3. Виконання вправ на перебудову навчальної інформації з метою організації діалогу при вивченні нового матеріалу

Вправа 1. Порівняння двох фрагментів уроку з однієї теми.

Тема уроку „Інерція"

Урок 1.

Перший етап уроку — актуалізація понять маса, швидкість, механічний рух та ін.; форма роботи: запитання — відповідь.

Другий етап уроку — формування нового поняття.

Учитель. На моєму столі — штатив із підвішеним до нього на нитці важком, до якого знизу прив'язана друга нитка, Верхня нитка натягнута важком, і якщо смикнути за нижню нитку, то можна чекати розриву саме верхньої нитки. Але ось я роблю дослід. Що ви спостерігаєте?

Учень. Обірвалася не верхня, а нижня нитка. Учитель. Причиною обриву нижньої, а не верхньої, нитки є нова для нас властивість усіх тіл, яка має назву „Інерція". Інерція — це властивість тіл зберігати свою швидкість незмінною, якщо на них не діють інші тіла. На попередніх уроках ми вже переконалися в тому, що тіла змінюють свою швидкість лише при взаємодії з іншими тілами. У досліді, який ми спостерігаємо, швидкість підвішеного на нитці важка дорівнює нулю. Коли ми різко смикнули за нижню нитку, важок за інерцією зберіг цю швидкість і залишився на місці, а нижня нитка відірвалася від нього. Верхній нитці зусилля просто не встигло передатися.

225

Приклади збереження тілами швидкості, ви, мабуть, неодноразово спостерігали. Водій не може одразу зупинити швидко машину і т.д.

Третій етап уроку — формування вмінь і навичок. Ставляться запитання на відтворення поняття інерція. Повторюються приклади, наведені вчителем. Учні наводять свої приклади. Переглядаються фрагменти фільму.

Урок 2.

Перший етап уроку — актуалізація опорних понять проводиться як розв'язання задачі: „Ваш клас котить по коридору велику кулю із заліза. Назустріч йому з такою самою швидкістю сусідній клас котить кулю з мармуру. Коли кулі опинилися на відстані 1м одна від одної, учні відступили назад, кулі зіткнулися. Яка з куль під час взаємодії набуває більшої швидкості?"

(Учні шукають розв'язок задачі: вона з неповними даними, які вони можуть знайти самостійно, але в разі утруднення вчитель ставить навідні запитання, що підводять до з'ясування недостатніх відомостей).

Учитель: Від чого залежать швидкості, набуті кулями під час взаємодії? (Від маси цих куль.)

Учитель: Отже, щоб відповісти на запитання задачі про швидкості, треба спочатку визначити маси куль. Як це зробити? (Потрібно об'єм кожної кулі помножити на густину речовини, з якої вони складається.)

Учитель: Чи відомі нам об'єми і густина куль? (Ні, але об'єми можна визначити, густину знайти за таблицею. Вчитель називає об'єм кулі сам.)

Учитель: Розв'язуємо задачу...

Потім він розпитує учнів про результати домашніх експериментів: набрати швидкість різко з місця і різко зупинитися після бігу.

Учитель: Чи вдалося вам одразу набрати швидкість або зупинитися? Чи помітили ви якусь різницю в експериментах, які проводили з двома важкими

226

портфелями та без них? (Учні відповідають: нам щось заважало).

Учитель: Отже, коли в першому досліді ви намагались збільшити свою швидкість від нуля до певної величини, вам щось заважало це зробити відразу. Коли, маючи певну швидкість, ви спробували зупинитися, зменшити її до нуля, вам знову щось заважало. Що це могло бути? (Учні: Мабуть це нова властивість нашого тіла, яку ми сьогодні вивчатимемо).

Учитель: Ви вважаєте, що це властивість лише вашого тіла? А ви бачили, як водій, натискуючи на гальма з усіх сил, намагається зупинити машину, коли хтось_: порушуючи правила вуличного руху, несподівано перебігає дорогу? Навіть якщо водій досвідчений : вчасно помітив пішохода, чи зможе він одразу зупинити машину? (Діти відповідають, що відразу зупинити машину важко, їй також щось заважає.)

Учитель: Яка ж мета нашого уроку (спонукає учнів до порушення проблеми)?..

Другий етап уроку — на підставі дослідів, міркувань з'ясовується сутність інерції.

Третій етап уроку — формування вмінь і навичок На підставі здобутих знань відбувається пояснення домашніх експериментів, з'ясовується, чому не можна вибігати на дорогу перед рухомим транспортом. Ставляться нові досліди, діти дивляться фрагмент фільму з вимкненим звуком.

(За кн.: Махмутов М.И. Проблемное обучение. — М.,1975. — С.151-152, 156-157, 162-163).

Завдання студентам: Дайте відповіді на такі запитання.

1.Визначте, яку мету ставив учитель на кожному з цих уроків, чим вона різниться?

2.Як педагог будує взаємодію на першому й другому уроках? У чому відмінність діяльності учнів на цих уроках?

3.Чи однаково готувався учитель до першого й другого уроку наблизити наукову ідею до досвіду учнів, персоніфікувати наукові проблеми і зробити їх особистісно значущими.

227

4. Простежте всі технологічні моменти фрагмента другого уроку, виокремивши формулювання вузлових і навідних питань, уміння учителя спрямовувати думку

учня.

Вправа 5. Моделювання фрагмента уроку.

Під час домашньої підготовки студенти виконують такі завдання:

• виокремити інформаційні блоки теми, з'ясувати наявність знань і досвіду учнів;

• знайти способи персоніфікації ідеї;

• забезпечити інтригуючий початок в роботі над проблемою;

• сформулювати наскрізні питання.

Під час заняття студенти працюють у мікрогрупах над однією темою, коригують індивідуальні варіанти проведення евристичних бесід, вибирають найдоцільніший і проводять його перед групою.

228

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ДО ВИКОНАННЯ ІНДЗ (ІНДИВІДУАЛЬНИХ НАВЧАЛЬНО ДОСЛІДНИХ ЗАВДАНЬ)

Невід'ємною складовою частиною роботи над курсом є виконання студентами індивідуальних навчально- дослідних завдань (ІНДЗ) — написання рефератів.

Метою цієї роботи є розширення і поглиблення знань студентів про творчість А.С. Макаренка, В.О. Сухомлинського, вчителів-новаторів, поглиблення знань, пов'язаних із розвитком педагогічної майстерності і творчості вчителя; формування у студентів уміння у формі реферату викладати основні ідеї опрацьованої літератури із висловленням власного ставлення до них; виховання позитивного ставлення до творчих надбань відомих педагогів та інтересу до педагогічної творчості.

Робота над рефератом оцінюється максимальною оцінкою 12 балів.

Критерії оцінювання:

• правильність зовнішнього оформлення: наявність і правильність оформлення титульної сторінки, плану, достатність обсягу (біля 20 сторінок тексту, набраного на комп'ютері 14 к., 1,5 інтервала), наявність списку використаної літератури;

• наявність вступу, де мотивується актуальність теми, її значення, вказується мета і завдання написання реферату;

• творчість і самостійність при викладенні основної частини реферату, дотримання плану;

• наявність посилань на літературні джерела, правильність їх оформлення ([7, с. 12]; [3, с. 128-129]);

• наявність самостійних висновків щодо виконання заявлених у вступі завдань;

• правильність оформлення списку використаної літератури (біля 10 джерел, поданих у алфавітному

229

порядку і оформлених з урахуванням усіх сучасних вимог до бібліографічного опису).

Зразки оформлення літератури

Монографія:

Підласий І.П. Як підготувати ефективний урок. — К.: Рад. школа, 1989. — 204 с.

Колективна монографія:

Форми навчання в школі / За ред. Ю.І.Мальованого. — К., 1992. — С. 4-10.

Стаття:

Форбек М. Європейський стандарт шкільної освіти // Рідна школа. — 1996. — № 1. — С. 28-33.

Спіцин Є.С. Диференціація навчання в середніх школах ФРН // Теоретичні питання освіти та виховання: 36. наук, праць. — Суми: Наука, 1999. — Вип. 6. — С. 215-218.

Твори класиків педагогіки:

Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві // Вибр. тв.: У 5 т. — К.: Рад.школа, 1977. — Т. 2. — С. 535-542.

ТЕМАТИКА РЕФЕРАТІВ

1.Проблема професійного управління педагогічною діяльністю у творчій спадщині А.С. Макаренка.

2.Педагогічна майстерність як система у педагогічній діяльності А.С. Макаренка.

3.А.С. Макаренко про необхідність оволодіння педагогічною технікою.

4.А.С. Макаренко про діяльність у розв'язанні педагогічних ситуацій.

5.А.С. Макаренко про акторську майстерність в роботі педагога.

6.В.О. Сухомлинський про особу вчителя початкових класів.

7.Вклад В.О. Сухомлинського в процес пошуків шляхів розбудови національної школи.

8.Співзвучність ідей В.О. Сухомлинського процесам демократизації, гуманізації і національного відродження суспільства.

230

9.В.О. Сухомлинський про ставлення до дитини.

10.В.О. Сухомлинський про виховання людських потреб

11.Виховання засобами прекрасного у педагогічній діяльності В.О. Сухомлинського.

12.В.О. Сухомлинський про знання наукові і знання людські.

13.В.О. Сухомлинський про працю продуктивну і працю душі.

14.Ш. Амонашвілі про індивідуальний підхід до учнів і характер навчання.

15.С.М. Лисенкова про взаєморозуміння вчителя і учнів.

16.Проектування уроків творчості у педагогічній діяльності І.П. Волкова.

17.І.П. Волков про формування стійкого інтересу дп навчання.

18.Емоційність діалогу учителя з учнями — основа педагогічного кредо Є.М. Ільїна.

19.Забезпечення співпереживання, почуття внутрішньої єдності педагога з учнями у педагогічному досвіді Є.М. Ільїна.

20.Активність процесу педагогічного спілкування у педагогічній діяльності В.Ф. Шаталова.

21.В.Ф. Шаталов про уроки відкритих думок.

22.Майстерність початкового навчання (С.М. Лисенкова).

23.Майстерність колективного творчого виховання (І.П.Іванов).

