2.3. Міміка вчителя

Міміка — виражальні рухи м'язів обличчя. Нерідко вираз обличчя і погляд впливають на учнів сильніше, ніж слова. Саме за допомогою міміки вчитель транслює учням і своє ставлення до них, і міру захопленості предметом, який викладає, і особливості емоційного стану, самопочуття, і рівень своєї культури взагалі. Учні йдуть назустріч учителю, який розуміє їх і збуджує позитивні почуття, даючи можливість задовольнити свої пізнавальні та соціогенні потреби. Тому обличчя має не лише виражати, а й приховувати певні почуття. Варто показувати обличчям і жестами тільки те, що стосується справи, сприяє виконанню навчально-виховних завдань.

Встановлюють міцні емоційні контакти з дітьми ті викладачі, хто вміє „скинути маску" негараздів, клопотів, негативних почуттів, активно, виразно проявляє свої почуття, вміє бути безпосереднім. Щоб навчитися скидати одноманітні, сковуючі маски, слід оволодіти набором ролей, грати їх невимушено та гнучко — в залежності від того, з ким ви спілкуєтесь. Коли ваш партнер відчуває, що ви у масці, то й сам поспішає ЇЇ надягнути. А відчуваючи, що ви віддаєте контакту свою енергію, свій порив, — сам жвавішає.

44

Широкий діапазон почуттів виражає посмішка, що свідчить про духовне здоров'я і моральну силу особистості. Важливі виразники почуття — брови. Підняті брови вказують на подив, зсунуті — зосередженість, нерухомі — спокій, байдужість, у русі — захоплення.

Найвиразнішими на обличчі людини є очі. „Порожні очі — дзеркало порожньої душі" (К. Станіславський). Учителеві слід уважно вивчити можливості свого обличчя, виробити вміння користуватися виразним поглядом, уникати надмірної динамічності м'язів обличчя та очей („бігаючи очі"), а також і неживої статичності („кам'яне обличчя"). Розгляньмо схему опису мімічних реакцій.

Схема опису мімічних ознак емоційних станів

Для розвитку орієнтування в усвідомленні власної поведінки і поведінки учнів корисне ознайомлення з еталонами, описаними у працях психологів [9, с. 51-57].

45

Еталон поведінки в стані радості: посмішка, очі сіяють, надмірна жестикуляція, багатослів'я, бажання допомогти іншому. Еталон поведінки в стані страху:

очі розширені, поза застигла, брови підняті, голос тремтить, обличчя скривлене, погляд „бігає", рухи різкі.

Контакт очей (візуальний контакт) — погляд співрозмовників, фіксований один на одному, що означає зацікавленість партнером і зосередженість на тому, про що він говорить. Дослідники з'ясували, що розмовляючи, люди дивляться одне на одного в середньому 35- 50% часу, протягом якого відбувається розмова. Погляд зазвичай спрямований на очі співрозмовника і затримується на них 5-7 секунд. Упродовж рештки часу той, хто говорить, і той, хто слухає, дивляться деінде.

Запам'ятаймо: візуальний контакт з учнями має бути постійним. І найбільше він потрібний для того, щоб учні відчували доброзичливе ставлення, підтримку, любов. Не звертайтеся до стін, вікон, стелі. Треба прагнути тримати в полі зору всіх учнів. Візуальний контакт є особливо важливим у моменти, коли вчитель слухає учня. Відкритий доброзичливий погляд прямо в очі дитини необхідний не лише для встановлення взаємодії, а й для задоволення її емоційних потреб. Візуальний контакт виконує таку важливу функцію, як емоційне живлення [8, с. 41]. Візуальний контакт є технікою, яку потрібно свідомо розвивати.

Міжособистісний простір (дистанція спілкування) — відстань між тими, хто спілкується, що є ознакою характеру взаємодії.

Прийнявши „відкриту позу", необхідно вибрати й оптимальну дистанцію спілкування, тобто найбільш сприятливу у психологічному плані відстань, яка дозволяє уникнути вторгнення в особистий простір людини. Оптимальність дистанції визначається й іншими характеристиками, такими, як доступність звукового й візуального сприйняття.

46

Дистанцію до 45 см прийнято вважати інтимною, 45 см — 1 м 20 см — персональною, 1 м 20 см — 4 м — соціальною, 4 м — 7 м — публічною. Більша відстань не дає можливості чітко сприймати міміку, ще більша (понад 12 м)— жести і рухи корпуса. Це призводить до появи бар'єрів у спілкуванні. Зміна дистанції — прийом при­вернення уваги під час уроку. Скорочення дистанції посилить вплив. Зміна „діагоналі" на „вертикаль" і навпаки також підвищує ефективність мовленнєвого впливу вчителя.

Під час спілкування важливо враховувати і взаємне розміщення вчителя й учнів. „Лоб у лоб" спілкуються супротивники. Тому краще вибирати розміщення навскоси (під кутом 45 градусів) або поруч. Це створює більш комфортні умови спілкування [9, с. 31].

Критерії оцінювання ефективності техніки невербальної поведінки педагога:

а) демонстрація учителем упевненості, внутрішньої сили

• його міміка, пантоміміка, постава говорять учням про здатність керувати їхньою діяльністю, утримувати ініціативу у спілкуванні, вести за собою; учні приймають тільки сильних учителів і визнають їхню мудру владу;

б) трансляція учителем спрямованості на діалог з учнями

• зацікавлений погляд, постійний зоровий контакт з ними, щира посмішка, пластика рухів свідчать про його відкритість, визнання особистісної рівності з учнями; учні не бояться таких учителів, бо поважають їх і тому визнають їхній авторитет;

в) естетизація вчителем середовища спілкування з учнями, привнесення до нього елементів краси й насолоди — учитель виразний у своїй поведінці, а її інструментування — погляд, посмішка, рух, жест, розміщення у просторі — сприяє гармонізації стосунків, дає учням задоволення від спілкування з вихователем;

г) природність і доцільність у використанні невербальних

засобів комунікації.

47

Отже, досягнення виразності педагогічної техніки — лише одна із сходинок до педагогічної майстерності. Опанування її прийомами має здійснюватися в контексті підвищення загальної педагогічної культури вчителя.