logo search
Основи педагогічної майстерності_3 курс

1. Урок як навчальний діалог учителя з учнями

Діяльність учителя на уроці ми звикли називати словом „викладання", нерідко можна почути: вчитель передає знання. Декому здається, що досить учителеві зрозуміло і доступно викласти повну інформацію щодо певної теми і все — учні будуть знати і вміти. Але ж урок — це не тільки діяльність учителя, а й діяльність учня. І завдання вчителя — створити умови для спільної пізнавальної діяльності. Сучасний погляд на урок великою мірою сформувався завдяки внеску передових, творчо працюючих учителів, перш за все, вчителів-новаторів: Ш.А. Амонашвілі, Є.І. Ільїна, В.Ф.Шаталова та інших. їхні ідеї педагогіки співробітництва лягли в основу нової моделі уроку: уроку-діалогу. Урок сприймається ними як можливість духовного спілкування з учнями.

Ще В.О. Сухомлинський у своїй книзі „Сто порад учителеві" звертав увагу на те, що шкільний урок має бути уроком духовної спільності, взаємної довіри, доброзичливості, а не просто академічним часом, що відведений для викладу нового матеріалу та оцінки знань [9]. Сучасна гуманістична педагогіка орієнтує вчителя на діалог з учнями.

Діалог — це специфічна форма спілкування, коли людина сприймається як партнер із правом на власну позицію, на свій індивідуальний спосіб сприйняття світу.

Діалог учителя й учнів на уроці — не просто ситуація „запитання (вчителя)-відповідь (учня)". Тут ідеться про

109

активізацію пізнавальної діяльності учнів,

перетворення учня на активного суб'єкта процесу навчання, збудження позитивних мотивів учіння.

Ситуація діалогу може створюватись навіть при монологічному викладі матеріалу вчителем, якщо учні будуть не пасивними слухачами, а разом з учителем розмірковуватимуть над проблемою, шукатимуть шляхи її розв'язання, радітимуть при отриманні позитивного результату, співпереживатимуть при виникненні затруднення. Такий діалог, при якому виникає співроздум і співпереживання, називають внутрішнім діалогом учителя й учнів. Він стимулює діалог учня з самим собою, коли той намагається самостійно осмислити почуте від учителя.

З іншого боку, може бути урок у формі бесіди, коли вчитель формально ставить запитання, а учні байдуже відповідають. Але спільного пошуку, співпереживання немає, і діалог не виникає.

У чому важливість діалогу з учителем для учня? Перш за все, діалог дає змогу кожному учневі реалізувати себе, самоствердитися, виявити свою активність. По-друге, діалог зближує вчителя й учнів, посилює взаємну довіру, робить педагогічне спілкування особистісно орієнтованим. І, насамкінець, діалог дозволяє задовольнити потребу школяра відчувати себе рівноправним партнером спілкування, суб'єктом навчання.

За таких умов навчання стає не відсиджуванням уроків, а формою спільної життєдіяльності вчителя й учнів. Учні не готуються до майбутнього життя, а живуть: спілкуються, радіють, сумують, розвиваються. У Ш.Амонашвілі в книзі „Єдність мети" є епізод, коли учениця називає завдання, підготовлені вчителем для уроку, „життям на дошці". І це дає підставу відомому новатору вважати дошку „екраном, на якому проектується спільне з учнями пізнавальне життя на уроці" [1, с. 78-79].

110

Викладені міркування дають можливість визначити характеристики уроку, який будується на грунті діалогічної взаємодії вчителя з учнями (в

подальшому називатимемо його „урок-діалог"):

а) рівність особистісних позицій учителя й учнів у процесі навчання полягає в тому, що вчитель сприймає учня як особистість і реагує на нього як на особистість, в особистісному включенні вчителя і учнів у розв'язання дидактичних завдань уроку;

б) наявність контакту, емоційно-інтелектуальної спільності між учителем та учнями — відчуття учнями у спілкуванні з учителем своєї психологічної захищеності; доброзичлива, творча атмосфера уроку;

в) високий рівень мотивації навчання учнів — активність у пізнавальній діяльності; свідомий характер навчання; забезпечення успіху у навчанні;

г) оптимальне співвідношення між свободою учня у виборі змісту, методів навчання і педагогічним керівництвом його діяльністю; збільшення числа елементів навчальної самодіяльності в роботі учнів;

д) творче самопочуття вчителя і учнів під час роботи на уроці, відчуття ними задоволення від спільної праці; реалізація потреби учнів у персоналізації, в суспільному визнанні [5, с. 170].

Саме таке навчання і є особистісно орієнтованим. Для вчителя головним стає не зазубрена сума знань, а особистість учня, здатність його до взаєморозуміння, взаємоповаги, Якщо учень знаходить спільну мову з учителем, довіряє йому, то знижується рівень його тривожності, зростає впевненість у собі, успішність, Якщо потреба учня в самоствердженні буде реалізована на уроці, то йому не доведеться робити це деінде (скажімо, в сумнівних компаніях).