24.Педагогічний гуманізм Ш.О. Амонашвілі.

25.Педагогічне новаторство Є.М.Ільїна.

26.Видатні українці-педагоги планети.

27.Особливості педагогічних поглядів Г.Ващенка.

28.Шляхи розвитку творчих здібностей майбутнього вчителя.

29.Феномен педагогічної майстерності у сучасній психолого-педагогічній науці.

30.Динаміка функцій учителя в сучасному навчально- виховному процесі.

31.Феномен педагогічного керівництва: теорія і практика.

231

32.Мотивація професійної діяльності сучасного педагога.

33.Діяльність учителя як творчий процес.

34.Професійна ідентифікація особистості вчителя.

35.Ідеал учителя на сучасному етапі.

36.Професійне самовиховання вчителя: сутність, шляхи і способи реалізації.

37.Педагогічний імідж як інструмент розв'язання вчителем професійних завдань.

38.Особливості професійного іміджу А. Макаренка.

39.Елементи театральної педагогіки у педагогічному досвіді А. Макаренка.

40.Особливості педагогічної та акторської дії.

41.Професійно значущі якості педагога в організації ефективної взаємодії з учнями.

42.Особливості професійного мислення вчителя.

43.Шляхи розвитку педагогічної спостережливості.

44.Техніка мовлення вчителя як засіб розв'язання педагогічних завдань.

45.Природа педагогічного таланту.

46.Засоби керування вчителем психічним самопочуттям.

47.Особливості педагогічної рефлексії вчителя.

48.Професійна компетентність учителя.

49.Феномен професійної деформації особистості вчителя: причини, шляхи подолання.

50.Чинники атракції у взаємодії вчителя з учнями.

51.Педагогічна дія у вимірах театральної педагогіки К.Станіславського.

52.Критерії педагогічної майстерності сучасного вчителя.

53.Гуманістична спрямованість педагогічної взаємодії.

54.Педагогічне спілкування як діалог.

55.Порівняльна характеристика особистісно орієнтованого і формально-рольового спілкування класних керівників.

56.„Я — висловлювання" в педагогічному спілкуванні.

57.Типові моделі спілкування педагогів і їх вплив на продуктивність діяльності учнів.

58.Дослідження домінуючих прийомів педагогічної взаємодії зі школярами юнацького віку.

232

59.Порівняльна характеристика стилів спілкуванн педагогів.

60.Дослідження впливу стилів спілкування педагогів п.< ставлення учнів до навчання.

61.Надзавдання в педагогічній діяльності.

62.Професійний ідеал взаємодії вчителя з учнями в спадщині видатних педагогів.

63.Майстерність А. Макаренка у використанні прийомів педагогічного впливу на вихованців.

64.Гуманістична спрямованість особистості вчителя з оцінці В. Сухомлинського.

65.Використання елементів театральної педагогіки К.Станіславського у педагогічній взаємодії.

66.Способи саморегуляції педагога в професійному спілкуванні.

67.Дослідження домінуючих стилів спілкування вчителів.

68.Побудова педагогічної взаємодії на принципах педагогіки толерантності.

69.Комунікативна спрямованість реакцій учителя на затримку відповідей учнів.

70.Порівняльна характеристика конструктивних і деструктивних реакцій учителя на уроці.

71.Умови ефективності „Я —висловлювання" в педагогічній

взаємодії.

72.Етичний захист учителя в професійному спілкуванні.

73.Дослідження стратегій спілкування вчителя в сучасній школі.

74.Шляхи подолання бар'єрів у педагогічному спілкуванні.

75.Три кола уваги, їх роль в організації діяльності вчителя.

76.Прийоми забезпечення творчої уяви вчителя і учнів на уроці.

77.Педагогічний такт і маніпулювання вчителя.

78.Використання навіювання в педагогічному досвіді А. Макаренка.

79.Діалог у шкільному навчанні.

233

80.Мистецтво розроблення творчого задуму уроку в досвіді вчителів-майстрів.

81.Когнітивна установка учнів на урок: сутність, труднощі, техніка створення.

82.Техніка емоційного контакту в нестандартних ситуаціях уроку.

83.Психологічне налаштування учнів на діалог на початку уроку: досвід авторитарної і гуманітарної педагогіки.

84.Майстерність учителя в побудові евристичної бесіди на уроці.

85.Виконавська майстерність учителя на уроці.

86.Мистецтво діалогізації монологу вчителя на уроці.

87.Майстерність учителя в активізації пізнавальної діяльності школярів на уроці.

88.Майстерність комбінування репродуктивної і пошукової активності учнів на етапі актуалізації і перевірки знань.

89.Режисура початкового етапу уроку.

90.Режисура завершального етапу уроку.

91.Техніка активного слухання вчителя на уроці.

92.Майстерність педагогічного запитання на уроці.

93.Техніка налаштування вчителя на публічну творчу діяльність.

94.Творче самопочуття вчителя на уроці.

95.Завдання і надзавдання сучасного уроку: теорія та практика навчання.

96.Технологія уроку-діалогу та уроку-монологу: пошук оптимальної моделі.

97.Мистецтво ведення діалогу у процесі навчальної бесіди.

98.Майстерність учителя в забезпеченні ситуацій успіху учнів на уроці.

99.Урок як духовне спілкування вчителя з учнями в досвіді В. Сухомлинського.

100.Психолого-педагогічні характеристики уроку-діалогу в інноваційній діяльності сучасного вчителя.

234

ПЕРЕЛІК ЗАВДАНЬ МОДУЛЬНОЇ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ

1. Суть поняття педагогічна майстерність. Основні компоненти педагогічної майстерності.

2. Чому для вчителя є важливою гуманістична спрямованість особистості?.

3. Чому педагогічні здібності називають «дріжджами педагогічної майстерності»?

4. Чим відрізняються поняття «майстерність» і «талант» (на прикладі педагогічної діяльності).

5. А.С. Макаренко про педагогічну майстерність.

6. Які педагогічні знання складають фундамент педагогічної майстерності? У якому державному документі зафіксовано зміст цих знань?

7. Наявність яких умінь і особистісних якостей характеризує компетентність учителя?

8. Як можна студенту розвивати свої організаторські та перцептивні здібності?

9. Як можна розвивати студенту свої конструктивні та креативні здібності?

10. Як можна розвивати свої динамічні та дидактичні здібності?

11. Що потрібно робити для розвитку у себе прогностичних та гностичних здібностей?

12. Що потрібно робити для розвитку у себе комунікативних здібностей?

13. Роль самовиховання вчителя у становленні педагогічної майстерності.

14. Спільні ознаки педагогічної і акторської дії.

15. Основні принципи формування актора за системою К.С. Станіславського.

16. Які уміння відносять до педагогічної техніки?

17. Основні способи самонастроювання на творчу педагогічну діяльність.

18. Основні способи психологічної розрядки.

235

19. Роль самовиховання у формуванні творчого робочого самопочуття.

20. В.О.Сухомлинський про саморегуляцію педагога.

21. Прийоми створення творчого робочого самопочуття.

22. Організація вчителем свого зовнішнього вигляду як складова його педагогічної майстерності.

23. Значення міміки у педагогічній діяльності.

24. Оволодіння пантомімою як умова формування педагогічної техніки вчителя.

25. А.С. Макаренко про педагогічну техніку.

26. Які властивості уваги особливо важливі для вчителя? Чому?

27. Як сформованість уяви вчителя впливає на розвиток його творчих можливостей?

28. Типи дихання. Переваги діафрагмально-реберного дихання для активної роботи голосового апарату.

29. Які основні властивості голосу необхідно розвивати майбутньому вчителю? Чому?

30. Основні особливості педагогічного мовлення.

31. Покажіть різницю між функціонально-рольовим та особистісно орієнтованим спілкуванням вчителя (в цілях, засобах, результатах).

32. У чому різниця між суб'єкт-об'єктною та суб'єкт- суб'єктною взаємодією вчителя з учнями?

33. Охарактеризуйте основні функції педагогічного спілкування.

34. Дайте характеристику основних етапів педагогічного спілкування.

35. Як вчитель може подолати бар'єри спілкування?

36. Охарактеризуйте типи ставлення вчителя до учнів.

37. Охарактеризуйте стилі управління вчителем діяльністю учнів.

38. Доведіть непродуктивність таких моделей спілкування як «Монблан», «Китайська стіна», «Локатор», «Робот».

39. Доведіть непродуктивність таких моделей спілкування як «Я сам», «Гамлет», «Друг», «Тетерів».

236

40. Розкрийте суть створюючих і гальмівних прийомів педагогічного впливу. Що лежить в основі такого < поділу?

41. Назвіть створюючі прийоми педагогічного вплиі;у, дайте приклади їх застосування.

42. Назвіть гальмівні прийоми педагогічного пгілину і покажіть на конкретному прикладі, як можна застосовувати один із них.

43. Охарактеризуйте суть ключових операцій педагогічного впливу.

44. Проілюструйте на конкретних прикладах реалізацію такої ключової операції педагогічного впливу як «Я висловлювання».

45. Проілюструйте на конкретних прикладах реалізацію такої ключової операції педагогічного впливу як «Ти- висловлювання» (позитивна підтримка).

46. Проілюструйте на конкретних прикладах реалізацію такої ключової операції педагогічного впливу як безумовність норми.

47. Охарактеризуйте особливості психологічного налаштування учнів на уроках.

48. На конкретному прикладі продемонструйте використання технології побудови евристичної бесіди.

49. Опишіть особливості організації взаємодії між учнями під час групової роботи на уроці.

50. Розкрийте особливості ведення діалогу на етапі перевірки знань учнів.

51. Розкрийте суть зворотного зв'язку у педагогічному спілкуванні.

52. Сутність нерефлексивного слухання. У яких конкретних ситуаціях нерефлексивне слухання є найдоцільнішим?

53. Суть рефлексивного слухання, його основні прийоми.

54. Охарактеризуйте суть поняття «педагогічний такт».

55. Охарактеризуйте морально-психологічні якості особистості, які є передумовою педагогічного такту.

237

56. Розкрийте суть поняття «педагогічна тактика».

57. Назвіть причини педагогічних конфліктів.

