А.С. Макаренко про педагогічну майстерність

(за матеріалами статті „Про мій досвід"),

...Я себе не вважав і не вважаю за хоч трохи талановитого педагога. Але я багато працював, вважав себе і вважаю працездатним, я добивався оволодіння майстерністю, спершу навіть не вірив, чи є така майстерність, чи треба говорити про так званий педагогічний талант. Але хіба ми можемо покластися на випадковий розподіл талантів? Скільки у нас таких особливо талановитих вихователів? І чому повинна терпіти дитина, яка потрапила до неталановитого педагога? і чи можемо ми будувати виховання всього нашого радянського дитинства і юнацтва в розрахунку на талант? — Ні. Треба говорити тільки про

130

майстерність, тобто про справжнє знання виховного процесу, про виховне уміння. Я на досвіді переконався, що вирішує питання майстерність, заснована на умінні, на кваліфікації.

... Для мене в моїй практиці, як і для вас, багатьох досвідчених учителів, стали вирішальними такі „дрібниці": як стояти, як сидіти, як підвестися з стільця, з-за стола, як підвищити голос, усміхнутися, як подивитись... Цього можна і треба навчати, і в цьому є і повинна бути велика майстерність... Ці. мистецтво постановки голосу, мистецтво тону погляду, повороту. І є багато таких ознак майстерності, прямих звичок, засобів, які кожний педагог, кожний вихователь повинен знати.

...У нас в школах, ви самі знаєте, іноді в одного вчителя добре сидять на уроках, а в іншого — погано. І це зовсім не тому, що один талановитий, а другий — ні, а просто тому, що один майстер, а другий — ні.

...Майстерність вихователя не є якимось особливим мистецтвом, що вимагає таланту, але це спеціальність, якої треба навчитись, як треба навчати лікаря його майстерності, як треба навчати музиканта. Кожна людина, якщо вона не каліка, може бути лікарем і лікувати людей, і кожна людина, якщо вона не каліка, може бути музикантом. Хто — краще, хто — гірше. Це залежитиме від якості інструмента, навчання і т.п.

...Можна і треба розвивати зір, просто фізичний зір. Це конче потрібно для вихователя. Треба вміти читати на людському обличчі, на обличчі дитини, і це читання може бути навіть описане в спеціальному курсі. Нічого мудрого, нічого містичного немає в тому, щоб по обличчю дізнаватись про деякі ознаки душевних рухів.

Педагогічна майстерність полягає і в постановці голосу вихователя, і в умінні керувати своїм обличчям.

...Я став справжнім майстром тільки тоді, коли

131

навчився говорити „ Іди сюди" з 15-20 відтінками, коли

навчився давати 20 нюансів на обличчі, в постаті і в голосі.

І тоді я не боявся, що хтось до мене не підійде або не

почує того, що мені треба.