logo search
Основи педагогічної майстерності_3 курс

2. Зовнішня техніка вчителя. Мімічна і

ПАНТОМІМІЧНА ВИРАЗНІСТЬ 2.1. Невербальна комунікація

Елементами зовнішньої техніки вчителя є вербальні (мовні) й невербальні засоби. Саме через них педагог виявляє свої наміри, саме їх „читають" і розуміють діти, і тому вони мають нагадувати педагогові про необхідність дбати не лише про сутність діяльності, а й про форму вияву своїх думок, намірів, почуттів і т. ін. Адже „вихованець сприймає вашу душу та ваші думки не тому, що знає, що у вас в душі, а тому, що бачить вас, слухає вас", — говорив А.С. Макаренко [12, с. 172].

Психологи стверджують, що особливе значення у спілкуванні належить саме невербальній комунікації. Тому вчитель мусить працювати над розширенням і вдосконаленням репертуару впливу на учнів невербальними засобами. Звісно не всі вони рівнозначні, проте кожен із них „зчитується" вихованцями, посилюючи або нейтралізуючи враження від слів педагога.

Дослідження засвідчують, що невербальні засоби, зокрема жест, можуть мати більшу вагу у спілкуванні, ніж слово. Встановлено, словесне спілкування у бесіді займає менш як 35%, а більше як 65% інформації передається за допомогою невербальних засобів спілкування. Вербальний канал використовується для передачі інформації, в той час як невербальні використовуються для обговорення міжособистісних стосунків. Наприклад, вчитель може послати учневі схвильований погляд і при цьому чітко передати йому своє ставлення, навіть не розкриваючи рота. А коли ми говоримо: „Ти гарний хлопчик" і водночас супроводжуємо висловлювання жестом негативної оцінки (похитування головою), то 85 % учнів сприймають цю інформацію за змістом жесту, а не слова [4, с. 85]. Отже, до зовнішньої техніки вчитель мусить бути дуже уважним. Розглянемо деякі з її елементів. Маємо на увазі зовнішні особливості і способи вираження свого „Я" (успадковані — зріст, комплекція, форма носа, розріз

40

очей тощо; сформовані — зачіска, хода, постава, міміка, дикція, одяг тощо) [3, с. 39].

До засобів невербальної комунікації належать:

Мова тіла

а) фізіономіка (експресія обличчя і фігури, зумовлена будовою тіла);

б) артефакти (прикраси зовнішності: манера одягатися, зачіска, косметика);

в) система запахів (природні, штучні).

а) такесика (система дотиків і потиску руки, поплескування

тощо);

б) просодика (характеристика голосу: темп, тембр, висота, гучність, наголоси, акценти);

в) екстралінгвістика (використання у мові пауз, покашлювання, сміху, позіхань, плачу);

г) кінесика (комунікативно значущі рухи):

Міжособистісний простір (проксеміка):

Часові характеристики спілкування.