58. Обгрунтуйте основні стратегії педагогічної взаємодії у конфлікті.

59. Особливості викладання в умовах діалогічної взаємодії з учнями.

60. Охарактеризуйте основні прийоми активізації пізнавальної діяльності учнів.

61. Педагогічні задачі.

238

ЛІТЕРАТУРА

ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА

1. Державна національна програма "Освіта". К , 1992

2. Закон України "Про освіту" // Право України. 1996. - №7. — С. 68-84.

3. Кваліфікаційні характеристики педагогічних працівників: Учитель // Освіта. — 1994. — 26 січня.

4. Макаренко А.С. Деякі висновки з мого педагогічного досвіду. Про мій досвід // Тв.: т.5. — С. 209-253. Педагогічна поема. — т.1.

5. Національна доктрина розвитку освіти // Освіта. — 2002. — 24 квітня - 1 травня.

6. Педагогічна майстерність /За редакцією Зязюна І.А. — К.: Вища школа, 1997.

7. Педагогічна майстерність: Підручник / і.А. Зязюн, Л.В.Крамущенко, І.Ф.Кривонос та ін.; За ред. І.А.Зязюна. — 2-ге вид., допов. і переробл. — К.: Вища шк., 2004. — С. 358-361.

8. Сухомлинський В.О. Лист про педагогічну етику // Вибр.тв.: У 5 т. — Т.5. — С.591-600.

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

1. Абрамян В. Д. Засобами театральної педагогіки // Рідна школа. — 1993. — №1-12.

2. Азаров Ю.П. Искусство воспитьівать. — М.: Просвещение, 1985. — 250с.

3. Азаров Ю.П. Радость учить и учиться. — М.: Политиздат,1989. — 335с.

4. Амонашвили Ш.А. Здравствуйте, дети! — М.: Просвещение, 1984. — 298 с.

5. Амонашвили Ш.А. Единство цели. М.: Просвещение, 1987. — С. 89-92.

6. Арват Ф.С., Коваленко Е.І., Кириленко С.В., Щербань П.М. Культура спілкування. — К.: ІЗМН, 1997. — 328 с.

239

7.Бахтин М.М. Зстетика словесного творчества. — М.: Искусство, 1986. — 444 с.

8.Бондаревская Т.Н. ГІедагогический такт. — М.: Просвещение, 1961. — 77 с.

9.Булатова О.С. Педагогический артистизм. — М.: Издательский центр «Академия», 2001. — 240 с.

10.Гиппиус С. Гимнастика чувств. — М. —Л.: Искусство, 1967. — 290 с.

11.Гончарова Т. И., Гончаров И.Ф. Когда учитель — властитель дум. — М.: Просвещение, 1991. — 174 с.

12.Грехнев В.С. Культура педагогического общения. — М.: Просвещение, 1990. — 144 с.

13.Добрович А.Б. Воспитателю о психологии и психогигиене общения. — М.: Просвещение, 1987. — 284 с.

14.Елканов С.Б. Основьі профессионального самовоспитания будущего учителя. — М.: Просвещение, 1989. — 189 с.

15.Зязюн І.А., Сагач Г.М. Краса педагогічної дії. — К.: Українсько-фінський інститут менеджменту і бізнесу, 1997. - 302 с.

16.Иванов И.П. Методика коммунарского воспитания. — М.: Просвещение, 1990. — С. 38-78.

17.Ильин Е.Н. Искусство общения. — М.: Педагогика, 1982. — С. 105-109.

18.Исаев И.Ф. Профессионально-педагогическая культура преподавателя. — М.: Издательский центр «Академия», 2002. — 208 с.

19.Кан-Капик В.А.Учителю о педагогическом общении, — М.:Просвещение, 1987. — 190с.

20.Кан-Калик В.А., Никандров Н.Д. Педагогическое творчество. — М.: Педагогика, 1990. — 144 с.

21.Карамушка Л.М. Попередження та подолання конфліктів в установах середньої освіти. — К.: інститут психології АПН України, 1994. — 53 с.

22.Ковальчук О.М. Формування педагогічної техніки засобами театральної педагогіки. Навчально- методичний посібник. — Ніжин: Редакційно- видавничий відділ НДПУ, 2001. — 126 с.

23.Кондратенков А.Е. Труд и талант учителя. — М.: Просвещение, 1989. — 208 с.

2

240

25.Коч Л. Вчимося навчатися // Завуч. — 2002. — №27. — С. 5-7.

26.Кухарев Н.В. На пути к професиональному совершенству. — М.: Просвещение, 1990. — 159 с.

27.Кучерявець В.Г. Основи педагогічної майстерності. Практикум. — Ніжин: Редакційно-видавничий відділ НДПУ ім. М.Гоголя, 2002. — 55 с.

28.Льісенкова С.Н. Когда легко учиться. — М.: Педагогика, 1981. — 144 с.

29.Львова Ю.Л. Творческая лаборатория учителя. — М.: Просвещение, 1980. — С. 102-139.

30.Лутошкин А.В. Как вести за собой. — М.: Просвещение, 1981. — С. 144.

31.Методика воспитательной работьі / Под ред. Л.И.Рувинского. — М., 1989. — 336 с.

32.Натанзон З.Ш. Приемы педагогического воздействия. — М.: Просвещение, 1972. — С. 215.

33.Ниренберг Дж., Калено Г. Как читать человека, словно книгу: Пер. с англ.. / Общ. ред. Г.Х.Апсалямовой. — Казань: ХЦ «Инва», 1991. — 64 с.

34.Педагогічний пошук. — К.: Рад. шк., 1990. — 496 с.

35.Пиз А. Язьік телодвижений. — Нижний Новгород- «Ай Кью», 1992. — 262 с.

36.Питюков В.Ю. Основьі педагогической технологии — Москва, 1997—176с.

37.Поташник М.М., Вульфов Б.З. Педагогические ситуации. — М.: Педагогика, 1983.— 144 с.

38.Присакар В.В., Сіркізюк В.В. Педагогічна техніка у цілісній системі загальнопедагогічної підготовки вчителя. — Кам'янець-Подільський: Кам'янець- Подільський державний педагогічний інститут, науково-видавничий відділ, 1996. — 48 с.

39.Основьі педагогического мастерства / Под ред. Зязюна И.А. — М.: Просвещение, 1989. — С. 302

40.Рьібакова М.М. Конфликт и взаимодействие в педагогическом процессе. —■ М.: Просвещение, 1991. — 128 с.

41.Синиця І.О. Про педагогічний такт і майстерність вчителя. — к.: Рад. шк., 1982. — 319 с.

42.Станиславський К.С. Моя жизнь в искустве // Собр. соч.: В 8 т. — М.: Искуство, 1954. — Т. 1 .— С. 83-401.

4

241

44.Сухомлинський В.О. Сто порад вчителю // Вибр. тв.: В 5 т. — Т.2. — К., Рад. шк., 1979.

45.Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям // Вибр. тв.: В 5 т. — Т.З. — К., Рад. шк., 1979. — С. 7-297.

46.Сухомлинський В.О. Павлиська середня школа // Вибр. тв.: В 5т. — Т.4. — К., Рад. шк., 1979. — С. 51-54.

47.Учителю о педагогической технике / Под. ред. Л.И.Рувинского. — М.: Педагогика, 1987. — 204 с.

48.Фридман Л.М. Педагогический опьіт глазами психолога. — М.: Просвещение, 1987. — С. 65-98.

49Шаталов В.Ф. Зксперимент продолжается. — М.: Педагогика, 1990. — 334 с.

50.Щербакова К.!. Вступ до спеціальності. — К.: Вища школа, 1990. — 188с.

51.Яковлев С.М., Сохор А.М, Методика и техника урока в школе. — М.: Просвещение, 1985. — С. 52-113.

52.Федорчук Е.І. Методичні поради до проведення практичних занять з основ педагогічної майстерності. — Кам. — Под.: Абетка, 2000.

53.Чернокозов И.И. Профессиональная зтика учителя,— К.: Рад. шк.., 1988. — 221 с.

54.Якубовська О.М,, Гапійчук І.М. Основи дидактичної емоційної взаємодії. — Вінниця: Велес, 2001. — 108 с.

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВІ ПІК

А

А

242

Авторитет учителя — загальновизнана учнями та їхніми батьками значущість достоїнств учителя й заснована на ньому сила його виховного впливу на дітей. До таких достоїнств належать висока духовність, культура, інтелігентність, ерудиція, високі моральні якості, педагогічна майстерність.

Активізація — у викладанні — діяльність, спрямована на стимулювання процесу усвідомлення учнями їх загальних інтересів і потреб як єдиної групи, визначення необхідних засобів та активних дій для досягнення усвідомлених цілей. Ця діяльність охоплює широке коло організаційних і навчальних заходів.

Активізація процесу навчання — удосконалення методів та організаційних форм навчально- пізнавальної роботи учнів, яке забезпечує активну й самостійну теоретичну і практичну діяльність школярів у всіх ланках навчального процесу.

Альтернативне навчання — процес, спрямований на більш широке задоволення потреб учнів шляхом індивідуального добору нетрадиційних навчальних закладів, змісту, форм і методів освіти на противагу офіційній загальноосвітній школі. Поняття альтернативного навчання може бути досить широким і включати приватні та авторські школи, школи зі спеціалізованим нахилом (мистецтво, природничі науки, мови, математика тощо), школи для серйозно мотивованих учнів, школи для обдарованих, школи для малоздібних, школи з акцентом на основні предмети і школи для учнів, які відрізняються озлобленістю і деструктивністю.

243

Амбідекстрія (від лат. атЬо — обидва, сіехег— правий) — двоправорукість, однакова вправність обох рук.

Б

Вербальний (від лат. уегЬит — слово) — словесний, мовний, усний.

Види педагогічних конфліктів — 1) конфлікти діяльності, що виникають у ході виконання учнями навчальних завдань; 2) конфлікти поведінки (учинків), що виникають з приводу порушення учнем правил поведінки в школі, на уроках, поза школою; 3) конфлікти стосунків, що виникають в емоційно-особистих стосунках учнів і вчителів.

Вирішення конфлікту — відновлення нормального спілкування між партнерами за спілкуванням.