Технологія підготовки уроку діалогу

111

для обговорення; що може зацікавити учнів, послужити „манком" (К. Станіславський) для спільних роздумів.

Отже, підготовка (задум, за Ю. Львовою) уроку- діалогу — це створення уявної моделі уроку, успішного для дітей, і як наслідок, для вчителя.

Відмінності в організації уроку за моделями „урок- діалог" і „урок-монолог" можна прослідкувати ознайомившись з таблицею [5, с. 171-172]:

Елементи технології побудови уроку

Модель "урок-діалог"

Модель "урок-монолог"

Мета уроку, її спрямування

Розвиток інтелектуального, творчого потенціалу учнів засобами вивчення основ наук. Збагачення учнів знаннями, розвиток умінь, навичок, формування ставлення до знань як предедумови їхнього особистісного розвитку і ставлення.

Інформаційне насичення учнів, виклад готових знань і перевірка їх засвоєння відповідно до вимог шкільної програми. Зоріентованість кінцевої мети навчання на оцінку знань, умінь і навичок учнів; вивчення предмета сприймаєця лише як засіб підвищення освітнього рівня учнів.

112

Продовження таблиці

Елементи технології побудови уроку

Модель "урок-діалог"

Модель [ "-урсж-момолог"

Завдання, професійна позиція

Створення умов для активного навчання учнів, реалізації ними власного творчого потенціалу, потреб особистісного розвитку. Особистісна позиція у спілкуванні з учнями, орієнтації їх на співпрацю, довіра до учнів; зосередженість на учнях, вияв щирої зацікавленості в їхньому зростанні.

Виклад учням навчальної інформації.- без залучення їх до активної^ самостійної діяльності; переврка знань; і контроль за дотриманням обов'зків і| правил поведінки. Домінування]; функціонально-рольовоїпозиціг І перевага адміністративних методів ; впливу, дистанціювання від учнів уч спілкуванні як демонстрування своє || влади над ним. Зосередженість на власних завданнях уроку.

Головний механізм педагогічного керівництва навчанням

Орієнтація на контактну взаємодію з учнями, опертя на їхні інтереси, досвід, потреби; рефлексивне керування пізнавальною діяльністю учнів, що будується на відтворенні вчителем поведінки, стану, характеру діяльності учнів на уроці з наступним корегуванням навчального процесу на підставі врахування оптимальної інформації.

Прямий вплив на учнів ба:,! урахування їхніх потреб та інтересів ; Керування пізнавальною діяльністю; учнів засобами примусу,) дисциплінарного впливу, вимоги? безумовного підкорення настановам учителя.

Характер пізнавальної діяльності, позиція учня

Активна пізнавальна діяльність, готовність до самостійної роботи, вияву ініціативи, творчості; можливість бути рівноправним суб'єктом навчання, впливати на характер власної пізнавальні діяльності. Відчувати відповідальність перед собою за її результати, особистісний характер пізнавальної діяльності. Вияв свого ставлення до набутих знань, використання їх як інструменту розв'язання практичних завдань; співпаця з учителем

Надання переваги репродуктивній 5 діяльності учня, механічне, несвідоме < засвоєння знань та їх виклад;брак; ініціативи, творчості, власної думки) учнів щодо матеріалу, який вивчається . Учень працює тільки під безпосереднім керівництвом учителя; він - об'єкт діяльності вчителя, споживач знань; знеособлення сприймання учнем навчальної інформації {відповідь переважно за підручником); позиція пасивного споглядача або виконавця.

Оцінювання навчання

Формуання оцінки рівня знань і вмінь учнів з урахуванням докладених ним зусиль, індивідуальних особливостей, рівня особистісного зростання; мета оцінювання не тільки контроль, а й заохочення учнів досамогвзнання, самонавчання

Оцінка - формальний показник результату навчання учнів - неї враховує реального рівня їхнього) розвитку, не допомагає їм' орієнтуватися в процесі навчання:! може бути формою персоналізаціїі учня для вчителя; оцінка пізнавальної діяльності учня підмінюється оцінкою > його особистості взагалі.

113

Аналізуючи урок з позицій діалогічної взаємодії, варто пам'ятати про основні критерії його оцінювання.

Як приклад, можна проаналізувати ситуацію, описану Ю. Львовою в оповіданні „Наодинці з собою" [З, с. 32-34].

Після проведення відкритого уроку для вчителів міста і області, після його обговорення, вчителька наодинці аналізує зроблене. Відчуває задоволення від добрих відгуків колег, від повністю реалізованого плану уроку, чіткості виконання поставлених завдань, і раптом ловить себе на думці, що не знає, як сприймали урок деякі учні, чи всі її зрозуміли, що втратила відчуття стану учнів, що готувала урок з думкою про них і їх не бачила. Вчителька вболіває за те, що урок не став моментом духовного спілкування. Вона зрозуміла, що намагаючись добре виконати свої функціональні обов'язки, випустила з поля зору учнів. Вона зосередилась на собі, на власних завданнях уроку. Внутрішнього діалогу між нею і учнями не відбулось, оскільки вона перейшла з гуманістичної на функціонально-рольову позицію.