2. Шляхи формування майстерності педагога

Педагогічній майстерності не можна навчити, але нею можна оволодіти. А.С. Макаренко підкреслював, що „...майстром може стати кожний, якщо йому допоможуть і якщо він сам працюватиме" [10, с. 476].

Тому в програму підготовки вчителя, крім педагогіки і психології, включено і такий специфічний курс, як „Основи педагогічної майстерності", який має на меті націлити студента на досягнення високого професійного рівня підготовки в процесі навчання, допомогти йому здійснити перехід на позицію вчителя при аналізі педагогічних ситуацій, озброїти деякими початковими уміннями, які можуть розвиватися під час професійної діяльності вже в період активної педагогічної практики.

Основний шлях розвитку педагогічної майстерності - це, звичайно, здійснення педагогічної діяльності, реальне навчання і виховання школярів. Але є ще й допоміжні шляхи: опанування психолого- педагогічними знаннями, аналіз педагогічних ситуацій, розвиток педагогічних здібностей при мікровикпаданні, виконанні практичних вправ, а також у громадсько- педагогічній роботі, формування гуманістичної спрямованості особистості, озброєння технікою педагогічної взаємодії.

В оволодінні майстерністю можна виокремити кілька рівнів, спираючись на такі критерії оцінювання, як доцільність, продуктивність, діалогічність, оптимальність у виборі засобів, творчість:

• елементарний - наявність окремих якостей педагогічної діяльності (психолого-педагогічних знань, знань предмета викладання);

• базовий - володіння основами побудови гуманістично орієнтованих стосунків з учнями, глибинного знання предмета і методики його викладання:

• досконалий - розвинене уміння планувати й організовувати педагогічну діяльність, спрямування її на розвиток особистості учня;

25

• творчий - здатність до здійснення педагогічної діяльності на рефлексивній основі, до виявлення творчості при її організації.