Г

Геніальність (від лат. Оепіаііз — притаманний генієві, плідний) — особистісна характеристика людини, найвищий ступінь її обдарованості, таланту.

Геній (від лат. депіиз — геній, дух) — людина, якій притаманна найвища творча обдарованість — геніальність.

Гуманізація освіти — 1) центральна складова нового педагогічного мислення, яка передбачає перегляд, переоцінку виховних компонентів педагогічного процесу у світлі людинотворчої думки; 2) гуманістичний напрям у педагогіці, олюднення, утвердження особистості як найвищої соціальної цінності, прагнення виховувати людину з усіма атрибутами, що належать феномену людства.

д

Діяльність — це система взаємодії суб'єкта зі світом, що постійно змінюється, і в процесі якої формується, втілюється в об'єкті психічний образ і реалізуються відносини суб'єкта.

Дивергентне мислення — 1) такий тип пошуково- проблемного стилю мислення, який характеризується швидкістю, гнучкістю й оригінальністю;

244

2) конструктивне, схильне до узаі«шмнчіня чиищ, які не зв'язані між собою явно, здатність ниходиги за мпжі однієї категорії та бачити в об'єктах багатогранність функцій.

Дидактичні ігри — це різновид пізнавальних, спеціально створених дорослими чи успадкованих від попередніх поколінь ігор, що використовуються в навчальному процесі під безпосереднім керівництвом педагога. До дидактичних ігор належать настільно- друковані, словесні ігри, загадки, шаради, ребуси, головоломки, ігри-забави, сюжетно-дидактичні та ділові ігри. їх головна особливість — наявність, крім ігрової (для вихованців), чітко визначеної дидактичної мети (для вчителя), регламентування ігрової діяльності спеціально визначеними правилами, ігровий задум та ігрові дії допоможуть зберегти високу активність і самостійність дітей, наповнити навчання радісними, позитивними інтелектуальними емоціями.

Динамізм особистості — професійно-педагогічна риса особистості вчителя, що характеризує його „уміння володіти іншими", здатність учителя активно впливати на учня.

Динамізм особистості вчителя — здатність активно впливати на учнів, володіти їх увагою, що забезпечується багатством внутрішньої енергії, ініціативності, гнучкості, різноманітності впливів.

Динаміка конфлікту — складається із 3-х фаз: 1 — нарощування, 2 — реалізація, 3 — затухання. Для блокування конфлікту необхідно перевести його з площини комунікативної взаємодії в площину предметної взаємодії.

Дискурсивне мислення — це єдність інтуїтивного та логічного мислення. Чисте інтуїтивне мислення — це мислення тварин, а чисто логічне мислення — мислення комп'ютера.

Е

Еврика (з гр. „знайшов") — раптове знаходження нової ідеї, рішення.

245

Евристика (від гр. знаходжу, відкриваю) — спеціальні методи розв'язання задач (евристичні методи), які звичайно протиставляються формальним методам розв'язування, що спираються на точні математичні моделі.

Евристичні методи навчання — це система евристичних правил діяльності педагога (методи викладання) та діяльність учня (методи навчання), яка сприяє розвитку інтуїтивних процедур діяльності учнів у розв'язанні творчих задач.

Евритмія (з гр. прекрасний ритм, прекрасне звучання) як мистецтво руху, мистецтво «видимої мови», «видимої музики»; виникла в результаті законів руху гортані, піднебіння, губ, завдяки яким людина може говорити та співати, невід'ємна частина педагогічного процесу у Вальдорфській школі.

Емпатія (з гр. співпереживання) — розуміння людиною емоційного стану іншої людини, співпереживання і відповідний вияв свого розуміння цих почуттів.

Емпатійна культура — сукупність знань, переконань, умінь і навичок, які характеризують здатність однієї людини підтримувати почуття іншої таким чином, щоб у процесі співпереживання дане почуття від його змісту, форми, часу, необхідності ставало глибшим, доцільнішим або нейтралізувалося.

Лл,

Жести (від лат. дезіа — діяння) — 1) виражальні рухи рук, пальців. Жести використовуються як допоміжний засіб спілкування людей; 2) рухи тіла (переважно рук), якими супроводжується мова для надання їй більшої виразності.

І

Ідентифікація (від лат. ібепїісиз — тотожній і їасіо — роблю) — прийом наукового пізнання, при якому встановлюється тотожність, подібність об'єктів завдяки спільності певних рис, ознак. Ідентифікація тісно пов'язана з моделюванням як методом пізнання.

246

Імідж педагогічний (з англ. ітадн) профосійнии образ, який створює вчитель відповідно до йоі о уявлені про зовнішній вигляд, поведінку і характер діяльності р заданій ситуації.

Імпровізація педагогічна (від лат. ітр^ізо - несподіваний, раптовий) — діяльність учителя чи вихователя, що здійснюється в ході педагогічного спілкування без попереднього обдумування.

Індивідуальний стиль діяльності — 1) усталене поєднання особливостей виконання різних видів діяльності однією й тією ж людиною. Індивідуальний стиль дає змогу людям з різними індивідуально- типологічними особливостями нервової системи різною структурою здібностей, темпераменту й характеру досягати однакової ефективності у виконанні тієї чи іншої діяльності різними засобами; 2) це обумовлена типологічними особливостями стійка система засобів, що складається в людини, яка намагається якнайкраще здійснити дану діяльність. Індивідуально-своєрідна система психологічних засобів, до яких свідомо чи стихійно звертається людина в цілях урівноваження своєї індивідуальності з предметними зовнішніми умовами діяльності.

Інноваційний процес — це комплексна діяльність зі створення, освоєння, використання і розповсюдження нововведень.

Інновація (лат. /л—в, поVез — новий) — 1) нововведення, цілеспрямовані зміни, що вносять у середовище нові стабільні елементи, котрі призводять до переходу системи з одного стану в інший; 2) нововведення в педагогічній системі, що покращують перебіг і результати навчально- виховного процесу.

Інсайт (з англ. — іпзідґіі — проникливість) — 1) момент осяяння, здогаду, раптового зрозуміння. Здатність мислення, за якого у процесі розв'язання проблеми здійснюється уявне передбачення; 2) кульмінація інтуїтивного рішення, раптове знаходження нової ідеї, рішення.

247

Інтегроване навчання — комплексне навчання — метод навчання, який припускає, що викладач, по можливості, чітко визначає реакції, поняття, ідеї та навички, які мають бути засвоєні учнем, а потім за допомогою багатостороннього підходу допомагає учневі спрямувати власну діяльність на досягнення цих цілей. При цьому учень може діяти у власному темпі, заповнюючи прогалини у своїх знаннях або пропускаючи те, що вже засвоєно.

Інтелект — 1} система психічних процесів, що забезпечує реалізацію здатності людини оцінювати ситуацію, приймати рішення і регулювати поведінку; 2) (від лат. іпіеііесіиз — розум, глузд) — розумові здібності людини.

Інтонація (від. лат. іпіопо — голосно вимовляю) — термін у психолінгвістиці, що характеризує певний ритмомелодійний лад мовлення. Виявляється в підвищенні або пониженні тону при вимові.

Інтуїція — 1) це прихований, несвідомий першопринцип творчості (3. Фрейд), стихійне, безпосереднє почуття, яке засноване на попередньому досвіді і підказує правильне розуміння, здатність осягати істину безпосереднім шляхом, без доведення; 2} (від лат. іпіиііо — уважно дивлюся) — процес безпосереднього одержання знання за допомогою цілісного охоплювання проблемної ситуації без його деструктивного виведення й доведення.

к

Комунікабельність (від лат. соттипісо — з'єдную, повідомляю) — риса особистості, здатність її до спілкування з іншими людьми, товариськість.

Комунікація (від лат. соттипісо — спілкуюся, роблю загальним) — фундаментальна ознака людської культури, яка полягає в інтенсивному взаємоспілкуванні людей на основі обміну різного роду інформацією.

Конфлікт — зіткнення особистостей, їх ідей, інтересів, потреб, оцінок, рівня прагнень, а також якнайвище загострення протиріч, що пов'язані з гострим емоційним переживанням.

248

Конфліктна ситуація сіли :і;н ос і рнння суперечностей у соціальній групі, колективі.

Конфлікти поведінки (учинків) виникають з приводу порушення учнем правил поведінки у школі та поза нею.

Конфлікти стосунків — виникають у сфері емоційно-особстих стосунків учнів і вчителів, у сферах спілкування у процесі педагогічної діяльності.

Кульмінація творчого процесу — момент відкриття, що містить підсвідому, інтуїтивну роботу психіки і напругу пошукового мислення, багатство емоцій та переживань.

Креативність (з англ. сгеаііоп — створення) — сутність якостей психіки, що забезпечують продуктивні перетворення в діяльності особи, а також засоби до створення якісно нового.

Культура мови — дотримання усталених норм вимови, слово- та формовживання й побудови фраз.

Л

Ліворукість — переважне використання лівої руки при виконанні життєво важливих, практичних дій; буває природна і вимушена.

М

Майстерність — це комплекс якостей особистості, що забезпечує високий рівень самоорганізації професійної діяльності.

Метадіяльність — діяльність учителя по рефлексивному управлінню діяльності учнів.

Метод багатомірної матриці (морфологічний аналіз) — в основі методу принцип системного аналізу: учням пропонується у процесі розробки нової ідеї скласти матрицю, де необхідно розкрити повний перелік ознак даної ідеї або задачі (характеристики, процеси, параметри, критерії тощо).

Метод евристичних запитань («ключових питань») — будь-яку задачу необхідно розглядати з різних точок зору; до основних ключових евристичних питань відносяться: хто? (суб'єкт), що? (об'єкт), навіщо? (мета), де? (місце), чим? (засіб), як? (метод), коли? (час).

249

Метод занурення — це метод із застосуванням елементів релаксації, навіювання та гри; навчання методом занурення — (сугестопедія) знімає з викладача відповідальність за виставлення оцінок, основний акцент припадає на переконання, тому головним знаряддям учителя є слово.

Метод інверсії (метод особистої аналогії) — в основі методу заміщення однієї особи іншою чи досліджуваного об'єкта або процесу іншим.

