,— подумала Надійка.

Закріплення знань про числівник передбачає виконан­ня ряду вправ: виписування з тексту числівників; утворен­ня словосполучень, до складу яких входять числівники; утворення від кількісних числівників порядкових; читання математичних виразів, записаних цифрами, тощо.