Метод інциденту — спрямований на подолання вікової та особистої інерційності та вироблення адекватних способів поведінки у стресових ситуаціях: у момент дефіциту інформації, часу, в аварійних обставинах.

Метод конкретної ситуації — розвиває в учнів здібності до аналізу нетрадиційних задач та вміння формулювати задачу самостійно, стимулює звернення до літературних джерел, консультацій, підсилює потяг до набуття додаткових теоретичних знань.

Метод мозкової атаки (мозкового штурму) — це метод групового рішення творчої проблеми, що забезпечується цілим рядом рішень.

Метод навчання — це знаряддя праці в руках учителя, необхідні для передачі учням знань, умінь, навичок, розвитку творчих здібностей.

Метод синектики — це спосіб стимулювання в учнів уяви; учні імпровізують, об'єднують, порівнюють, шукають відповідні аналогії (прямі, суб'єктивні, символічні, фантастичні). Синектика — поєднання різнорідних елементів.

Метод тренування чуйності або сенситивний метод (чи метод програвання ролей) — формує вміння керувати стилем своєї поведінки за рахунок свідомості того, як вона сприймається оточуючими, розвиває певні особистісні якості.

Метод фізичних дій — ефективний засіб мобілізації творчого самопочуття педагога та подолання нетворчого стану безпосередньо перед початком діяльності.

250

Монтессорі Марія (18/0 19Ь2) видатний італійський лікар і педагог, створила оригінальну цілісну концепцію виховання. Фундаментальні положення педагогічної концепції: діти у своєму розвитку проходять через серію періодів, під час яких дитина найбільш чутлива до набуття певних навичок; навколишнє середовище виступає основним джерелом знань. Дорослі мають створювати відповідне оточення для забезпечення навчального процесу; вихователь виступає як консультант, уникаючи педагогічного диктату, стимулюючи процес розвитку; навчання повинне бути індивідуальним.

Н

Навіювання, сугестія — 1) у широкому розумінні — будь-який психічний вплив однієї людини на іншу (прохання, наказ, порада), унаслідок якого в людини, яка зазнає навіювання, усупереч (а іноді й проти) її волі та свідомості виникають певні уявлення, судження, учинки; 2) спосіб педагогічного спілкування, що тісно взаємодіє з переконанням, характеризується як передача психічного стану вчителя учням, вплив на їх емоційно чуттєвий рівень свідомості.

Навчання «за епохами» («епохальна методика») — періодична система викладання предметів упродовж З— 5-ти тижнів.

Натхнення — особливий стан людини, що характеризується піднесенням її творчих сил, активізацією всіх психічних процесів.

Нейрофізіологічний механізм творчості — це детектори новизни (так звані), які вловлюють саме факт новизни як у зовнішньому, так і у внутрішньому світі.

Новаторство (від лат. поуаїог— оновлений) — вияв ініціативи, творення нового в науці, мистецтві. Новаторство як специфічний вид діяльності, у ході якого досягається вихід за межі існуючого, творення нових зразків матеріальної та духовної культури. Виникнення задуму, суперечливий процес творення нового, апробація його, упровадження і масовість, психічні феномени, які діють при цьому, — усе це є об'єктом вивчення психології творчої діяльності.

251

Новаторський педагогічний досвід — шляхи, засоби, методи виховної діяльності педагога, що становлять цілісну систему роботи, яка забезпечує психологічні умови для активної життєвої діяльності вихованців, їх творчий розвиток, формування кожного учня як особистості. Створена система відрізняється новизною, оригінальністю та високою результативністю.

О

Обдарованість — 1) високий рівень задатків, схильностей. Обдарованість є результатом і свідченням високого рівня інтелектуального розвитку. Існує загальна і спеціальна обдарованість. Обдарованість виявляється в конкретних психічних процесах. Розрізняють моторну, сенсорну, перцептивну, інтелектуальну обдарованість тощо. Обдарованість є сплавом природженого та набутого досвіду; 2) індивідуальна потенціальна своєрідність задатків людини, завдяки яким вона може досягти значних успіхів у певній галузі діяльності.

Обдаровані діти — діти, в яких у ранньому віці виявляються здібності до виконання певних видів діяльності.

Особистість, особа — у широкому розумінні — конкретна, цілісна людська індивідуальність у єдності її природних і соціальних якостей.

Особистість учителя — специфічне утворення, що є результатом функціонування системи професійно- значущих стосунків, у які він вступає в період шкільної, а потім вищої освіти, а також у ході всієї наступної фахової життєдіяльності.

Оригінальність {від лат. огідіпаїіз — первісний, природжений) — морально-психологічна риса особистості, означає її несхожість на інших, неповторність, самобутність духовного світу.

Осяяння — психічний стан високої орієнтованості на відкриття, раптове прозріння, розв'язання наукової, технічної чи художньо-творчої проблеми. Осяяння не завжди до кінця усвідомлюване, найчастіше воно виникає на ґрунті передчуттів, інтуїції. Осяння є таким психічним станом, коли на основі великого досвіду людина відкриває

252

те, що осягається розумом унаслідок трипалих пошуків, узагальнення пізнання і практики.

П

Пантоміма — виражальні рухи тіла людини.

Пантоміміка — немовний засіб, прийом професійного спілкування, форма організації поведінки вчителя у процесі педагогічної взаємодії з учнями (зовнішній аспект). Невербальна поведінка вчителя за допомогою пантоміміки відбиває його думки, емоційний стан, настрій за допомогою м'язів обличчя, рухів тіла, жестів, пози, ходи.

Парадигма (з гр. приклад, взірець) — 1) теоретико- методологічна структура, що визначає спосіб порушення і розв'язання дослідницьких завдань, прийнятий певним науковим співтовариством. Парадигма має пріоритет перед іншими засобами регуляції наукової діяльності і поєднує логічно атомарні компоненти (закони,стандарти, правила) та сукупну наукову діяльність в єдину функціонуючу цілісність; 2) теорія (або модель постановки проблеми), прийнята за зразок вирішення дослідницьких завдань певним науковим співтовариством. Принцип загальноприйнятої парадигми — методологічна основа єдності певного наукового співтовариства (школи, напряму), що значно поліпшує їхню професійну комунікацію.

Парадигма освіти — система основних наукових досягнень (теорій, методів), за зразком яких організовується дослідницька практика вчених у галузі у визначений історичний період.

Педагогічна діагностика — комплекс методів, прийомів, правил і засобів педагогів для виміру динаміки процесів і результатів виховної роботи.

Педагогічна діяльність — це взаємодія між учителем та учнем (або колективом учнів), при якій та в результаті якої відбувається розвиток як учнів, так і вчителя.

Педагогічна задача — виявлення суперечності в навчально-виховному процесі, які враховує вчитель, стимулюючи розвиток особистості. Це педагогічна мета, задана в певних умовах.

253

Педагогічна емпатія — здатність вчителя до емоційної ідентифікації себе з учнем, уміння співпереживати дітям, віддзеркалювати у власній психіці їхні радощі та смутки, проблеми та інтереси, виявляти можливість поставити себе на місце інших.

Педагогічна імпровізація — 1) творче використання особистих і професійних рис в організації навчально- виховного процесу; 2) знаходження нового, неочікуваного задуму чи рішення («осяяння») та його миттєве втілення.

Педагогічна інноватика — сфера науки, що вивчаєпроцеси розвитку школи, пов'язані зі створенням нової практики освіти.

Педагогічна інновація — 1) результат (продукт) процесу створення нового, що відповідно оновлює педагогічну теорію і практику, оптимізуючи досягнення поставленої перед суспільством освітньої мети; 2) новий підхід до організації народної освіти, пов'язаний з вимогами економічного, соціального, політичного та чультурного життя народу, і реформування на цій основі еоретико-методологічних засад, концептуальних підходів, структури, створення оригінальних технологій навчання і виховання, методів управління, упровадження у практику наукових досягнень і поширення передового досвіду.

Педагогічна інтуїція — 1) специфічна здатність учителя передбачати нахили, поведінку, учинки дитини за певних умов у відповідному середовищі; неможлива без значного досвіду, творчості, глибоких знань учителя про дитину та світ, що її оточує; 2) здатність учителя здобувати істину шляхом її безпосереднього розгляду за допомогою почуття та без обґрунтування її за допомогою доказів; 3) один з рівнів передбачення (уміння генерувати нові оригінальні ідеї). Характерна для більшості. Результат —педагогічний винахід; 4) здатність приймати педагогічне рішення без розгорнутого усвідомлення аналізу.

Педагогічна креативнїсть — внутрішня передумова творчої педагогічної діяльності, що полягає у творчій активності вчителя і не стимулюється з зовні.

254

Педагогічна культура — 1) сутнісна хлракі еристика особи вчителя, що відображ.н; динамічну систему професійних цінностей діяльності іа поведінки викладача; 2) предметно-ціннісна форма освоюй шию перетворюючої діяльності, в якій відображається історично визначений рівень розвитку суспільства і людини, породжується й утверджується людський сенс буття.

Педагогічна майстерність — 1) комплекс властивостей особистості, що забезпечують високий рівень самоорганізації професійної педагогічної діяльності; 2) характеристика високого рівня педагогічної діяльності; 3) сукупність певних якостей особистості вчителя, як» обумовлені високим рівнем його психолога-педагогічної підготовленості, здатністю оптимально вирішувати педагогічні задачі; 4) доведена до вищого ступеня досконалості навчальна та виховна вправність, що відбиває особливу відточеність методів і прийомів застосування психолого-педагогічної теорії на практиці, завдяки чому забезпечується високий рівень ефективності навчально-виховного процесу; 5) синтез педагогічних знань, умінь, навичок, методичного мистецтва та особистих якостей учителя; 6) синтез індивідуально- ділових якостей і властивостей особистості, що визначають високу ефективність педагогічного процесу; 7) досконале творче виконання вчителем професійних функцій на рівні мистецтва; 8) як взаємодія почуття та техніки, що веде до цілісного, образного впливу педагога на учня, перетворення дійсності.

Педагогічна придатність — сукупність мінімальних психічних, психофізіологічних, соціально-особистісних якостей людини для здійснення педагогічної діяльності.

Педагогічна рефлексія — усвідомлення співрозмовником того, як він сприймається партнером зі спілкування; процес дзеркального відображення один одного, зміст якого полягає у відтворенні внутрішнього світу партнера, де одночасно відтворюється і свій внутрішній світ.

Педагогічна ситуація — 1) фрагмент педагогічної діяльності, що містить суперечності між досягнутим і

255

бажаним рівнями вихованості учнів і колективу, які враховує вчитель, добираючи способи впливу, стимулюючи розвиток особистості; 2) конфлікт, який порушує систему взаємовідносин між учителем та учнем.

Педагогічна спостережливість — 1) уміння усвідомити, визначити можливі ускладнення при зустрічі з учнями, а також у процесі безпосереднього спілкування з метою запобігання чи нейтралізації небажаних учинків учнів; 2) розуміння вчителем суті за зовнішніми незначними ознаками, проникнення у внутрішній світ учня за нюансами його поведінки.

Педагогічна творчість (як новація) — пошук і знаходження принципово нових, раніше відсутніх і не описаних задач, засобів і способів праці (це знахідки і педагогічні винаходи, які можуть бути локальними — стосуватися окремих методів, форм чи системними — призводити до усвідомлення нових високоефективних систем навчання та виховання); у широкому розумінні слова "відкриття" учителем відомих у науці й досвіді співвідношень методів, прийомів і умов їх застосування, бачення деяких варіантів вирішення однієї задачі, оновлення відомого відповідно з новими вимогами.

Педагогічна творчість — 1) оригінальний високоефективний підхід учителя до навчально-виховних завдань, збагачення теорії і практики виховання і навчання; 2) діяльність, що породжує дещо якісно нове і відрізняється неповторністю, оригінальністю й суспільно- історичною унікальністю; 3) діяльність, що направлена на постійне вирішення цілого ряду навчально-виховних задач в обставинах, що змінюються, під час якої педагог виробляє і втілює у спілкуванні з дітьми оптимальні, органічні для даної педагогічної індивідуальності нестандартизовані педагогічні рішення, опосередковані особливостями об'єкта-суб'єкта педагогічного впливу.

Педагогічна техніка — сукупність мовних і немовних засобів і прийомів професійного спілкування; форм організації поведінки вчителя у процесі педагогічної взаємодії з учнями.

256

Педагогічна технологія напрям у зарубіжній педагогіці, який ставить за мету підвищити ефективність освітнього процесу, гарантувати досягнення учнями запланованих результатів навчання.

Педагогічне мислення — вияв зовні прихованих ознак і властивостей педагогічної ситуації, розпізнання у процесі порівняння та класифікація причинно- наслідкових зв'язків, прийняття педагогічних рішень.

Педагогічне покликання — вищий рівень професійно-педагогічної спрямованості. Яскраво виражене позитивне емоційне ставлення особистості до педагогічної професії.

Педагогічне спілкування — 1) форма навчально¹: взаємодії, співробітництва вчителя та учнів, передання суспільного та професійного досвіду (знань, умінь, навичок) від учителя учням; 2) професійне спілкування викладача з учнями на уроці чи поза ним (у процесі навчання й виховання), що має певні педагогічні функції і спрямоване (якщо воно повноцінне й оптимальне) на створення сприятливого психологічного клімату, а також на іншого роду психологічну оптимізацію навчальної діяльності і відносин між педагогом та учнями і всередині учнівського колективу; 3) взаємодія педагога і вихованців з метою обміну інформацією й виховного впливу на них. Це цілеспрямований творчий процес, у ході котрого створюються умови для вирішення завдань виховання, освіти і розвитку учнів.

Педагогічні здібності — 1) сукупність психічних рис особистості, необхідних для успішного оволодіння педагогічною діяльністю, її ефективного здійснення; 2) елементи структури педагогічної майстерності — здатності до педагогічної діяльності; особливості протікання психічних процесів, що сприяють успішності педагогічної діяльності; 3) уміння вчителя прогнозувати поведінку учня на основі постійно отримуваної інформації про нього, уміння аналізувати інформацію, яку сприймає учень, а також бачити засоби просування учнів до заданого рівня навченості; 4) стійкі

257

індивідуально-психічні особливості людини, що сприяють успішному виконанню педагогічної діяльності та полягають у специфічній чуйності до об'єкта, засобів, умов педагогічної праці та здатності до створення продуктивних моделей формування шуканих рис та особистості формування; 5) здібності вчителя, які характеризують його як особистість з високим рівнем педагогічної креативності (див. Креативність), відповідним рівнем знань предмета, набутими психолого-педагогічними знаннями, уміннями, навичками.

Педагогічні уміння — це набута людиною здатність на основі знань і навичок виконувати певні види діяльності у змінних умовах; не механічна комбінація навичок, а кожен раз новий „сплав" знань, навичок, цілеспрямованості і творчих можливостей учителя.

Педагогічний досвід — 1) сукупність знань, умінь і навичок, що набуваються вчителем у процесі практичної навчально-виховної роботи, основи педагогічної майстерності вчителя; одне з важливих джерел розвитку педагогічної науки; 2) ідеалізація реального педагогічного процесу: абстрагування від випадкових, неістотних елементів і конкретних умов педагогічної діяльності й виділення суттєвого в ньому — провідної педагогічної ідеї чи методичної системи в чистому вигляді, що зумовлює високу ефективність навчально- виховної діяльності; 3} учитель на основі аналізу свого досвіду, конкретних умов своєї педагогічної діяльності вносить корективи у свою роботу, удосконалює, модернізує деякі елементи існуючих рекомендацій, методик, досвіду відповідно до нових знань.

Педагогічний імідж —1) індивідуальна манера поведінки, яка формується на професійно-особистих якостях і допомагає забезпечити емоційний контакт та ефективне засвоєння пізнавальної інформації учнями; 2) полісемантична категорія, що характеризує стиль педагогічної діяльності, спілкування, уміння індивідуалізувати свій образ, надавати йому виразності, презентувати свою особистість через свідоме

258

оволодіння спеціальними технологіями формування образу власного „я".

Педагогічний потенціал виховання — мета виховання, здійснювана відповідними виховними засобами.

Педагогічний талант — відображається через почуття, в основі якого лежить інтерес до людей, любов до них, уміння віднайти психологічну гармонію з кожним вихованцем. Найкращий педагог — той, хто все обмірковував, організовував, передбачив так, що його роль на уроці непомітна, а діти творчо, із захопленням працюють. Найважливіше вміння педагога — уміння швидко і легко створювати в собі стійку домінанту педагогічної зосередженості, здатність швидко і легко захоплювати свою увагу об'єктами педагогічного життя; учитель на уроці не має права чекати, коли прийде натхнення, він повинен створювати його, викликати його в собі, коли це необхідно.

Переконання — 1) метод виховання, який передбачає цілеспрямований вплив на свідомість вихованця з метою формування в нього позитивних морально-психологічних рис, спонукання до суспільно корисної діяльності або подолання негативної поведінки; 2) спосіб професійно-педагогічного спілкування, комунікативний вплив на свідомість учнів, результат педагогічної взаємодії знань, поглядів, форм поведінки. Одночасно це і спосіб формування поглядів учнів, що базується на аргументованості, чіткості, послідовності, упевненості повідомлень; 3) комунікативний вплив на свідомість учнів, результат педагогічної взаємодії знань, поглядів, норм поведінки і одночасно спосіб формування поглядів учнів; будується на аргументованості, чіткості, послідовності, упевненості.

Перцепція (від лат. регсерґю — сприймання) — відображення речей та явищ у свідомості людини за допомогою органів чуття.

Поліфункціональність педагогічного спілкування — охоплення різних сторін взаємин учителя й учнів і стимуляція пізнавальної активності учнів, мотивація

259

пізнання свого предмета, установлення статусно- рольових відносин як нормативних.

Покликання — життєве призначення і спрямування людини, що надає доцільності, осмислення й перспективності її діяльності.

Прийом — як деталь методу.

Прийом „колективна записна книжка" —

узагальнення записів по вирішенню проблеми в особистих записничках за допомогою координаційного центру, де проводиться детальний аналіз проблем.

Прийом можливого вибору — для стимуляції активності і самостійності учнів у навчанні, ситуації можуть бути 3-х ступенів: найнижчий із 2-х прикладів, далі — із 3-х і більше. Третій ступень — створення умов, коли саме діти перевіряють власний вибір, а вчитель грає роль помічника.

Прийом монолог винахідника — базується на міркуваннях винахідника, його промов для себе, коли він сам до себе ставить питання і відповідає на них (діалог із самим собою), для його реалізації треба мати добре оозвинуті рефлексивні здібності.

Прийом „нарада піратів" — використовується в умовах гострого дефіциту нових ідей, у малій групі при потребі сформувати ідею, в умовах дефіциту часу та інформації.

Прийом „список контрольних запитань" —

висунення та обговорення певного набору питань, що охоплюють такі аспекти розв'язання проблемної ситуації, як вияв усіх вірогідних змін об'єкта винаходу; формування задачі, визначення аналогічних і другорядних, визначення головної, перерахування недоліків рішень, підбір аналогій.

Прийом цікавої аналогії — стимулює інтерес до самостійного навчання, творчого пошуку.

Прийом стимулювання творчої активності учнів — цікавих прикладів і парадоксів, цікавих аналогій, ефекту здивування та ситуації новизни, відкриття та можливість вибору, запитань, морфологічного аналізу, колективна записна книжка, „нарада піратів", система творчого пошуку.

260

Проблемна ситуація — ситуація, для оволодіння якою окремий суб'єкт (або колектив) має знайти та застосувати нові для себе знання і способи дій.

Проект, метод проектів — 1) запланована діяльність, що передбачає досягнення поставлених завдань протягом певного періоду часу і в межах певного бюджету; 2) навчально-практична діяльність, що має певні освітні цілі; включає дослідження та вирішення проблем, використання різних матеріалів, планується та виконується студентами та викладачами за умов, близьких до реальних.

Професійно-педагогічна компетентність — поінформованість учителя про знання, уміння, навички те їх нормативні ознаки, які необхідні для його праці; знання психо-лого-педагогічних основ реальної педагогічної діяльності відповідно до її нормативних еталонів.

Професійно-педагогічна спрямованість особистості вчителя — сукупність стійких мотивів педагогічної діяльності, установок учителя, відносно незалежних від ситуації.

Професійно-педагогічне спілкування — система (прийоми і навички) органічної соціально-психологічної взаємодії педагога і вихованців, змістом якої є обмін інформацією, здійснення виховного впливу, організація взаємовідносин за допомогою комунікативних засобів.

Професіограма — 1) перелік і опис загальнотрудових і спеціальних умінь і навичок, необхідних для успішного виконання певної професійної діяльності. На базі профе- сіограми визначається професійна придатність; 2) технологія вивчення вимог, які ставить професія до особистісних якостей, психічних здібностей, психолого- фізичних можливостей людини.

Професіоналізм особистості вчителя — полягає у здатності розрахувати перебіг педагогічних процесів, передбачити їх наслідки, спираючись на знання загальних умов і конкретних причин.

Психологічна культура вчителя — система антропологічних, психологічних знань, умінь і навичок учителя, його особлива здатність розуміти психіку інших

261

людей, уміння спілкуватися з ними. Передумовами психологічної культури вчителя є його інформованість як особистості, внутрішня настроєність на виховну діяльність.

р

Релаксація (від лат. геіахаїіо — зменшення, ослаблення) — перехід системи у стан рівноваги, розслаблення. Релаксація є компонентом регуляції глибинних психофізіологічних процесів, засобом зняття нервово-психічної напруги (аутогенне тренування), психогігієнічного очищення.

Репродуктивна пізнавальна діяльність — пізнавальна діяльність відтворюючого виконавчого характеру за готовою інструкцією.

Рефлексія (з лат. геїіехіо — звернення назад) — 1) усвідомлення співрозмовником того, як він сприймається партнером зі спілкування. Це процес дзеркального відображення один одного, зміст якого полягає у відтворенні внутрішнього світу партнера, де одночасно відтворюється і свій внутрішній світ; 2) осмислення людиною передумов, закономірностей і механізмів власної діяльності, соціального й індивідуального способу існування, самоаналіз; 3) один з механізмів людського взаєморозуміння як здатності уявляти себе на місці іншої людини, подумки бачити, «програмувати» за неї ту чи іншу ситуацію.

Рівні інтелектуальної активності — 1) пасивний (безініціативне прийняття того, що задане зовні); 2) евристичний — продукт логічного аналізу; 3) креативний — продукт творчості.

Робоче самопочуття вчителя — внутрішній стан, необхідний для природного й органічного виконання творчого задуму вчителя.

С

Самовиховання — усвідомлювана діяльність людини, спрямована на вдосконалення самої себе, на вироблення в себе позитивних якостей, звичок і подолання негативних.

262

Самоконтроль — у психології один з виявів усвідомлюваної регуляції людиною власної поведінки та діяльності з метою забезпечення відповідності їх результатів поставленим цілям, пред'явленим вимогам, нормам, правилам, зразкам.

Самоосвіта — один з напрямків самовиховання, самостійне здобуття знань, умінь, навичок.

Самооцінка — судження людини про міру наявності в неї тих чи інших якостей, властивостей у співвідношенні їх з певним еталоном, зразком. Самооцінка — вияв оцінного ставлення людини до себе.

Самопізнання — дослідження, пізнання самого себе. Здатність до самопізнання притаманна лише людині; здійснюється за допомогою розуму.

Саморегуляція — здатність людини керувати собою на основі сприймання й усвідомлення актів своєї поведінки та власних психічних процесів.

Самосвідомість — усвідомлення людиною себе самої як особистості: своєї діяльності як члена суспільства, стосунків з іншими людьми, рис характеру, власних дій та вчинків, їх мотивів, цілей, розумових, моральних, фізичних якостей тощо. Самосвідомість відзначається різноманітністю форм вияву. Такі форми, як самовідчуття, самоаналіз, самооцінка тощо, пов'язані переважно з пізнавальною стороною психічної діяльності. З вольовою стороною психічної діяльності особистості пов'язані її самовладання, самоконтроль, самодисципліна тощо.

Самосвідомість учителя — комплекс уявлень учителя про себе як професіонала, формується під впливом усвідомлених педагогом норм, моделей засвоєного досвіду, складає професійне кредо вчителя, його особистісну концепцію педагогічної праці на основі самопізнання, само-оцінювання, вироблення індивідуальних стратегій професійного розвитку та самовдосконалення.

Система К.С. Станіславського — це 5 принципів, які можуть бути застосовані педагогом: принцип

263

життєвої правди; ідейної спрямованості; дії — підґрунтя переживання матеріалу для творчості; органічності творчості; творчого перевтілення в образ.

Спілкування — один з універсальних способів вияву групової форми буття людей. Спілкування є необхідним елементом групової діяльності людей.

Спілкування-дистанція — суб'єктивне підкреслювання різниці між партнерами: вікової, службової; незважаючи на позитивне ставлення до учнів, учитель тяжіє до авторитарності.

Спілкування-дружнє ставлення — стиль, коли вчитель на особистісно-позитивному ставленні до учнів (повага, інтерес) будує навчально-виховний процес.

Спілкування-загравання — стиль спілкування, коли вчитель за будь-яку ціну намагається сподобатися, отримати авторитет.

Спілкування-залякування — стиль, коли вчитель унаслідок особистої невпевненості або авторитаризму недоброзичливо ставиться до учнів (у творчому плані безперспективний).

Спілкування на основі спільної творчої ДІЯЛЬНОСТІ — стиль, основа якого — єдність високого професіоналізму вчителя та його етичних настанов.

Стилі вирішення конфлікту — стратегія поведінки в конфліктних ситуаціях.

Стиль — відносно стійка сукупність характерних і повторюваних рис людини, які виявляються в її мисленні, поведінці, спілкуванні. Стиль виробляється в ході теоретичного та практичного освоєння людьми навколишньої дійсності і передбачає, з одного боку, гнучке пристосування до неї, а з іншого — її революційну зміну.

Стиль спілкування — індивідуально-типологічні особливості соціально-психологічної взаємодії педагога й учнів. У стилі спілкування знаходять вираження:

а) особливості комунікативних можливостей учнів;

264

б) характер стосунків педагога і вихованців;

в) творча індивідуальність педагога;

г) особливості учнівського колективу.

Стиль педагогічної діяльності — інтегративна її характеристика, що відображає стиль керівництва, стиль стимулювання і когнітивний стиль учителя (викладача).

Стрес (від англ. зґгезз — букв. — тиск, напруження) — 1) емоційний стан організму; виникає в напружених обставинах у відповідь на невизначені для організму подразники; 2) комплексна психофізична реакція організму людини, яка складає сукупність стереотипних, неспецифічних реакцій, що ведуть до фізичної та психічної активності, напруги. Його фази: 1) реакція збудження — фаза мобілізації сил організму, 2) напруження, 3) виснаження.

Структура педагогічного конфлікту — складається з внутрішньоїпозиції{цілей, інтересів і мотивів) і впливає на хід конфліктної ситуації, знаходиться ніби «поза кадром» і зовнішньої позиції, що виявляється в умовній поведінці конфліктуючих, відображає їх точку зору, думки, пропозиції.

Структура творчого процесу — включає виникнення стану потреби, задум, його визрівання, інсайт, перевірку або практичне втілення рішення.

Сугестивна педагогіка — сугестопедія (з латинської мови зиддезіит— навіювання, нашіптування, але з античної мови «сугестопедія» — зиддезі — радити, пропонувати).

Т

Такт (тактовність) (від лат. Іасіиз —дотик, дія) — почуття міри, що підказує людині найделікатнішу лінію поведінки у відношенні до когось, чогось, уміння особи поводитись належним чином, виявляючи повагу до інших, зберігаючи почуття власної гідності.

Такт педагогічний — тактовність педагогічна (від лат. іасіиз — дотик, відчуття, почуття) — почуття міри в застосуванні засобів педагогічного впливу на дітей. Проявляється в умінні вчителя поводитись належним чином, просто і переконливо розмовляти з вихованцями, поважати їхню гідність, ставити розумні й педагогічне

265

обґрунтовані вимоги. Основою педагогічного такту є глибоке знання психології дітей, індивідуальний підхід у навчанні і вихованні. Прояв педагогічного такту — важлива умова авторитету вчителя, одне з джерел сили й ефективності його впливу на дітей.

Талант — 1) природний хист, вища здатність людини до певного виду діяльності (творчої, наукової, політичної}, фізіологічні джерела таланту слід шукати у фізичній організації людини (особливості нервової системи, гостроті органів чуття, неповторному баченні світу, гнучкості пальців, тіла, швидкості реакції). Однак не природжена, а набута здатність людини, він формується і розвивається під впливом соціальних умов; 2) якісно вищий рівень здібностей особистості.

Творча діяльність — діяльність, яка спрямована на вирішення протиріччя (розв'язання творчого завдання), для якої необхідні об'єктивні (соціальні, матеріальні) умови та суб'єктивні особистісні умови (знання, уміння, творчі здібності), результат якої має новизну й оригінальність, особисту та соціальну значущість, а також прогресивність.

Творча особистість —індивід, який володіє високим рівнем знань, потягом до нового, оригінального, який уміє відкинути звичайне, шаблонне, потреба у творчості для неї — життєво необхідна, а творчий стиль діяльності — найбільш характерний; це такий тип особистості, для якої характерна стійка, високого рівня спрямованість на творчість, мотиваційно-творча активність, яка поєднується з високим рівнем творчих здібностей і дозволяє їй досягти суспільно та особистісно значущих результатів в одному чи декількох видах діяльності.

Творчий акт — умовна одиниця творчого процесу.

Творчий процес — послідовність творчих актів у мозку людини, поєднання нормативних та евристичних компонентів.

Творчі здібності — синтез якостей особистості, який характеризує ступінь їх відповідності.

Творчість — 1) складне і водночас комплексне явище, зумовлене всім розмаїттям соціально- психологічних і психо- лого-фізіологічних передумов.

266

Вона є умовою становлення, самопізнання і розвитку особистості. Вирішальну роль у творчому процесі відіграє розумова діяльність, що органічно поєднує в собі логічне мислення й уявлення. Творчій особистості властивий ансамбль, своєрідне поєднання здібностей. У цьому полягає у загальних рисах психолого-педагогічна суть даного феномена; 2} важлива форма соціальної практики людини, активізація творчого потенціалу суб'єкта у процесі особистісних змін передбачає «посилення його сензитивності», що зумовлює цю особливу роль у системі особистісних характеристик; 3} продуктивна людська діяльність, здатна породжувати якісно нові матеріали та духовні цінності суспільного значення.

Темп мовлення (від лат. іетриз — час) — швидкість усного мовлення, яка виміряється кількістю звуків або складів, що вимовляються за секунди.

Тест — 1) завдання стандартної форми, за якими проводяться випробування для визначення розумового розвитку, здібностей, вольових якостей та інших психофізичних характеристик людини; 2) запитальник, що розповсюджується як матеріал, який використовується для конкретних соціологічних досліджень.

Тест Векслера — один із широко використовуваних індивідуальних тестів інтелекту, розроблений американським психологом Д. Векслером.

Тест для перевірки підготовленості (англ. ргоіїсіепсу іезі) — перевірка матеріалу на початковому або на наступному етапі для оцінювання знань, умінь і навичок.

Тест з багатоваріантним вибором відповіді (англ. тиІіирІесГіоісе диезііоп) — тип питання, що використовується в тестах з вибірковими відповідями і в розгалужених програмах навчання. Як правило, на таке питання пропонується 4-5 можливих відповідей, у тому числі й відволікаючі варіанти відповіді, тобто неправильні, але можливі варіанти.

Тести з об єктивними відповідями (англ. оЬіесіїче — ЬазесІ іезі) — тест, спрямований на те, щоби по

267

можливості виключити суб'єктивний елемент, він містить ряд питань, на які треба відповісти одним словом або контрольною позначкою.

Тести за шкалою Векслера — індивідуальний тест, що використовується для вимірювання загальних розумових здібностей. Шкала Векслера складається з двох частин, що містять 5 субтестів вербальної шкали та шкали дій. Субтести вербальної шкали включають завдання на обізнаність, розуміння, арифметичні завдання, знаходження схожості, словниковий запас. До шкали дій входять субтести на конструювання з кубиків, лабіринти, завершення малюнків, кодування («будинок тварин»}.

Тести за шкалою Станфорд-Біне — індивідуальний тест, спрямований на вимірювання розумових здібностей як у дітей, починаючи з дворічного віку, так і в дорослих. У завданнях тесту наголос робиться на вербальній сфері, проте багато завдань для молодшого віку потребують точних рухомих реакцій. Цей тест дозволяє визначити розумовий вік (МА) та коефіцієнт розумових здібностей '■О). Вимірювальна система шкали Станфорд-Біне кваліфікує дитину як обдаровану, якщо її Ю = 124 і вище.

Тест креативності — сукупність методик для вивчення та оцінювання творчих здібностей особистості. Вивчення факторів творчих досягнень ведеться у двох напрямах: аналіз життєвого досвіду та індивідуальних особливостей особистості (особистісні фактори); аналіз творчого мислення та його результатів (фактори креативності — швидкість, чіткість, гнучкість мислення, чутливість до проблем, оригінальність і конструктивність при їх вирішенні тощо).

Тести мінімальної компетентності — тести, що включають: перевірочні вправи з основних предметів, в основному на уміння читати, писати та лічити. Проводяться в більшості шкіл США тричі протягом усього шкільного навчання: у 3-х (4), 8-х (9) та 11 -х (12) класах.

Тест на досягнення (англ. асґііеуетепі Іезі) — перевірка знань, навичок, розуміння, досягнутих їндивідумом у певній галузі. Виявляє те, що засвоєно, а

268

не узагальнені вміння, досягнуті в результаті життєвого досвіду. Існує три види тестів на досягнення дії, усні і письмові. Тести дії призначені для виявлення вмінь виконувати дії з механізмами, матеріалами, інструментами. Письмові тести на досягнення даються на спеціальних бланках з питаннями. Усні тести — заздалегідь підготовлена система питань.

Тести на завершення (англ. сотріеііоп Іезі} — 1) тест, що вимагає завершити щось ціле (речення або малюнок); 2) спосіб перевірки здатностей до питання та розуміння, заснований на відновленні пропущених у контрольному тексті слів.

Тест на здібності (англ. аріііисіе іезі} — тест, призначений для вимірювання здібностей особистості в певній галузі.

Тест на знання (англ. аііаіптепі іезі} — тест, призначений для вимірювання навченості в певній галузі знання.

Тести на інтелектуальність (англ. іпіеНідепсе іезі) — метод групового або індивідуального оцінювання здатностей особистості до навчання, розв'язання задач і поведінки в нових ситуаціях. Результати тестування часто виражаються в числових коефіцієнтах.

Тест на уміння (англ. регіогтапсе ЬазесІ іезі) — тест на здатність до досягнення бажаних результатів.

Тест невербальний (англ. іпуегЬа! іезі) — тест, зміст якого виражено символами, фігурами, цифрами або малюнками, але не словами.

Тест нормативний (англ. погт-геїегепсесі іезі) — тест для виявлення підготовленості в даній галузі у відповідності з певними нормами.

Тест підсумковий (англ. Яла/ іезі) — робота (залік), що проводиться по завершенні навчальної програми з метою визначити ступінь опанування матеріалу.

Тест прогностичний (англ. ргодпозіз іезі) — тест, що використовується для передбачення майбутніх успіхів у певній предметній галузі.

Тест 5АТ (Scholastic Aptitude Teat) США — тест на навчальні здібності. Визначає основні розумові здібності

269

та разом з іншою інформацією про закінчення середньої школи показує можливості учня до навчання в коледжі.

Тести Слоссона — розроблені для індивідуального вимірювання вербального інтелекту в дітей та дорослих. Як правило, усі завдання тесту передбачають усні відповіді. Виключення становлять кілька завдань для маленьких дітей, які потребують рухових реакцій (з використанням паперу та олівця). Цей тест дозволяє визначати розумовий вік та Ю (див. Ю). Кваліфікаційним результатом у даному випадку є число 120 і вище.

Тест Рорчача — належить до логічних тестів. їх мета — одержати інформацію про внутрішній світ дитини, її особистісні якості, особливості мислення, почуттів та емоцій. Тести Рорчача мають вигляд «чорнильних плям» різної форми та розміру, розглядаючи які людина повинна відповісти, які предмети чи фігури вона розрізняє серед цих плям на папері. Відповідь дає можливість створити уявлення про психологічний, емоційний, образний стан мислення людини.

Техніка педагогічна — 1) комплекс знань, умінь і навичок, необхідних педагогу для чіткої й ефективної організації навчальних занять, ефективного застосування на практиці обраних методів педагогічного впливу як на окремих учнів, так і на дитячий колектив у цілому; 2) психофізіологічний апарат учителя.

Тип особистості лівопівкульний — переважно аналітичний, раціонально-логічний характер психічної діяльності, схильний до символічного, логічного мислення.

Тип особистості правопівкульний — домінування образного мислення, інтуїції, схильність до цілісного, синтетичного, образного мислення.

Типи особистості вчителя — сукупність свідомо обраних або інтуїтивно засвоєних якостей, які співвідносяться з найбільш яскравими рисами та сторонами його особистості.

У

Увага — форма психологічної діяльності людини, що виявляється в її спрямованості й зосередженості на певних об'єктах при одночасному абстрагуванні від інших.

270

Урок бінарний —- вид нестандартного уроку, який проводять з учнями фахівці різних предметів або різних галузей науки, техніки, культури.

Урок з різновіковим складом учнів — вид

нестандартного уроку, що надає можливість показати перспективу розвитку даної проблеми, виховує прогностичне мислення, прилучає до колективної творчої діяльності.

Урок інтегрований — синтез змісту (способів пізнання) з декількох тем, предметів або видів діяльності навколо однієї проблеми.

Урок нестандартний — структурний зміст і форма якого викликає інтерес в учнів і сприяє їх розвитку та вихованню.

Уроки театралізовані — за змістом і структурою наближені до форм позаурочної роботи.

Учення про надзавдання — один з головних принципів системи К.С. Станіславського; це те, до чого мусять бути спрямовані творчі пошуки автора і його сценічна майстерність.

Уява — психічний процес, що полягає у створенні людиною нових образів, уявлень, думок на базі її попереднього досвіду.

Уявлення — чуттєво-наочний образ предметів чи явищ дійсності, який зберігається і відтворюється у свідомості та без безпосереднього впливу самих предметів на орган чуття.

Ф

Фонаційне дихання — мовленнєве дихання, що дає змогу раціонально використовувати повітряний потік під час мовлення. Його основа — діафрагмально-реберне дихання. Порівняно зі звичайним йому притаманні більш скорочений та енергійний вдих і відповідний видих на м'язовій опорі дихальної системи, зокрема її діафрагментального та реберного відділів. Творення голосу в гортані потребує вміння використовувати головні та грудні резонатори, від чого залежить рівень музичних якостей голосу.

Функції педагогічного спілкування — комунікативна (обмін інформацією), інтерактивна (регуляція взаємодії

271

партнерів зі спілкування), перцептивна (сприйняття однією особою іншої), виховна, організаційна.

X

Харизма (від гр. милість, благодать, божий дар, подарунок) — приписування особистості властивостей, які викликають поклоніння перед нею і беззастережну віру в ЇЇ можливості.

Харизми — система найбільш привабливих якостей людини, котрі асоціюються з її індивідуальністю і включають соціально-персональні характеристики, а також символи, завдяки чому вчитель досягає успіху, визнання й авторитету.

Ч

Чарівність — психологічна риса особистості. Термін «чарівність» вживається для позначення високих природних якостей людини — її вродливості, зовнішньої принадності в поєднанні з довершеністю внутрішнього світу.

ш

Школа передового досвіду — одна з форм передавання й поширення кращого педагогічного досвіду, безпосередньої демонстрації зразків навчальної і виховної роботи.

[Сидоренко В, Термінологічний словник „Основи педагогічної творчості і майстерності "// Відкритий урок. — 2005. — № 21-22. — С 28-44].